«Для кожної мами її дитина – найбільша радість, втіха і надія», – крізь сльози промовляє Валентина, мама військового пілота #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=43336

#поезія Кривда У Івася немає тата. Не питайте тільки, чому Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, Є завітне в Івася одно — Хоче він, щоб узяв за руку І повів його тато в кіно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав І ловив би його слова… Раз Івась на толоці грався, Раптом глянув — сусіда йде. — Ти пустуєш тута, — озвався, А тебе дома батько жде… Біг Івасик, немов на свято, І вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п’ятах Пелюсткова його душа. На порозі закляк винувато, Але в хаті — мама сама. — Дядько кажуть, приїхав тато, Тільки чому ж його нема?.. Раптом стало Івасю стидно, Раптом хлопець увесь поблід — Догадався, чому єхидно Захіхікав сусіда вслід. Він допізна сидів у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночі шугонув через грядку, Де сусідів паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки І додому спати помчав… Бо ж немає тим іншої кари, Хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, У болючі рани чужі… Василь Симоненко

🇺🇦Наші вдома. Українці повертаються додому з російського полону. Сьогодні розпочався обмін, який триватиме в декілька етапів ще найближчими днями. Серед категорій тих, кого повертаємо зараз, – поранені та важкопоранені, а також молодші 25 років. Процес доволі складний, багато чутливих деталей, перемовини тривають фактично щодня. Розраховуємо, що будуть повністю реалізовані домовленості щодо гуманітарних питань, досягнуті в межах зустрічі в Стамбулі. Робимо максимум, щоб повернути всіх. Працюємо для цього на всіх рівнях. Маємо повернути додому кожного, хто в полоні. Дякую всім, хто допомагає. 💔"Мама — найрідніше, що в мене є. Дякую, що ти є" Перший дзвінок на рідній землі, сповнений радістю і щастям. Нехай кожна мама дочекається довгоочікуваної звістки. Працюємо заради цього щоденно.🇺🇦

#музеї #особистості Актор, режисер і сценарист Іван Миколайчук родом з села Чортория. Там провів дитинство, потім навчався у Чернівцях, а згодом переїхав до Києва, де помер. За рік до його смерті батьківську хату у селі розвалили, а на цьому місці мама Миколайчука мала город. Після смерті актора садибу відновили за старими ескізами та створили музей. До 84-ї річниці від дня народження Миколайчука про експонати, які там представлені: https://www.youtube.com/watch?v=EvckIsSiAfo&t=13s

#архів Мама з донькою на листівці 19-го століття

Їдуть у машині мама та син Раптом об лобове скло вдаряється гумовий фалоімітатор і відразу відскакує. Син запитує: — Мамо, мамо, а що це було? Мама відповідає: — Комаха. А син каже: — А як воно з таким членом літає? 😁😂

Сину, я не завжди кажу це в голос , але кожного дня думаю про це... Як же мені пощастило, що Ти - мій син. Ти виріс-і став чоловіком, але для мене ти завжди будеш тим хлопчиком якого я тримала за руку, а тепер тримаю- у серці. Коли тобі радісно - я щаслива. Коли тобі важко- я молюся. Знай, щоб не сталося- я завжди поруч. Без зайвих слів, просто поруч . Люблю тебе. Твоя мама.

#поезія На тебе, літечко, надія — Як на промінчик у журбі, Як подих миру — ніжна мрія У зболеній людській душі. Ти світлом кожен ранок грієш, Шепочеш травам про весну, І кольорами неба сієш Любові тишу запашну. Ти — пісня жайвора над полем, Що в серці будить добрий світ, І вітер твій — такий ласкавий, Мов материнський теплий слід. На тебе, літо, — наші мрії, Щоб знову сміх дзвенів у днях, Щоб мир зростив нові надії У дитячих голосах. Несеш ти щастя по краплині, І світ стає яснішим знов… На тебе віра є єдина, На тебе — спрагла ця любов. То пригорни ж, як мама сина, Покрий світанком кожен дім, Щоб Україна — вільна, сильна — Жила під небом голубим. Л. Медина

❤️‍🩹 "Мама, я скоро приїду!" — перший дзвінок на рідній землі Є й подробиці по звільнених від омбудсмена: - Більшість тих, хто повернувся із полону перебували у неволі з 2022 року; - Є ті, хто потрапив у полон у перші дні повномасштабного вторгнення; - Це воїни ЗСУ, ДПСУ, НГУ, ТРО; - Є повернуті Захисники Морської піхоти України, Десантно-штурмових військ; - Також є ті оборонці, які потрапили у полон у Маріуполі. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Звільнений з полону військовий з Запорізької області шукає рідних Запорізького військового, якого вчора звільнили з полону звати Валерій. До повномасштабного вторгнення хлопець жив в одному з населених пунктів Запорізької області, які зараз опинились в окупації. Де його рідні - він не знає. Захисник Маріуполя потрапив у російський полон, коли йому було 19. Зараз йому 23. Він побував у восьми російських колоніях та тюрмах. Найжорстокішою була Таганрогська. «Найстрашніше місце на світі», — каже 23-річний Валерій, який схуд на 12 кілограмів. Говорить він чудовою українською. Мову вивчив у полоні — завдяки іншим полоненим українським військовим. До того був російськомовним. Валерій не знає, де зараз його мама та родичі. Тому йому нікому зателефонувати після звільнення. Раніше вони проживали на ТОТ, а зараз звʼязок з ними втрачено. Також, за словами Валерія, десь в Україні є дівчина на ім’я Руслана. Вони були знайомі до полону. І тепер Валерій хоче, щоб вона знала, що він живий. Вчора, 9 червня, 9 захисників повернулись з полону в рамках обміну. Всі хлопці потрапили до полону ще у 2022 році. Їм від 22 до 25 років.