#історія #події 17 ГРУДНЯ 2010: ПОСТРІЛ, ЩО НЕ ПРОЛУНАВ, АЛЕ СКОЛИХНУВ СВІТ. Цього дня у невеликому туніському місті Сіді-Бузід сталася трагедія, яка стала іскрою для наймасштабнішої хвилі протестів у сучасній історії Близького Сходу та Північної Африки — явища, що отримало назву «Арабська весна». Трагедія Мохаммеда Буазізі 26-річний Мохаммед Буазізі був звичайним вуличним торговцем овочами, який намагався прогодувати свою велику родину. Проте він не мав офіційного дозволу на торгівлю, що робило його постійною мішенню для корумпованої поліції. Вранці 17 грудня поліцейські вчергове конфіскували його товар і ваги, а за свідченнями очевидців, жінка-офіцер ще й публічно принизила та вдарила його. Спроби Мохаммеда домогтися справедливості в мерії були марними — його навіть не захотіли вислухати. На знак відчаю та протесту проти безправ'я Буазізі облився пальним і підпалив себе прямо перед будівлею місцевої адміністрації. Його вчинок став символом болю цілого покоління, яке потерпало від безробіття, бідності та диктатури. Від іскри до полум'я Звістка про самоспалення Буазізі миттєво поширилася через соціальні мережі. Вже ввечері 17 грудня в Сіді-Бузід почалися перші протести. Люди вийшли на вулиці під гаслами гідності, свободи та боротьби з корупцією. Протести швидко перетворилися на справжню революцію: Туніс: Вже за місяць, 14 січня 2011 року, президент Зін аль-Абідін бен Алі, який правив країною 23 роки, був змушений втекти з країни. Ця подія отримала назву «Жасминова революція». Ефект доміно: Приклад Тунісу надихнув народи інших країн. Масові протести спалахнули в Єгипті (падіння режиму Хосні Мубарака), Лівії (повалення Муаммара Каддафі), Ємені, Бахрейні та Сирії. Наслідки та сучасність «Арабська весна» мала неоднозначні результати. У деяких країнах вона призвела до демократичних реформ (Туніс), в інших — до затяжних і кривавих громадянських воєн (Сирія, Лівія, Ємен) та дестабілізації регіону. Проте 17 грудня 2010 року назавжди залишиться датою, коли звичайна людина своїм відчайдушним кроком змусила мільйони людей повірити, що вони мають силу змінити долю своїх країн і вимагати поваги до своєї гідності.

#історія #події ☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії. Чому зупинили ЧАЕС? Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу. Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик. Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону. Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки. Церемонія Закриття 15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку. Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення. Нова Місія Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза: Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків. Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка"). Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌 Архів: https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus

#історія #події ☢️ 14 грудня 1986: Саркофаг, що закрив пекло. ​Сьогодні ми згадуємо одну з найвизначніших і найтрагічніших інженерних та героїчних операцій XX століття — офіційне завершення будівництва об'єкта «Укриття» (широко відомого як «Саркофаг») над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. ​Ця дата знаменує завершення першого, критично важливого етапу ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. ​🏭 Трагедія та виклик ​Після вибуху 26 квітня 1986 року зруйнований реактор продовжував випромінювати смерть. Він містив десятки тонн радіоактивного палива, що було відкрито до навколишнього середовища. Головне завдання полягало в тому, щоб негайно локалізувати джерело радіації, запобігти подальшому викиду та захистити світ від забруднення. ​👷 Завдання, що не має аналогів ​Будівництво саркофага велося в умовах безпрецедентної радіації. Роботи проводилися позмінно, короткими інтервалами, а до них були залучені сотні тисяч ліквідаторів — військові, шахтарі, інженери, будівельники. Вони працювали на межі фізичних можливостей та ризикували життям, щоб у найкоротші терміни звести захисну споруду. ​Ключові факти про «Укриття»: ​Термін: Будівництво тривало трохи більше 200 днів (з травня по грудень 1986 року). ​Масштаб: Для зведення конструкції було використано понад 400 000 кубічних метрів бетону та 7 000 тонн металоконструкцій. ​Мета: Ізолювати зруйнований енергоблок від довкілля.

Трагедія у Бучанському районі: сімʼя отруїлась чадним газом у с. Білогородка — троє загиблих, серед 11-річна дівчинка, а 4-річний хлопчик у тяжкому стані, — поліція. Хлопчика госпіталізували з ознаками зневоднення — медики надають йому необхідну допомогу. Попередньо, причиною загибелі могла стати несправність газового котла опалення у приватному будинку. Остаточні висновки нададуть відповідні служби після проведення перевірок та експертиз. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

#дати 🕯️ Пам'ять Не Згасне: День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. ​11 грудня (разом із 12 грудня) в Україні вшановують День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. Ця пам'ятна дата присвячена одній із найтрагічніших сторінок окупації Кримського півострова під час Другої світової війни. ​Трагедія Грудня 1941 року ​Кримський півострів був окупований нацистськими військами у другій половині 1941 року. Одразу після встановлення окупаційного режиму нацисти розпочали реалізацію своєї політики масового знищення єврейського населення (Голокост). ​Місце Злочину: Масові розстріли відбувалися переважно в районі протитанкового рову на 10-му кілометрі Сімферопольського шосе, а також у Багеровському рові поблизу Керчі. ​Дата: З 11 по 13 грудня 1941 року в Сімферополі окупанти провели найбільшу одномоментну акцію знищення, коли було вбито понад 14 тисяч людей. ​Жертви: Серед убитих були не лише євреї, але й представники унікального корінного народу Криму — кримчаки, яких нацисти, згідно з расовою теорією, також визнали євреями і прирекли на знищення. За кілька днів було вбито практично всю кримчацьку громаду Криму. ​Кримчаки: Унікальний Народ, Спільна Доля ​Кримчаки — це невелика етнографічна група, яка історично проживала у Криму, сповідувала ортодоксальний юдаїзм і говорила кримчацькою мовою тюркської групи. На початок війни їхня чисельність була незначною. ​Нацисти, не розбираючись у тонкощах етнографії, включили кримчаків до списків на знищення. Знищення кримчаків у 1941 році стало катастрофою для цього народу, поставивши його на межу повного зникнення. ​Вшанування Пам'яті ​Цей день є нагадуванням про те, що нацистський геноцид на території України був спрямований проти різних груп населення, і ми повинні зберігати пам’ять про всіх безневинних жертв. ​В Україні, зокрема в АР Крим та в Києві, проводяться пам'ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та наукові конференції, присвячені цій трагічній події.

На Харківщині потяг смертельно травмував жінку, слідчі розслідують кримінальне провадження, — Національна поліція Трагедія сталася 9 грудня неподалік села Велетень Чугуївського району. Електровоз здійснив наїзд на жінку, коли та рухалась по наземному залізничному переходу. Машиніст подавав звуковий сигнал та застосував екстрене гальмування, однак уникнути трагедії не вдалось. 31-річна жінка отримала несумісні з життям тілесні ушкодження й загинула. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Смертельна трагедія на Волині: в Сокиричах вантажівка національної гвардії вилетіла з дороги серед паркан в огород... : водій загинув пасажир травмований..... Будьте будь ласка обережні. Співчуваємо родичам та друзям загиблого.

#дати 🕯️ День Пам'яті Жертв Геноциду та Гідності. ​Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину. Цей пам'ятний день був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. 🕊️ ​Подвійне Значення Дати ​Ця дата має прямий зв'язок із раніше згаданою історичною подією: ​Дата Ухвалення Конвенції: 9 грудня — це день, коли у 1948 році була прийнята Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. ​Мета: Встановлення цього Міжнародного дня має на меті не лише вшанувати пам'ять мільйонів жертв геноцидів (від Голокосту та Голодомору до Руанди та Сребрениці), але й мобілізувати міжнародну спільноту для посилення боротьби проти ненависті та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. 🚫 ​Світове Зобов'язання ​Встановлюючи цей День, ООН підтверджує, що кожна держава несе первинну відповідальність за захист свого населення від геноциду та інших масових звірств. Принцип "Ніколи знову" (Never again) залишається центральним у міжнародних відносинах, але вимагає постійної пильності та дій. 🚨 ​Для України це свято має глибоко особисте значення, оскільки пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, визнаний багатьма країнами світу як акт геноциду українського народу, є наріжним каменем національної ідентичності та історичної справедливості. ​Цей день закликає нас усіх пам'ятати про тих, хто загинув, і рішуче виступати проти будь-яких проявів дискримінації та агресії, що можуть призвести до найтяжчих злочинів проти людяності.

#історія #події 🛡️ Міжнародний Щит: Як Конвенція ООН зробила Геноцид Злочином №1. Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає не лише день ухвалення, а й день пам’яті жертв злочину геноциду. Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Резолюція 260). 🌍 Чому цей документ став історичним? Конвенція була прямою відповіддю на жахіття Другої світової війни та Голокосту. Вперше в історії міжнародне право дало чітке визначення найтяжчому злочину, який можна вчинити проти людства. Документ встановив, що геноцид — це діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 🔥 Конвенція закріпила ключові елементи: Універсальність: Злочин геноциду карається незалежно від того, скоєний він у мирний чи воєнний час. Обов'язок запобігання: Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів для запобігання цьому злочину. Відповідальність: Винні особи, чи то конституційно відповідальні правителі, чи приватні особи, підлягають покаранню. Неможливо говорити про цю Конвенцію, не згадавши її головного архітектора — польсько-американського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме він винайшов термін «геноцид» у 1944 році, об’єднавши грецьке genos (рід, плем'я) і латинське cide (вбивати). Лемкін здобув правничу освіту у Львові 🎓 і був глибоко зацікавлений злочинами проти різних народів. Він вважав радянський Голодомор 1932-1933 років в Україні класичним прикладом геноциду, спрямованого на знищення української культури, інтелігенції та селянства як основи нації. Його праці є ключовими для розуміння історичного контексту цього злочину проти українського народу. 💔 Конвенція 1948 року стала світовим юридичним щитом, хоча й, на жаль, не змогла запобігти всім подальшим трагедіям. Її принципи лежать в основі сучасних міжнародних трибуналів і слугують нагадуванням, що безкарність ніколи не повинна мати місця.