#поезія Комусь життя замало зрозуміти, Що ми щасливі люди, бо живем! І маємо по-справжньому радіти Та насолоджуватись кожним Божим днем! Комусь сім'ї замало, щоб відчути, Що це найбільша цінність у житті, Бо хтось у мріях в ній лиш може бути, Страждаючи один на самоті. Комусь замало жінку одну мати, Бо хочеться екстриму та пригод. А хтось не вміє взагалі кохати, Такий різноманітний в нас народ! Комусь замало грошей, волі й слави, А хтось багатство бачить не в грошАх. Йому життя по іншому цікаве... До різного лежить наша душа... Комусь усе набридло і змарніло, А хтось кожнісіньку цінує мить. У когось щось нестерпно наболіло І він в душі від розпачу кричить. Комусь не вистачає ласки в слові, Хтось не цінує те, що вона є. А ще комусь так хочеться любові, А доля чомусь зовсім не дає. Завжди чогось ми хочемо... Природно! Важливо зрозуміти головне Й не гнатися за тим, що зараз модно, А пам'ятати завжди лиш одне: Любов до Господа й сім'ї, до мами й тата, До рідних й близьких та, звичайно, й до життя -- Оце найбільше нам всім треба цінувати, Бо кожен день іде, на жаль, без вороття! Катерина Доліба-Рябой