Гасло «Слава Україні!» має довшу історію, ніж може здаватися.

Його перші зафіксовані вживання належать до кінця XIX — початку XX століття, зокрема в середовищі українських студентських громад. Тоді воно не мало сталої відповіді: використовували варіанти на кшталт «По всій землі слава» або «Слава навіки».

У 1917 році гасло набуває ширшого поширення. Воно з’являється в пресі, зокрема у вірші Григорія Чупринки, опублікованому в газеті «Нова Рада», а також входить у пісенну традицію завдяки музиці Кирила Стеценка. У цей період його активно використовують під час мітингів і в середовищі українських військових формувань.

📌 19 квітня 1920 року гасло отримало офіційне закріплення в армії УНР. Наказом генерала Михайла Омеляновича-Павленка було визначено відповідь «Слава Україні» як форму реагування на вітання і подяку.

У 1930–40-х роках формується варіант «Слава Україні — Героям слава», який поширюється в середовищі ОУН та УПА.

У радянський період гасло було заборонене і витіснене з публічного простору, однак зберігалося в діаспорі та приватному вжитку.

Наприкінці 1980-х років воно повертається в Україну разом із національним відродженням і знову стає публічним.

У 2018 році «Слава Україні — Героям слава» офіційно затверджене як військове вітання Збройних сил України та Національної поліції.

Таким чином, це гасло пройшло шлях від неформального студентського привітання до офіційного державного символу.