Про перемовини  💬 Народи можна перемагати, але ніколи не можна принижувати, допоки вони не скорені, бо отримаєш зворотнє. Війна може закінчитись через перемогу, поразку чи дипломатію (мова про дипломатію, коли не є наслідком поразки). Але закінчення війни через дипломатію, що не є наслідком поразки, не відбуватиметься через приниження.  Приниження ворога через дипломатію/договір може відбутись тільки у разі поразки: військової (нацистська Німеччина), економічної (Німецька імперія), ідеологічно-психологічної (Японія у 2СВ).  У всіх інших випадках, допоки інша сторона зберігає військові, економічні, психо-емоційні здатності до опору, вона є рівноправним суб’єктом перемовин, з яким фіксують дійсність поточного стану конфлікту (війна — це найвища форма міждержавного конфлікту).  ⏩ Вимоги американців та московитів до українців «здати решту Донбасу» є приниженням українського народу, який не втратив здатності до опору (не програв). А оскільки ці вимоги є приниженням, то урядовці не підуть, бо не піде в поточному стані українське суспільство. І саме тому я абсолютно не звертаю увагу на «перемовини щодо статусу Донбасу». Оскільки дипломатія через вимоги, що принижують сторону, що не програла — не має сенсу. Будь-який такий договір, на який піде поточна політична влада, але який більшість суспільства сприйматиме як «приниження», по-перше, зафіксує високі ревізіоністські очікування (хоча вони й так будуть); по-друге, поточна політична еліта просто перестане існувати, особливо в демократичному суспільстві. Тому це елемент усвідомленого самовиживання. І саме через високу електоральну та іншу політизацію в наших елітах будь-яка переговорна група від України більше боятиметься тиску/вибуху від власного суспільства, що не програло, ніж тиску та погроз США. І попри всі намагання США знайти елемент тиску на Україну та на чинні політичні еліти, щоб нав’язати здачу Донбасу через форму відносин, що принижують Україну та винагороджують Кремль, — це приречене на провал, через те, що американська адміністрація не усвідомлює та не проявляє у поточній формі дипломатії повагу до сторони (до України). У поточному стані, допоки Україна зберігає здатність до опору зовнішній агресії і не є переможеною, — вимоги, що принижують суспільство, не будуть прийняті незалежно від об’єму та форм тиску на українські еліти. Тож весь процес зараз є профанацією. Як і до цього, про що вже вкрай багато говорили. Реальний переговорний процес може відбутись тільки тоді, коли: ▶️Або Кремль знизить вимоги до тих, що відображають дійсність. І, як наслідок, будуть націлені на завершення, бо «воно стратегічне й їм потрібно», і тоді не буде місця «вимогам, що принижують». ▶️ Або одна зі сторін зазнає як мінімум однієї з форм поразок: військової, економічної чи психоемоційної, або їх сукупності. Тоді одна зі сторін може диктувати «приниження».  А все, що відбувається, як і минулого разу, так і зараз: це концерт на вимогу США, де американські урядовці шукають шлях нав’язати форму приниження слабшій на їх думку стороні. Але слабший не означає той, що програв. Але щоб це усвідомлювати, необхідно вміти поважати.  Причину цих перемовин можна в певному сенсі інтерпретувати через тези Сунь-цзи: «Найкраще — зламати його (ворога) задуми; далі — зруйнувати його союзи; далі — розбити його військо; найгірше — брати міста штурмом». Так ось, завдання наших дипломатичних дій у цих псевдодипломатичних треках: 📌«зламати задум ворога» — не дати нас ізолювати від США та звинуватити «у всіх провинах»; 📌«зруйнувати його союзи» — дочекатись того моменту і внутрішньої кон’юнктури в США, щоб зламати союз певних груп впливу Білого дому та Кремля; 📌 «розбити його військо» — зберігаючи обсяги зовнішньої підтримки, довести військово-економічну деградацію московію до потрібного рівня; При цьому «найгірше—брати міста штурмом»—тобто йти на прямий конфлікт з Білим домом. Хоч це і було б справедливо, але поки може дорого коштувати. Тому ці «перемовини» — це специфічна форма війни, породжена деградованим, в плані цінностей та розумінь,станом Білого дому. Resurgam➰Приєднуйся https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події «Вогнехреща» на Грушевського: Коли коктейлі замінили святу воду. ​Тогочасна політична еліта, ймовірно, вважала себе неабиякими стратегами, ухваливши 16 січня пакет «диктаторських законів». Розрахунок був простий: залякати, закрутити гайки й відправити всіх пити чай. Але 19 січня 2014 року, на свято Водохреща, українське суспільство вирішило, що замість традиційного занурення в ополонку краще влаштувати гарячий душ для системи. 🕯️ ​Традиційне недільне Віче на Майдані Незалежності швидко переросло у стихійний рух до Верховної Ради. На заваді протестувальникам біля входу на стадіон «Динамо» став «Беркут» та внутрішні війська. Саме тут розпочалася подія, яку пізніше влучно охрестять «Вогнехрещею». Замість мирних гасел у повітря злетіли перші «коктейлі Молотова», а замість діалогу з владою — бруківка. 🧱 ​Це не була підліткова розвага. Це був акт відчаю та водночас усвідомленого вибору. Коли держава перетворюється на поліцейський відділок за лекалами, які так люблять у москві, народ бере на себе роль судді й виконавця. Палаючі автобуси спецпризначенців стали декораціями до нової реальності: епоха «мирних танців» на Майдані закінчилася, почалася історія прямої дії. 🔥 ​Ситуація на Грушевського продемонструвала повну імпотенцію тодішньої системної опозиції. Віталій Кличко, намагаючись зупинити натовп, отримав порцію порошку з вогнегасника — вельми символічний жест, що ілюстрував прірву між «лідерами» та вулицею. Поки політики шукали «компроміс» у кабінетах, на барикадах гартувалася нація, яка більше не збиралася чекати чергових виборів, щоб бути почутою. 🛡️ ​москва, звісно, звично вила у своїх медіа про «радикалів», але правда була прозаїчнішою: люди захищали своє право не стати частиною росії в її найгіршому, деспотичному прояві. Світло-шумові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі проти вогню та гідності — цей баланс сил утримувався днями, перетворюючи центр Києва на зону бойових дій. 🧊 ​«Вогнехреща» стала точкою неповернення. Саме тоді стало зрозуміло, що режим Януковича не «вмиється» і не піде добровільно, а ціна свободи вимірюватиметься не кількістю наметів, а готовністю йти до кінця під світлом палаючих шин. Це був день, коли вода стала вогнем, а протест — Революцією. ✊

Всесвітній день медитації (офіційний) У ритмі сучасного світу, де повідомлення блимають частіше, ніж ми встигаємо вдихнути, і кожен день перетворюється на гонитву за дедлайнами та боротьбу з викликами та небезпеками, з’являється унікальна можливість пригальмувати. Раз на рік, 21 грудня, людство святкує Всесвітній день медитації (офіційний) (World Meditation Day). Це запрошення: зупинитися. Прислухатися. І просто — побути. Що таке медитація і чому вона потрібна? Медитація — це не лише поза з перехрещеними ногами чи ритуал для буддійських ченців. Це природна здатність нашого розуму зупинятись і спостерігати. Це стан свідомості, в якому ми перестаємо реагувати автоматично і починаємо усвідомлювати. Без осуду. Без тривоги. Просто — бути. Медитація має безліч форм: дихальні практики, повторення мантр, візуалізації, уважне спостереження за тілом чи думками. Навіть прогулянка серед дерев, коли ви повністю присутні в моменті — це вже форма медитації. 5 дивовижних фактів про медитацію Медитація змінює мозок. МРТ-дослідження доводять: регулярна практика збільшує товщину кори головного мозку в ділянках, відповідальних за увагу, емоції та пам’ять. У деяких школах США медитацію замінили на традиційне покарання — і дисципліна учнів покращилась у кілька разів. Багато успішних людей, серед яких Стів Джобс, Опра Вінфрі, Рей Даліо та Аріанна Гафф, регулярно практикували медитацію як інструмент для зосередження і креативності. 10 хвилин медитації можуть знизити рівень кортизолу (гормону стресу) на 20–30%. Навіть одна сесія уважного дихання може знизити тиск, сповільнити серцебиття та покращити самопочуття. Медитація в медицині: наукові докази 1. Зменшення симптомів депресії та тривоги Дослідження, проведене Гарвардським університетом, показало, що медитація усвідомленості може змінювати мозкову активність у пацієнтів із депресією, зокрема в областях, пов’язаних з емоційною регуляцією. 2 2. Зменшення стресу та покращення сну Практика медитації допомагає зменшити рівень стресу, покращити якість сну та підвищити когнітивні функції. 3. Покращення фізичного здоров’я Медитація також виявилася корисною при лікуванні таких захворювань, як діабет, гіпертонія та фіброміалгія. Вона сприяє зниженню запальних процесів і покращує функції імунної системи. 3 4. Застосування в психотерапії Медитація все частіше інтегрується в психотерапевтичну практику, зокрема в когнітивно-поведінкову терапію, як ефективний метод регуляції уваги та емоцій. 4 Як відзначити Всесвітній день медитації? 1. Знайдіть спокійне місце. Це може бути кімната, парк або навіть балкон. Головне — щоб ви відчували себе комфортно. 2. Виділіть час. Хоча б 10 хвилин. Вимкніть телефон, сядьте зручно і зосередьтеся на диханні. Не намагайтесь “не думати”, просто спостерігайте. 3. Медитуйте разом. Сила спільної медитації вражає — у цей день по всьому світу проводяться онлайн-зустрічі, марафони тиші, медитації на мир. 4. Створіть ритуал. Запаліть свічку. Зробіть чай. Послухайте м’яку музику. Зробіть цей день особливим. 5. Запропонуйте іншим. Поділіться ідеєю з друзями, в родині чи в соцмережах. Можливо, саме ви подаруєте комусь його перший досвід тиші.

Привіт, мої читачі! ❤️ ❤️Сьогодні День святого Миколая — чарівне свято, коли навіть дорослі на мить повертаються в дитинство й чекають дива під подушкою! 🚗Нехай святий Миколай принесе вам не лише солодощі (які ми, до речі, з’їмо усвідомлено й маленькою порцією 😉), а й величезну мотивацію, легкість на шляху до стрункості, впевненість у собі та радість від кожного маленького результату! Нехай ваги показують мінус, а дзеркало — лише посмішку. Нехай у шафі з’являються речі на розмір менші, а в серці — гордість за себе. 💋Ви це заслужили! 🎉Зі святом вас, мої вмотивовані красунчики та красуні! Миколай вже пакує для вас подарунки у вигляді енергії, сили волі та струнких ніжок 😍 Обіймаю міцно-міцно 🎄✨

День боротьби з ожирінням День боротьби з ожирінням (Anti-Obesity Day) відзначають 26 листопада – це глобальний заклик до дій заради здорового способу життя Ожиріння стало однією з найважливіших глобальних проблем охорони здоров’я 21-го століття, що призводить до численних хронічних захворювань і станів. У відповідь на цю зростаючу епідемію щорічно відзначається День боротьби з ожирінням. Метою події є підвищення обізнаності, обмін інформацією про профілактичні заходи та заохочення ініціатив по боротьбі з ожирінням в усьому світі. Що таке День боротьби з ожирінням День боротьби з ожирінням відзначається в різні дати в різних країнах, багато хто відзначає його 26 листопада. Цей день був створений для того, щоб звернути увагу на зростаючі показники ожиріння та ризики для здоров’я, пов’язані з цим станом. Він нагадує про важливість підтримання здорової ваги й способу життя для запобігання ожирінню та пов’язаних з ним ускладнень. Ожиріння – це медичний стан, який характеризується надмірним накопиченням жиру в організмі, що може мати негативний вплив на здоров’я. Ожиріння є основним фактором ризику низки хронічних захворювань, включаючи діабет, серцево-судинні захворювання та деякі види раку. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнає ожиріння однією з найбільш помітних і водночас найбільш ігнорованих проблем громадського здоров’я, яку важко контролювати. День боротьби з ожирінням об’єднує медичних працівників, політиків та громадськість для участі в заходах, спрямованих на боротьбу з ожирінням. Ці ініціативи включають публічні лекції, освітні кампанії, громадські фітнес-заходи та безкоштовні медичні огляди. Мета – створити колективні зусилля для інформування та навчання людей про небезпеку ожиріння та важливість здорового способу життя. Це прості, але необхідні кроки заради здоровʼя. Інформування та освіта Одним з ключових компонентів Дня боротьби з ожирінням є інформування громадськості про причини ожиріння, які включають поєднання надмірного споживання їжі, недостатньої фізичної активності та генетичної схильності. Просвітницькі кампанії зосереджуються на важливості збалансованого харчування та регулярних фізичних вправ, а також часто надають практичні поради щодо вибору здорового способу життя. Ми живемо у час, коли гіподинамія стала своєрідною епідемією, що лежить в основі формування ожиріння. Ми живемо у час, коли культура споживання надмірної кількості нездорової їжі культивується, як спосіб отримання радості й задоволення. День боротьби з ожирінням також є платформою для захисту політики, яка сприяє створенню здорового середовища. Це можуть бути заклики до кращого маркування харчових продуктів, заохочення фізичної активності в школах та на робочих місцях, а також зменшення вмісту цукру і жиру в перероблених продуктах харчування. Боротьба з дитячим ожирінням Значна увага в рамках Дня боротьби з ожирінням приділяється профілактиці та лікуванню дитячого ожиріння. Це дуже важлива сфера, оскільки діти з ожирінням частіше страждають від ожиріння у дорослому віці і мають вищий ризик раннього виникнення проблем зі здоров’ям. Поради щодо лікування дитячого ожиріння Healthshots.com надає цінні поради щодо лікування дитячого ожиріння, підкреслюючи роль батьків та вихователів у поданні хорошого прикладу. Вони пропонують: Заохочувати регулярну фізичну активність Забезпечення збалансованої дієти, багатої на фрукти, овочі та цільні зерна Обмежити споживання солодких напоїв і закусок Забезпечення достатнього сну для дітей Зменшення часу, проведеного перед екраном, щоб запобігти сидячій поведінці. Вплив людини Хоча існують системні фактори, важливо розуміти, що поведінка людини відіграє важливу роль у запобіганні ожирінню. У День боротьби з ожирінням людей заохочують робити особисті кроки до здорового способу життя. Кроки до здорового способу життя: Здійснення усвідомленого вибору продуктів харчування Збільшення щоденної фізичної активності Звернення за професійною порадою щодо контролю ваги Підтримку друзів і сім’ї в їхніх прагненнях до здоров’я. День боротьби з ожирінням – це важливий день, який підкреслює глобальну проблему ожиріння та закликає до колективних дій та індивідуальних зусиль, що необхідні для боротьби з ожирінням. Це день освіти й обізнаності, спрямований на те, щоб надихнути на зміни як у суспільній культурі, політиці, так і в особистій поведінці. Важливо усвідомити, що вирішуючи проблему ожиріння ми зменшуюємо тягар хронічних захворювань та покращуємо якість життя людини та суспільства.

День поінформованості про цукрову залежність День поінформованості про цукрову залежність (Sugar Addiction Awareness Day) відзначають 30 жовтня. Цей день покликаний пролити світло на потенційний негативний вплив надмірного споживання цукру на фізичне та психічне здоров’я людини. Зі зростанням поширеності таких захворювань, як ожиріння, діабет і афективні розлади, розуміння ролі цукру в цих проблемах зі здоров’ям є як ніколи важливим. Реальність цукрової залежності Цукор є поширеною речовиною в нашому раціоні, яку ми часто споживаємо, навіть не усвідомлюючи її присутності. Хоча такі ласощі, як печиво, морозиво та цукерки є очевидними джерелами цукру, багато інших продуктів, включаючи кетчуп, соєвий соус та “легкі” йогурти, містять значну кількість цукру. Виробники продуктів харчування часто використовують цукор через його низьку вартість, консервуючі властивості та здатність покращувати смак. Для декого час від часу потурання підсолодженим продуктам може бути нешкідливим і приємним. Однак для багатьох інших навіть скромна кількість цукру може викликати сильний потяг до солодкого, що призводить до циклу збільшення споживання. Чи справді цукор викликає залежність? Серед експертів тривають дебати про те, чи справді цукор викликає залежність. Однак не можна заперечувати глибокий вплив цукру на мозок. Цукор активує ендорфінові рецептори і запускає вивільнення дофаміну в мозку, подібно до таких речовин, як морфін, кокаїн і нікотин. Хоча багато приємних дій можуть викликати вивільнення дофаміну, цукор, як речовина, що потрапляє в організм, викликає швидкі нейрохімічні зміни. Дослідження на щурах показали, що після голодування щури починали їсти, коли їм давали водно-цукровий розчин після голодування. Ці щури також демонстрували симптоми абстиненції, подібні до тих, що спостерігаються при вживанні опіатів після періоду високого споживання цукру. Хоча ці результати є багатообіцяючими, вони не є остаточним доказом того, що цукор викликає залежність у людей. Однак, окремі випадки свідчать про те, що залежність від цукру існує і може мати серйозні наслідки для здоров’я і добробути людини. Важливо також пам’ятати, про психологічне заїдання солодощами стресів. А це також може стати звичкою і завдавати шкоди здоров’ю. Значення Дня поширення інформації про цукрову залежність День поширення інформації про цукрову залежність, що відзначається напередодні Хеловіну, слугує своєчасним нагадуванням про потенційну небезпеку надмірного споживання цукру. Хелловін знаменує собою початок “сезону святкового харчування”, коли ласощі з високим вмістом цукру стають ще більш поширеними. Цей день дає можливість проінформувати людей про потенційну шкоду цукру та сприяти формуванню здорових харчових звичок. Він заохочує до усвідомленого харчування, збалансованих дієт і стратегій, спрямованих на зменшення споживання цукру. День поширення інформації про цукрову залежність покликаний не лише привернути увагу до небезпеки цукру, але й надати людям можливість робити усвідомлений вибір щодо свого здоров’я. Розуміючи вплив цукру на наше тіло і розум, ми можемо вжити заходів, щоб зменшити його споживання і вести більш здоровий спосіб життя.

Міжнародний день усвідомленості Кожен рік 12 вересня проводиться Міжнародний день усвідомленості або Mindfulness Day. Вперше цей день провело у 2011 році видавництво Wisdom Publications, яке займається випуском сучасних і старих книжок з буддійської філософії, а також практичних матеріалів про усвідомленість. Мета цього дня – посилити інформованість суспільства про корисність та цінність усвідомленості.

терапія через слово... 🕊️ "Є ті, хто не вчать тебе світити — вони просто торкаються душі, і вона загоряється 🔥 Вони— не вчителі, не рятівники. Вони — ключ до твого джерела" Нам не добре з тими, хто нас вражає. І навіть не з тими, хто викликає захоплення чи пристрасть. А з тими, поруч з ким нам добре бути собою, де ми відкриті, щирі, вільні. ⠀ Бо є такі люди, поруч із якими не потрібно бути кращою версією себе. Достатньо просто бути. Це ті, з ким – опускаються плечі, – дихання стає глибшим, а у серці на мить стихає вічна тривога. ⠀ З точки зору нейропсихології, саме в такому стані активуються дзеркальні нейрони, система емпатії, і мозок починає реагувати на світло, яке запалює в нас інший. ⠀ Це не просто емоції — це настрій тіла. Не просто слова — а невимовну тишу, в якій ми починаємо неспішно себе впізнавати. Це внутрішній стан щастя коли хочеться обіймати весь світ. ⠀ 📍І тоді щось змінюється. Ти вже не граєш роль. Ти не вибираєш маску. ⠀ Ти просто живеш у власному світлі, бо тобі допомогли його побачити і відчути. ⠀ Це більше, ніж любов. Це — трансформація. ⠀ Бо найважливіший поворот стається тоді, коли ми поруч із кимось раптом усвідомлюємо: "Я собі подобаюсь". ⠀ І ця людина стає дзеркалом, в якому ти бачиш не лише очі. А своє світло, своє право бути, свою живу істинність. ⠀ Саме так зцілюються старі програми: 🔹 ті, що змушували заслуговувати, 🔹 ті, що вчили терпіти, 🔹 ті, що наказували мовчати, коли боляче. ⠀ Бо в цьому світлі, у цьому просторі безпеки, з нас ніби спадає стара шкіра. ⠀ І тіло починає жити. Пам’ять — очищатись. А Душа — повертатись додому. 📍Так працює інтеграція: через присутність, яка не вимагає, а приймає, через погляд, що не судить, а бачить. ⠀ І тоді народжується нова якість любові: та, де ти вже не шукаєш, хто полюбить… а сама(м) стаєш простором, де починаєш себе любити, і віддавати любов. 💫 Істинна близькість — це коли торкаються тебе не руками, а присутністю. І ти розквітаєш без слів. …Бо насправді ми шукаємо не кохання до себе в іншому, а ту присутність, яка пробуджує наше власне тепло і з ким стає затишно бути собою. Ту глибоку зустріч, після якої ми самі собі стаємо рідними. 📍Ці зустрічі — не випадкові. Ті, хто запалює в тобі світло, відкриває твоє справжнє дихання, розблоковує ніжність і повертає тебе — собі ж — це не просто люди. ⠀ Це " СВІТЛОНОСЦІ "у твоєму житті.✨ ⠀ Не вчителі. Не герої. Не ідеали. ⠀ Вони — як портали. Через них ти входиш у себе. ⠀ Така зустріч — це завжди переломний момент у житті. ⠀ Вона не обіцяє «назавжди». Але вона залишається з тобою назавжди, бо після неї — ти вже не та (той), що була(в) до того. ⠀ Бережи таких. І дякуй їм. Мовчки, поглядом, дотиком, серцем. ⠀ Бо в цьому — справжнє диво. ⠀ Тебе пробудили — щоб ти міг жити і відчувати . Цінуй і бережи таких людей поряд і подякуй, що вони є в твоєму житті .✨ Не кожному випадає такий шанс зустрічі 🩷🌹 Залиш і мені зворотній зв'язок ,якщо зустрів таку людину, чи мрієш зустріти,постав лайк,смайлик, залиш коментар🩷 це надихає мене творити більше цікавого контенту 🙌 Вірші і музика автор: Olga Felis © (Felis_Auriel) #глибокітексти #нейропсихологія #selflovejourney #усвідомленість #бутисобою #вразливість_це_сила #світловсерединінас #transformwithlove #психотерапіясловом #любов_що_зцілює #тілоякхрам #дозвольсобібутирядом #психологіядуші #чутливість_сила #любовдовсередини #душевналірика #житиусвідомлено #жінка_світло #силавніжності #свідомийшлях #всерединімир #моватіла #життяякмедитація #дотикдуші #серцедлясвітла #глибокісенси #емоційнезцілення

Коли війна стала буденністю… Як навчитися жити заново? — Що робиш? — Та… вигляд, що все добре. Як часто ми кажемо це, навіть не замислюючись? Понад три роки війни. Спочатку шок. Потім біль. Потім безсилля. А далі… просто тиша, якийсь фон за вікном, але байдужість і відчай поряд. Не тому, що легше. А тому, що психіка вирішила: «Досить». Так вона нас захищає. Закриває від болю, щоб ми не зламалися. Підвищує кортизол ,адреналін , аби вижити ,щоб страх не зламав. Але разом із болем вона закриває і наші відчуття радості, натхнення, любові. Ми ніби живемо, як на автопілоті , все по схемі, робота (дім ,буденні справи ), але більше спостерігаємо, ніж відчуваємо. Чому так відбувається? Коли реальність стає надто важкою, психіка обирає «відключення», інстинктивно вона хоче просто вижити. Ми ніби функціонуємо: працюємо, спілкуємось, сміємось. Але всередині — емоційний вакуум. Тому багато хто каже: «Я ніби дивлюсь на життя через скло». Але чи є інший вибір? Так, вибір є завжди. Навчитися жити заново. Навчитися жити у цих умовах сьогодення, у хаосі , але вчитися і знаходити свої способи саморегуляції , внутрішньої особистої стабільності . Раніше ми відкладали життя «на потім». На кращі часи. На мир. На стабільність. Будували великі , довгі плани, мрії. Але зараз приходить розуміння: жити треба не тоді, коли стане легше, стабільно і тому подібне. Не стане. Просто світ змінюється , і він вже ніколи не буде таким як колись. Наша психіка любить контроль і стабільність , бо так легше ,все зрозуміло , а у хаосі нічого незрозуміло, як будуть розгортатися далі події. З'являється тривога , птср і депресія , різні порушення нормального функціонування життя , бо всі ресурси ,енергія йде на тривогу за майбутнє , страх та агресія просто поїдають енергію життя , та ніхто незнає ,що там попереду ... Варто відпустити контроль , дозволити собі просто жити у цій миті , вчитися підлаштовуватися , дихати , відчувати життя. Жити треба зараз. Мрії реалізовувати. Любити , радіти ,навіть тому ,що сьогдні пощастило прокинутися, побачити рідних, сонце, новий день, нова можливість щось принести добре у цей світ . Багато хто сьогдні не прокинувся , а хтось живе і в важчих умовах... Це нагадує, як важливо цінувати кожну мить , кожне благо яке приходить в твоє життя, і дякувати за це. Вчитися фокусуватися на хороших моментах життя. Ресурси, що повертають до життя .Збережи. Практикуй . ✨ Почни вести щоденник подяки . Щодня знаходити в кожному дні по 3-5-10 пунктів за що я вдячний собі , за що вдячний світу, за що вдячний близьким людям , і записувати . ✨ У кожній миті є сенс. Ти п’єш каву, і її тепло розливається по тілу. Її аромат , чи звертаєш увагу на те який в неї аромат ? Вона міцна , чи ніжна ? З корицею, чи сиропом ? Ти йдеш по вулиці, і вітер ніжно торкається шкіри. Ти чуєш голос близької людини, і розумієш, що вона тут, поруч, жива. ✨ Простір для бажань — що ти хочеш? Не треба грандіозного. Просто зараз. Чашку гарячого шоколаду? Пройтись босоніж по траві? Це і є справжнє «жити». ✨ Творчість і дія — роби, що наповнює. Навіть якщо це просто записати свої думки, намалювати щось чи зробити приємність іншій людині. ✨ Відчуття — це те, що повертає до реальності. Можна тікати в думки, в плани, в екрани, в роботу. А можна навчитися бути тут і зараз. Відчувати не лише війну, а й життя, яке триває. ✨ Коли починаєш жити усвідомлено, навіть прості речі набувають глибини. Теплий хліб на сніданок стає не просто їжею, а моментом затишку. Обійми друга — не просто жестом, а нагадуванням: «Я тут, я відчуваю, я з тобою». ✨ Важливо навчитися не просто функціонувати, а жити з усіма фарбами і відтінками життя. Не лише виживати. А сміятися, плакати, творити, любити, хотіти, просто жити. Війна навчила цінувати. Вона забрала ілюзію вічного завтра. Є тільки зараз. І питання не в тому, щоб вижити. А в тому, щоб жити. Повернути собі життя — це вибір. Так, війна триває. Але і ми теж. І питання не в тому, коли це все закінчиться. А в тому, чи не забудемо ми, як відчувати і яке життя на смак. Відчуй зараз. Не відкладаючи на потім. Живи! #життяпродовжується #тутізараз #цінуймомент #усвідомленість #силавсередині #психологіяжиття #ментальнездоровя #відчувайжиття #подякажиттю #емоційнийінтелект #ресурси #життяпідчасвійни #психіка #саморегуляція #балансвсередині #відчувати #пережитивійну #тривога #усвідомленежиття #психологічнастійкість #коучинг #ментальнарівновага #психологічнадопомога #психологияличности #невідкладай #поверненнядосебе #силамоменту #внутрішнягармонія #життясмакує #психоемоційнездоровя Показати менше

АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК-2 Отже, кіно провалилося, Яш Джохар помер, а Каран Джохар всі ці роки мріяв розкрити нереалізований потенціал батькового витвору, і в 2012 році після успіху драми “Мене звуть Хан“ отримав на це гроші. В режисери він взяв Карана Малхотру. Це цікавий чувак, який залюбки робить римейки західних та індійських картин, і вони виходять не гіршими за оригінал. А “Агніпат” вийшов просто кращий. Малхотра полагодив усе! По-перше, вчитель Дінанат Чаван став реально симпатичним дядьком. В його моральний авторитет легко віриться. І підстава, яку йому влаштовує Канча, реально підступна і страшна, а не ідіотська, як в оригіналі. По-друге, сам Канча. В оригіналі то був імпозантний лиходій з хорошою репутацією. В римейку ж цього персонажа поділили на двох: батька Канчі, місцевого лендлорда з хорошою репутацією, і самого Канчу, якого зіграв Санджай Датт. І як зіграв! Подивіться на нього — чистий упиряка, викапаний Прігожин! До речі, через тую лисину Датт вчинив Малхотрі мало не партизанську війну, так йому не хотілося голитись. Спочатку вони спробували "лису перуку", потім кілька зачісок, але все це виглядало недостатньо загрозливо, і нарешті Датт вирішив поголитись. Бабці твоїй ковінька, який же він страшний! По-третє, Малхотра взяв на дві головні ролі двох найкрасивіших акторів Боллівуду: Рітіка Рошана (так, цю статтю можна вважати частиною Рошанофону) та Пріянку Чопру. І хоча Рошан у свої 38 теж не виглядав на 28, це все ж таки не "майже полтос". Особливо якщо тебе можна сміливо роздягати перед камерою (а в цьому фільмі на Рошані одяг ледве тримається). Рошан цілий місяць розважав, чи ризикнути влізти в черевики Амітабха Баччана, бо дідо ж реальна ікона, і хоч оригінальний фільм провалився, а все ж його крінжова гра стала культовою. Но таки він погодився, і всі від того виграли. Навіть сам Рошан, хоча потім він казав, що це був фізично найвиснажливіший для нього фільм, а на зйомках він пошкодив спину. Тому, коли треба було зіграти, як Віджай перемагає біль, він насправді не грав. До речі, він не дивився оригінальний фільм, щоб уникнути впливу. По-четверте, Малхотра прибрав з сюжету самого всратого персонажа, Крішнана. Перепрошую в Мітхуна Чакраборті, але навіть він не спромігся витягнути з крінжаного моря персонажа, який носить майку-алкоголічку поверх сорочки. Я розумію, що це мало символізувати простоту і сільську наївність персонажа, але ніт. Також Малхотра прибрав всрату любовну лінію між Віджаєм та медсестрою Мері Метью, а замість неї вставив невсрату любовну лінію між Віджаєм та подругою його дитинства Каалі, дочкою повії, якій Віджай допомагає вибитися в люди й відкрити власну перукарню. Власне, Каалі грає Пріянка Чопра. https://youtu.be/z0KPQstwMQw Треба також відзначити Ріші Капура у ролі бандюгана Рауфа Лали, яким Малхотра замінив злодюг оригінального фільму, Хасмука, Усман-Бая і Шетті. На відміну від Канчі, який просто демон у людській подобі, Рауф Лала має певний шарм, і навіть викликає деяке співчуття, коли стає зрозуміло, як безжально ним маніпулює Віджай. Капур теж фізично страждав на зйомках, бо знімався у екшен-сценах сам, без дублерів, в свої 60. Як на то вже пішло, то й Дутт не відбувся однією лисиною, йому довелося розжертися та розкачатися як кабану, щоб виглядати більшим за Рошана. І так, в екшен-сценах він теж грав сам. А ще цей фільм несамовито красивий. Символіку червоного Малхотра експлуатує на всю губу, а оператори Раві Чандран та Кіран Деоханс змушують цей колір аж пломеніти. В кадрі майже завжди присутнє щось червоне: вогонь, кров, верміліон, червоні сарі танцівниць, шарф Лали… Словом, нам не дають забути, що тут у нас Вогненний шлях, а не прогулянка, навіть ще до того, як починається справжній дупоріз. Гра Рітіка Рошана просто безцінна. Мабуть, тому, що йому не так часто дають саме пограти, а не просто посвітити торсом, тож він і відривається на всю котушку. Як і Амітабх Баччан, він привносить у роль дрібку безумства, але це розраховане безумство Гамлета. Він не стане вилазити під вогонь і кричати "Стріляйте в мене!", натомість він усвідомлено йоджимбить вороженьків. Якщо ви бачили "Йоджімбо" з Тошіро Міфуне, ви знаєте, про що я. Його безумство спрямоване на те, щоб перебезумствувати іншого безумця — Канчу. Момент, коли Канча катує Віджая, а Віджай такий: ну що, награвся? Давай обговорювати бізнес, — чимось нагадує "Розплату" з Мелом Гібсоном, одне з найкращих гангстерських кін. Лише одне трошки муляє: ніяк не зіграла фобія дзеркал у Канчі, яку заявили на початку фільму. Після того, як двічі показали його істерику при виді власної бридкої пики, я очікувала, що в момент шоудауна він побачить свій відбиток десь у склі або там відполірованому лезі, і знітиться. Але ніт. Не зіграло. А зрештою — душевне кіно, з усіх сил рекомендую. Є на Нетфліксі, і римейк, і оригінал.