#дати #свята
День різдвяного светра (National Ugly Christmas Sweater Day або Christmas Jumper Day) — це неофіційне, але надзвичайно популярне свято, яке, хоча й не має фіксованої дати, часто відзначається саме в середині грудня (зазвичай, у другу або третю п'ятницю грудня). Це день, коли люди добровільно та з гумором одягають найяскравіші, найсмішніші та іноді відверто «потворні» светри, прикрашені оленями, Сантами, сніговиками, дзвіночками та помпонами.

Історія Моди на «Кітч» 🧶

Традиція носити светри з різдвяними візерунками виникла на Заході (особливо у Великій Британії та США) ще у 1950-х роках, але тоді вони не вважалися «потворними», а були просто частиною святкового одягу.
Відродження та Іронія: Справжній бум «потворних» різдвяних светрів припав на 2000-ні роки, коли ця мода була реанімована як іронічний тренд. Люди почали шукати вживані, старомодні або навмисно кітчеві в'язані вироби.
Кіноіндустрія: Велику роль у популяризації зіграв кінематограф. Зокрема, сцена, де актор Колін Ферт з'являється у безглуздому светрі з оленем у фільмі «Щоденник Бріджит Джонс» (2001), стала культовою.

Мета Святкування 🎉

Основна мета цього дня — це не лише веселощі, але й благодійність:
Гумор і Тімбілдінг: Це чудова нагода розслабитися, посміятися над собою та зміцнити командний дух на роботі або у школі. Корпоративні вечірки з конкурсами на «найпотворніший» светр стали звичайним явищем.
Благодійність: У багатьох країнах, особливо у Великій Британії, День різдвяного светра (зокрема, Save the Children’s Christmas Jumper Day) використовується для збору коштів. Учасники роблять невеликі пожертви за право прийти на роботу в яскравому светрі.

Сучасний Тренд

Сьогодні виробники створюють різдвяні светри з дедалі більшою фантазією: вони світяться, видають звуки, мають вбудовані гірлянди чи навіть 3D-елементи. Це свято стало невід'ємною частиною сучасної підготовки до Різдва, привносячи легкість та безтурботність у передноворічну метушню.

Прийдешній Новий рік — це час надії, нових можливостей та чистих аркушів, сповнений побажань миру, злагоди, здійснення мрій та особистого щастя, особливо в Україні, де бажають перемоги та відродження.

Сто років.
Сьогодні «Металіст» святкує свій сотий день народження.
І це не просто ювілей клубу. Це ювілей частини Харкова. Частини нас із вами.

Покоління харків’ян виросли разом із цією командою.
Хтось уперше прийшов на футбол ще дитиною, тримаючись за батькову руку.
Хтось втрачав голос на фан-секторі.
Хтось плакав від поразок і обіймав незнайомих людей після голів на останніх хвилинах.

Для всіх, хто бодай раз стояв на трибунах і жив кожну секунду гри – від тиші перед ударом до шаленої радості перемоги, – «Металіст» давно означає більше, ніж футбол.
Це – Харків.
Це – наша пам’ять, наші емоції, наш біль і наша радість, які залишаються на все життя.

За сто років «Металіст» проходив через усе.
Тріумфи, коли місто не спало до ранку.
Провальні сезони, коли боліло всім.
Нові склади, нові керівники, нові епохи.
Але одна річ не змінювалася ніколи: «Металіст» завжди вмів об’єднувати Харків.
Так, як не здатне більше нічого.

На трибунах цього клубу виростав характер міста.
Сміливий. Азартний. Упертий.
Вірний своїм, вірний синьо-жовтим кольорам.
Тим, що на гербі, на прапорі, на футболках – і в серці.

Війна поставила на паузу багато речей.
Стадіон, який десятиліттями був серцем спортивного Харкова, майже чотири роки чекає.
Чекає гравців. Чекає вболівальників. Чекає повернення життя на трибуни.

Але це – не забуття.
Ми зберігаємо стадіон. Дбаємо про нього.
Щоб у день, коли це стане можливим, він був готовий.
Готовий до великого повернення, до великого відродження.

Наш «Металіст» сьогодні змушений тренуватися в іншому місті.
Але команда залишається харківською.
По духу. По характеру. По ДНК.
Вона працює, тримається, бореться за результат.
І саме тому я впевнений: найяскравіші сторінки історії клубу – не в минулому. Вони – попереду.

Обов’язково прийде момент.
Момент, коли стадіон знову загуде так, що його почують всюди.
Коли Харків знову підведеться в єдиному пориві.
Коли тисячі голосів закричать одночасно за свою команду, за своє місто, за свою перемогу.

Сто років «Металісту» – це не крапка. Це – кома.
Продовження буде. І воно буде яскравим!

Зі століттям тебе, рідний «Металісте»!
Дякую за силу.
Дякую за гордість.
Дякую за те, що стільки років б’єшся за Харків – і разом із Харковом.

#історія #особистості
🙏 Патріарх Володимир (Романюк): Символ Нескореної Церкви та Дисидентського Руху.
Сьогодні, 9 грудня, ми віддаємо шану видатному релігійному діячеві, чиє життя стало втіленням боротьби за українську автокефалію та національну свободу — Патріарху Володимиру (Василю Романюку). Він народився цього дня у 1925 році. 🕯️
Його біографія є унікальним поєднанням служіння Церкві, участі у визвольному русі та незламного дисидентського опору радянському тоталітаризму.

Шлях боротьби та випробувань

Учасник Визвольного Руху: Молодим хлопцем Василь Романюк був пов'язаний з Організацією українських націоналістів (ОУН) та брав участь у діяльності УПА на Прикарпатті, за що був вперше засуджений у 1944 році.
Багаторічний Політв'язень: Після виходу на волю та прийняття священного сану (у 1964 р.), Романюк продовжив свою діяльність, ставши активним членом правозахисного та дисидентського руху. Його двічі ув'язнювали за антирадянську діяльність, і він провів у таборах та засланні понад 17 років.
Захисник Мови та Церкви: Під час ув'язнення він був співв'язнем та соратником таких відомих дисидентів, як В'ячеслав Чорновіл та Василь Стус. Він боровся за права українських політв'язнів, засуджував русифікацію та виступав за незалежність українського православ'я.

На Чолі Відродження

З настанням незалежності України Патріарх Володимир став одним із головних архітекторів відновлення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), а згодом — Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП).
У 1993 році він був обраний Патріархом Київським і всієї Руси-України. 👑 Його патріаршество було коротким, але надзвичайно важливим періодом, що характеризувався боротьбою за визнання УПЦ КП та за єдність українського православ'я.

Патріарх Володимир трагічно помер у липні 1995 року. Його поховання, яке призвело до подій, відомих як «Чорний вівторок» (сутички під час спроби поховати його на території Софійського собору), стало символічним моментом у боротьбі за українську святиню та свідченням того, наскільки його постать була важливою для національно-духовного відродження.

#історія #особистості
📘 Борис Грінченко: Людина-Словник, що Збудувала Літературну Мову 🇺🇦.
Сьогодні ми згадуємо постать, без якої неможливо уявити становлення сучасної української мови. 9 грудня 1863 року народився Борис Дмитрович Грінченко — видатний український письменник, лексикограф, етнограф, педагог, публіцист і громадський діяч. Він був титаном праці, який присвятив своє життя боротьбі за українську ідентичність через слово. ✍️

Словник як Акт Національного Творення

Головним подвигом життя Грінченка, безумовно, є його «Словарь української мови».
Народження Норми: Цей чотиритомний фундаментальний словник, виданий у 1907–1909 роках, містив близько 68 000 слів. Він став першим всеосяжним словником української мови, який включав не лише літературні та діалектні слова, а й термінологію та фразеологізми.
Утвердження Єдності: У часи, коли російська імперська влада активно обмежувала вживання української мови, словник Грінченка став не просто науковим виданням, а потужним інструментом утвердження єдиної літературної норми та доказом багатства і самостійності українського слова. Він став настільною книгою для інтелігенції, яка боролася за відродження нації.

📚 Освітній та Культурний Внесок

Грінченко не обмежувався лише словникарством:
Педагогіка: Як талановитий педагог, він розробляв підручники для народних шкіл, зокрема «Рідне слово», і докладав неймовірних зусиль для українізації освіти на підросійських землях.
Письменництво: У його літературному доробку — поезії, оповідання та історичні твори (як-от відома драма «Степовий гість»), які викривали соціальну несправедливість.
Громадська Діяльність: Він був одним із засновників Української радикальної партії та активно долучався до політичної боротьби за права українців.

Борис Грінченко залишається символом самовідданої праці на благо рідної культури. Його словник досі є основою для всіх сучасних лексикографічних праць, а його життя — прикладом служіння нації. 🙏

#історія #події
Відродження Нації: Як у Бахчисараї народилася Кримська Народна Республіка.
9 грудня 1917 року (за новим стилем) — дата, яка назавжди вписана в історію як свідчення незламного прагнення кримськотатарського народу до самовизначення. Саме в цей день у серці Бахчисараю, в легендарному Ханському палаці, розпочав роботу Перший Курултай кримськотатарського народу. 🗝️
Курултай, скликаний після краху Російської імперії, став найвищим представницьким і законодавчим органом. Це був не просто з’їзд, а історичний акт національного відродження, який мав на меті втілити віковічну мрію про власну державність. 🕊️

Що відбулося?

Делегати Курултаю ухвалили низку доленосних рішень:
Проголошення Кримської Народної Республіки (КНР). Це була одна з перших на той час демократичних, світських республік на теренах Східної Європи.
Прийняття Конституції. Вона закріплювала демократичні права і свободи та рівноправність усіх народів півострова. ⚖️
Створення національного уряду (Директорії), який очолив видатний політик і духовний лідер Номан Челебіджихан. Він також став автором національного гімну кримських татар «Ant Etkenmen» («Я присягнувся»).

Символізм та Спадщина 🇹🇦

Поява Кримської Народної Республіки, яка існувала одночасно з Українською Народною Республікою (УНР), демонструвала загальний тренд народів колишньої імперії до побудови власних національних держав. КНР була збудована на принципах парламентаризму та рівності чоловіків і жінок (жінки отримали право голосу!), що було надзвичайно прогресивно для того часу. ✨

Хоча більшовицька агресія швидко обірвала життя молодої республіки, її проголошення стало наріжним каменем у боротьбі кримських татар за свою свободу, історію та ідентичність. Пам'ять про Курултай є невід'ємною частиною спільної історичної спадщини України. ✊

День сала
День сала (Lard Day) у США відзначають 8 грудня, цей день знаменує відродження сала як поживного та універсального кулінарного інгредієнта. Колись його уникали через те, що воно вважалося шкідливим для здоров’я, а тепер його цінують за користь для здоров’я та кулінарну універсальність. Цей день присвячений інформуванню людей про включення сала у свій раціон та кулінарні практики.

Історичний контекст сала
Сало, або свинячий жир, протягом століть був основним продуктом у кулінарії, який цінувався так само високо, як і сама свинина. У 19 столітті в Північній Америці та Європі воно було таким же популярним, як і вершкове масло. Однак у 20-му столітті його репутація постраждала через негативну рекламу та зростання популярності овочевих напівфабрикатів, особливо з появою у 1911 році Crisco. Лише в 1990-х роках сало почало повертатися завдяки шеф-кухарям та експертам з харчування, які знову відкрили для себе його унікальні якості та негативні аспекти вмісту трансжирів у рослинній олії.


Користь сала для здоров’я
Всупереч поширеній думці, сало вважається корисним жиром. Коаліція здорових жирів (Healthy Fats Coalition), яка заснувала Національний день сала, підкреслює вміст у салі мононенасичених жирів, корисних для здоров’я серця. Сало піддається мінімальній обробці порівняно зі штучними трансжирами, що робить його більш природним вибором для приготування їжі.

Вшанування сала в кулінарних традиціях
У багатьох культурах сало традиційно використовували для покращення смаку страв. Національний день сала відзначає ці традиції і заохочує використання сала в сучасній кулінарії. Компанія Coast Packing Company, провідний виробник жиропонижувачів, спонсорує кулінарні конкурси, щоб продемонструвати універсальність сала в наданні їжі чудового смаку без шкоди для здоров’я.

В Україні сало є важливим елементом традиційної української кухні. День українського сала відзначають у серпні.

Як святкувати День сала
Купуйте сало з місцевих джерел. Підтримайте місцевих фермерів та виробників сала, купуючи його на місцевих ринках.
Готуйте на смальці. Замінюйте вершкове масло або кулінарні олії на сало у своїх рецептах. Сало відоме тим, що робить страви більш насиченими та ароматними, і воно особливо ефективне у смаженні та випічці.
Дізнайтеся більше про використання сала у випічці. Сало можна використовувати у випічці для створення більш хрусткої скоринки пирога та надання глибини тортам і тістечкам.
Цікаві факти про сало
Воно має вищу температуру копчення порівняно з вершковим маслом.
Сало може залишатися твердим при кімнатній температурі і часто добре зберігається після закінчення терміну придатності.
Особливо цінується листкове сало, виготовлене з жиру навколо свинячих нирок.
Чому ми цінуємо сало
Новий кулінарний досвід. Сало пропонує новий і цікавий варіант для тих, хто звик готувати на вершковому маслі або олії.
Насиченіша та смачніша їжа. Вищий вміст жирів у смальці покращує смак та насиченість страв.
Екологічність. У порівнянні з іншими кулінарними оліями, свинячий жир є більш стійким та екологічно чистим.
Національний день сала — це свято традиційного кулінарного інгредієнта, який повертається до нас із заслуженою популярністю. Це день, щоб оцінити багату історію, користь для здоров’я та кулінарну універсальність сала, заохочуючи людей заново відкрити для себе цей натуральний і ароматний кулінарний жир.

Всесвітній день української хустки
7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Вона здавна вважалася оберегом та символом патріотизму, свободи та любові. Тому активістки, які впровадили свято, ставили собі за мету відродження національних традицій та донесення історичних фактів про цей предмет гардероба.

Перші хустки, що почали носити українки, мали чистий білий колір. А ось кольорові малюнки прийшли до нас з Туреччини. Зараз деякі бренди повертають моду на хустинки та включають їх у свої колекції.


Не зважаючи на «молодість», у свята вже є свої традиції. У цей день проводяться майстер-класи та конкурси на вміння зав’язувати хустинку. Адже тільки в Україні існує декілька десятків технік зав’язування.

Також набирає обертів флешмоб «Зроби фото з хусткою». Дівчата постять у соціальних мережах свої фото та відео, на яких навчають інших мистецтву перетворення цього незначного, на перший погляд, елементу гардеробу на вишукану прикрасу.

День Збройних Сил України
Хочеш миру — готуйся до війни. Ці старі, але мудрі слова залишаються актуальними в умовах сучасного світу. Сильна армія досі залишається найпоказовішим фактором у визначенні могутності нації. Для багатьох країн саме розвиток збройних сил став каталізатором підйому до статусу великої держави. В Україні важливість міцного, добре озброєного війська давно ніхто не піддає сумніву. Обороняють країну, захищають її суверенітет та недоторканність території національні Збройні Сили. Професійне свято всіх військовослужбовців, які служать чи раніше служили в ЗСУ — День Збройних Сил України — ми відзначаємо щорічно 6 грудня.

Сьогодні – це свято не лише свято професійних військових, а свято всієї країни, кожного добровольця, кожної сімʼї, чиї члени боронять нашу державу від ворога, усіх, хто допомагає Збройним Силам України, донатить на армію, волонтерить, лікує поранених.

Як виникла ідея відзначати День Збройних Сил України?
Історію наших Збройних Сил неможливо відокремити від історії України, яка дуже довго та не завжди успішно намагалася вибороти незалежність. Національні збройні сили почали формуватися ще на початку минулого століття.

Січові стрільці
Першим таким військовим утворенням можна вважати Українських січових стрільців, що згодом навіть стали героями народних пісень. Цей легіон, що складався з патріотично налаштованих добровольців, був створений у 1914 році Головною Українською Радою.

І хоч стрільці воювали в складі Австрійської армії, вони були першим власне українським збройним формуванням. Українські січові стрільці протистояли Російській імперії в Першій світовій війні та мали національну символіку, власну форму одягу, окрему систему відзнак. Офіційною мовою у війську була українська.

Українська Народна Республіка
У щойно створеної молодої Української Народної Республіки було багато зовнішніх ворогів. Тож у 1917 році з воїнів-українців, що раніше служили в протидіючих арміях — російській та австро-угорській, а також з добровольців було сформована армія Української Народної Республіки. Навесні 1918 року їй вдалося витіснити більшовицькі війська з рідної землі.

На жаль, Українська Народна Республіка існувала недовго. В результаті державного перевороту 1918 року країна перебувала під німецькою владою. Українське військо було скорочено, в значній частині роззброєне та деморалізоване.

Восени 1918 року Армія УНР стала поступатися радянським військам та в лютому 1919 року залишила Київ, а у квітні відступила на Правобережжя.

Наприкінці 1919 року армією УНР було здійснено так званий Перший зимовий похід, що по суті був партизанським рейдом в тилу більшовицької армії та армії Денікіна. Зазнаючи поразок в боях з червоноармійцями, армія УНР в кінці осені 1920 року відступила за Збруч, а в 1924 році припинила своє існування.

УПА
За часів СРСР українці мали за обов’язок служити в радянській армії. Під час Другої світової війни знову з’явилася надія на відновлення незалежності України. З’явилася Українська Повстанська Армія, але вона проіснувала недовго — була знищена владою СРСР після війни.

Незалежна Україна. Занепад української армії
Після здобуття незалежності в 1991 році Україні дісталася в спадок значна частина від радянської армії, в тому числі ядерне озброєння. Теоретично наша країна могла посісти одне з перших світових місць щодо військової могутності. Спочатку розбудова армії проводилася досить активно, але незабаром цей процес загальмувався або й зовсім зупинився.

Під виглядом реформування українське військо переживало численні скорочення озброєння та кадрового складу, а міністрами оборони незалежної України нерідко призначалися люди з російським громадянством. В результаті наша армія не розвивалася, а занепадала.

Відродження збройних сил України
Початком нового відродження українських збройних сил став 2014 рік, коли з’явилася нагальна потреба протистояти російській агресії. Довелося прискореними темпами відновлювати й кількісний склад війська, і насичувати його сучасними видами зброї.

Велику допомогу в цей період держава отримала від волонтерських організацій. Наша армія змогла відновитися на достатньому рівні та відстояти свободу рідної землі.

Зараз перед українськими військовиками чимало викликів — від протидії агресії РФ до реформування відповідно до стандартів НАТО.

День Збройних сил України в історії
19916 грудня
Верховна Рада прийняла Закони «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України». Цим було покладено початок побудови армії з військ, що залишились на території України після розпаду Радянського Союзу.
1992січень
Війська почали присягати на вірність українському народові.
19926 грудня
Вперше було відзначено День Збройних сил України. Офіційно в наших календарях свято з’явилося з 1993 року.
2014квітень
Розпочалися воєнні дії на сході країни.
2015
Прийнято нову військову доктрину, згідно з якою Україна відмовилася від позаблокового статусу та поставила за мету членство в НАТО.
20165 січня
В українській армії з’явився новий рід військ. Йому дали назву Сили спеціальних операцій.
Часті Питання та відповіді про День Збройних сил України
Яка наразі чисельність українських Збройних сил?
Зараз у ЗСУ — близько 250 тисяч військових, у резерві — 1 мільйон осіб.

Яке місце займає українська армія у світовому рейтингу?
Згідно рейтингу Global Firepower українські Збройні сили посідають 25 місце за могутністю у списку зі 138 країн.

Чи дозволяється військовим ЗСУ бути членами політичних партій?
Ні, не дозволяється. Але вони можуть бути обрані депутатами місцевих рад або Верховної Ради.

Яку функцію в ЗСУ виконують капелани?
Капелани — військові священики, які надають духовну підтримку воїнам. Самим капеланам не дозволяється мати зброю та приймати участь у бойових діях.

Чи можуть військові ЗСУ займатися бізнесом?
Займатися бізнесом військовослужбовцям заборонено. Вони мають отримувати заробітну плату лише від держави.

Як відзначати День Збройних сил України?
В цей день всі українські військові отримують привітання від Президента — Головнокомандувача ЗСУ, Прем’єр-міністра та Міністра оборони. У військових частинах проходять нагородження державними відзнаками, урочисті збори, відбуваються святкові концерти.

В школах та інших навчальних закладах організовують спілкування учнів з військовими, проводять так звані уроки мужності, конкурси дитячих малюнків на військову тематику, спортивні змагання та інші святкові заходи. Все це покликано донести дітям у доступній формі інформацію про українську армію та мужність і незламність наших воїнів.

Також щорічно з нагоди цієї дати за найкращі літературні, мистецькі твори та роботи журналістів, що присвячені військовій тематиці, присуджується Премія імені Богдана Хмельницького.

В цей святковий день кожен українець має доєднатися до привітань захисникам нашої держави, висловити їм свою вдячність та повагу. В цей день ми також вшановуємо памʼять тих, хто загинув, захищаючи усіх нас та українську державність у війні з росією.

Чому важливий цей день?
Існує безліч причин для того, щоб кожен громадянин розумів необхідність та користь армії. Звісно, головна її діяльність — захист країни та громадян від будь-якої зовнішньої агресії. Але трапляються й складні ситуації всередині країни, які не можуть вирішуватися без Військової служби правопорядку ЗСУ.

Армія поповнює запас іноземної валюти в країні завдяки миротворчій діяльності. Небагато хто знає, що держава отримує певний прибуток від участі воїнів у миротворчих операціях в інших країнах.

Під час стихійних лих та техногенних катастроф одними з перших на допомогу людям приходять військові, щоб проводити рятувальні операції.

Збройні сили, що розвиваються, одночасно є стимулом і каталізатором для розвитку економіки України та впровадження сучасних технологій.

Але важливо знати й про недоліки та проблеми сучасного українського війська. Однією з найголовніших проблем є обмеженість у коштах, які країна надає на утримання та розвиток Збройних сил. До прикладу, бюджет нашої армії приблизно у вісім разів менший, ніж бюджет армії Росії. Цей чинник суттєво гальмує темпи впровадження сучасного озброєння та стандартів НАТО.

Також у всіх на слуху гучні справи про випадки корупції в керівних структурах армії, незадовільний стан підприємств оборонної промисловості.

День Збройних сил України — не лише професійне свято українського війська. Це ще й потужний інформаційний привід, що привертає увагу суспільства до їхніх досягнень та труднощів, а також до усвідомлення важливої місії, яку виконує армія в житті суспільства.

Слава Збройним Силам України! Героям слава!

#історія #особистості
🕊️ Співець Туги і Волі: Олександр Олесь, Поет Національного Відродження.
5 грудня 1878 року народився Олександр Олесь (справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба, 1878–1944) — один із найвидатніших українських поетів-ліриків та драматургів початку XX століття. Його творчість, пронизана символізмом і глибоким романтизмом, стала голосом національної туги та прагнення до свободи.

Життєвий Шлях та Початок Творчості

Олександр Кандиба народився на Сумщині. Освіту здобув у Києві та Харкові, де навчався у ветеринарному інституті. Його літературний псевдонім, Олесь, став відомим широкій публіці після виходу першої збірки.
Він дебютував у 1907 році з поетичною збіркою "З журбою радість обнялась", яка одразу викликала фурор. Його поезія стала справжнім відкриттям завдяки її мелодійності, емоційній відкритості та філософській глибині. Олесь швидко став ключовою фігурою в українському модернізмі, поруч із Лесею Українкою та Миколою Вороним.

Естетика Символізму та Драма Національної Ідеї

Олесь був майстром символічної та пейзажної лірики. Його вірші часто поєднували особисті переживання з масштабними, вічними темами: природа як джерело натхнення, нерозділене кохання та, головне, ідея національного відродження.
У період Української революції (1917–1920) його поезія набула публіцистичного та патріотичного звучання. Він активно виступав на підтримку УНР, розуміючи історичну вагу моменту.
Його драматичні твори, зокрема "По дорозі в Казку" (1910), через символічні образи досліджували проблему національного лідера та шляхи нації до ідеалу.

Трагедія Еміграції та "Закордонний цикл"

Після поразки Визвольних змагань у 1919 році Олександр Олесь був змушений емігрувати. Він оселився спочатку у Відні, а потім у Празі. Цей період став найтрагічнішим у його житті. За кордоном він створив свій "Закордонний цикл" поезій, де домінували мотиви туги за Батьківщиною, болю та розпачу через її поневолення.
У віршах він виступав як свідок і скорботний співець долі українських емігрантів. У Празі він залишався активним культурним діячем, зберігаючи вогонь української культури в умовах вигнання.

Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року в Празі. Його прах був перепохований на Байковому кладовищі в Києві у 2017 році, що стало символом повернення одного з найтонших і найліричніших голосів українського народу додому.