🇺🇦Наша історія. 27 грудня 1932 р. вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР №84 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів», якою в СРСР було введено поняття «паспорт громадянина» та започаткована жорстка паспортна система. ⏳Сталінська індустріалізація 1920-х р. потребувала значних ресурсів, як матеріальних, так і людських, а також можливості впливу на ці ресурси. Щоб взяти під контроль міграцію до міст і підприємств, яка з розгортанням індустріалізації та колективізації значно зросла, була введена єдина система паспортів на всій території СРСР. 31 грудня 1932 р. аналогічну постанову було прийнято і у УРСР. 📓До цього на території СРСР паспорт потрібен був тільки для виїзду за кордон. Роль внутрішнього паспорта фактично виконували запроваджені у 1919 р. обов'язкові для тих, хто працює, трудові книжки. Вони були засобом прикріплення робітників до робочого місця й давали право на отримання продовольчих карток. Окрім прізвища, імені та по батькові, дати народження, у цих документах записувалися назва й адреса профспілки, до якої належав власник. 📓У 1923 р. трудові книжки замінили посвідчення особи, які видавалися терміном на три роки і не були обов'язковими. Вони містили такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові власника; рік, місяць і число народження; місце постійного проживання; рід занять (основна професія); інформацію про військове зобов’язання і проходження військової служби; родинний стан, перелік неповнолітніх дітей на утриманні. 📓Нові паспорти видавали органи НКВС на окремий термін на основі трудової книжки або метрики (свідоцтва про народження). Запровадження єдиної паспортної системи стало черговим кроком тоталітарної системи. Паспорт видавали тільки міським жителям, працівникам державних установ та робітникам радгоспів у селах. ❌Селяни-колгоспники паспортів не отримали, через що фактично перетворилися на кріпаків. Також з'явився додатковий привід для переслідування мандрівних кобзарів. ❗Окрім цього паспортна система також обмежила свободу пересування самих робітників. Кожен, хто бажав виїхати на заробітки в іншу місцевість, мав подати заяву в міліцію, отримати паспорт і прописатися в домоуправлінні по місцю прибуття протягом 24 годин після приїзду. Якщо це не було здійснено вчасно, винуватцю загрожував штраф у розмірі 100 рублів. Повторне порушення встановлених правил загрожувало позбавленням волі на строк до 3-х років. 📘Спочатку документи отримали робітники Харкова, Києва, Одеси, Сталіно (Донецька), Дніпропетровська та прилеглих місцевостей. Навколо Харкова (а з 1934 р., коли столицю перенесли до Київа – навколо Київа) запроваджувалася 30-кілометрова зона, в межах якої заборонялося проживання «социально-опасных элементов» – політичних засланців, колишніх в’язнів тощо. ✍️Від серпня 1936 р. в паспорті стали робити відмітки щодо судимості власника та ін. обмежувальні записи. «Неблагонадійних» громадян «маркували» завдяки системі шифрів паспорта, який мав дволітерну серію та числовий номер. Цей шифр давав можливість дізнатися не лише про те, що власник документа перебував у таборі, а й причину його ув'язнення (політична, економічна чи кримінальна стаття). 🖼У 1937 р. в паспорти почали вклеювати фото. У такому вигляді з певними змінами та послабленнями (наприклад, голови сільрад отримали право видавати паспорти дітям колгоспників, які збиралися вступати до вишів, хоча робили це досить неохоче або за великий хабар) ця паспортна система проіснувала до 1974 р., коли було прийняте нове "Положення про паспортну систему в СРСР". Лише тоді право мати паспорт поширилося на всіх без винятку колгоспників. 📙Дія нового паспорта не обмежувалася жодним терміном. У документі скоротилася кількість граф, що містили відомості про особу громадянина за рахунок виключення даних про соціальний стан, прийом на роботу і звільнення. 📚Утім, реальна паспортизація населення розпочалася лише в січні 1976 р. і завершилася в грудні 1981 р. Тоді ж колгоспникам почали виплачувати пенсію. #Паспортизація1932

Трегубов також звернув увагу на інформаційну складову. За його словами, 27 грудня ресурси міноборони РФ продовжували поширювати заяви про нібито контроль над Куп’янськом, хоча в реальності ситуація на фронті цьому повністю суперечить. У ЗСУ такі повідомлення називають спробою симуляції "успіхів" для внутрішньої аудиторії в Росії. Українська сторона наголошує, що подібна дезінформація не змінює реального стану справ: Куп’янськ залишається під контролем Сил оборони, а російське угруповання в місті — приречене. Нагадуємо, раніше портал "Коментарі" повідомляв про те, що відомий публіцист Віталій Портніков виступив проти можливості проведення виборів в Україні через застосунок "Дія", аргументуючи це тим, що в такому випадку на них переможе чинний президент Володимир Зеленський, а результати голосування не визнає Росія. Теги: армія РФ війна в Україні місто Куп'янськ оточення військ

перерахунку це приблизно п’ять мільярдів доларів — сума, яка співмірна з бюджетами цілих галузей або регіонів. При цьому йдеться не про окремі випадки, а про масове явище, яке у російських джерелах уже називають "тотальною деградацією суспільства". Російські пропагандистські ресурси пов’язують зростання кількості афер із так званою "довірливістю громадян". Однак масштаби проблеми вказують на глибшу кризу — відсутність елементарної фінансової безпеки, критичного мислення та ефективної роботи державних інститутів.

День енергетика День енергетика – професійне свято, встановлене на національному рівні. Припадає на 22 грудня – найкоротший день в році, що дуже символічно. Адже саме в цей день робота цих спеціалістів є найпомітнішою. Як виникла ідея відзначати День енергетика? Паливно-енергетичний комплекс завжди посідав почесне місце в економіці України. Саме на теренах нашої держави створювалися та запроваджувалися передові досягнення в енергетичній галузі. Сьогодні без електричної енергії не обходиться жодна жила квартира та комерційна структура. Галузь продовжує розвиватися: створюються нові закони, впроваджуються новітні технології, залучаються іноземні інвестиції тощо. Запровадження свята Професійне свято День енергетика було запроваджено ще в 20 столітті. Так, в 1966 році Президія Верховної Ради СРСР видала Указ, в якому пролунала пропозиція запровадити День енергетика та прилучити його до дати прийняття доленосного плану з електрифікації ГОЕЛРО. Пізніше була спроба відзначати цей день щороку третьої неділі грудня, проте вона зазнала поразки. Коли Радянський Союз розпався, низка країн, що входили до його складу, продовжили вшановувати добрі традиції та відзначати це важливе професійне свято. В незалежній Україні День енергетика було додатково затверджено Президентом України в Указі від 12.11.93, де вказано, що День енергетика слід відзначати, як і раніше, 22 грудня. День енергетика в історії Енергетична галузь в Україні розпочала своє становлення та розвиток ще на початку 19-го століття. Нижче приведені важливі дати для розвитку вітчизняної енергетики. 1878 Російський інженер у сфері залізничного транспорту О.П.Бородін встановлює перші електричні ліхтарі для освітлення залізничних майстерень в Києві. 1892 Завдяки розробкам українського інженера Ф. Піроцького, у Києві запрацював перший Російській імперії та у Європі трамвай на електриці. 1890 В Києві, Костянтинівці, Дніпрі (тоді Катеринослав), у Львові відкриваються перші в Україні електростанції. 1920 На 8-му Всеросійському з’їзді рад затверджується план ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), в якому йдеться про будівництво Дніпрогесу та теплоелектростанцій на території Донбасу. 1935 Створюються повноцінні енергетичні системи у Дніпрі, Харкові та на Донбасі. 1961 Завершено будівництво першої в Україні 330-вольтної лінії електропередач. 1962 Завершено будівництво першої в Україні та у всьому світі лінії передачі постійного струму. Лінія завдовжки понад 450 км мала напругу 800 кВт. 1991 Електромережі країни перевищують 1 мільйон кілометрів. 1993 Запровадження Дня енергетика в незалежній Україні згідно з указом Президента України. 1995 Побудована Запорізька атомна електростанція, загальна потужність якої становить 6 мільйонів кВт. Електростанція є найбільшою в Європі. 2000 Розпочало свою роботу Міністерство палива та енергетики. Галузь продовжує розвиватися, тим більше, що для цього є всі підстави. Цікаві факти Вперше видобуток газу у Радянському Союзі розпочався в Україні, а саме у селищі Дашава, Стрийського району Львівської області. Пізніше там знаходилося одне з найбільших родовищ газу в СРСР. 1973 рік ознаменувався в історії вітчизняної енергетичної галузі як найбільш продуктивний. Тоді було видобуто близько 70 мільярдів кубометрів газу. Для порівняння – сьогодні в Україні щорічно видобувається не більше 20 мільярдів кубометрів. Україна входить до 30-ки країн з найбільшим споживанням енергії. Попри великі енергетичні потужності, наша країна закуповує енергоресурси за кордоном. Найбільшим споживачем енергії в Україні вважається Дніпропетровська область. У енергетично-паливному комплексі задіяні близько 500 000 працівників. 50% електроенергії енергії в країні постачається атомними електростанціями. Часті Питання та відповіді про День енергетика Кого вітають з Днем енергетика? В цей день вшановуються всі працівники енергетичної промисловості, що залучені у виробітку, транспортуванні та збуті кінцевим споживачам теплової та електричної енергії.

День невисокої людини День невисокої людини (​National Short Person Day) відзначають 22 грудня у США — це подія, яка покликана відзначити людей невисокого зросту, підкреслити їхні сильні сторони та сприяти самоповазі й прийняттю. Походження свята День невисокої людини Дата заснування та автори ініціативи невідомі, день має переважно неформальний характер і популяризувався через інтернет-спільноти. Також деякі ресурси також згадують інші варіанти святкування, але найпоширеніша версія — 22 грудня. Чому День невисокої людини важливий День допомагає нагадати, що зріст — це лише один із фізичних параметрів, і він не визначає цінність людини. Він заохочує позитивне ставлення до себе, самоповагу і прийняття, особливо якщо людина стикалася з упередженнями через свій зріст. Для інших це шанс підтримати людей невисокого росту, висловити вдячність, визнання, вийти за межі стереотипів. Як можна відзначити День невисокої людини Написати людині, котра має нижчий зріст, чемпіонське «дякую» чи заохочення — підкресли її/його сильні сторони. Поділитись у соцмережах фотографією чи історією про людину з невисоким ростом, яка вас надихає — з хештегом #ShortPersonDay або #ShortAndProud. Якщо ви невисокий/невисока, використайте цей день, щоб повернути собі увагу до своїх талантів, до того, що ви можете і робите, а не до того, що вас виділяє фізично. День невисокої людини — це нагода підсилити та підтримати людей, які часто залишаються в тіні стандартів. Хай зріст буде просто фактом, а не ярликом.

❗️Наближений до Трампа пастор Марк Бернс висловився про корупцію в Україні та жінку-президента Проповідник і телеєвангеліст Марк Бернс, якого вважають наближеним до Дональда Трампа, заявив, що корупційні скандали в українській владі ускладнюють підтримку України серед західних партнерів. В інтерв’ю українській журналістці Анні Олицькій Бернс зазначив, що інформація про можливі зловживання коштами породжує сумніви, чи доходить допомога до фронту та цивільних. «Це виглядає погано і змушує ставити запитання: чи справді ресурси доходять до невинних людей», - сказав він. Водночас Бернс наголосив, що не підтримує покарання всього суспільства через дії окремих посадовців і не має співчуття до тих, хто причетний до корупції. Окремо він заявив, що з гуманітарної та духовної точки зору життя людей важливіше за території: «Жоден клаптик землі не вартий масових смертей і воєнних злочинів». Коментуючи тему можливого політичного лідерства в Україні, Бернс підкреслив, що питання президента — чоловіка, військового чи жінки — є виключно вибором українського народу. Він також зазначив, що в Біблії є приклади жінок-лідерок. За його словами, Україна має шанс на масштабне відновлення та економічне зростання — за умови відсутності корупційних скандалів.

Вітаю, друзі ! Сьогодні поговоримо про ситуації, коли відносно зниклого безвісти військовослужбовця відкриваються судові провадження. Це може бути кредит, аліменти, комунальні послуги, плата за оренду землі, тощо. Кредитори, як правило, не знають про те, що людина мобілізована. А, навіть, коли і знають, свідомо не повідомляють суду та виконавцю про ці обставини. Для того, щоб мінімізувати негатив від судових звернень і стягнень за виконавчими документами, рекомендуємо вам використовувати відкриті реєстри, де ви можете перевірити, чи є ваш близький відповідачем в суді або боржником у виконавчому провадженні. Для чого ? По-перше, щоб розуміти які зобов’язання є у зниклого безвісти і наскільки вони реальні (обґрунтовані), по-друге, щоб мати можливість зупинити провадження до повернення військовослужбовця, щоб він самостійно міг вирішити ці питання. Отже, Інформаційний портал «Судова влада». https://court.gov.ua/fair/ Там, в розділі «Стан розгляду справ», в рядку «Сторона по справі», ви зможете перевірити, чи є ваш близький учасником судових проваджень, дізнатись про найменування суду, номер справи та дані судді. Порада. При зазначенні ПІБ вашого рідного, пишіть не повністю ім’я та по-батькові, спробуйте спочатку тільки прізвище. Якщо буде багато знайдених справ, тоді вже додавайте по черзі ім’я, а потім по-батькові.     Це пояснюється тим, що іноді інформацію вносять лише по прізвищу. Відповідно, якщо ви напишете ще ім’я і по-батькові, програма просто не знайде людину. Наступний ресурс – система виконавчих проваджень або АСВП https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors В рядку «Пошук за даними АСВП» ви зможете перевірити, чи є ваш рідний боржником у виконавчому провадженні, зрозуміти його стан та дізнатись контактні дані виконавця. Щодо написання ПІБ порада – пишіть дату народження, сервіс надає таку можливість, що значно обмежує коло знайдених боржників. Але перевіряйте і просто ПІБ. Останній на сьогодні ресурс – Єдиний реєстр боржників https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors В графі «Пошук боржників» зможете перевірити, чи включено зниклого до боржників, хто є стягувач та контактні дані виконавця. Зазначені ресурси є безоплатними, можуть використовуватись для перевірки не лише зниклих безвісти, а і будь-яких осіб, то ж, користуйтесь, будь ласка. Щоб потім не виникало проблем з пропуском строків або інших важливих подій. А у разі наявності додаткових запитань, раді будемо на них відповісти за телефонами гарячої лінії Адвокатського об’єднання «Ангелін та Партнери»: 066 053 11 39 068 053 11 39 Пн-пт, з 10.00 до 18.00. https://t.me/Ukraineaboveallelse

21-річного хлопця у Відні закатували син українського посла та колишній одеський митник, заради доступу до криптогаманця, — ЗМІ. У ніч з 25 на 26 листопада у Відні було вбито Данила Кузьміна. Його катували чотири години, а потім спалили живцем заради 200 тисяч доларів. Очевидно сподіваючись на безкарність. Покидьками виявилися 19-річний Богдан Ринжук і 45-річний Олександр Агоєв. Мати Ринжука — діючий посол України в Болгарії Олеся Ілащук. Батько — впливовий буковинський бізнесмен Іван Ринжук з десятками компаній. Агоєв — колишній працівник Одеської митниці, якого свого часу позбавили батьківських прав через жорстоке поводження. Це історія про те, як люди з впливом виховують покидьків, які вважають, що їм усе можна. Тому що зараз вони, найімовірніше, використають усі свої ресурси і вплив для захисту. Але розслідування має бути справедливим. Ми не дамо це замʼяти. Слідкуйте, ще будуть деталі! Вбивця 21-річного українця у Відні мав квартиру 33 кв.м, але мріяв про шикарне життя. Після злочину у нього знайшли $90 тисяч, — ЗМІ. 45-річний Олександр Агоєв працював на Одеській митниці — про це свідчать дані його декларації. З 2005 по 2015 рік Агоєв був одружений. Від цього шлюбу має доньку. У 2016 році його було позбавлено батьківських прав. Він відомий своєю схильністю до жорстокого поводження з тваринами, актами домашнього насильства та знущання над дітьми. Тобто нелюд існував у соціумі, і навіть був допущений до державного апарата. Пишуть, що зараз він сподівається на старі зв'язки, щоб звірство зійшло йому з рук. У власності Агоєва є однокімнатна квартира площею 33,3 кв.м. в Одесі. Скромне житло для такої амбітної «людини». Тому, погань, очевидно не посоромилась відібрати чуже життя, щоб покращити своє. Далі буде. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Як нова методика УВТ допомагає людям похилого віку З віком біль перестає бути тимчасовим. Він стає фоном життя — у спині, колінах, стегнах, плечах, стопах. Люди похилого віку часто звикають до цього стану, вважаючи його «нормальним», хоча біль обмежує рух, сон і самостійність. Саме тому в Ізраїлі все більше уваги приділяють методам лікування, які допомагають без операції і без агресивних втручань. Одним із таких методів є ударно-хвильова терапія (УВТ) — сучасний підхід, який активно застосовується для лікування хронічного болю у пацієнтів старшого віку. Підхід клінік, що спеціалізуються на лікуванні болю, добре ілюструється на англомовній сторінці https://uvt.nikk.co.il/en/ , де описано філософію неоперативного відновлення. Чому лікування болю у літніх людей — окреме завдання У похилому віці біль рідко має одну причину. Найчастіше це поєднання: зниження еластичності тканин хронічного запалення змін у нервовій системі порушеного рухового балансу Традиційні методи — таблетки та уколи — часто не підходять через побічні ефекти, взаємодію з іншими ліками та короткочасний результат. Саме тому в Ізраїлі шукають методи, які працюють локально, не перевантажуючи організм. Що таке УВТ і чому вона підходить літнім пацієнтам Ударно-хвильова терапія — це метод, при якому в тканини передаються контрольовані акустичні імпульси. Вони не руйнують тканини, а стимулюють: кровообіг регенерацію зменшення хронічного запалення зниження больової чутливості Для людей похилого віку важливо, що УВТ: не потребує операції не вимагає анестезії не пов’язана з тривалим відновленням дозволяє зберігати звичний ритм життя Саме тому цей метод активно застосовується при болях у попереку, колінах, плечах, ахілловому сухожиллі та стопі. Як в Ізраїлі адаптують УВТ під вік пацієнта В ізраїльських клініках УВТ не застосовують за одним шаблоном. Для пацієнтів старшого віку протоколи змінюють: зменшують інтенсивність імпульсів збільшують інтервали між сеансами поєднують терапію з м’яким відновленням рухів Лікарі оцінюють не лише зону болю, а й загальну рухливість, баланс і впевненість людини в русі. Це зменшує ризик загострень і підвищує ефективність лікування. Чому літні пацієнти з України та інших країн обирають Ізраїль Ізраїльська медицина відома прагматичністю. Тут не обіцяють «чудес», але чесно пояснюють: що саме можна покращити скільки часу це займе яких змін очікувати Для багатьох пацієнтів важливо, що вони можуть ознайомитися з інформацією зрозумілою мовою. Саме тому клініки часто спрямовують людей на російськомовні ресурси, наприклад https://uvt.nikk.co.il/ (сторінка російською мовою), де детально описано підхід до лікування болю без операції. Роль руху у відновленні після 60 років В Ізраїлі вважають, що страх руху у літньому віці шкодить не менше, ніж сам біль. Тому УВТ майже завжди поєднують з: відновленням базових рухів корекцією ходи м’якими вправами для підтримки м’язів Це дозволяє зменшити навантаження на хворі зони та повернути впевненість у власному тілі. Де проходять лікування пацієнти Клініки, що працюють з методикою УВТ, приймають пацієнтів у різних регіонах Ізраїлю: у Хайфі, Крайот, Акко, Нагарії, Афулі, Йокнеамі, Петах-Тікві, Нетанії, Хадері, Кфар-Сабі. Для тих, хто планує лікування саме в центральному регіоні, корисною є сторінка https://uvt.nikk.co.il/klinika-boli-v-petah-tikve/ (сторінка російською мовою), де описано роботу клініки та можливості для пацієнтів старшого віку. Яких результатів очікують літні пацієнти Найчастіше люди похилого віку відзначають: зменшення постійного болю покращення ходи більшу стабільність і баланс можливість довше залишатися активними Для багатьох це означає повернення до простих речей: прогулянок, поїздок, самостійності без постійної допомоги. Чому УВТ — це не «модна процедура», а інструмент В Ізраїлі УВТ не рекламують як універсальне рішення. Це інструмент, який працює в правильному контексті — з діагностикою, рухом і реалістичними очікуваннями. Саме такий підхід робить метод особливо цінним для людей похилого віку, яким важливо не лише зменшити біль, а й зберегти якість життя.