Осінь заполонила все, тож саме час читати і дивитись жанр #готика 🖤 І безперечно почати з Мері Шеллі та її #франкенштейн. ✅ Цікавий факт - Віктор Франкенштейн це творець, а не монстр, ім'я чудовиська жодного разу не названо. А тепер детальніше про появу культового створіння: 📝 У травні 1816 року Мері Годвін (для контексту, Мері було 19, а її чоловік був одружений, тож вони начхали на все і мали відкриті позашлюбні відносини) її чоловік - поет Персі Шеллі і їх син поїхали в Женеву. Лорд Байрон приєднався до них 25 травня зі своїм молодим лікарем Джоном Полідорі, і орендував Віллу Діодаті, неподалік від Женевського озера у селі Колоньї. Вони проводили свій час в написанні власних творів, прогулянках на човні по озеру і розмовах до пізньої ночі. 💭"Літо було мокре і непривітне", пригадувала Мері Шеллі 1831 року, "і безперервний дощ часто ув'язнював нас у будинку на цілий день". Сидячи біля каміна на віллі Байрона, компанія розважала себе розказуванням німецьких оповідань про привидів, що спонукало Байрона запропонувати, щоб "кожен написав розповідь про привида". Неспроможна придумати історію, юна Мері Годвін занепокоїлась: 💭"Ти придумала історію?, чула я щоранку, і щоранку була змушена відповісти негативно, що мене дуже ображало." Одного вечора в середині червня учасники дискусії звернулися до природи принципу життя. 💭"Можливо, труп колись можна буде оживити", зазначила Мері, "гальванізм подає ознаки таких речей". Після півночі всі розійшлись спати. Мері не могла заснути. Вона стала одержимою своєю уявою, коли побачила зловісні жахи свого "сну наяву", свою історію про привидів. ✨Так і з'явився "Франкенштейн або сучасний Прометей". Перша публікація була анонімною, бо ніхто не хотів видавати роман жінки. Лиш згодом за спонсорством батька Мері, вийшло видання з ім'ям Мері Шеллі. 🎬 Якщо ви хочете відчути силу Мері Шеллі, атмосферу того часу, то раджу подивитись фільм "Меррі Шеллі та монстр Франкенштейна". Ви здивуєтесь біографії авторки та причинам, що спонукали саме до такого сюжету. #екранізація #що_подивитись #що_почитати #класика

Літературні конкурси стали важливою частиною сучасної літературної індустрії. Усе частіше на книжкових полицях з’являються твори, що стали переможцями та фіналістами премій та конкурсів. До того ж такі ініціативи відкривають нові імена в літературі, даючи можливість молодим авторам проявити себе та знайти читачів. Хто створив конкурс, який відкрив українським читачам жанр готичного детективу та нових авторів? Хто і як писав та відбирав твори, які дали можливість читачам поринути у світ загадок, містики та напруги? Читомо поспілкувалось з організаторами та учасниками конкурсу «Справжній готичний детектив» та розповідає про ініціативу у матеріалі. https://chytomo.com/korotko-i-strashno-konkurs-opovidan-spravzhnij-hotychnyj-detektyv/ #конкурс #література #готика #літературний_флюгер

⭐️Вже сьогодні, 13.12 усіх поціновувачів горору чекає особливий захід — дискусія «Генетика горору». Дата і місце: 📍Київ, книгарня Сенс, провулок Микільський 1/25, 📆13 грудня 19:00 Спікери: 🦇Серафима Біла, літературознавиця, редакторка горор-спільноти «Бабай», авторка нонфіку «Анатомія жаху» 🦇Володимир Кузнєцов, письменник, редактор горор-спільноти «Бабай», автор космоопери «Заколот. Невимовні культи», фентезі «Вогневир», збірки горор-оповідань «Химороди», інженер і гейм-дизайнер Поговоримо про: 🕷️Від Наполеона до Першої світової: що лякало читачів – і чи злякав би їх сучасний горор? 🕷️Як зародилася готика – і чому вона ніколи не помре? 🕷️Як і чим лякали праотці темних жанрів? 🕷️Ширлі Джексон, Мона Авад та неонуар – чому всі горористи пишуть готику (навіть якщо не говорять про це)? #подія #літературний_флюгер

Цікаві новини стосовно виходу книги «Готикана» від КСД. Це перша книга українського видання, котра матиме арома-ефект. Детальніше: 🌹Наклад книг з ароматом буде обмежений. Наступні наклади будуть без аромату та ексклюзивного зрізу з малюнком (просто однокольорове фарбування). 🌹Екземпляри з запахом будуть в плівці. 🌹Для того, щоб відчути запах, потрібно трошки потерти троянду. Самі сторінки не пахнуть. Книгу очікуємо у 2025 році, обіцяно: готика, дрібка фентезі, дарк атмосфера і звісно сцени 18+. #анонс #літературний_флюгер

#архітектура #історія Палац Вітославських у Чернятині: перлина неоготики на Поділлі. У мальовничому селі Чернятин, що у Жмеринському районі Вінницької області, серед зелених пагорбів і старих дерев височіє справжній архітектурний скарб — Палац Вітославських. Ця споруда, виконана в неоготичному стилі, є однією з найяскравіших пам’яток Поділля, що вражає своєю витонченістю, історією та унікальністю. Палац, оточений пейзажним парком, створеним відомим садівником Діонісієм Міклером, переносить відвідувачів у романтичну епоху XIX століття, коли архітектура стала відображенням мрій і прагнень тогочасної еліти. Історія створення Палац Вітославських з’явився у Чернятині в першій половині XIX століття, хоча деякі джерела стверджують, що перші будівлі на цьому місці могли існувати ще в XVII столітті. Офіційно ж у Реєстрі архітектурних пам’яток України спорудження палацу та прилеглого господарського флігеля датується 1830-ми роками. Цей період збігається з епохою романтизму, коли в Європі набувала популярності неоготика — стиль, що відроджував середньовічні форми з їхньою стрілчастими арками, баштами та декоративними елементами. Замовником палацу був польський магнат Ігнатій Вітославський, представник впливового роду Вітославських, який оселився в Чернятині наприкінці XVIII століття. Існує припущення, що автором проєкту міг бути польський архітектор мальтійського походження Генрік Іттар, який навчався в Римі й славився своєю майстерністю. Будівництво відбувалося в кілька етапів: спочатку з’явилося південне крило з романтичною баштою, увінчаною ренесансною короною, а згодом до нього приєднали інші корпуси через аркадну галерею. Архітектурні особливості Палац Вітославських вражає своєю архітектурною гармонією, що поєднує елементи неоготики з романтичною еклектикою. Двоповерхова будівля з високими стрілчастими вікнами, тонкими вежами та декоративним аттиком на фасадах виглядає водночас велично і витончено. Південне крило прикрашає башта з зубчастою короною, яка нагадує середньовічні замки, а аркадна галерея додає споруді легкості й елегантності. Інтер’єри палацу також вражають. У вестибюлі збереглася склепінчаста стеля з ліпними розетками, що нагадують готичні собори, а також герби родини Вітославських. Великий зал прикрашений ліпним карнизом, а кругла вітальня — фризом із гірлянд і маскаронів сатирів. Каміни, кахельні печі та мармурові сходи досі зберігають дух минулих епох, хоча й зазнали впливу часу. Перед входом до палацу відвідувачів зустрічають два мармурові леви, які колись тримали в лапах герби Вітославських і Дембовських (рід, з яким Вітославські поріднилися через шлюб). На жаль, ці герби були зруйновані, але скульптури залишаються символом величі маєтку. Пейзажний парк Не менш вражаючою є територія навколо палацу. Пейзажний парк, спроєктований Діонісієм Міклером, відомим ірландським ботаніком і садівником, колись займав близько 30 гектарів. Він включав фруктовий сад, алеї з кінськими каштанами, сріблясті тополі та численні декоративні елементи — альтанки й павільйони. На жаль, за радянських часів значна частина паркового декору була знищена, але деякі старі дерева, зокрема величезні осокори, досі нагадують про його минулу красу. В’їзна брама палацу, збудована з цегли й декорована тесаним пісковиком, була настільки репрезентативною, що коли в XIX столітті поблизу проклали залізницю, потяги зупинялися навпроти неї для висадки поміщиків чи їхніх гостей. Сьогодні збереглися лише масивні пілони воріт, які додають маєтку історичного шарму. Сучасність і значення Після революції 1917 року палац був націоналізований і розграбований, але, на щастя, не зруйнований. У радянські часи тут розмістили Чернятинський аграрний коледж, який функціонує й досі, виховуючи агрономів, бджолярів і садівників. Незважаючи на зміну призначення, палац зберіг свій зовнішній вигляд і частину внутрішнього оздоблення, що робить його доступним для відвідувачів і туристів. У 2006 році в одній із кімнат палацу відкрили невеликий музей, де представлені артефакти кінця XIX — початку XX століття, пов’язані з історією маєтку та його власників. Сьогодні палац Вітославських є пам’яткою архітектури національного значення, що приваблює шанувальників історії та неоготичного стилю. Легенди й таємниці Палац оповитий численними легендами. Одна з них розповідає про підземні ходи, які, за переказами, з’єднували маєток із навколишніми територіями й навіть могли виводити до річки. Інша легенда пов’язує палац із візитами Олександра Пушкіна, який нібито бував тут у гостях у графа Львова та любив відпочивати в парку під старим дубом. Хоча історичних підтверджень цьому немає, ці історії додають споруді романтичного ореолу. Палац у Чернятині є прикладом того, як історична спадщина може співіснувати з сучасністю, зберігаючи свою унікальність і привабливість. Він чекає на тих, хто прагне відкрити для себе незвідані сторінки українського Поділля.

#архітектура #історія Шарівський палац. У селищі Шарівка на Слобожанщині розташований палац XIX ст. у стилі неоготика. Він має дві високі башти, три зали з понад 20-ма кімнатами. Колись він належав поміщику Ольховському, який програв його у карти. Після цього палац викупив і розбудував цукровий магнат Леопольд Кеніг, іменем якого місцеві мешканці нині називають будівлю.