• 😱 На Львівщині загинули троє дітей 2019, 2021 та 2023 р.н. внаслідок пожежі в будинку, — ДСНС

    Трагедія сталася ввечері 7 лютого. Попередньо, у кімнаті загорілося ліжко від дитячих пустощів з сірниками. Діти отримали опіки та отруїлися димом. Всі обставини з'ясовують правоохоронці.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    😱 На Львівщині загинули троє дітей 2019, 2021 та 2023 р.н. внаслідок пожежі в будинку, — ДСНС Трагедія сталася ввечері 7 лютого. Попередньо, у кімнаті загорілося ліжко від дитячих пустощів з сірниками. Діти отримали опіки та отруїлися димом. Всі обставини з'ясовують правоохоронці. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    90переглядів
  • 😱💔 На Львівщині троє дітей загинули в пожежі - гралися сірниками, - повідомляє ДСНС.

    Трагедія сталася у селі Воля-Висоцька. За попередніми даними, у кімнаті загорілося ліжко від дитячих пустощів з сірниками.

    Діти отримали опіки та, ймовірно, отруїлися продуктами горіння внаслідок пожежі ліжка в одній із кімнат будинку. Підрозділи ДСНС на місце не викликали. Причину та обставини з'ясовують правоохоронці.

    Загинули троє малюків: 2019, 2021 та 2023 років народження.

    Оновлено‼️ За інформацією Головного управління Національної поліції Львівської області, мати залишила дітей без нагляду на весь день.

    Як попередньо встановили правоохоронці, 7 лютого, близько 07:30, 31-річна жінка поїхала на роботу і повернулася в 21.30. Тоді вона і виявила дітей без ознак життя, а в кімнаті – чисельні сліди горіння предметів побуту, після чого викликала медиків, які констатували смерть дітей.

    📌Їй загрожує загрожує покарання – до п’яти років позбавлення волі.
    😱💔 На Львівщині троє дітей загинули в пожежі - гралися сірниками, - повідомляє ДСНС. Трагедія сталася у селі Воля-Висоцька. За попередніми даними, у кімнаті загорілося ліжко від дитячих пустощів з сірниками. Діти отримали опіки та, ймовірно, отруїлися продуктами горіння внаслідок пожежі ліжка в одній із кімнат будинку. Підрозділи ДСНС на місце не викликали. Причину та обставини з'ясовують правоохоронці. Загинули троє малюків: 2019, 2021 та 2023 років народження. Оновлено‼️ За інформацією Головного управління Національної поліції Львівської області, мати залишила дітей без нагляду на весь день. Як попередньо встановили правоохоронці, 7 лютого, близько 07:30, 31-річна жінка поїхала на роботу і повернулася в 21.30. Тоді вона і виявила дітей без ознак життя, а в кімнаті – чисельні сліди горіння предметів побуту, після чого викликала медиків, які констатували смерть дітей. 📌Їй загрожує загрожує покарання – до п’яти років позбавлення волі.
    79переглядів
  • 💔 Трагедія на Київщині: від холоду та голоду помер оператор фільму «Пропала грамота» Павло Лойко, - РБК

    У Ворзелі помер відомий кінооператор Павло Лойко, який працював на студії Довженка та знімав легендарну кінострічку «Пропала грамота». Йому було 82 роки. Трагічну звістку повідомила вдова композитора Ігоря Поклада - Світлана - в своєму Facebook.

    Впродовж останнього часу Павло Лойко та його дружина перебували у вкрай складному матеріальному становищі. Через брак коштів подружжя фактично не мало змоги повноцінно харчуватися.

    "Сталася трагедія. Вночі помер сусід. Він помер від голоду та холоду. Сім'я - він та дружина. Більше нікого. На жаль, вони були відлюдниками, нікого в своє життя не пускали. Максимум – "Добрий день", "Добрий вечір". А так діляночка, городина… І вік 80+. Вдова розповіла, що вже два тижні вони сиділи на воді, бо не було грошей на їжу. Серце чоловіка зупинилося, не витримало. Залишилася дружина Лідія похилого віку. Становище матеріальне дуже скрутне", - розповіла Світлана Поклад.

    Жінка додала, що у вдови оператора не було коштів для поховання чоловіка. Тому після розголосу ситуації їй допомогла фінансово місцева влада та небайдужі українці. Тому Поклад подякувала усім за підтримку такими словами:

    "Я щиро вдячна всім, хто не пройшов повз біду. Сподіваюся, після розголосу соціальні служби зможуть допомогти вдові. Ми, сусіди, теж будемо стежити за ситуацією. І чомусь вірю, що тепер пані Лідія зможе контактувати з нами усіма. Ще раз дякую вам за щирість".

    🕯 Світла пам'ять митцю...
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    💔 Трагедія на Київщині: від холоду та голоду помер оператор фільму «Пропала грамота» Павло Лойко, - РБК У Ворзелі помер відомий кінооператор Павло Лойко, який працював на студії Довженка та знімав легендарну кінострічку «Пропала грамота». Йому було 82 роки. Трагічну звістку повідомила вдова композитора Ігоря Поклада - Світлана - в своєму Facebook. Впродовж останнього часу Павло Лойко та його дружина перебували у вкрай складному матеріальному становищі. Через брак коштів подружжя фактично не мало змоги повноцінно харчуватися. "Сталася трагедія. Вночі помер сусід. Він помер від голоду та холоду. Сім'я - він та дружина. Більше нікого. На жаль, вони були відлюдниками, нікого в своє життя не пускали. Максимум – "Добрий день", "Добрий вечір". А так діляночка, городина… І вік 80+. Вдова розповіла, що вже два тижні вони сиділи на воді, бо не було грошей на їжу. Серце чоловіка зупинилося, не витримало. Залишилася дружина Лідія похилого віку. Становище матеріальне дуже скрутне", - розповіла Світлана Поклад. Жінка додала, що у вдови оператора не було коштів для поховання чоловіка. Тому після розголосу ситуації їй допомогла фінансово місцева влада та небайдужі українці. Тому Поклад подякувала усім за підтримку такими словами: "Я щиро вдячна всім, хто не пройшов повз біду. Сподіваюся, після розголосу соціальні служби зможуть допомогти вдові. Ми, сусіди, теж будемо стежити за ситуацією. І чомусь вірю, що тепер пані Лідія зможе контактувати з нами усіма. Ще раз дякую вам за щирість". 🕯 Світла пам'ять митцю... #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    163переглядів
  • #історія #події
    Трагедія в Мюнхені, що зупинила серце футбольного світу ⚽️
    6 лютого 1958 року авіація та спорт зіткнулися у жахливій точці невороття. Літак рейсу 609 авіакомпанії British European Airways, на борту якого перебувала команда «Манчестер Юнайтед», зазнав катастрофи при спробі зльоту в аеропорту Мюнхена. Ця подія стала не просто новиною в газетах — вона стала національною жалобою для Британії та незагоєною раною для всього футболу. 🏟️

    Команда Метта Басбі поверталася з Белграда після тріумфального виходу в півфінал Кубка європейських чемпіонів. Це були молоді, зухвалі та неймовірно талановиті хлопці, яких за юний вік і феноменальну гру називали «малюками Басбі». Їм пророкували панування в Європі на десятиліття вперед. Але мюнхенська сльота та крига на крилах вирішили інакше. ✈️❄️

    Після двох невдалих спроб зльоту через проблеми з двигунами, пілоти вирішили спробувати втретє. Літак не зміг набрати необхідну швидкість на вкритій талою кашею смузі, пробив огорожу аеродрому і врізався в житловий будинок. Із 44 осіб на борту загинуло 23, серед них — 8 провідних гравців команди. Світ втратив Данкана Едвардса, якого багато хто вважав кращим за Пеле, ще до того, як він встиг розкрити свій потенціал на повну. 🕯️

    Трагедія могла стати фіналом для клубу. Тренер Метт Басбі отримав важкі травми і два рази проходив обряд соборування, але вижив. Коли він прийшов до тями, його першим питанням було: «Як там хлопці?». Дізнавшись правду, він хотів піти зі спорту, але дружина переконала його продовжити справу заради пам'яті загиблих. 💔

    Рівно через 10 років після катастрофи, у 1968 році, Басбі вивів новий склад «Манчестер Юнайтед» (на чолі з тими, хто вижив у Мюнхені — Боббі Чарльтоном та Біллом Фоулксом) на поле і виграв Кубок європейських чемпіонів. Це був найвищий акт відплати долі та доказ того, що легенди не вмирають, доки живе пам'ять про них. Сьогодні на стадіоні «Олд Траффорд» стрілки «Мюнхенського годинника» назавжди завмерли на позначці 15:04. 🕰️
    #історія #події Трагедія в Мюнхені, що зупинила серце футбольного світу ⚽️ 6 лютого 1958 року авіація та спорт зіткнулися у жахливій точці невороття. Літак рейсу 609 авіакомпанії British European Airways, на борту якого перебувала команда «Манчестер Юнайтед», зазнав катастрофи при спробі зльоту в аеропорту Мюнхена. Ця подія стала не просто новиною в газетах — вона стала національною жалобою для Британії та незагоєною раною для всього футболу. 🏟️ Команда Метта Басбі поверталася з Белграда після тріумфального виходу в півфінал Кубка європейських чемпіонів. Це були молоді, зухвалі та неймовірно талановиті хлопці, яких за юний вік і феноменальну гру називали «малюками Басбі». Їм пророкували панування в Європі на десятиліття вперед. Але мюнхенська сльота та крига на крилах вирішили інакше. ✈️❄️ Після двох невдалих спроб зльоту через проблеми з двигунами, пілоти вирішили спробувати втретє. Літак не зміг набрати необхідну швидкість на вкритій талою кашею смузі, пробив огорожу аеродрому і врізався в житловий будинок. Із 44 осіб на борту загинуло 23, серед них — 8 провідних гравців команди. Світ втратив Данкана Едвардса, якого багато хто вважав кращим за Пеле, ще до того, як він встиг розкрити свій потенціал на повну. 🕯️ Трагедія могла стати фіналом для клубу. Тренер Метт Басбі отримав важкі травми і два рази проходив обряд соборування, але вижив. Коли він прийшов до тями, його першим питанням було: «Як там хлопці?». Дізнавшись правду, він хотів піти зі спорту, але дружина переконала його продовжити справу заради пам'яті загиблих. 💔 Рівно через 10 років після катастрофи, у 1968 році, Басбі вивів новий склад «Манчестер Юнайтед» (на чолі з тими, хто вижив у Мюнхені — Боббі Чарльтоном та Біллом Фоулксом) на поле і виграв Кубок європейських чемпіонів. Це був найвищий акт відплати долі та доказ того, що легенди не вмирають, доки живе пам'ять про них. Сьогодні на стадіоні «Олд Траффорд» стрілки «Мюнхенського годинника» назавжди завмерли на позначці 15:04. 🕰️
    Sad
    1
    142переглядів
  • #історія #події
    Сходження королеви: Як принцеса Елізабет лягла спати в Кенії, а прокинулася монархинею 👑
    6 лютого 1952 року історія Британської імперії (яка тоді вже стрімко перетворювалася на Співдружність) розділилася на «до» та «після». Поки 25-річна принцеса Елізабет разом із чоловіком Філіпом перебувала з візитом у Кенії, у далекому Лондоні, у Сандрінгемському палаці, тихо відійшов у вічність її батько — король Георг VI. 🕯️

    Доля підготувала принцесі іронічний і водночас величний сценарій. Звістку про смерть батька вона отримала не в позолочених залах, а в готелі «Treetops», що був споруджений прямо на гігантському фіговому дереві посеред джунглів. Один із мисливців, що супроводжував принцесу, пізніше записав: «Вперше в історії світу молода дівчина піднялася на дерево принцесою, а спустилася з нього королевою». 🌳

    Це було не просто сходження на престол, а початок цілої епохи — Другої Єлизаветинської ери. Елізабет отримала корону в часи, коли Британія ще оговтувалася від Другої світової, а картки на продукти все ще були реальністю. Молода монархиня стала символом оновлення. Вона була першою, чию коронацію пізніше транслювали по телебаченню, всупереч застереженням консерваторів, що «магія монархії зникне під світлом софітів». 📺

    Її правління тривало понад 70 років — абсолютний рекорд в історії Британії. Вона бачила 15 прем'єр-міністрів (від Вінстона Черчилля до Ліз Трасс), пережила «холодну війну», деколонізацію Африки та навіть Brexit. Елізабет II стала тією незмінною константою, яка тримала націю, коли світ навколо божеволів. 🏛️

    Цікаво, що 6 лютого вона завжди проводила в тиші, вшановуючи пам'ять батька. Для всього світу це був день початку її великого шляху, а для неї — особиста трагедія втрати близької людини. Сьогодні ми згадуємо її як жінку, яка з юнацьким запалом взяла на себе тягар обов'язку і несла його з бездоганною гідністю до останнього подиху. 👸
    #історія #події Сходження королеви: Як принцеса Елізабет лягла спати в Кенії, а прокинулася монархинею 👑 6 лютого 1952 року історія Британської імперії (яка тоді вже стрімко перетворювалася на Співдружність) розділилася на «до» та «після». Поки 25-річна принцеса Елізабет разом із чоловіком Філіпом перебувала з візитом у Кенії, у далекому Лондоні, у Сандрінгемському палаці, тихо відійшов у вічність її батько — король Георг VI. 🕯️ Доля підготувала принцесі іронічний і водночас величний сценарій. Звістку про смерть батька вона отримала не в позолочених залах, а в готелі «Treetops», що був споруджений прямо на гігантському фіговому дереві посеред джунглів. Один із мисливців, що супроводжував принцесу, пізніше записав: «Вперше в історії світу молода дівчина піднялася на дерево принцесою, а спустилася з нього королевою». 🌳 Це було не просто сходження на престол, а початок цілої епохи — Другої Єлизаветинської ери. Елізабет отримала корону в часи, коли Британія ще оговтувалася від Другої світової, а картки на продукти все ще були реальністю. Молода монархиня стала символом оновлення. Вона була першою, чию коронацію пізніше транслювали по телебаченню, всупереч застереженням консерваторів, що «магія монархії зникне під світлом софітів». 📺 Її правління тривало понад 70 років — абсолютний рекорд в історії Британії. Вона бачила 15 прем'єр-міністрів (від Вінстона Черчилля до Ліз Трасс), пережила «холодну війну», деколонізацію Африки та навіть Brexit. Елізабет II стала тією незмінною константою, яка тримала націю, коли світ навколо божеволів. 🏛️ Цікаво, що 6 лютого вона завжди проводила в тиші, вшановуючи пам'ять батька. Для всього світу це був день початку її великого шляху, а для неї — особиста трагедія втрати близької людини. Сьогодні ми згадуємо її як жінку, яка з юнацьким запалом взяла на себе тягар обов'язку і несла його з бездоганною гідністю до останнього подиху. 👸
    Like
    1
    172переглядів
  • #історія #факт
    ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ.
    Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу.
    Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️
    Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов.
    Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜
    #історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜
    Like
    1
    339переглядів
  • #історія #постаті
    Чарльз Ліндберг: 33 години над безоднею, що зробили світ меншим.
    4 лютого 1902 року народився чоловік, який перетворив авіацію з небезпечної забавки для відчайдухів на глобальну індустрію. Чарльз Ліндберг — людина, яка першою наодинці перетнула Атлантику, ставши справжнім «рок-зіркою» свого часу, хоча сам він понад усе цінував тишину кабіни пілота. ✈️🌊

    Політ, у який ніхто не вірив

    У 1927 році авіація все ще нагадувала лотерею зі смертю. Кілька досвідчених екіпажів уже загинули, намагаючись виграти приз у 25 тисяч доларів за безпосадковий переліт між Нью-Йорком та Парижем. Ліндберг, колишній поштовий пілот, підійшов до справи з фанатичною точністю.
    Він замовив літак «Spirit of St. Louis», з якого викинули все зайве ради палива: навіть радіостанцію та парашут. У нього не було навіть переднього скла — лише перископ, бо прямо перед носом пілота стояв величезний бензобак. На запитання, як він бачитиме шлях, Чарльз відповідав: «Мені потрібно летіти вперед, а не дивитися на краєвиди». ⛽🔧

    33 години проти сну та галюцинацій

    20-21 травня 1927 року Ліндберг провів у повітрі 33,5 години. Найстрашнішим ворогом був не шторм, а сон. Він кусав себе за пальці, тримав очі відкритими силою волі та розмовляв із привидами, які, як йому здавалося, сиділи в кабіні. Коли він приземлився в Парижі, його зустрічав натовп у 150 тисяч людей. Світ збожеволів: Ліндберг став символом того, що для людини немає нічого неможливого. 🇫🇷🗽

    Тінь слави та особиста трагедія

    Проте життя «Святого Чарльза» не було солодким. Його неймовірна популярність призвела до жахливої трагедії — викрадення та вбивства його маленького сина, що стало «злочином століття» у США. Пізніше його репутація постраждала через симпатії до ізоляціонізму та суперечливі висловлювання щодо нацистської Німеччини перед Другою світовою війною, хоча згодом він особисто брав участь у бойових вильотах проти японців на Тихому океані. ⚖️🌑
    Спадщина: Від пошти до космосу
    Ліндберг першим показав, що океан — це не нездоланна перешкода, а лише питання кількості палива та витримки пілота. Без його божевільного польоту 1927 року сучасні трансатлантичні рейси, якими ми користуємося сьогодні, з'явилися б на десятиліття пізніше.
    #історія #постаті Чарльз Ліндберг: 33 години над безоднею, що зробили світ меншим. 4 лютого 1902 року народився чоловік, який перетворив авіацію з небезпечної забавки для відчайдухів на глобальну індустрію. Чарльз Ліндберг — людина, яка першою наодинці перетнула Атлантику, ставши справжнім «рок-зіркою» свого часу, хоча сам він понад усе цінував тишину кабіни пілота. ✈️🌊 Політ, у який ніхто не вірив У 1927 році авіація все ще нагадувала лотерею зі смертю. Кілька досвідчених екіпажів уже загинули, намагаючись виграти приз у 25 тисяч доларів за безпосадковий переліт між Нью-Йорком та Парижем. Ліндберг, колишній поштовий пілот, підійшов до справи з фанатичною точністю. Він замовив літак «Spirit of St. Louis», з якого викинули все зайве ради палива: навіть радіостанцію та парашут. У нього не було навіть переднього скла — лише перископ, бо прямо перед носом пілота стояв величезний бензобак. На запитання, як він бачитиме шлях, Чарльз відповідав: «Мені потрібно летіти вперед, а не дивитися на краєвиди». ⛽🔧 33 години проти сну та галюцинацій 20-21 травня 1927 року Ліндберг провів у повітрі 33,5 години. Найстрашнішим ворогом був не шторм, а сон. Він кусав себе за пальці, тримав очі відкритими силою волі та розмовляв із привидами, які, як йому здавалося, сиділи в кабіні. Коли він приземлився в Парижі, його зустрічав натовп у 150 тисяч людей. Світ збожеволів: Ліндберг став символом того, що для людини немає нічого неможливого. 🇫🇷🗽 Тінь слави та особиста трагедія Проте життя «Святого Чарльза» не було солодким. Його неймовірна популярність призвела до жахливої трагедії — викрадення та вбивства його маленького сина, що стало «злочином століття» у США. Пізніше його репутація постраждала через симпатії до ізоляціонізму та суперечливі висловлювання щодо нацистської Німеччини перед Другою світовою війною, хоча згодом він особисто брав участь у бойових вильотах проти японців на Тихому океані. ⚖️🌑 Спадщина: Від пошти до космосу Ліндберг першим показав, що океан — це не нездоланна перешкода, а лише питання кількості палива та витримки пілота. Без його божевільного польоту 1927 року сучасні трансатлантичні рейси, якими ми користуємося сьогодні, з'явилися б на десятиліття пізніше.
    Like
    2
    220переглядів
  • #історія #постаті
    Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги.
    Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼

    Від учня легенд до вчителя майстрів

    Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨

    Битва за українську культуру

    В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦
    Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію.

    Трагедія та спадок

    Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹

    Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    #історія #постаті Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги. Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼 Від учня легенд до вчителя майстрів Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨ Битва за українську культуру В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦 Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію. Трагедія та спадок Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹 Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    Like
    1
    198переглядів
  • #історія #події
    Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС.
    4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝

    Кримська гостинність з подвійним дном

    Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️

    Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет

    Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️

    Польська трагедія та «Залізна завіса»

    Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩

    Уроки історії: Чому це важливо сьогодні?

    Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔
    #історія #події Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС. 4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝 Кримська гостинність з подвійним дном Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️ Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️ Польська трагедія та «Залізна завіса» Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩 Уроки історії: Чому це важливо сьогодні? Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔
    Like
    2
    250переглядів
  • Базарська трагедія. 21 листопада 1921 р.
    «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!»
    Керував розстрілом полонених армії УНР особисто червоний бандит Котовський. 359 полонених, поранених більшовики вивели за селище Базар на Житомирщині, зачитали постанову «п’ятірки» про розстріл їх як «ворогів народу» та виконали вирок, жителів Базару більшовики зігнали подивитися на страту.
    У ході битви під Малими Міньками в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Повстанської армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюника.
    Полонених, після дводенного перебування замкненими в голоді і холоді, вишикували біля заздалегідь викопаного рову. Котовський особисто хлопцям пропонував покаятися і перейти на бік Червоної армії. У відповідь пролунав голос Степана Щербака: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» І залунало: «Слава Україні!». Далі хлопці заспівали «Ще не вмерла Україна!». Пісня обірвалася в них на вустах. Вони падали від катівських куль у глибокий рів. Мертвих і поранених загорнули промерзлою землею. Базарівці згадують, що потім чули з могили стогін. Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму.
    359 героїв, що поховані в братській могилі поблизу Базара, Історики свідчать, перевага живої сили в сорок разів була на боці червоноармійців.
    Пам’ять Героїв Базарської трагедії офіційно вшановують з 1991-го року, а рік до того власті навіть заборонили встановити хрест на братській могилі в селі Базар, що на Житомирщині. Меморіал пам'яті Героїв Базару, зведений 2000 року на пожертви українців із Великої Британії.
    Базарська трагедія. 21 листопада 1921 р. «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» Керував розстрілом полонених армії УНР особисто червоний бандит Котовський. 359 полонених, поранених більшовики вивели за селище Базар на Житомирщині, зачитали постанову «п’ятірки» про розстріл їх як «ворогів народу» та виконали вирок, жителів Базару більшовики зігнали подивитися на страту. У ході битви під Малими Міньками в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Повстанської армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюника. Полонених, після дводенного перебування замкненими в голоді і холоді, вишикували біля заздалегідь викопаного рову. Котовський особисто хлопцям пропонував покаятися і перейти на бік Червоної армії. У відповідь пролунав голос Степана Щербака: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» І залунало: «Слава Україні!». Далі хлопці заспівали «Ще не вмерла Україна!». Пісня обірвалася в них на вустах. Вони падали від катівських куль у глибокий рів. Мертвих і поранених загорнули промерзлою землею. Базарівці згадують, що потім чули з могили стогін. Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму. 359 героїв, що поховані в братській могилі поблизу Базара, Історики свідчать, перевага живої сили в сорок разів була на боці червоноармійців. Пам’ять Героїв Базарської трагедії офіційно вшановують з 1991-го року, а рік до того власті навіть заборонили встановити хрест на братській могилі в селі Базар, що на Житомирщині. Меморіал пам'яті Героїв Базару, зведений 2000 року на пожертви українців із Великої Британії.
    187переглядів
Більше результатів