• 🕯❌❤️‍🩹28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі.

    Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.

    Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.

    Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».

    І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.

    Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.

    Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.

    28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.

    🕯❌❤️‍🩹28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі. Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття. Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах. Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус». І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях. Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові. Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку. 28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.
    Angry
    1
    47views
  • #поезія
    Хочеш

    Хочеш
    я буду
    хвилею,
    ніжністю,
    сонцем,
    мрією,
    Хочеш -
    твоєю
    долею,
    променем,
    іскрою ,
    повінню.

    Хочеш
    я буду
    грішною,
    Солодкою,
    завжди ніжною,
    Хочеш
    я буду
    різною -
    світлою,
    доброю,
    чистою.

    Хочеш
    я буду
    тишею,
    веснами,
    зимами
    тішити -
    піснею,
    думкою,
    спогадом,
    лише твоїм золотом .

    Тетяна Андреєва

    #поезія Хочеш Хочеш я буду хвилею, ніжністю, сонцем, мрією, Хочеш - твоєю долею, променем, іскрою , повінню. Хочеш я буду грішною, Солодкою, завжди ніжною, Хочеш я буду різною - світлою, доброю, чистою. Хочеш я буду тишею, веснами, зимами тішити - піснею, думкою, спогадом, лише твоїм золотом . Тетяна Андреєва
    Like
    1
    106views
  • #поезія
    #мистецтво
    Люби мене, як любиш каву свою зранку,
    Люби одну, без застережень - тільки навіки...
    Люби, смакуй безстрашно давню полонянку,
    Люби й частуй мене - без правил на роки...

    Люби в світанках - кавою зігріті очі,
    Люби все тіло справжнє, зморене вночі...
    Люби забуті казки мої з юності дівочі,
    Люби щодня одну - до поки праведні ключі...

    Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека,
    Люби весною - пробуди од хуртовини й сну...
    Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека,
    Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну...

    Люби думками ніжно, що на відстані торкають,
    Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах...
    Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають,
    Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах...

    Ярослав Рудан

    Картина: Marta Pitchuk
    #поезія #мистецтво Люби мене, як любиш каву свою зранку, Люби одну, без застережень - тільки навіки... Люби, смакуй безстрашно давню полонянку, Люби й частуй мене - без правил на роки... Люби в світанках - кавою зігріті очі, Люби все тіло справжнє, зморене вночі... Люби забуті казки мої з юності дівочі, Люби щодня одну - до поки праведні ключі... Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека, Люби весною - пробуди од хуртовини й сну... Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека, Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну... Люби думками ніжно, що на відстані торкають, Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах... Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають, Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах... Ярослав Рудан Картина: Marta Pitchuk
    Like
    1
    187views
  • #поезія
    #поезія
    Like
    Love
    2
    522views 14Plays
  • #поезія
    Минає все... Зима минає,
    А лютий в серці назавжди...
    Війна, мов озеро безкрає,
    По вінця горя і біди.

    Щоніч - у стресі, і в тривозі,
    Сирени, дрони, літаки.
    Щодень - невиплакані сльози,
    В очах бездонної ріки.

    Дай Боже те, що ми просили,
    Слова молитви на устах ...
    Добав терпіння, віри, сили,
    І - перемоги! Тільки так!

    Ми за свободу - з нами правда,
    А в Бога правда лиш одна!
    Нехай у всіх нас буде - ЗАВТРА !
    І мир, і сонце, і весна!

    Марія Зубрій.
    #поезія Минає все... Зима минає, А лютий в серці назавжди... Війна, мов озеро безкрає, По вінця горя і біди. Щоніч - у стресі, і в тривозі, Сирени, дрони, літаки. Щодень - невиплакані сльози, В очах бездонної ріки. Дай Боже те, що ми просили, Слова молитви на устах ... Добав терпіння, віри, сили, І - перемоги! Тільки так! Ми за свободу - з нами правда, А в Бога правда лиш одна! Нехай у всіх нас буде - ЗАВТРА ! І мир, і сонце, і весна! Марія Зубрій.
    Like
    2
    210views
  • #поезія
    Пливеш — пливи. І смійся, і радій.
    Усе і всіх віки перетривали.
    Життя — це чорний подіум подій,
    венеціанські маски й карнавали.

    Ліна_Костенко
    #поезія Пливеш — пливи. І смійся, і радій. Усе і всіх віки перетривали. Життя — це чорний подіум подій, венеціанські маски й карнавали. Ліна_Костенко
    Like
    1
    78views
  • #поезія
    #поезія
    Like
    3
    562views 14Plays
  • #поезія
    Вони засинали не разом

    Вони засинали не разом,
    Думками ж - двадцять чотири на сім.
    Жили відчуттями, і часом
    Рідніших не було за всіх.

    У різних куточках міста
    Вона пила каву, він чай.
    Між ними була якась іскра...
    Кохання? Можливо... хай.

    Мінялися пори року,
    Незмінним були листи.
    Віконце онлайн збоку,
    Бажання відповісти.

    Улюблені фрази, голос,
    І музика в mp3.
    Здавалося, ніби поруч...
    Хотілося до духоти -

    В обійми і теплу ніжність,
    Небриту щоку і ранок.
    В реальність - як в необхідність...
    Вони засинали не разом...

    Тетяна Андреєва
    #поезія Вони засинали не разом Вони засинали не разом, Думками ж - двадцять чотири на сім. Жили відчуттями, і часом Рідніших не було за всіх. У різних куточках міста Вона пила каву, він чай. Між ними була якась іскра... Кохання? Можливо... хай. Мінялися пори року, Незмінним були листи. Віконце онлайн збоку, Бажання відповісти. Улюблені фрази, голос, І музика в mp3. Здавалося, ніби поруч... Хотілося до духоти - В обійми і теплу ніжність, Небриту щоку і ранок. В реальність - як в необхідність... Вони засинали не разом... Тетяна Андреєва
    Like
    1
    144views
  • #поезія
    Прошу, пані, йдіть уже зі сцени.
    Хоч ви і красуня чарівна,
    Та для інших ваша роль — смертельна:
    Режисером п’єси є ві@на.

    Ви цьогоріч граєте уміло —
    Сніг, мороз та крижаний обман.
    Часто аж мороз біжить по тілу,
    До кісток проймає ваш талант.

    Зрозумійте, пані пишно-біла,
    Негативний цей ангажемент.
    Зло використовує вас вміло —
    Безкоштовно….лиш за комплімент.

    Лестощам не вірте — то омана,
    Поклоніться й за куліси йдіть.
    Ви ж не вбивця, не слуга тирана —
    П’єсу цю морозну зупиніть.

    Забагато горя — лиха досить!
    Хай весна свій монолог почне,
    Хай зігріє тих, хто сонця просить,
    Та морозні пута розімкне.

    Алла Василишин
    #поезія Прошу, пані, йдіть уже зі сцени. Хоч ви і красуня чарівна, Та для інших ваша роль — смертельна: Режисером п’єси є ві@на. Ви цьогоріч граєте уміло — Сніг, мороз та крижаний обман. Часто аж мороз біжить по тілу, До кісток проймає ваш талант. Зрозумійте, пані пишно-біла, Негативний цей ангажемент. Зло використовує вас вміло — Безкоштовно….лиш за комплімент. Лестощам не вірте — то омана, Поклоніться й за куліси йдіть. Ви ж не вбивця, не слуга тирана — П’єсу цю морозну зупиніть. Забагато горя — лиха досить! Хай весна свій монолог почне, Хай зігріє тих, хто сонця просить, Та морозні пута розімкне. Алла Василишин
    Like
    2
    102views
  • #поезія
    Любіть свої роки..., живіть...
    Смачної кави заваріть...
    Купіть тюльпани і поставте в вазу... Любуйтеся....
    У мережу "зайдіть"...
    Найдіть поезію для серця...
    Стежками-мріями пройдіть...
    Прості ці радощі цініть...
    Живіть своє життя..., цініть...
    У кожного воно одне -
    своє нещастя, своє щастя,
    свій смуток, радість і свій біль,
    свої бажання, сподівання, мрії...
    Любіть своє життя, любіть
    і не рахуйте свої роки... Живіть!

    Алла Годлевська
    #поезія Любіть свої роки..., живіть... Смачної кави заваріть... Купіть тюльпани і поставте в вазу... Любуйтеся.... У мережу "зайдіть"... Найдіть поезію для серця... Стежками-мріями пройдіть... Прості ці радощі цініть... Живіть своє життя..., цініть... У кожного воно одне - своє нещастя, своє щастя, свій смуток, радість і свій біль, свої бажання, сподівання, мрії... Любіть своє життя, любіть і не рахуйте свої роки... Живіть! Алла Годлевська
    Like
    1
    170views
More Results