• НАДІЯ

    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна:

    Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
    Поглянути ще раз на рідну країну,

    Поглянути ще раз на синій Дніпр —
    Там жити чи вмерти, мені все одно;

    Поглянути ще раз на степ, могилки,
    Востаннє згадати палкії гадки…

    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна.

    1880

    ©️Леся Українка
    ----------------

    CONTRA SPEM SPERO!
    (БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЬ!)

    Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть – і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем’яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей,
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть думи сумні!

    2 травня 1890

    ©️Леся Українка
    -----------------
    НАДІЯ Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпр — Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. 1880 ©️Леся Українка ---------------- CONTRA SPEM SPERO! (БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЬ!) Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть – і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! 2 травня 1890 ©️Леся Українка -----------------
    Love
    1
    29переглядів
  • НАДІЯ

    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна:

    Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
    Поглянути ще раз на рідну країну,

    Поглянути ще раз на синій Дніпр —
    Там жити чи вмерти, мені все одно;

    Поглянути ще раз на степ, могилки,
    Востаннє згадати палкії гадки…

    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна.

    1880

    ©️Леся Українка
    ----------------

    CONTRA SPEM SPERO!
    (БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЬ!)

    Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть – і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем’яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей,
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть думи сумні!

    2 травня 1890

    ©️Леся Українка
    -----------------
    НАДІЯ Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпр — Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. 1880 ©️Леся Українка ---------------- CONTRA SPEM SPERO! (БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЬ!) Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть – і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! 2 травня 1890 ©️Леся Українка -----------------
    28переглядів
  • У землях далеких, де сонце за обрій спати лягає постала переді мною Дама з Ліона, ніби з самого Марениного сну виткана. На чолі в неї — вежа висока, генін гострий, що хмари чіпляє, мовби силу небесну до земної жінки притягують. Шати ж на ній — наче золотом шиті, кожна нитка — то воля богів. А діялося те за століття п’ятнадцятого, коли старий світ у Франції-королівстві готикою в небо пнувся.
    У землях далеких, де сонце за обрій спати лягає постала переді мною Дама з Ліона, ніби з самого Марениного сну виткана. На чолі в неї — вежа висока, генін гострий, що хмари чіпляє, мовби силу небесну до земної жінки притягують. Шати ж на ній — наче золотом шиті, кожна нитка — то воля богів. А діялося те за століття п’ятнадцятого, коли старий світ у Франції-королівстві готикою в небо пнувся.
    84переглядів
  • Не обираємо ми долю,
    А доля обирає нас,
    Розквітне квітами весною
    У почуттях, земний, наш шлях.
    Бо що судилося, те й буде,
    Бо що потрібно, те й прийде,
    Не всім щастить в коханні людям
    Та кожен шляхом своїм йде.
    Весняні квіти, такі ніжні,
    Як почуття, коли душа
    В хмаринках тоне білосніжних,
    Коли прощається зима.
    Не обираємо ми долю,
    А доля обирає нас,
    Хтось закохається зимою,
    А хтось весною в почуттях.
    Галина Адамович
    Не обираємо ми долю, А доля обирає нас, Розквітне квітами весною У почуттях, земний, наш шлях. Бо що судилося, те й буде, Бо що потрібно, те й прийде, Не всім щастить в коханні людям Та кожен шляхом своїм йде. Весняні квіти, такі ніжні, Як почуття, коли душа В хмаринках тоне білосніжних, Коли прощається зима. Не обираємо ми долю, А доля обирає нас, Хтось закохається зимою, А хтось весною в почуттях. Галина Адамович
    Like
    1
    77переглядів
  • #історія #речі
    Балетна пачка — це, мабуть, найбільш непрактичний, але водночас найбільш магічний елемент гардероба, який коли-небудь вигадувало людство. Якщо ви думаєте, що вона завжди була такою короткою та зухвалою, то ви недооцінюєте консерватизм минулого.

    Справжня революція відбулася у 1832 році, коли Марія Тальоні вийшла на сцену в опері «Сильфіда». Тоді пачка була довга, легка і повітряна — справжня хмаринка з тюлю, що мала підкреслити неземну природу балерини. Глядачі були в шоці: балерини нарешті відмовилися від важких парчевих суконь, які робили їх схожими на рухомі меблі, і почали... літати. Цей стиль отримав назву «романтична пачка», і вона досі з нами у вигляді довгих спідниць-шопенок.

    Але час минав, техніка танцю ставала складнішою, а глядачі — вимогливішими. Їм хотілося бачити віртуозну роботу ніг, фуете та неймовірні стрибки. Спідниця почала стрімко коротшати, піднімаючись все вище, поки у другій половині XIX століття не перетворилася на той самий жорсткий горизонтальний диск, який ми знаємо сьогодні. Це була перемога функціональності над скромністю: щоб пачка тримала форму і не обвисала під власною вагою, всередину почали вставляти сталеві кільця — криноліни.

    Сьогоднішня пачка — це результат тижнів ручної роботи та десятків метрів фатину. Вона настільки жорстка, що на неї можна поставити чашку кави (не рекомендуємо, якщо ви не прима-балерина з дуже міцними нервами). Це іронічно, але щоб виглядати невагомою пушинкою на сцені, танцівниця змушена носити на стегнах справжню інженерну конструкцію. Балетна пачка — це броня, замаскована під ніжність, яка нагадує: справжня краса завжди вимагає не лише жертв, а й ідеально вивіреної геометрії. 🩰✨🦢
    #історія #речі Балетна пачка — це, мабуть, найбільш непрактичний, але водночас найбільш магічний елемент гардероба, який коли-небудь вигадувало людство. Якщо ви думаєте, що вона завжди була такою короткою та зухвалою, то ви недооцінюєте консерватизм минулого. Справжня революція відбулася у 1832 році, коли Марія Тальоні вийшла на сцену в опері «Сильфіда». Тоді пачка була довга, легка і повітряна — справжня хмаринка з тюлю, що мала підкреслити неземну природу балерини. Глядачі були в шоці: балерини нарешті відмовилися від важких парчевих суконь, які робили їх схожими на рухомі меблі, і почали... літати. Цей стиль отримав назву «романтична пачка», і вона досі з нами у вигляді довгих спідниць-шопенок. Але час минав, техніка танцю ставала складнішою, а глядачі — вимогливішими. Їм хотілося бачити віртуозну роботу ніг, фуете та неймовірні стрибки. Спідниця почала стрімко коротшати, піднімаючись все вище, поки у другій половині XIX століття не перетворилася на той самий жорсткий горизонтальний диск, який ми знаємо сьогодні. Це була перемога функціональності над скромністю: щоб пачка тримала форму і не обвисала під власною вагою, всередину почали вставляти сталеві кільця — криноліни. Сьогоднішня пачка — це результат тижнів ручної роботи та десятків метрів фатину. Вона настільки жорстка, що на неї можна поставити чашку кави (не рекомендуємо, якщо ви не прима-балерина з дуже міцними нервами). Це іронічно, але щоб виглядати невагомою пушинкою на сцені, танцівниця змушена носити на стегнах справжню інженерну конструкцію. Балетна пачка — це броня, замаскована під ніжність, яка нагадує: справжня краса завжди вимагає не лише жертв, а й ідеально вивіреної геометрії. 🩰✨🦢
    Like
    1
    174переглядів
  • Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть — і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем'яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей —
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!

    Раніше цей аксесуар виготовлявся переважно жінками для чоловіків — як оберіг, символ любові чи підтримки, сьогодні ж котильйон став універсальним елементом стилю, який носять незалежно від статі.

    Ціна котильйона: 450 грн.

    Автор схеми: NATALIA MULYAVA

    #biserok_anita

    #бісероплетіння #beading #beadingtutorial #beadingjewelry #силянка #бісероплетінняприкраси #деньукраїнськоїжінки #25лютогоденьукраїнськоїжінки #25лютого
    #віршукраїнськоюмовою #Безнадіїсподіваюсь #четверпоезії #силянказбісеру #збісеру #handmade #handmadeuk #купуйукраїнське #подарунок #прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #handmadeuk #подарунок
    Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей — Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні! Раніше цей аксесуар виготовлявся переважно жінками для чоловіків — як оберіг, символ любові чи підтримки, сьогодні ж котильйон став універсальним елементом стилю, який носять незалежно від статі. Ціна котильйона: 450 грн. Автор схеми: NATALIA MULYAVA #biserok_anita #бісероплетіння #beading #beadingtutorial #beadingjewelry #силянка #бісероплетінняприкраси #деньукраїнськоїжінки #25лютогоденьукраїнськоїжінки #25лютого #віршукраїнськоюмовою #Безнадіїсподіваюсь #четверпоезії #силянказбісеру #збісеру #handmade #handmadeuk #купуйукраїнське #подарунок #прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #handmadeuk #подарунок
    Congratulation
    1
    333переглядів
  • #поезія
    #мистецтво
    ,,Крила"

    А й правда, крилатим ґрунту не треба.
    Землі немає, то буде небо.
    Немає поля, то буде воля.
    Немає пари, то будуть хмари.
    В цьому, напевно, правда пташина…
    А як же людина? А що ж людина?
    Живе на землі. Сама не літає.
    А крила має. А крила має!
    Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
    А з правди, чесноти і довір’я.
    У кого – з вірності у коханні.
    У кого – з вічного поривання.
    У кого – з щирості до роботи.
    У кого – з щедрості на турботи.
    У кого – з пісні, або з надії,
    Або з поезії, або з мрії.
    Людина нібито не літає…
    А крила має. А крила має!

    ✍️Ліна Костенко
    🖌️Художник Петро Козловський м. Дніпро
    Пам'ять не являється порушенням.
    Лейвандпанель, акрил, олія.
    2026 р.
    #поезія #мистецтво ,,Крила" А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має! ✍️Ліна Костенко 🖌️Художник Петро Козловський м. Дніпро Пам'ять не являється порушенням. Лейвандпанель, акрил, олія. 2026 р.
    Like
    1
    180переглядів
  • #історія #речі
    Коли ви востаннє бачили взуття, що є водночас знаряддям тортур і витонченим інструментом для створення ефірної краси? Пуанти — це архітектурний шедевр, що дозволяє людині буквально ігнорувати закони гравітації та анатомії заради мистецтва. 🩰✨

    Всупереч поширеній думці, балерини не завжди танцювали на кінчиках пальців. У XVIII столітті вони носили важке взуття на підборах (так, спробуйте в такому зробити фуете!). Революція сталася завдяки Марії Тальйоні. У 1832 році в балеті «Сильфіда» вона вперше піднялася на пальці, щоб створити образ невагомого духу. Тоді це було чисте безумство: її туфлі були звичайними атласними капцями, прошитими нитками, щоб хоч якось тримати форму. Ніякого гіпсу, тільки хардкор і сталева воля. 🕊️💪

    Сучасні пуанти — це не про м'якість. Їхня носова частина, так званий «коробочка» або «стакан», виготовляється з багатьох шарів мішковини та паперу, склеєних спеціальним складом. Це майже пап'є-маше, яке після застигання стає твердим, як камінь. До речі, балерини мають цілий ритуал «приборкання» нового взуття: вони його б’ють об стіни, розминають молотком або навіть дверним прорізом, щоб зробити туфлі слухняними. 🔨🩰

    Цікавий факт: професійна балерина може «вбити» пару пуантів за одну виставу, якщо партія дуже насичена. Те, що глядачеві здається легкою хмаринкою, насправді є результатом роботи взуття, яке зношується з космічною швидкістю. 🌠💨

    Пуанти — це вічний символ балету. Вони вчать нас, що за кожним легким порухом стоїть жорстка конструкція, а за кожною усмішкою на сцені — мозолі та піт. Це предмет, який перетворив людську стопу на продовження пензля художника, що малює в повітрі історію кохання чи трагедії.
    #історія #речі Коли ви востаннє бачили взуття, що є водночас знаряддям тортур і витонченим інструментом для створення ефірної краси? Пуанти — це архітектурний шедевр, що дозволяє людині буквально ігнорувати закони гравітації та анатомії заради мистецтва. 🩰✨ Всупереч поширеній думці, балерини не завжди танцювали на кінчиках пальців. У XVIII столітті вони носили важке взуття на підборах (так, спробуйте в такому зробити фуете!). Революція сталася завдяки Марії Тальйоні. У 1832 році в балеті «Сильфіда» вона вперше піднялася на пальці, щоб створити образ невагомого духу. Тоді це було чисте безумство: її туфлі були звичайними атласними капцями, прошитими нитками, щоб хоч якось тримати форму. Ніякого гіпсу, тільки хардкор і сталева воля. 🕊️💪 Сучасні пуанти — це не про м'якість. Їхня носова частина, так званий «коробочка» або «стакан», виготовляється з багатьох шарів мішковини та паперу, склеєних спеціальним складом. Це майже пап'є-маше, яке після застигання стає твердим, як камінь. До речі, балерини мають цілий ритуал «приборкання» нового взуття: вони його б’ють об стіни, розминають молотком або навіть дверним прорізом, щоб зробити туфлі слухняними. 🔨🩰 Цікавий факт: професійна балерина може «вбити» пару пуантів за одну виставу, якщо партія дуже насичена. Те, що глядачеві здається легкою хмаринкою, насправді є результатом роботи взуття, яке зношується з космічною швидкістю. 🌠💨 Пуанти — це вічний символ балету. Вони вчать нас, що за кожним легким порухом стоїть жорстка конструкція, а за кожною усмішкою на сцені — мозолі та піт. Це предмет, який перетворив людську стопу на продовження пензля художника, що малює в повітрі історію кохання чи трагедії.
    Like
    2
    489переглядів
  • ЛЕГКИ́Х ХМАРИНОК

    (В знак світлої пам'яті всіх убитих ворогом школярів)

    Легки́х хмаринок всім загиблим дітям,
    Вони до школи більше не прийду́ть,
    Зів'яли, наче зрізанії квіти…
    Тепер у нашій пам'яті живуть.

    Забрали в них потвори найдорожче,
    Життя в них обірва́лось, мов струна,
    Їм вітер над могилами шепоче…
    Дитинство в них забрала ця війна.

    Життя забрали іродські створіння,
    Мов сік з калини, з них стікала кров,
    Їх вирвали, мов квіти із корінням,
    Цей кожен Янгол в засвіти пішов.

    А з тих світів вже не піду́ть до школи,
    І не почують більш шкільний дзвінок,
    Й за парту вже не сядуть більш ніко́ли,
    Закі́нчився для них шкільний урок.

    Нема вже ні перерви, ані друзів,
    Підручника і зошита нема,
    Для них не квітнуть більше квіти в лузі,
    І сміхом не заллю́ться з усіма.

    Вже зауважень і похвал не буде,
    Вже не ввійдуть в просторий світлий клас,
    Освіту з них ніхто вже не здобуде…
    Свіча життя… Вогонь на ній погас.

    31.08.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    ID: 992810
    ЛЕГКИ́Х ХМАРИНОК (В знак світлої пам'яті всіх убитих ворогом школярів) Легки́х хмаринок всім загиблим дітям, Вони до школи більше не прийду́ть, Зів'яли, наче зрізанії квіти… Тепер у нашій пам'яті живуть. Забрали в них потвори найдорожче, Життя в них обірва́лось, мов струна, Їм вітер над могилами шепоче… Дитинство в них забрала ця війна. Життя забрали іродські створіння, Мов сік з калини, з них стікала кров, Їх вирвали, мов квіти із корінням, Цей кожен Янгол в засвіти пішов. А з тих світів вже не піду́ть до школи, І не почують більш шкільний дзвінок, Й за парту вже не сядуть більш ніко́ли, Закі́нчився для них шкільний урок. Нема вже ні перерви, ані друзів, Підручника і зошита нема, Для них не квітнуть більше квіти в лузі, І сміхом не заллю́ться з усіма. Вже зауважень і похвал не буде, Вже не ввійдуть в просторий світлий клас, Освіту з них ніхто вже не здобуде… Свіча життя… Вогонь на ній погас. 31.08.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 992810
    210переглядів
  • Говорили про нові бойові операції СБУ, — Зеленський заслухав доповідь генерал-майора Євгенія Хмари

    Про те, що стосується фронту, зокрема дії нашої «Альфи», і те, що СБУ цілком справедливо робить на території агресора у відповідь на всі удари, на все російське зло, яке прийшло на нашу землю. Постійно йде планування нових операцій СБУ, які змінюють хід війни.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Говорили про нові бойові операції СБУ, — Зеленський заслухав доповідь генерал-майора Євгенія Хмари Про те, що стосується фронту, зокрема дії нашої «Альфи», і те, що СБУ цілком справедливо робить на території агресора у відповідь на всі удари, на все російське зло, яке прийшло на нашу землю. Постійно йде планування нових операцій СБУ, які змінюють хід війни. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    149переглядів
Більше результатів