• МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025)
    ---------------------------
    ПАПЕРОВІ КНИГИ:
    ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО
    СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ"
    1). Вірші, обпалені війною.
    2). Вірші, обпалені війною (2).
    3). Ми навіть після смерті приростем.
    ----------------------------------
    ОЛЬГА КИЦЯ
    4). Нескорені:
    Шляхами поколінь.
    ------------------
    ГАСЬКА ШИЯН
    5). За спиною.
    -------------
    ЛЮЇЗ МІЛЛЕР
    6). Кондитерка-Втікача.
    ----------------------
    СВІТЛАНА ТАЛАН
    7). На зустріч сонцю.
    -------------------
    РАЙМОНД МОУДІ
    8). Життя після життя.
    --------------------
    ВАСИЛЬ КРАС
    9). Потреба під Конотопом.
    ------------------------
    САША ВОЙЦЕХІВСЬКА
    10). Коли я вирощу крила.
    -----------------------
    ПЕТРО КРАЛЮК
    11). Почаївська Лавра:
    Історія, про яку
    не розповідають.
    -----------------
    РОМАН КИРНАСОВ
    СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
    12). Аніка.
    13). Новий поворот.
    -----------------
    ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ
    ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО
    СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ"
    14). Гетьмани України:
    Петро Конашевич-
    Сагайдачний,
    Іван Сулима.
    15). Гетьмани України:
    Павло Тетеря,
    Іван Брюховецький.
    -------------------
    ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
    16). Лілі.
    --------
    СВІТЛАНА ТАЛАН
    17). Я тебе намріяла.
    -------------------
    ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК
    18). 365 християнських пісень
    на кожен Божий день. (Ще читаю).
    ---------------------
    ОКСАНА ЗАБУЖКО
    19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю).
    --------------------------
    КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО
    20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю).
    ----------------------------
    ----------------------------

    ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ:
    ДІАНА ВІССОН
    1). 365 притч на щодень.
    ----------------------
    БРУНО ФЕРРЕРО
    2). 365 коротких історій для душі.
    -----------------------------
    ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН
    3). Небесна стріла.
    4). Дзеркало судді.
    5). Все рассказы отца Брауна.
    --------------------------
    ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
    6). Пані Валевська:
    Фатальна жінка Наполеона.
    --------------------------
    ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА
    7). Лемберґ:
    Мамцю, ну не плач.
    ------------------
    ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО"
    8. Щирі розповіді Прочанина
    своєму духовному отцеві.
    ------------------------
    ОЛЕНА МАКАРЧУК
    9). Листи до Фроди.
    ------------------
    МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА
    10). Релігія і політика в Америці:
    Підйом християнських
    євангелістів та їх плив.
    ----------------------
    КАТЕРИНА ЩОТКІНА
    11). Любомир Гузар:
    Хочу бути людиною.
    --------------------
    ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
    ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ
    ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
    12). До Світла Воскресіння
    скрізь терні катакомб.
    ---------------------
    ОЛЕГ БЕГЕН
    ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ
    ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ
    13). Націоналізм і релігія:
    Греко-Католицька Церква та
    український національний рух
    у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю).
    -----------------------------
    В. М. МЕЛЬНИК
    14). Свята божественна
    літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю).
    ---------------------------
    СОФІЯ АНДРУХОВИЧ
    15). Амадока. (Ще читаю).
    ------------
    ОКСАНА ЗАБУЖКО
    16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю).
    ---------------------------
    МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025) --------------------------- ПАПЕРОВІ КНИГИ: ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ" 1). Вірші, обпалені війною. 2). Вірші, обпалені війною (2). 3). Ми навіть після смерті приростем. ---------------------------------- ОЛЬГА КИЦЯ 4). Нескорені: Шляхами поколінь. ------------------ ГАСЬКА ШИЯН 5). За спиною. ------------- ЛЮЇЗ МІЛЛЕР 6). Кондитерка-Втікача. ---------------------- СВІТЛАНА ТАЛАН 7). На зустріч сонцю. ------------------- РАЙМОНД МОУДІ 8). Життя після життя. -------------------- ВАСИЛЬ КРАС 9). Потреба під Конотопом. ------------------------ САША ВОЙЦЕХІВСЬКА 10). Коли я вирощу крила. ----------------------- ПЕТРО КРАЛЮК 11). Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають. ----------------- РОМАН КИРНАСОВ СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ" 12). Аніка. 13). Новий поворот. ----------------- ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ" 14). Гетьмани України: Петро Конашевич- Сагайдачний, Іван Сулима. 15). Гетьмани України: Павло Тетеря, Іван Брюховецький. ------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 16). Лілі. -------- СВІТЛАНА ТАЛАН 17). Я тебе намріяла. ------------------- ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК 18). 365 християнських пісень на кожен Божий день. (Ще читаю). --------------------- ОКСАНА ЗАБУЖКО 19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю). -------------------------- КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО 20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю). ---------------------------- ---------------------------- ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ: ДІАНА ВІССОН 1). 365 притч на щодень. ---------------------- БРУНО ФЕРРЕРО 2). 365 коротких історій для душі. ----------------------------- ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН 3). Небесна стріла. 4). Дзеркало судді. 5). Все рассказы отца Брауна. -------------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 6). Пані Валевська: Фатальна жінка Наполеона. -------------------------- ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА 7). Лемберґ: Мамцю, ну не плач. ------------------ ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО" 8. Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві. ------------------------ ОЛЕНА МАКАРЧУК 9). Листи до Фроди. ------------------ МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА 10). Релігія і політика в Америці: Підйом християнських євангелістів та їх плив. ---------------------- КАТЕРИНА ЩОТКІНА 11). Любомир Гузар: Хочу бути людиною. -------------------- ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 12). До Світла Воскресіння скрізь терні катакомб. --------------------- ОЛЕГ БЕГЕН ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ 13). Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український національний рух у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю). ----------------------------- В. М. МЕЛЬНИК 14). Свята божественна літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю). --------------------------- СОФІЯ АНДРУХОВИЧ 15). Амадока. (Ще читаю). ------------ ОКСАНА ЗАБУЖКО 16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю). ---------------------------
    54переглядів 1 Поширень
  • #історія #особистості
    📚 Інтелектуальна Іскра: Соломія Павличко — Літературознавиця, Письменниця, Видавець.
    15 грудня 1958 року народилася Соломія Дмитрівна Павличко — видатна українська літературознавиця, критикиня, перекладачка, публіцистка, філософиня та засновниця одного з найбільш впливових видавництв незалежної України — «Основи». Її недовге, але надзвичайно яскраве життя стало символом інтелектуального прориву 90-х років.

    Освіта та Рання Діяльність

    Соломія Павличко належала до відомої інтелектуальної родини (дочка поета Дмитра Павличка). Вона здобула освіту в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка та стажувалася в Гарварді та Альбертському університеті.
    Її ранні наукові роботи були присвячені історії англійської та американської літератури. Вона була однією з перших, хто відкрив українському читачеві сучасну західну літературну теорію, зокрема постмодернізм і постколоніальні студії.


    Внесок у Культуру Незалежної України

    З початком незалежності України Соломія Павличко стала ключовою фігурою, що формувала нові культурні та інтелектуальні орієнтири:
    Видавництво «Основи»: У 1992 році вона заснувала видавництво «Основи», яке стало піонером у публікації українською мовою світової класики, сучасної інтелектуальної думки, а також важливих історичних та культурологічних праць, що були раніше заборонені.
    Феміністичні Студії: Соломія Павличко була однією з перших, хто ґрунтовно запровадив феміністичну критику та гендерні студії в український науковий обіг. Її праці, зокрема «Фемінізм: статті, розмови, есеї», мали величезний резонанс.
    «Дискурс Модернізму»: Її фундаментальна монографія «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997) є однією з найважливіших робіт у сучасному українському літературознавстві, що переосмислила канон українського модернізму.

    Соломія Павличко вирізнялася гострим розумом, здатністю до критичного аналізу та прагненням інтегрувати українську культуру у світовий контекст. Вона трагічно загинула у 1999 році, але її спадщина продовжує впливати на українську гуманітаристику та видавничу справу. 🖋️🧠✨
    #історія #особистості 📚 Інтелектуальна Іскра: Соломія Павличко — Літературознавиця, Письменниця, Видавець. 15 грудня 1958 року народилася Соломія Дмитрівна Павличко — видатна українська літературознавиця, критикиня, перекладачка, публіцистка, філософиня та засновниця одного з найбільш впливових видавництв незалежної України — «Основи». Її недовге, але надзвичайно яскраве життя стало символом інтелектуального прориву 90-х років. Освіта та Рання Діяльність Соломія Павличко належала до відомої інтелектуальної родини (дочка поета Дмитра Павличка). Вона здобула освіту в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка та стажувалася в Гарварді та Альбертському університеті. Її ранні наукові роботи були присвячені історії англійської та американської літератури. Вона була однією з перших, хто відкрив українському читачеві сучасну західну літературну теорію, зокрема постмодернізм і постколоніальні студії. Внесок у Культуру Незалежної України З початком незалежності України Соломія Павличко стала ключовою фігурою, що формувала нові культурні та інтелектуальні орієнтири: Видавництво «Основи»: У 1992 році вона заснувала видавництво «Основи», яке стало піонером у публікації українською мовою світової класики, сучасної інтелектуальної думки, а також важливих історичних та культурологічних праць, що були раніше заборонені. Феміністичні Студії: Соломія Павличко була однією з перших, хто ґрунтовно запровадив феміністичну критику та гендерні студії в український науковий обіг. Її праці, зокрема «Фемінізм: статті, розмови, есеї», мали величезний резонанс. «Дискурс Модернізму»: Її фундаментальна монографія «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997) є однією з найважливіших робіт у сучасному українському літературознавстві, що переосмислила канон українського модернізму. Соломія Павличко вирізнялася гострим розумом, здатністю до критичного аналізу та прагненням інтегрувати українську культуру у світовий контекст. Вона трагічно загинула у 1999 році, але її спадщина продовжує впливати на українську гуманітаристику та видавничу справу. 🖋️🧠✨
    Like
    Love
    2
    366переглядів
  • Видавництво «Космоліт» сьогодні анонсувало, що вони видадуть Цикл: Світ Смерті (Deathworld) Гаррі Гаррісона. Декілька частин вийде омнімбусом. Книга стане частиною серії «Зоряний архів». В таку серію видавництво оформлює твори, що стали класикою sci-fi, формували цей жанр, та досі на нього впливають.

    Як вам такі новини?)
    #sci_fi_не_нудно
    Видавництво «Космоліт» сьогодні анонсувало, що вони видадуть Цикл: Світ Смерті (Deathworld) Гаррі Гаррісона. Декілька частин вийде омнімбусом. Книга стане частиною серії «Зоряний архів». В таку серію видавництво оформлює твори, що стали класикою sci-fi, формували цей жанр, та досі на нього впливають. Як вам такі новини?) #sci_fi_не_нудно
    Love
    1
    361переглядів
  • Скілько ждав ждав, а всьо таки є…
    В Україні цю книгу видасть видавництво Vivat, передзамовлення за посиланням: https://vivat.com.ua/product/knyha-inshykh-mists/
    Книга очікується у лютому 2026 року

    #sci_fi_не_нудно
    Скілько ждав ждав, а всьо таки є… В Україні цю книгу видасть видавництво Vivat, передзамовлення за посиланням: https://vivat.com.ua/product/knyha-inshykh-mists/ Книга очікується у лютому 2026 року #sci_fi_не_нудно
    Сьогодні розповімо вам про дуже цікаву книжку, яку написав автор книги з наших спільних читань Чайна Мʼєвіль, а написав не сам, а у співавторстві, і не з ким-небудь, а з самим Кіану Рівзом (так-так, тим самим). Книга вийшла друком 23 липня 2024 року у Великій Британії та США. 

    Ця книга це суміш жанрів наукової фантастики, фентезі та пригод. Події відбуваються у всесвіті BRZRKR (якщо хочете, щоб додатково розповіли про цей світ, не соромтеся пишіть в коментарях). А точніше в альтернативному світі коміксів BRZRKR. На сайті polygon цю книгу описали як: «Філософський, жорстокий трилер про безсмертного солдата, який роздумує над природою свого існування»

    Вільям Гібсон, автор «Нейроманта» каже: «Винятково інноваційна співпраця двох видатних умів.»

    Наразі, в Україні ця книга не перекладена і навіть не анонсована, на жаль. Але будемо сподіватися, хтось з видавництв цим обов’язково займеться ☺️

    Паперову книгу зараз можна придбати тут 👉🏻 https://www.britishbook.ua/detail/the-book-of-elsewhere/?srsltid=AfmB...
    Вартість: 750 грн

    Також на Amazon є електронна версія для kindle за 14.99$ 
    Придбати можна тут 👉🏻https://www.amazon.com/gp/aw/d/B0CP7FXC4V/ref=tmm_kin_swatch_0?ie=UTF...

    *фото взяте з сайту Суспільне Культура
    #sci_fi_не_нудно
    Love
    Congratulation
    Wow
    3
    1коментарів 303переглядів
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
    Видавництво Богдан

    Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

    Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

    Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

    Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни Видавництво Богдан Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь. Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад. Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій. Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    1Kпереглядів
  • ❄️ ❄️ ❄️
    ПАДАВ СНІГ НА ПОРІГ
    Падав сніг на поріг.
    Кіт зліпив собі пиріг.
    Поки смажив, поки пік,
    а пиріг — водою стік.
    Кіт не знав, що на пиріг
    треба тісто, а не сніг.
    ✍️Платон Воронько

    1 грудня 1913 року народився Платон Воронько — наш улюблений український дитячий поет. На його віршах виростали і продовжують рости цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки.

    НЕ БУДЬ, МАЛА, КОЗОЮ!
    Іде коза,
    Стоїть лоза,
    Густа, рясна, зелена.
    «Яка краса! —
    Кричить коза. —
    Ця вся лоза для мене!»
    І у кози
    Аж дві сльози
    На радощах повисли.
    Тріщить лоза,
    Гризе коза
    І всю красу погризла.
    І ти, мала,
    Що в сад пішла
    Ранковою порою,
    Не рви квіток,
    Не псуй гілок,
    Не будь, мала,
    козою!
    🎨Ілюстрація Костя Лавра

    Видавництво «Абабагаламага»
    ❄️ ❄️ ❄️ ПАДАВ СНІГ НА ПОРІГ Падав сніг на поріг. Кіт зліпив собі пиріг. Поки смажив, поки пік, а пиріг — водою стік. Кіт не знав, що на пиріг треба тісто, а не сніг. ✍️Платон Воронько 1 грудня 1913 року народився Платон Воронько — наш улюблений український дитячий поет. На його віршах виростали і продовжують рости цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки. НЕ БУДЬ, МАЛА, КОЗОЮ! Іде коза, Стоїть лоза, Густа, рясна, зелена. «Яка краса! — Кричить коза. — Ця вся лоза для мене!» І у кози Аж дві сльози На радощах повисли. Тріщить лоза, Гризе коза І всю красу погризла. І ти, мала, Що в сад пішла Ранковою порою, Не рви квіток, Не псуй гілок, Не будь, мала, козою! 🎨Ілюстрація Костя Лавра Видавництво «Абабагаламага»
    329переглядів
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Мертва жива вода” Світлана Кострикіна
    Видавництво Віхола

    Цю книгу ми обрали для обговорення у книжковому клубі, і попри те, що на саме обговорення я не потрапила, книгу все ж прочитала, і що я вам скажу - це було супервдале рішення. Бо мене затягло майже моментально. Бо мені було цікаво читати про всю цю внутрішню телевізійну кухню. Бо детективна лінія, яка тягнулася через всю книгу, виявилася заплутаною, багатошаровою та неочікуваною. Бо є навіть трошки кохання)

    На початку ми бачимо, як Майя влаштовується кудись в айтішку, бо з минулої роботи її звільнили. По відчуттях, після якогось скандалу. І далі майже вся книга є таким собі флешбеком подій, які привели до того, що Майя, журналістка рейтингового шоу “Всупереч строку давності”, яка допомогла у розкритті багатьох кримінальних справ, раптово змінює сферу діяльності.

    З цим якось пов’язане загадкове зникнення її колеги Рити, старі справи, нинішні та колишні стосунки Рити, якийсь чи-то культ, чи-то секта… У книзі стільки деталей, сюжетних відгалужень, неочікуваних поворотів та персонажів, що розплутувати справу разом з Майєю було дуже складно. Спочатку я подумала, що авторка спеціально додавала багато ліній та підкидала якісь гачочки, щоб відвертати увагу читачів, і ми не могли здогадатися, як і чому зникла Рита. Але мені здається, що і без всього цього дійти до суті подій було б практично неможливо)

    Оповідь постійно стрибала від теперішнього до згадок, флешбеків, історій з минулого, але мені якраз це дуже сподобалося. Я дізнавалася, як думає героїня, як приходить до певних висновків, як обожнює свою роботу та де відчуває себе на своєму місці, як поступово змінюються її почуття. До речі, про почуття - дякую за приємну любовну лінію. На відміну від злочину, оцю частину я нюхом чула і була рада, що вгадала)

    Вважаю знайомство з авторкою дуже вдалим і дякую книжковому клубу за вибір)
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Мертва жива вода” Світлана Кострикіна Видавництво Віхола Цю книгу ми обрали для обговорення у книжковому клубі, і попри те, що на саме обговорення я не потрапила, книгу все ж прочитала, і що я вам скажу - це було супервдале рішення. Бо мене затягло майже моментально. Бо мені було цікаво читати про всю цю внутрішню телевізійну кухню. Бо детективна лінія, яка тягнулася через всю книгу, виявилася заплутаною, багатошаровою та неочікуваною. Бо є навіть трошки кохання) На початку ми бачимо, як Майя влаштовується кудись в айтішку, бо з минулої роботи її звільнили. По відчуттях, після якогось скандалу. І далі майже вся книга є таким собі флешбеком подій, які привели до того, що Майя, журналістка рейтингового шоу “Всупереч строку давності”, яка допомогла у розкритті багатьох кримінальних справ, раптово змінює сферу діяльності. З цим якось пов’язане загадкове зникнення її колеги Рити, старі справи, нинішні та колишні стосунки Рити, якийсь чи-то культ, чи-то секта… У книзі стільки деталей, сюжетних відгалужень, неочікуваних поворотів та персонажів, що розплутувати справу разом з Майєю було дуже складно. Спочатку я подумала, що авторка спеціально додавала багато ліній та підкидала якісь гачочки, щоб відвертати увагу читачів, і ми не могли здогадатися, як і чому зникла Рита. Але мені здається, що і без всього цього дійти до суті подій було б практично неможливо) Оповідь постійно стрибала від теперішнього до згадок, флешбеків, історій з минулого, але мені якраз це дуже сподобалося. Я дізнавалася, як думає героїня, як приходить до певних висновків, як обожнює свою роботу та де відчуває себе на своєму місці, як поступово змінюються її почуття. До речі, про почуття - дякую за приємну любовну лінію. На відміну від злочину, оцю частину я нюхом чула і була рада, що вгадала) Вважаю знайомство з авторкою дуже вдалим і дякую книжковому клубу за вибір)
    Love
    1
    1Kпереглядів
  • Я про високу ймовірність саме такого розвитку подій попереджаю практично з початку року. Гадаю, якщо взагалі буде якась домовленість – то вона дійсно буде з отакими витичними.

    Так що ті, хто зараз повертається до звичної російської всюди, не просто так це роблять. Вони зрозуміють, що скоро все відкотиться до звичних правил гри: коли російська мова, естрада, кіно, книговидавництво домінують в Україні.
    Я про високу ймовірність саме такого розвитку подій попереджаю практично з початку року. Гадаю, якщо взагалі буде якась домовленість – то вона дійсно буде з отакими витичними. Так що ті, хто зараз повертається до звичної російської всюди, не просто так це роблять. Вони зрозуміють, що скоро все відкотиться до звичних правил гри: коли російська мова, естрада, кіно, книговидавництво домінують в Україні.
    139переглядів
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Опір” Трейсі Вульф
    Друга частина циклу з 6 книг
    Видавництво BookChef

    Ох, це була подорож тривалістю рік, оскільки книгу я почала ще минулого жовтня, але через один сюжетний поворот зробила тривалу перерву. Це друга частина циклу, і перша книга закінчилася настільки потужним кліфгенгером, що мене аж перекосило, і я терміново взялася за продовження.

    Друга книга фактично розвертає в інший бік всю драму першої частини. Це стосується і місця Грейс в академії Катмер, і її особистого життя, і її планів на майбутнє. Буквально з перших сторінок нас занурили в неєбовий сюжетний поворот, а потім у ще один, а потім ще… А далі стався парадокс - те, що мені так подобалося у першій книзі, а саме довгі внутрішні монологи, описи та думки персонажів, тут чогось почали дратувати. Бо стало забагато повторів та “води”.

    Десь на 200 сторінці ситуація вирівнялася, і книга знову “полетіла”. Попри “воду” було цікаво дізнатися, як герої порішають особисті проблеми, що не могли не виникнути після фіналу першої книги, як будуть розв’язувати інші нагальні питанні, які також виникли через фінал першої книги, які на них чекають випробування. А далі настали фінальні 150 сторінок. І це було боляче.

    От чесно, хотілося волати на персонажів через їхню твердолобість. Мені дуже різко перестали подобатися майже всі, бо з легкої руки авторки вони почали ухвалювати нелогічні рішення і через це нести втрати. У мене постійно виникали питання типу “Якого xyя?”, “Ну нашо?”, “Блядь, а шо, так можна було? А якого хєра так можна було???”.

    Фінальний твіст, принаймні один з них, я вгадала завчасно (загалом через нього і кинула торік її читати), тому він мене не шокував. А от шо шокує - я все одно читатиму продовження. Бо, трясця, все одно цікаво, як вони вирулять після цього фіналу. Питань достобіса, і хочеться відповідей)
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Опір” Трейсі Вульф Друга частина циклу з 6 книг Видавництво BookChef Ох, це була подорож тривалістю рік, оскільки книгу я почала ще минулого жовтня, але через один сюжетний поворот зробила тривалу перерву. Це друга частина циклу, і перша книга закінчилася настільки потужним кліфгенгером, що мене аж перекосило, і я терміново взялася за продовження. Друга книга фактично розвертає в інший бік всю драму першої частини. Це стосується і місця Грейс в академії Катмер, і її особистого життя, і її планів на майбутнє. Буквально з перших сторінок нас занурили в неєбовий сюжетний поворот, а потім у ще один, а потім ще… А далі стався парадокс - те, що мені так подобалося у першій книзі, а саме довгі внутрішні монологи, описи та думки персонажів, тут чогось почали дратувати. Бо стало забагато повторів та “води”. Десь на 200 сторінці ситуація вирівнялася, і книга знову “полетіла”. Попри “воду” було цікаво дізнатися, як герої порішають особисті проблеми, що не могли не виникнути після фіналу першої книги, як будуть розв’язувати інші нагальні питанні, які також виникли через фінал першої книги, які на них чекають випробування. А далі настали фінальні 150 сторінок. І це було боляче. От чесно, хотілося волати на персонажів через їхню твердолобість. Мені дуже різко перестали подобатися майже всі, бо з легкої руки авторки вони почали ухвалювати нелогічні рішення і через це нести втрати. У мене постійно виникали питання типу “Якого xyя?”, “Ну нашо?”, “Блядь, а шо, так можна було? А якого хєра так можна було???”. Фінальний твіст, принаймні один з них, я вгадала завчасно (загалом через нього і кинула торік її читати), тому він мене не шокував. А от шо шокує - я все одно читатиму продовження. Бо, трясця, все одно цікаво, як вони вирулять після цього фіналу. Питань достобіса, і хочеться відповідей)
    1Kпереглядів
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Сестра зірок” Мара Вульф
    Перша частина трилогії
    Видавництво Readberry

    Я ще по “Поверненню ангелів” зрозуміла, що Мара Вульф - це моя зупинка. Але навіть не очікувала, що “Сестра зірок” аж так мені сподобається. Хоча ці події було натягнути на наші реалії, особливо після того фрагмента, винесеного на обкладинку.

    Мара Вульф взяла більш-менш сучасний світ, але зробила його темнішим та додала магію. На території Франції є Джерело, яке веде на прихований континент Керіс. Колись Мерлін домовився з Королем демонів, що світ залишається людям, а демони житимуть на Керісі. Про всяк випадок навколо Джерела єбанули бар’єр, який утримуватиме демонів. Але минали часи, демони проривалися, а угода, схоже, має бути укладена знову. От тільки цього разу у неї геть кепські умови. У центрі подій - три сестри-відьми, магістр Ложі, яка має охороняти Джерело, ідейний представник Братства, а також ще пара неочікуваних персонажів.

    Мені дуже сподобалася Віанна, попри те, що деякі її вчинки я не дуже розуміла (але кохання - воно таке). А от Езру з кожною главою ставало все складніше виправдовувати, бо ну альо, ну якщо вже вирішив йти цим шляхом, так продовжуй і не роби дівчині мізки. Якщо чесно, тут я була більше у захваті від Калеба, ніж від нього.

    Як не дивно, я не одразу в’їхала у світ, але коли в’їхала, то так зріднилася з персонажами, шо потім офігєвала кілька разів. Ця книга мене веселила, інтригувала, тішила, лякала і пару разів розбила серце. Бо я до останнього не вірила, що авторка доведе героїв аж… от… туди. Тут, до речі, кліфгенгер, і скажу чесно: на такому моменті закінчувати - це, канєшна, треба совісті вопше не мать)) Добре, що весь цикл вже вийшов!
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Сестра зірок” Мара Вульф Перша частина трилогії Видавництво Readberry Я ще по “Поверненню ангелів” зрозуміла, що Мара Вульф - це моя зупинка. Але навіть не очікувала, що “Сестра зірок” аж так мені сподобається. Хоча ці події було натягнути на наші реалії, особливо після того фрагмента, винесеного на обкладинку. Мара Вульф взяла більш-менш сучасний світ, але зробила його темнішим та додала магію. На території Франції є Джерело, яке веде на прихований континент Керіс. Колись Мерлін домовився з Королем демонів, що світ залишається людям, а демони житимуть на Керісі. Про всяк випадок навколо Джерела єбанули бар’єр, який утримуватиме демонів. Але минали часи, демони проривалися, а угода, схоже, має бути укладена знову. От тільки цього разу у неї геть кепські умови. У центрі подій - три сестри-відьми, магістр Ложі, яка має охороняти Джерело, ідейний представник Братства, а також ще пара неочікуваних персонажів. Мені дуже сподобалася Віанна, попри те, що деякі її вчинки я не дуже розуміла (але кохання - воно таке). А от Езру з кожною главою ставало все складніше виправдовувати, бо ну альо, ну якщо вже вирішив йти цим шляхом, так продовжуй і не роби дівчині мізки. Якщо чесно, тут я була більше у захваті від Калеба, ніж від нього. Як не дивно, я не одразу в’їхала у світ, але коли в’їхала, то так зріднилася з персонажами, шо потім офігєвала кілька разів. Ця книга мене веселила, інтригувала, тішила, лякала і пару разів розбила серце. Бо я до останнього не вірила, що авторка доведе героїв аж… от… туди. Тут, до речі, кліфгенгер, і скажу чесно: на такому моменті закінчувати - це, канєшна, треба совісті вопше не мать)) Добре, що весь цикл вже вийшов!
    927переглядів
Більше результатів