☯️Як перестати їсти від стресу/нудьги/самотності☯️ 🔴Ви теж знаєте цей сценарій: важкий день → відкриваєш холодильник → «просто подивлюся» → через 15 хвилин з’їдено пів пачки печива, йогурт, шоколадку і ще щось, чого навіть не планувала? ⏳А потім почуття провини, сльози і думка: «Чому я не можу просто зупинитися?» 🤬Це не слабка воля. Це емоційне переїдання. 😋Найчастіше ми їмо не від голоду, а від стресу, нудьги чи самотності. І це нормально — мозок просто шукає швидкий дофамін. Але є спосіб це зупинити. ⬇️Ось що реально допомагає моїм клієнткам (і мені теж). 1️⃣Назвіть емоцію вголос Відчула, що рука тягнеться до їжі? Запитай себе: «Що я зараз відчуваю насправді?» Стрес? Сум? Самотність? Нудьга? Втома? Просто назви це. Часто вже після цього бажання їсти слабшає на 50–70%. 2️⃣Дайте собі 10-хвилинну паузу ⏳ Постав таймер на 10 хвилин і пообіцяй собі: «Якщо через 10 хвилин все одно дуже хочу — з’їм». За ці 10 хвилин зроби щось маленьке: попий води, вийди на балкон, потанцюй під улюблену пісню, напиши в нотатки все, що наболіло. Більшість разів бажання зникає саме за цей час. 3️⃣Замініть їжу на «інший дофамін» ➖5-хвилинна прогулянка на свіжому повітрі 🌳 ➖Гарячий душ або ванна з піною 🛁 ➖Подзвонити подрузі або написати голосове повідомлення ➖Послухати подкаст чи улюблену музику в навушниках 🎧 ➖Намалювати щось дурне в телефоні або порозмальовувати ➖Обійняти подушку чи кота (якщо є) 🐱 4️⃣Створіть «антистресовий набір» заздалегідь Поклади в одне місце: улюблений чай, маску для очей, крем для рук, плед, щоденник, гарні навушники. Коли «накриває» — беріть цей набір, а не йдіть на кухню. 5️⃣Дозвольте собі їсти… але свідомо Якщо все-таки дуже хочеться — сідайте за стіл, без телефону, без телевізора. Покладіть на гарну тарілку, повільно їжте, насолоджуйтеся смаком. Без провини. ‼️Парадокс: коли їсти без «автопілота», з’їдаєте набагато менше. ⚠️І найголовніше: будь ласка, не карайте себе за зриви. Кожен раз, коли ви помічаєте емоційний голод і робите щось інше — це перемога. Маленька, але справжня. З часом цих перемог стає більше, а зривів — менше. ❤️Ви не «слабка». Ви просто людина, яка вчиться піклуватися про себе не тільки через їжу. 🙃І ви точно впораєтеся. Крок за кроком. День за днем. ❤️ 💬А яка з цих порад вам зараз найближча? 💬Що найчастіше допомагає саме вам переключитися? ✉️Пишіть в коментах — будемо підтримувати одна одну ✨ #емоційнепереїдання #стрес #їжа #нудьга #самотність

#наболіло Спогади душу мою роз’їдають, А серце ще болить жалем щемким Я зрозуміла — нас уже немає, Між нами все розвіялось, як дим. Не говори, що з часом буде краще, І не дзвони, прошу, мені дарма. Ти вже не мій, не той, що був найкращим, Звичайний — майже, та не зник дотла. Я з теплотою згадую ті зустрічі, Та серце вже твоє не підкорю. Я втомлена. І навіть бути в самоті — Не легше, бо тебе ще й досі я люблю. Я не забуду усмішку чарівну І погляд тих очей, що грів колись. Ми помилились — в цьому наша вина, Що наші зустрічі і досі ще живі. Нам краще вже не бачитися з тобою, Забудь усе, що сталося колись. У тебе вже давно є інша — нова й з гідною красою, А я забуду, як любила — без жалю й без сліз. 14.06.2025

Грумери та грумінг-салони, чому ви не приймаєте в клієнти вуличних тварин? Щоб що? Хочеться почути ваші аргументи. #наболіло Мені прям не дає спокою це питання. Наразі шукаю для вас виправдання в чаті GPT👇🏻

#поезія Ще вродить жито. Визріє овес. Ще буде мир, здобутий в перемогах. І тільки душі до святих небес, полинуть птахом до самого Бога. Ще будуть квіти, бджоли і нектар. Нап'ються пуп'янки живильної водиці. І тільки кров, пролита на вівтар, Розквітне маком в золотій пшениці. І тільки біль ніколи не мине За тихий рай дитячого спокòю. І мирне небо -- чисте й голубе, Загоїть рани, та не нам з тобою... І буде Київ. Вічний і новùй. Повстане все, що в попелі згоріло. Спечеться хліб -- святий і запашний. І Бог воздасть. За все, що наболіло... Людмила Галінська

#поезія Комусь життя замало зрозуміти, Що ми щасливі люди, бо живем! І маємо по-справжньому радіти Та насолоджуватись кожним Божим днем! Комусь сім'ї замало, щоб відчути, Що це найбільша цінність у житті, Бо хтось у мріях в ній лиш може бути, Страждаючи один на самоті. Комусь замало жінку одну мати, Бо хочеться екстриму та пригод. А хтось не вміє взагалі кохати, Такий різноманітний в нас народ! Комусь замало грошей, волі й слави, А хтось багатство бачить не в грошАх. Йому життя по іншому цікаве... До різного лежить наша душа... Комусь усе набридло і змарніло, А хтось кожнісіньку цінує мить. У когось щось нестерпно наболіло І він в душі від розпачу кричить. Комусь не вистачає ласки в слові, Хтось не цінує те, що вона є. А ще комусь так хочеться любові, А доля чомусь зовсім не дає. Завжди чогось ми хочемо... Природно! Важливо зрозуміти головне Й не гнатися за тим, що зараз модно, А пам'ятати завжди лиш одне: Любов до Господа й сім'ї, до мами й тата, До рідних й близьких та, звичайно, й до життя -- Оце найбільше нам всім треба цінувати, Бо кожен день іде, на жаль, без вороття! Катерина Доліба-Рябой