👍Щоб надати надійні та реальні гарантії безпеки, всі ми — європейці та американці — маємо виконати свою частину. Європа та Німеччина готові зіграти свою роль, — міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. ❗За його словами, вирішальними є три пункти: 🔹Продовжувати шукати шляхи для надійного миру. Договір має захищати інтереси як України, так і Європи. 🔹Потрібно збільшити тиск на росію, бо у кремлі не демонструють жодної готовності до компромісів. 🔹І третій пункт: забезпечення дієвих гарантій післявоєнної безпеки.

#історія #факт Флоренс Фостер Дженкінс: Тріумф глухоти над здоровим глуздом. ​Якщо історія музики — це храм, то Флоренс Фостер Дженкінс — це людина, яка забігла туди з вогнегасником і випадково влаштувала справжній перформанс. Вона стала найвідомішою сопрано світу не завдяки своєму голосу, а всупереч будь-яким законам акустики, логіки та фізіології. 🎻 ​Флоренс народилася у 1868 році в заможній родині в Пенсільванії. Батько відмовився фінансувати її музичну освіту, ймовірно, маючи кращий слух, ніж батьківське терпіння. Проте після його смерті у 1909 році Флоренс отримала спадок, який дозволив їй нарешті випустити на волю свого внутрішнього солов’я — птаха з явними ознаками ларингіту та повною відсутністю координації. ​Вона заснувала «Клуб Верді» в Нью-Йорку та почала давати приватні концерти. Її техніка була революційною: вона ігнорувала ноти, ритм та темп, вважаючи їх лише прикрими перешкодами на шляху до самовираження. Слухачі на її виступах часто прикривали обличчя хустинками, щоб не видати істеричний сміх, який Флоренс сприймала як «екстатичне розчулення». У той час як у москві того періоду оперні диви боролися за прихильність імператорських театрів за допомогою академічної вивіреності, Дженкінс просто купувала собі крила з пір’я та виходила на сцену в образі «Ангела натхнення». 🎻 ​Кульмінація її «кар'єри» настала 25 жовтня 1944 року. У віці 76 років вона орендувала легендарний Карнегі-хол. Квитки були розпродані за лічені години, а тисячі людей залишилися на вулиці, благаючи про вхід. Це був технологічний парадокс: у добу, коли звукозапис уже міг зафіксувати найменшу фальш, публіка прагнула почути саме її. Коли вона почала виконувати арію Цариці ночі Моцарта, зал вибухнув сміхом, який Флоренс сприйняла за розчулення. Це не був спів — це була імітація звуку скла, яке дряпає метал під час шторму. ​Флоренс померла через місяць після цього виступу, у листопаді 1944 року, ймовірно, на піку абсолютної впевненості у власному генії. Вона довела, що щира віра у свій талант здатна замінити будь-які вокальні дані. Її записи, що збереглися донині, є найкращим інструментом для дослідження людської психології: ми любимо її не за те, як вона співала, а за зухвалість бути жахливою у світі, що вимагає досконалості. 🎻 ​Дженкінс назавжди залишилася в історії як нагадування: якщо ви достатньо гучно вірите у власну велич, історія зрештою здасться і впише ваше ім'я у свої аннали — навіть якщо це буде зроблено з іронічною посмішкою. 🎻

#історія #факт Таємний сповідник: Платонічна муза Миколи Гоголя ✍️ ​Микола Гоголь завжди здавався сучасникам людиною «не від світу цього» — ченцем у цивільному одязі, який боявся жінок і втікав від реальності в лабіринти власних фантазій. Проте була в його житті жінка, яка бачила його без літературного гриму. Олександра Смирнова-Россет, фрейліна імператорського двору та одна з найрозумніших жінок епохи, стала для письменника не просто другом, а справжнім духовним прихистком у найтемніші роки його життя. 🕯️ ​Їхній роман був виключно платонічним, але за інтенсивністю почуттів він перевершував будь-яку пристрасть. У листах до Олександри Гоголь був нещадно відвертим. Тільки їй він міг зізнатися у своїх творчих муках під час написання другого тому «Мертвих душ» та в жахливому заціпенінні перед обличчям депресії. Смирнова-Россет була єдиною, хто мав право критикувати його твори, не ризикуючи викликати гнів чи замкненість автора. ​«Ви — єдина істота, з якою я можу розмовляти душею», — писав він їй із вигнання. Їхні зустрічі за кордоном, у Франції чи Німеччині, нагадували тривалі прогулянки двох філософів, де Гоголь шукав розради від своїх внутрішніх демонів. Олександра дарувала йому те, чого не давав ніхто інший — інтелектуальну рівність та материнську опіку одночасно. ​Саме для неї та крізь неї він намагався знайти шлях до світлого, позитивного ідеалу в літературі. Коли Гоголь спалив свої рукописи і згас у москві, Олександра була однією з небагатьох, хто розумів: він спалив не просто папір, а свою останню спробу примиритися зі світом, який так і не став таким досконалим, як їхня приватна дружба. 🥀

#історія #речі Сурдина: Таємний агент оркестру, що вміє приборкувати звуки 🎺🤫 Якщо музика — це мова емоцій, то сурдина — це її майстерний шепіт. Цей невеликий, але критично важливий аксесуар здатний перетворити тріумфальний рев труби на приглушений плач або зробити звучання скрипки інтимним, наче сповідь. Сурдина (від латинського surdus — глухий) з’явилася як інструмент контролю, але швидко стала інструментом натхнення, подарувавши композиторам цілу палітру нових «кольорів». 🎨🎻 Історія сурдини для струнних інструментів налічує століття. Вже у XVII столітті скрипалі використовували маленькі «гребінці» з дерева, металу або слонової кістки, які кріпилися на підставку (кобилку) інструмента. Сурдина обтяжує підставку, обмежуючи її вібрацію, що робить звук не лише тихішим, а й більш матовим, оксамитовим. Композитори епохи бароко, як-от Клаудіо Монтеверді, були одними з перших, хто почав офіційно прописувати в партитурах позначку con sordino (із сурдиною). 🎼🎭 Справжня революція сурдин відбулася в секції духових інструментів. Для труби чи тромбона сурдина — це спеціальна «вставка» у розтруб. Вона не просто приглушує гучність, вона радикально змінює тембр. Існує безліч видів духових сурдин: Straight (пряма): дає різкий, дещо «металевий» звук. Cup (чашоподібна): створює м'яке, гугняве звучання, улюблене джазменами. Wah-wah (гармонійна): оснащена рухомою трубкою, що дозволяє музиканту буквально імітувати людський голос, створюючи той самий знаменитий ефект «уа-уа». 🎷🎙️ Цікавий факт: у джазовій музиці початку XX століття замість професійних сурдин часто використовували підручні предмети. Легендарні трубачі могли вставляти в розтруб склянки, капелюхи або навіть гумові вантузи для прочищення труб. Останні виявилися настільки ефективними для створення специфічного «гарчання», що сучасні виробники випускають спеціальні сурдини-вантузи для професійних оркестрів. 🎩🪠 Існує міф, що сурдина потрібна лише для того, щоб не заважати сусідам під час репетицій. Насправді ж, гра з «домашньою» сурдиною (practice mute) — це лише технічна необхідність. Справжня оркестрова сурдина — це художній засіб. Вона дозволяє інструменту «зникнути» у загальному фоні або, навпаки, виділитися незвичним, потойбічним тембром у сольних партіях. 🌌✨ Сьогодні сурдина залишається незамінною в арсеналі будь-якого професіонала. Вона вчить музиканта тонкої гри: коли ви закриваєте шлях звуку, ви змушуєте слухача прислухатися уважніше. Це нагадування про те, що в мистецтві іноді найгучніше звучить те, що сказано пошепки. 🌬️🎶

#історія #постаті Політичний диригент УНР: Андрій Макаренко (1885–1963) 📜 15 лютого народився Андрій Макаренко — державний діяч, без якого важко уявити роботу Директорії Української Народної Республіки. Поки історія часто фокусується на постатях Петлюри чи Винниченка, Макаренко виконував роль «системного адміністратора» молодої держави, очолюючи Міністерство шляхів та забезпечуючи логістику армії й уряду. 🚂 Чому його постать є важливою для розуміння нашої історії? Член Директорії: Він належав до вузького кола п'яти осіб, які взяли на себе повноту влади після повалення Гетьманату Скоропадського. Це був час відчайдушної спроби збудувати демократичну Україну в умовах агресії більшовицької москви та білогвардійців. 🏛️ Залізна логістика: Як фаховий залізничник, Макаренко розумів: держава існує доти, доки працюють її комунікації. У хаосі громадянської війни він намагався втримати контроль над стратегічними вузлами, що було критично для маневрів Армії УНР. 🛤️ Непохитність в еміграції: Після поразки визвольних змагань він не «розчинився» в Європі, а продовжував громадську діяльність у Чехословаччині та США, зберігаючи тяглість української державної ідеї та допомагаючи побратимам-вигнанцям. 🇺🇸 Андрій Макаренко належить до того покоління української еліти, яке не боялося брати відповідальність у безнадійних ситуаціях. Його життя — це приклад служіння, де фаховість поєднувалася з державницьким інстинктом, попри всі намагання росії стерти саму згадку про українську суб'єктність. 🎖️

#поезія #мистецтво Там, за порогами, в степах, де землі щедрі і розлогі, сидять лелеки на стовпах і ріллі дихають вологі, там що не впало — проросло, шляхи — як рокіт на бандурі, там як зривались чорні бурі — чорнозем тоннами несло, — Вишневий Хутір... Ні душі. А де ж ті вишні, де ті вишні? І де ті сни давнеколишні? Нема вже й стежки до соші. Якийсь зальотний самосій — і той аж сизий, аж смушевий. Лише у пам'яті твоїй той хутір все іще Вишневий. Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик пішаниця. А Дике Поле, Дике Поле! — по груди коням деревій. А мати свій городець поле, — все ще у пам'яті твоїй. Ліна КОСТЕНКО художник Олег Шупляк

4000 днів на «нулі» — шлях воїна, який став легендою Андрій Вікторович Іванов, позивний «Іспанець», перебував на передовій із вересня 2014 року. Одинадцять років безперервного бою — без ротацій у тилу та без паузи на війну. Увесь цей час — на найгарячіших ділянках фронту. Його бойовий шлях почався з боїв за Щастя та Станицю Луганську. Згодом — оборона Харкова у 2022 році, звільнення Балаклії та Куп’янська, бої за Бахмут, участь у Курській операції та на Покровському напрямку. Увесь цей маршрут — лінія боротьби за незалежність. Увесь цей час він залишався відданим 92-й штурмовій бригаді. Він був командиром, який не ховався за спинами підлеглих. Особисто прикривав бійців, вступав у ближні бої з ворожими дронами, маючи лише стрілецьку зброю, та знищував цілі, рятуючи життя побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «Золотим Хрестом». Говорив просто: воює для того, щоб війна не дісталася дітям у спадок. Останній бій він прийняв 25 жовтня 2025 року під Покровськом. Після важкого поранення місяць боровся за життя в реанімації. 22 листопада, за три дні до свого 46-річчя, його серце зупинилося. Він захищав країну 4000 днів. Нам потрібно лише дві хвилини, щоб віддати належну шану. Триває збір підписів під петицією №259672 про присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має бути закарбоване в історії держави, за яку він віддав життя. Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/259672

🟠🟠🟠🟠 Зеленський створив при РНБО Міжвідомчу комісію з військово-промислової політики та оборонних технологій Її мета — об’єднати державні рішення, потреби фронту та можливості виробників, скоротити шлях від ідеї до застосування і зосередити ресурси на технологіях, які дають найбільший ефект у бою, повідомив секретар РНБО Рустем Умєров. Незабаром буде затверджено положення та склад комісії. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#історія #музика The Shaggs: Хронологія тріумфу щирої недолугості над музичною теорією. ​В історії музики існують гурти, які стають відомими завдяки віртуозності, і гурти, що стають легендами через її повну відсутність. The Shaggs — три сестри з глухого містечка у Нью-Гемпширі — належать до другої категорії, ставши головним болем для музикознавців та іконами для Курта Кобейна та Френка Заппи. 🎻 ​Історія колективу почалася не з любові до мистецтва, а з параноїдального пророцтва. Ще у 1930-х роках мати Остіна Віггіна, батька дівчат, передбачила йому три речі: він одружиться з рудоволосою жінкою, у нього будуть сини, яких вона не побачить, і його доньки стануть популярним музичним гуртом. Коли до середини 1960-х перші два пункти збулися, Остін, не гаючи часу, взявся за реалізацію останнього. У 1968 році він забрав доньок Дороті, Бетті та Хелен зі школи, купив їм інструменти та змусив репетирувати за графіком, якому б заздрили спартанці. ​Проблема була лише в одному: сестри Віггін не мали жодного уявлення про ритм чи гармонію. Проте вже 9 березня 1969 року на студії Fleetwood у Массачусетсі вони записали альбом Philosophy of the World. Результат виявився настільки дезорієнтуючим, що навіть професійні інженери під час запису ледве стримували сміх. Музика The Shaggs звучить так, ніби три різні пісні намагаються вижити в одному просторі, ігноруючи закони фізики. 🎻 ​Поки в москві того часу, на зламі 1960-х та 1970-х, офіційні ансамблі вивіряли кожну ноту під наглядом цензорів, створюючи стерильний і передбачуваний продукт, ці дівчата в США випадково винайшли «арт-брют» у музиці. Вони грали абсолютно щиро, не підозрюючи, що їхні структури — це чистий авангард. У 1973 році, після смерті батька, гурт припинив існування, але їхня слава лише починалася. У 1980 році альбом був перевиданий, і саме тоді Террі Адамс із гурту NRBQ відкрив їх світові. Френк Заппа пізніше заявляв, що The Shaggs «кращі за Beatles», маючи на увазі їхню абсолютну автентичність. ​Технологічно цей запис — пам'ятник аналоговому хаосу. Жоден сучасний алгоритм чи автотюн не зможе відтворити ту специфічну десинхронізацію, яку сестри видавали природним шляхом. Це була перемога чистої ідеї над формою: дівчата просто хотіли догодити батькові, а натомість створили альбом, який сьогодні вважається одним із найважливіших зразків аутсайдерської музики. У 1999 році журнал Rolling Stone включив їхній альбом до списку найважливіших записів століття, остаточно легітимізувавши цей дивний хаос. 🎻 ​The Shaggs довели: щоб залишити слід в історії, іноді достатньо просто бути собою настільки сильно, щоб це почало лякати оточуючих. Їхня дискографія — це нагадування, що професіоналізм — це лише навичка, а справжня музика народжується там, де закінчуються правила. 🎻

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх (імена), родичів, добродійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм усі гріхи вільні та невільні, й даруй їм Царство Небесне. Амінь. ---------------- М'ЯСОПУСНА СУБОТА М'ясопусна субота є особливим днем, встановленим Церквою для всецерковного поминання всіх спочилих у благочесті та правдивій вірі. Це день, коли Церква, готуючись до Страшного суду Христового, звершує молитви за тих, хто відійшов з життя, зокрема, за померлих раптово або без християнського поховання. Поминання у цей день засноване на апостольському переданні, що підтверджується церковним Уставом і практикою давніх християн. У IV столітті святий Іоанн Золотоустий закликав молитися за померлих, а вже в V столітті преподобний Сава Освячений впорядкував цей звичай у церковному богослужінні. М'ясопусна субота передує Неділі Страшного суду, нагадуючи нам про єдність Церкви, що охоплює живих і спочилих. Церква молиться за всіх, від початку світу, хто завершив земний шлях у вірі. Особливо згадуються ті, хто загинув раптово, на війні, у водах, від пожеж, землетрусів чи інших стихійних лих. У молитвах виголошується прохання про їхнє помилування та спокій. Цей день нагадує кожному християнину про важливість молитов за спочилих, адже спасіння можливе лише в спільноті Церкви. Молитва за померлих - це вияв нашої любові та єдності в Христі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 лютого. -----------