Привіт! Мене звати Анастасія, і я — фотограф, яка закохана у світло, емоції та справжність. Фотографія для мене — це не просто кадр. Це історія, яку можна побачити, відчути й зберегти назавжди. Я вірю, що кожна людина має свою неповторну красу, і моя мета — показати її через об’єктив. У кожному фото я намагаюся зловити момент, який не повториться: щиру усмішку, погляд, теплий промінь сонця на волоссі чи рух вітру в кадрі. Працюю в різних жанрах — від портретної до lifestyle-фотографії. Люблю природне світло, живі емоції та кадри, які розповідають історії. Фотографія для мене — це спосіб зупинити час і залишити частинку душі в кожному знімку. Дякую, що завітали у мій світ через фото

Агов усім, хто досі думає, що військовий кореспондент — це обов’язково чоловік у камуфляжі з кам’яним обличчям. Це знову я, майбутня військова кореспондентка, і сьогодні хочу поговорити про питання, які мене вже відверто дістали. От класика жанру: — «Ти — дівчина? І хочеш туди, де стріляють?» Так, дівчина. І так, хочу. Моя стать не має нічого спільного з професійним вибором. — «Але ж це небезпечно! Ти не боїшся?» Боюся. Але страх — це нормально. Головне, що бажання розповідати правду сильніше за нього. — «Може, краще щось спокійніше? Редагуй тексти про кроликів!» Кролики милі. Але світ не зводиться до милих речей. Я хочу показувати його справжнім. — «А як ти взагалі собі це уявляєш?» Просто. Як професіонала, який робить свою роботу якісно. Зовнішність тут ні до чого. — «А рідні дозволяють?» Я доросла людина. І рішення про своє життя приймаю сама. — «А як же сім’я, діти?» Кар’єра не скасовує особисте життя. Все має свій час. Тож, замість цих запитань, краще спитайте: «Який наступний крок?» Бо бути військовою кореспонденткою — це не про “дівчину на війні”. Це про людину, яка хоче розповідати правду там, де її найважче почути. 🙃 #журналістика #військовакореспонденція #журналістка

#дати 📜 «Світ ловив мене, та не спіймав»: Григорій Сковорода — Мандрівний Філософ Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного сина України, який своїм життям та творчістю заклав філософські основи української ментальності — Григорія Савича Сковороду. Хоча його офіційна дата народження — 3 грудня (або 22 листопада за старим стилем) 1722 року, його спадщина, що продовжує надихати, робить його актуальним щодня. 🎓 Козак, Співак, Вчений Григорій Сковорода народився у селі Чорнухи на Полтавщині в родині малоземельного козака. Його надзвичайний талант проявився рано: * Освіта: Навчання у легендарній Києво-Могилянській академії (до якої він вступив у 12 років), тривало з перервами майже двадцять років, що дало йому енциклопедичні знання. Сковорода досконало володів латиною, грецькою, церковнослов'янською, німецькою та польською мовами. * Музика: Він мав хист до музики та співу. В юності його навіть забрали до Петербурга для співу у придворній капелі. Сковорода грав на сопілці, скрипці, флейті, лірі та бандурі, а сопілка стала його незмінним супутником. 🎶 * Подорожі: Його перебування в Угорщині, Словаччині (Братислава) та Австрії (Відень) у складі царської місії дало змогу ознайомитися з європейською культурою та освітою. 💡 Філософія «Сродної Праці» та Самопізнання З 1770-х років, переслідуваний як світською, так і духовною владою через його вільнодумство та небажання пристосовуватися, Сковорода обрав шлях мандрівного філософа. * Головна ідея: В основі його вчення лежить концепція двох натур («світу великого» і «світу малого» – людини) та трьох світів (макрокосм – Всесвіт, мікрокосм – людина, і світ символів – Біблія). * Самопізнання: Сковорода вважав змістом людського існування самопізнання — пізнання своєї істинної натури та пошук Бога в собі. Він висловлював це у відомій фразі: «Пізнай себе». * Сродна праця: Ідеал Сковороди — це «сродна праця» (споріднена, природна праця). Він стверджував, що справжнє щастя полягає не в багатстві чи славі, а в діяльності, яка відповідає внутрішньому покликанню людини та її природним здібностям. 📖 Літературна Спадщина Сковорода є одним із зачинателів жанру байки в українській літературі. Його збірка «Байки Харківські» є зразком філософської прози. * Його філософські діалоги та трактати, такі як «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» та «Сад божественних пісень», поєднують біблійні мотиви з ідеями античного платонізму та стоїцизму. * Він невтомно вчив, що лише внутрішня свобода і гармонія є справжньою цінністю. Його епітафія: «Світ ловив мене, та не спіймав», стала ідеальною квінтесенцією його життя, яке він прожив у злагоді зі своїми принципами, поза впливом зовнішніх обставин. Григорій Сковорода — це вічний символ українського духу, прагнення до свободи та мудрості. https://youtu.be/rUJEzKjAj34?si=JgHnOOHwwbthDWJN

#дати Сьогодні, 30 жовтня, ми відзначаємо 200 років від дня народження видатного українського художника і педагога — Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). 🎨 🌟 Майстер, що зростив геніїв Дмитро Безперчий — це постать, яка поєднує в собі блискучий талант живописця і жертовну відданість педагогічній справі. Народившись у сім'ї кріпаків, він завдяки таланту та щасливому випадку отримав волю і зміг навчатися в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Його наставником став сам Карл Брюллов, учень якого Безперчий вважався одним із найобдарованіших. У стінах Академії він отримав звання «вільного художника» історичного та портретного живопису. Тут він міг зустрічатися і з Тарасом Шевченком, який також навчався у Брюллова. 🖼️ Художник ілюстрацій та побутових сцен Творчий доробок Безперчого охоплює академічно досконалі портрети, пейзажі, релігійний живопис, але особливе місце займають ілюстрації та жанрові сценки. Він був одним із перших українських митців, хто звернувся до зображення сільського життя. Його роботи, як-от «Сватання на Гончарівці» (за п'єсою Квітки-Основ'яненка), стали важливим внеском у розвиток національного мистецтва. Варто зазначити, що він був першим ілюстратором повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Згодом він багато працював аквареллю, віддаючи перевагу її світлим і прозорим тонам. 👨‍🏫 Наставник на п'ятдесят років Проте сам Дмитро Іванович найбільше цінував не свої картини, а свою педагогічну місію. Повернувшись до України, він майже 50 років присвятив викладанню малювання — спочатку в Ніжинському ліцеї, а потім, з 1850 року, у середніх школах Харкова. Його заслуга перед українським та світовим мистецтвом неоціненна, адже саме він розгледів і допоміг сформувати основи для подальшого розвитку цілої плеяди видатних художників, серед яких: * Сергій Васильківський * Генріх Семирадський * Петро Левченко * Михайло Ткаченко Як згадував Генріх Семирадський, принципи, які йому дав Дмитро Безперчий, «робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції». Дмитро Безперчий прожив довге життя, віддане мистецтву і наставництву. Його творчість та педагогічна спадщина є нагадуванням про те, як важливий внесок може зробити одна людина у розвиток багатьох талантів.

#дати Майк Йогансен (справжнє ім'я Михайло Гервасійович Йогансен) народився 28 жовтня 1895 року в Харкові у родині вчителя німецької мови. Він був видатним українським поетом, прозаїком, перекладачем, критиком, лінгвістом і сценаристом, одним із засновників літературного об'єднання ВАПЛІТЕ і яскравим представником доби "Розстріляного відродження" — покоління українських письменників і культурних діячів, які були репресовані сталінським режимом. Йогансен відомий як засновник жанру нарису в українській журналістиці. Він любив природу, приділяв увагу поведінці тварин, що відображав у своїх творах. За 17 років творчої діяльності видав 8 збірок поезій, 10 книг прози, а також літературознавчі праці та книги для дітей. У 1937 році Майка Йогансена репресували: 26 жовтня того року його засудили на закритому суді до розстрілу з конфіскацією майна, а 27 жовтня вбили. Його тіло було таємно поховане у Биківнянському лісі, а символічна могила знаходиться на Лук’янівському цвинтарі. Письменник був реабілітований 1958 року. Майк Йогансен залишив значний літературний спадок і є символом українського літературного авангарду й незламності духу доби "Розстріляного відродження"

#дати Міжнародний день анімації (англ. International Animation Day) — міжнародне свято всіх тих, хто так або інакше причетний до анімації та мистецтва мультиплікації. Відзначається щороку 28 жовтня. Дата святкування «міжнародного дня анімації» була обрана невипадково. Саме у цей день у 1892 році художник та винахідник з Франції Еміль Рено продемонстрував поважній паризькій публіці, котра зібралася у залі «Кабінету фантастики» музею Гревен, «светящиеся пантомимы» — рухомі зображення, відтворені на екрані (простіше кажучи — мультфільми). Анімація зазнала різних змін протягом багатьох десятиліть. У 1894 році про намальовані картинки на деякий час забули, але після того, як ідею рухомих зображень поєднали з винаходом братів Люм'єр, вони повернули собі популярність. Пізніше, з появою комп'ютерів, виникла і комп'ютерна анімація. У наш час ці технології настільки стали популярними, що непрофесіоналу іноді складно визначити, що ж він бачить на екрані — «живе» кіно чи анімоване. «Міжнародна асоціація анімаційного кіно» (англ. The International Animated Film Association, ASIFA), а конкретніше — її паризьке відділення, у 2002 році заснувала це свято на честь 110-річчя першої публічної демонстрації Емілем Рено свого винаходу. Напередодні міжнародного дня анімації художники-аніматори практично з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні покази власних творінь. У наш час подібні анімаційні кіносеанси одночасно проходять вже у 104 країнах світу, в тому числі й в Україні. З історичної точки зору, правильніше звернути увагу на більш ранню, і що важливо, документально підтверджену дату народження анімації (мультиплікації). Французи, як родоначальники цього виду мистецтва, вважають днем народження мультиплікації 30 серпня 1877 року. Саме тоді було запатентовано винахід праксиноскопа французьким винахідником-самоучкою Емілем Рено (фр. Emile Reynaud). Дещо раніше, 20 липня 1877 року, Еміль Рено представив доповідь перед членами Французької академії і продемонстрував праксиноскоп (англ. praxinoscope) — апарат, зібраний із коробки з-під печива і дзеркального барабану, та який дозволяв переглядати на прозорій стрічці фазові картинки, що створювали ілюзію руху фігур. Таким чином, мистецтво мультиплікації майже на 20 років давніше жанру кіно.

Всесвітній день гітари Всесвітній день гітари (World Guitar Day) відзначають 18 жовтня. Це всесвітнє свято, присвячене гітарі, інструменту з багатою історією та чарівним звучанням. Цей день об’єднує музикантів і шанувальників гітари з усього світу, щоб відсвяткувати культурне значення, насолоду і радість, яку цей інструмент приносить як слухачам, так і виконавцям. Походження та значення Всесвітній день гітари був заснований у 2021 році з ініціативи відомого грецького гітариста, композитора, диригента і професора Йоргоса Фудуліса. Підтриманий ЮНЕСКО та численними престижними міжнародними інституціями, цей день визнаний усіма країнами-членами ООН і відзначається в усьому світі щороку 18 жовтня. Перше офіційне святкування відбулося в понеділок, 18 жовтня 2021 року Цікаві факти про гітару • Предки гітари сягають корінням у стародавні цивілізації: інструменти, схожі на гітару, були знайдені в Стародавньому Єгипті, Персії та Індії. • Гітара – це мандрівник по світу. На дизайн гітари та її звучання вплинули різні культури, від іспанської “віуели” до італійської “чітарри”. • Хоча більшість гітар виготовляються з дерева, в різних куточках світу їх також виготовляють з таких матеріалів, як черепашачий панцир і баштанні (гарбузові) культури. • Електрогітара, що з’явилася у 20 столітті, зробила революцію в музичних жанрах, давши початок рок-н-ролу, джазу та багатьом іншим напрямкам. Всесвітній день гітари – це свідчення позачасової привабливості гітари. Як інструмент, що є частиною історії людства протягом тисячоліть, гітара продовжує надихати, розважати та об’єднувати людей по всьому світу.

Всім привітик) #добірка_дорам у жанрі #трийлер / #детектив Заповіданне Після смерті свого дядька Юн Со-Ха успадковує їхне сімейне кладовище. Відтоді Юн Со-Ха втягується в кілька неприємних інцидентів. У неї є молодший зведений брат Кім Ён Хо, який ще більше бентежить її. Тим часом детектив Чой Сон Джун підозрює, що нещодавні інциденти, що сталися в селі, пов’язані з сімейним кладовищем Юн Со Ха. Зв'язок Ха Дон-су стає ціллю угруповання торговців людськими органами, яке викрадає чоловіка, щоб вирізати його око. Незабаром з'ясовується, що вирізане око було вставлене невловимому серійному вбивці, який знищує людей заради забави, а Дон-су отримує здатність бачити те, що бачить холоднокровний злочинець. Дев’ять пазлів Для Чо І На дядько був усім: опікуном, наставником і людиною, що колись очолював поліцейське управління. Тому повертаючись додому після чергового шкільного дня, вона не очікувала знайти його мертвим. У квартирі не було нічого підозрюваного, окрім одного – дивного пазла. Що з цього ви дивились? Як вам? #дорами #дорамиукраїнською #щоподивитись #дорамитоп

#Постаті БАЙКАР І ДЯДЬКО ВІДОМОГО КОМПОЗИТОРА 27 січня 1790 року в містечку Городище Київського воєводства Речі Посполитої (нині районний центр Черкаської області) народився видатний український писменник та перекладач, один із батьків-засновників української літератури Петро Петрович Гулак-Артемовський. Найчастіше з прізвищем Гулак-Артемовський пов'язують автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм» - Семена Гулака-Артемовського, але той був племінником байкаря. Походить рід із козацько-старшинської родини часів гетьмана Петра Дорошенка, яка згодом отримала дворянство. В історію вітчизняного красного письменства Петро Гулак-Артемовський увійшов як другий. поет після Івана Котляревського. Він збагатив українську літературу новими жанрами - байками та баладами, також перекладав українською мовою псалми. Петро Гулак-Артемовський помер у Харкові 13 жовтня 1865-го на 76-му році життя. Він похований на Івано-Усікновенському цвинтарі, але в 1970-х, за радянської влади, кладовище знищили, на його місці облаштували Молодіжний парк. Могила П. П. Гулака-Артемовського одна з небагатьох, що збереглася. З відривного календаря "Український народний календар" за 13 жовтня. -----------

#Постаті БАЙКАР І ДЯДЬКО ВІДОМОГО КОМПОЗИТОРА 27 січня 1790 року в містечку Городище Київського воєводства Речі Посполитої (нині районний центр Черкаської області) народився видатний український писменник та перекладач, один із батьків-засновників української літератури Петро Петрович Гулак-Артемовський. Найчастіше з прізвищем Гулак-Артемовський пов'язують автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм» - Семена Гулака-Артемовського, але той був племінником байкаря. Походить рід із козацько-старшинської родини часів гетьмана Петра Дорошенка, яка згодом отримала дворянство. В історію вітчизняного красного письменства Петро Гулак-Артемовський увійшов як другий. поет після Івана Котляревського. Він збагатив українську літературу новими жанрами - байками та баладами, також перекладав українською мовою псалми. Петро Гулак-Артемовський помер у Харкові 13 жовтня 1865-го на 76-му році життя. Він похований на Івано-Усікновенському цвинтарі, але в 1970-х, за радянської влади, кладовище знищили, на його місці облаштували Молодіжний парк. Могила П. П. Гулака-Артемовського одна з небагатьох, що збереглася. З відривного календаря "Український народний календар" за 13 жовтня. -----------