235переглядів
Пошук
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
Ламін Ямаль став обличчям нової рекламної кампанії Nesquik
18-річна зірка «Барселони» та національної збірної Іспанії Ламін Ямаль знявся в рекламі Nesquik разом із культовим персонажем бренду – кроликом Квікі.
У рамках співпраці також заплановано випуск лімітованої серії банок із його зображенням, а великі набори доповнять шейкерні пляшки з іменем футболіста.
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysportЛамін Ямаль став обличчям нової рекламної кампанії Nesquik 18-річна зірка «Барселони» та національної збірної Іспанії Ламін Ямаль знявся в рекламі Nesquik разом із культовим персонажем бренду – кроликом Квікі. У рамках співпраці також заплановано випуск лімітованої серії банок із його зображенням, а великі набори доповнять шейкерні пляшки з іменем футболіста. #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport32переглядів -
На Харківщині рятувальник виніс з пожежі кролика!
Ворожий снаряд влучив по житловому сектору і частково зруйнував два будинки. Загорівся також сарай, де була тварина. Рятувальники вчасно помітили, що там хтось є, та відреагували.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війниНа Харківщині рятувальник виніс з пожежі кролика! Ворожий снаряд влучив по житловому сектору і частково зруйнував два будинки. Загорівся також сарай, де була тварина. Рятувальники вчасно помітили, що там хтось є, та відреагували. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни257переглядів -
Швидкий світанок
Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.
Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.
Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.
Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
— А ми повернемось?
— Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.
Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
— Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.
Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
— Усі?
— Усі.
І поїхали.
Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.
Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
— А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
— Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
— І було добре, що заблукали.
Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
— А в новому місці є ліс?
— Є, — сказав тато. — І озеро.
— І гойдалки?
— Обов’язково.
Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.
Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.
Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.
Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.Швидкий світанок Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху. Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати. Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати. Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала: — А ми повернемось? — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки. Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась: — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас. Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім. — Усі? — Усі. І поїхали. Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш. Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла: — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени? — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину. — І було добре, що заблукали. Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась. — А в новому місці є ліс? — Є, — сказав тато. — І озеро. — І гойдалки? — Обов’язково. Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому. Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію. Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо. Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.1Kпереглядів -
#тварини
Фламандський гігант — одна з найдавніших і найбільших порід кролів у світі. Його спокійно можна прийняти за середнього собаку 🐕🦺
✅ Дорослий самець може важити до 10 кг, а довжина тіла — понад 70 см!
✅ Порода виникла у Фландрії ще в XVI столітті. Спочатку їх розводили заради м’яса й хутра.
✅ У них лагідний характер: фламандців часто тримають як домашніх улюбленців. Їх навіть називають «м’якими гігантами» 🧸
Найвідоміший фламандський кролик — Даріус з Великої Британії. Він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса завдяки своїм 129 см довжини! 🏆#тварини Фламандський гігант — одна з найдавніших і найбільших порід кролів у світі. Його спокійно можна прийняти за середнього собаку 🐕🦺 ✅ Дорослий самець може важити до 10 кг, а довжина тіла — понад 70 см! ✅ Порода виникла у Фландрії ще в XVI столітті. Спочатку їх розводили заради м’яса й хутра. ✅ У них лагідний характер: фламандців часто тримають як домашніх улюбленців. Їх навіть називають «м’якими гігантами» 🧸 Найвідоміший фламандський кролик — Даріус з Великої Британії. Він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса завдяки своїм 129 см довжини! 🏆172переглядів 10Відтворень -
#тварини
Дамани — це невеликі ссавці, які зовнішньо нагадують кроликів або гризунів, але насправді ближчі до слонів і морських корів за еволюційним родом. Вони мають унікальні кістки в стопах, що робить їх неймовірно стійкими на скелях і гірських схилах.
🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ:
🦶 Даман має найщільнішу кісткову структуру серед ссавців, що допомагає йому впевнено лазити по крутосхилах.
🌍 Природне середовище — скелясті райони Африки, де він збирає їжу вночі.
📏 Довжина тіла до 50 см, вага — до 4 кг.
👂 Даман може видавати різноманітні звуки — від свисту до гарчання, що допомагає в комунікації між особинами.
#тварини Дамани — це невеликі ссавці, які зовнішньо нагадують кроликів або гризунів, але насправді ближчі до слонів і морських корів за еволюційним родом. Вони мають унікальні кістки в стопах, що робить їх неймовірно стійкими на скелях і гірських схилах. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🦶 Даман має найщільнішу кісткову структуру серед ссавців, що допомагає йому впевнено лазити по крутосхилах. 🌍 Природне середовище — скелясті райони Африки, де він збирає їжу вночі. 📏 Довжина тіла до 50 см, вага — до 4 кг. 👂 Даман може видавати різноманітні звуки — від свисту до гарчання, що допомагає в комунікації між особинами.286переглядів 5Відтворень -
-
😱у США сфотографували рогатих кроликів - тварини заражені папіломою Шоупа😭
Під її впливом, у пухнастиків на шкірі голови і шиї з'являються помітні РОГИ і великі бородавки. Вірус був вперше зафіксований у 1933 році, а поширюється через укуси комах і при контакті з іншими кроликами🐇
https://nypost.com/video/virus-creating-mutant-rabbits-like-something...😱у США сфотографували рогатих кроликів - тварини заражені папіломою Шоупа😭 Під її впливом, у пухнастиків на шкірі голови і шиї з'являються помітні РОГИ і великі бородавки. Вірус був вперше зафіксований у 1933 році, а поширюється через укуси комах і при контакті з іншими кроликами🐇 https://nypost.com/video/virus-creating-mutant-rabbits-like-something-out-of-the-last-of-us/314переглядів 1 Поширень
Більше результатів