• Швидкий світанок

    Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.

    Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.

    Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.

    Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
    — А ми повернемось?
    — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.

    Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
    — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.

    Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
    — Усі?
    — Усі.

    І поїхали.

    Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.

    Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
    — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
    — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
    — І було добре, що заблукали.

    Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
    — А в новому місці є ліс?
    — Є, — сказав тато. — І озеро.
    — І гойдалки?
    — Обов’язково.

    Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.

    Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.

    Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.

    Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    Швидкий світанок Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху. Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати. Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати. Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала: — А ми повернемось? — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки. Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась: — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас. Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім. — Усі? — Усі. І поїхали. Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш. Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла: — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени? — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину. — І було добре, що заблукали. Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась. — А в новому місці є ліс? — Є, — сказав тато. — І озеро. — І гойдалки? — Обов’язково. Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому. Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію. Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо. Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    1Kпереглядів
  • #пляж #море #папуга #кролик #слон
    #пляж #море #папуга #кролик #слон
    313переглядів
  • #кролик #кіт #собака
    #кролик #кіт #собака
    233переглядів
  • #тварини
    Дамани — це невеликі ссавці, які зовнішньо нагадують кроликів або гризунів, але насправді ближчі до слонів і морських корів за еволюційним родом. Вони мають унікальні кістки в стопах, що робить їх неймовірно стійкими на скелях і гірських схилах.

    🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ:

    🦶 Даман має найщільнішу кісткову структуру серед ссавців, що допомагає йому впевнено лазити по крутосхилах.

    🌍 Природне середовище — скелясті райони Африки, де він збирає їжу вночі.

    📏 Довжина тіла до 50 см, вага — до 4 кг.

    👂 Даман може видавати різноманітні звуки — від свисту до гарчання, що допомагає в комунікації між особинами.
    #тварини Дамани — це невеликі ссавці, які зовнішньо нагадують кроликів або гризунів, але насправді ближчі до слонів і морських корів за еволюційним родом. Вони мають унікальні кістки в стопах, що робить їх неймовірно стійкими на скелях і гірських схилах. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🦶 Даман має найщільнішу кісткову структуру серед ссавців, що допомагає йому впевнено лазити по крутосхилах. 🌍 Природне середовище — скелясті райони Африки, де він збирає їжу вночі. 📏 Довжина тіла до 50 см, вага — до 4 кг. 👂 Даман може видавати різноманітні звуки — від свисту до гарчання, що допомагає в комунікації між особинами.
    Love
    1
    284переглядів 5Відтворень
  • Україна створила диво
    Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені
    Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна
    Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно
    Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах
    Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити.
    Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги
    Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював.
    Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах
    І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською.
    Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком
    У результаті все змінилося
    Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства
    Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом
    Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших
    Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп
    Браво. Просто, браво! 👏
    Україна створила диво Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити. Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював. Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською. Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком У результаті все змінилося Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп Браво. Просто, браво! 👏
    1Kпереглядів
  • 😱у США сфотографували рогатих кроликів - тварини заражені папіломою Шоупа😭

    Під її впливом, у пухнастиків на шкірі голови і шиї з'являються помітні РОГИ і великі бородавки. Вірус був вперше зафіксований у 1933 році, а поширюється через укуси комах і при контакті з іншими кроликами🐇
    https://nypost.com/video/virus-creating-mutant-rabbits-like-something...
    😱у США сфотографували рогатих кроликів - тварини заражені папіломою Шоупа😭 Під її впливом, у пухнастиків на шкірі голови і шиї з'являються помітні РОГИ і великі бородавки. Вірус був вперше зафіксований у 1933 році, а поширюється через укуси комах і при контакті з іншими кроликами🐇 https://nypost.com/video/virus-creating-mutant-rabbits-like-something-out-of-the-last-of-us/
    NYPOST.COM
    Virus creating mutant rabbits — like something out of ‘The Last of Us’
    Residents in Fort Collins, Colorado spoke about the shocking sight, in which black tentacles appear to be growing out of the heads of cottontail rabbits. Despite the quill-like appearance, a porcup…
    Wow
    1
    312переглядів 1 Поширень
  • На Харківщині рятувальник виніс з пожежі кролика!

    Ворожий снаряд влучив по житловому сектору і частково зруйнував два будинки. Загорівся також сарай, де була тварина. Рятувальники вчасно помітили, що там хтось є, та відреагували.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    На Харківщині рятувальник виніс з пожежі кролика! Ворожий снаряд влучив по житловому сектору і частково зруйнував два будинки. Загорівся також сарай, де була тварина. Рятувальники вчасно помітили, що там хтось є, та відреагували. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    254переглядів
  • #малюнок #миша #кролик #дятел
    #малюнок #миша #кролик #дятел
    407переглядів
  • #тварини
    Фламандський гігант — одна з найдавніших і найбільших порід кролів у світі. Його спокійно можна прийняти за середнього собаку 🐕‍🦺

    ✅ Дорослий самець може важити до 10 кг, а довжина тіла — понад 70 см!

    ✅ Порода виникла у Фландрії ще в XVI столітті. Спочатку їх розводили заради м’яса й хутра.

    ✅ У них лагідний характер: фламандців часто тримають як домашніх улюбленців. Їх навіть називають «м’якими гігантами» 🧸

    Найвідоміший фламандський кролик — Даріус з Великої Британії. Він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса завдяки своїм 129 см довжини! 🏆
    #тварини Фламандський гігант — одна з найдавніших і найбільших порід кролів у світі. Його спокійно можна прийняти за середнього собаку 🐕‍🦺 ✅ Дорослий самець може важити до 10 кг, а довжина тіла — понад 70 см! ✅ Порода виникла у Фландрії ще в XVI столітті. Спочатку їх розводили заради м’яса й хутра. ✅ У них лагідний характер: фламандців часто тримають як домашніх улюбленців. Їх навіть називають «м’якими гігантами» 🧸 Найвідоміший фламандський кролик — Даріус з Великої Британії. Він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса завдяки своїм 129 см довжини! 🏆
    Love
    1
    170переглядів 10Відтворень
  • Кролик 🐰
    Кролик 🐰
    Love
    1
    202переглядів
Більше результатів