Є люди, які ходять у театр. Є ті, що займаються спортом. А є рибалки. У них свої обряди, свої святині, свої заклинання і навіть свої великомученики, які сидітимуть по пояс у холодній воді й уперто віритимуть, що сьогодні точно клюне. Усе починається з вечора задовго до світанку. Коли нормальні люди ще бачать десятий сон, на кухні рибалки розгортається штаб справжньої спецоперації. Він перевіряє вудки, волосінь, гачки, поплавці, грузила, дзвіночки, приманки, прикормку, термос, складаний стілець, ароматизатори, дощовик, гумові чоботи, запасний дощовик, запасні чоботи і ще двадцять сім речей, про призначення яких знає лише сам рибалка та, мабуть, Господь Бог. Коли будильник дзвонить о третій ранку, рибалка вже на ногах. На берег він приходить із таким спорядженням, ніби збирається не на карася, а визволяти планету від прибульців або щонайменше полювати на тигра. Якщо підрахувати вагу всього, що він приніс, то легше й дешевше було б узяти саму рибу з магазину. Але це було б надто просто. Де ж тоді романтика?І Oсь починається полювання. Рибалка сідає і завмирає. Людина, яка вдома не може п'ять хвилин вислухати дружину без телефону в руках, раптом стає пам'ятником терпінню. Минає година, дві, три... З боку здається, що людина медитує. Насправді ж вона веде жорстку психологічну дуель із карасем. Світ може закінчитися, метеорит — упасти, цивілізація — зникнути, але якщо в цей момент клюне, він про це дізнається останнім. Десь там, під водою, риба живе своїм спокійним життям. Вона просто прокинулася, хотіла поснідати, поплавати серед латаття або мовчки подивитися на водорості. Але ні. На неї вже чатують. Перед її носом починає звисати підозріло смачний черв'як. Їй пропонують його так настирливо, що будь-який продавець на базарі позаздрив би. — Безкоштовно? — думає риба. І саме ця думка вже століттями губить не лише людей. І ось... поплавок здригнувся. Усе! Серце калатає так, ніби на тому кінці сидить щонайменше крокодил або морське чудовисько. Підсікання з таким завзяттям, що ледь не тріщить вудлище! Боротьба! Адреналін! І урочистий вигук, який чути на сусідньому березі:— Є! Оце звір!Нарешті перемога. Щоправда, переможений важить менше, ніж ключі від квартири або бутерброд, який рибалка з'їв дорогою до водойми. Карась дивиться на рибалку своїми круглими очима, ніби хоче сказати: Серйозно? Ви привезли півмагазину спорядження, прокинулися серед ночі й просиділи чотири години, щоб упіймати мене?Але рибалка вже абсолютно щасливий. Він фотографує здобич із різних ракурсів, потім фотографується разом із нею і терміново телефонує друзям: «Бачив би ти, який кабан!». Далі починається найцікавіше. До вечора ця риба у спогадах трохи підростає. Через тиждень вона збільшується вдвічі й уже ледь не вириває вудку з рук. А до зими вона перетворюється на підводного велетня, який мало не перевертав човен і дивився на героя поглядом морського дракона. І найдивніше, що всі інші рибалки уважно слухають і кивають. Вони знають, що це неправда, але мовчать. Бо в кожного в запасі є свій карась, який колись важив кілограмів із двадцять. Та дивно інше. Рибалка зовсім не сердиться, якщо не впіймає взагалі нічого. Він повертається додому засмаглий, покусаний комарами, втомлений, але абсолютно задоволений, і каже:— Гарно відпочив. І справді. Здається, що риба тут узагалі ні до чого, і справа була зовсім не в ній. Рибалка їде не за кілограмами м'яса. Йому просто іноді життєво необхідна ця втеча від міської метушні: світанок над тихою водою, запах очерету, гарячий чай із термоса, мовчання, яке нікого не ображає, і наївна, майже дитяча віра, що ось-ось поплавок зникне під водою.А риба... Вона просто працює безкоштовним психотерапевтом без диплома. І, на відміну від людських спеціалістів, бере за свої послуги лише одного необережного черв'яка та ще одну дивну історію, яку ввечері обов'язково розповість своїм малькам: — Діти, сьогодні я бачила дивну істоту. Сиділа на березі шість годин, мерзла, мовчала, дивилася на воду і ну ду-у-уже хотіла зі мною познайомитися! -------------------- https://arkush.net/user/16240

The Alibi Sisters в Израиле: сестры Завальские везут украинско-еврейскую музыку, идиш и клезмер — октябрь 2026מה ישראל צריכה להבין מזה?В октябре 2026 года Израиль снова услышит The Alibi Sisters — дуэт Анны и Ангелины Завальских, еврейских сестер из Киева, которые прошли путь от популярной группы «Алібі» до проекта, где украинская сцена, еврейская память, идиш, клезмер и ретро-эстетика звучат как одна история.Это не просто концертный тур.Это встреча с музыкальным миром, который хорошо понимают многие израильтяне с семейными корнями из Украины, Молдовы, Бессарабии, Подолья, Одессы, Киева, Житомира, Бердичева, Умани и других мест, где украинская и еврейская культуры веками жили рядом.The Alibi Sisters — это уже не только ностальгия по украинской поп-сцене 2000-х.Это попытка заново услышать тот культурный слой, в котором украинские народные песни, идиш, клезмер, еврейские шлягеры, театральность, семейная память и ретро-образ 1950–1960-х годов соединяются в цельную сценическую форму.В справке о группе указаны жанры поп и клезмер, а среди языков исполнения — украинский, русский и идиш.Именно поэтому этот проект звучит для Израиля особенно близко.В программе — живой бэнд, песни на идише, украинские народные мотивы, клезмерский дух, ретро-атмосфера и музыка, в которой радость и грусть почти никогда не существуют отдельно.Среди городов тура: Ноф а-Галиль, Ашдод, Нетания, Ашкелон, Ришон ле-Цион, Петах-Тиква, Беэр-Шева и Хайфа.Для кого этот вечер?Для тех, кто помнит идиш из семьи.Для тех, кто слышал эти интонации от бабушек и дедушек.Для тех, кто любит украинскую музыку.И для тех, кому важно видеть, как украинско-еврейская культурная связь продолжает жить не только в книгах и архивах, но и на сцене — через голоса, песни, память и человеческое тепло.Полностью читайте здесь: https://nikk.agency/the-alibi-sisters-v-izraile/Если это важно — поделитесь.#НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #TheAlibiSisters #ישראל

🤬 В окупованому Маріуполі росіяни проводять екскурсії у драматичному театрі. Його загарбники перебудували після авіаудару рф у 2022 році.Під час заходів відвідувачам розповідають про оновлену будівлю, не згадуючи про загибель сотень мирних жителів.⚡У Маріупольській міській раді нагадали, що у 2023 році окупаційна влада знесла залишки драмтеатру та звела нову будівлю під виглядом «реконструкції». Так намагалися приховати свій воєнний злочин.Підвальні приміщення, де могли залишатися докази, залили бетоном, а нова споруда лише імітує історичний вигляд театру.

🤬 В окупованому Маріуполі росіяни проводять екскурсії у драматичному театрі. Його загарбники перебудували після авіаудару рф у 2022 році.Під час заходів відвідувачам розповідають про оновлену будівлю, не згадуючи про загибель сотень мирних жителів.⚡У Маріупольській міській раді нагадали, що у 2023 році окупаційна влада знесла залишки драмтеатру та звела нову будівлю під виглядом «реконструкції». Так намагалися приховати свій воєнний злочин.Підвальні приміщення, де могли залишатися докази, залили бетоном, а нова споруда лише імітує історичний вигляд театру.

Саід Ісмагілов""""Хасан був справжнім воїном, і справжнім захисником України. Це фото літа 2016 року, коли Хасан (у тільняжці) захищав нашу країну у складі 10-ї Гірсько-штурмової бригади, і ми з Путілін Мурад приїхали до нього в Красногорівку Донецької області. Дивні були часи, лінія фронту була вельми умовна, і через позиції наших хлопців ходили по своїх справах місцеві жителі. Посадка, в якій утримував позиції Хасан зі своїм взводом була прямо на околицях міста, і виявилось, що це вже нуль, а через поле, яке вважалось замінованим (але ніхто цього не перевіряв), знаходилась інша посадка, що була вже зайнята російськими окупантами. Виявилось що усю нашу посадку тримають Хасан і ще двоє його побратимів, а інші, помічені нами «тіла», були аватарами, що і на ногах рівно не стояли. Я спитав: - а як же ви втрьох тримаєте цілу ділянку? Він засміявся і відповів, що з того боку такі самі «тіла», а він з побратимами чергують по черзі біля кулемета ДШК, і якщо бачать рух у протилежній стороні, просто насипають туди з кулемета. З тієї сторони робили так само, тому краще було не видавати свою присутність. Ми спілкувались, пили з ним чай, читали Коран, та здійснювали намаз (на фото). Він був дуже чемний, ввічливий і легкий у спілкуванні. Пізніше я дізнався його історію. Під час Першої Чеченської, коли Хасану було лише п'ять років, його батьки, бажаючи врятувати сина, відправили його до України разом із сусідкою-українкою. Вони сподівалися невдовзі теж переїхати за ними в Україну, але загинули під час російського бомбардування. Українка виростила Хасана як рідного сина, і Україна стала для дитини другою домівкою, яку він щиро любив і пішов захищати ще за часи АТО. Хасан ніколи не питав, чому він має воювати, він чітко знав, хто вбивця його родини, хто поневолювач і першої його батьківщини, і другої його батьківщини. Існують українці різного етнічного походження, і різної релігійної приналежності, яким не потрібно пояснювати, чому треба захищати Україну, вони самі покажуть своїм прикладом, що українець це не за прізвищем, українець - це за серцем. Тому коли знову почуєте, що хтось на мітингах почне кричати про страшних мусульман, згадайте добрим словом Хасана, що все втратив від російських вбивць, а днями і сам загинув від удара ворожого FPV-дрона захищаючи Україну. Він пішов на фронт ще тоді, коли всі хотіли домовитись з путіним, і зазирнути йому в очі. Ну що, зазирнули? Домовились? Що побачили? Трупи на вулицях Бучі побачили? Могильні ями в Ізюмі побачили? Може розбомблений театр у Маріуполі? Що ви там хочете побачити? Як виглядає ваша смерть? Зазирайте далі - вам покажуть. Памʼятайте, що будь-яка домовленість з росіянами не варта навіть того паперу, на якому вона написана. Я не вірю ні в які домовленості з росіянами. Ні в які. Тільки знищення Російської Федерації дає нам шанс на майбутнє. По іншому не буде. Питання стало руба: або ми їх, або вони нас.Я вважаю Хасана шагідом - воїном, що загинув на Божому шляху. Важко знайти більшу жертовність, бо він втратив все, але бився за всіх нас і загинув. Нехай буде милостивим до тебе Всевишній Аллаг, брате! Ти назавжди з нами в строю 🫡⚔️🇺🇦

📄 Депутати Полтавської міської ради ухвалили рішення щодо заборони російськомовного культурного продукту, — Уповноважений із захисту державної мови. 🛡️ Згідно з документом, рішення розробили, щоб захистити український інформаційний простір від гібридних впливів росії. 🚫 Обмеження діятимуть у транспорті, закладах громадського харчування та культури, на торговельних майданчиках та в інших публічних просторах. 📚 Зокрема, йдеться про заборону публічного використання російськомовних книг, музичних творів, фільмів, театральних постановок, концертних програм, культурно-освітніх заходів тощо.

Повністю заборонили російськомовний контент у Полтаві, навіть український контент російською мовою, —мовний омбудсмен Російськомовні культурні продукти заборонено у транспорті, закладах громадського харчування, культури та інших публічних місцях. ☝️Обмеження стосується книг, музики, фільмів, театральних постановок, концертів та культурно-освітніх заходів російською мовою. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

30 травня 1876 року було підписано Емський указ — один із найжорсткіших документів російської імперії, спрямованих проти української мови та культури. Його метою було не просто обмежити використання української мови, а фактично витіснити її з публічного життя. Указ забороняв друк більшості українських книжок, ввезення українських видань з-за кордону, постановку театральних вистав українською мовою, друк текстів до пісень. Українська освіта та культурний розвиток опинилися під постійним тиском. Це була спроба зламати дух свободи українців, придушити прагнення до самостійності та власної державності. Російська влада добре розуміла: народ, який пам'ятає свою мову, історію та культуру, рано чи пізно захоче сам вирішувати свою долю. Формально основні обмеження Емського указу були скасовані лише після революційних подій 1905 року. Але русифікація не припинилася. У ХХ столітті радянська влада продовжила політику витіснення української мови, часто ще масштабніше й системніше. Століттями українську мову намагалися представити як «селянську», «непрестижну», нібито нижчу за російську. Багатьох людей привчили соромитися власної мови, приховувати свою ідентичність, переходити на чужу мову заради кар'єри чи суспільного схвалення. Якщо згадати, скільки поколінь жили під таким тиском, то результати цієї політики справді були вражаючими. Але попри всі заборони, українська мова вижила. Сьогодні наше завдання — не соромитися її, а навпаки, плекати, використовувати щодня і передавати наступним поколінням. Бо мова — це не лише засіб спілкування. Це пам'ять, культура, свобода і одна з основ нашої державності.

День Киева в Тель-Авиве: украинское путешествие в любимый город пройдет 31 мая 2026 למה זה חשוב לישראל? «Кто скучал по Киеву?» — с этого простого и очень точного вопроса начинается главная идея вечера, который пройдет 31 мая в Тель-Авиве. Это будет не формальное празднование, а символическое путешествие в любимый город — для тех, кто помнит Киев своим, скучает по его улицам, каштанам, Днепру, голосам, вкусам, юмору, музыке и особой городской силе. День Киева традиционно отмечают в последнее воскресенье мая. Праздник посвящен столице Украины — городу с многослойной историей, сильным культурным кодом и особым местом в жизни украинцев, евреев, репатриантов из Украины и всех, кто связан с этим пространством памятью, языком, семьей или личной биографией. Первое масштабное празднование Дня Киева состоялось в 1982 году и совпало с 1500-летием города. Позже, с 1987 года, День города Киева стали официально отмечать в последнюю неделю мая. Обычно в Киеве этот праздник связан с прогулками, концертами, вернисажами, театральными событиями, спортивными акциями, выставками цветов и весенней атмосферой большого города у Днепра. Для тех, кто сейчас живет в Израиле, такое событие получает дополнительный смысл. Это возможность на несколько часов вернуться к Киеву через разговор, встречу, украинскую культуру и общую память. Не уехать физически — но снова почувствовать город рядом. Мероприятие пройдет в формате открытой культурной встречи. Организаторы обещают, что «путешествие» в Киев будет интересным и вкусным. В этом есть важная деталь: День Киева в Тель-Авиве заявлен не как сухая лекция, а как живая встреча с атмосферой города. Особенно сейчас, на фоне войны россии против Украины, такие встречи становятся способом не дать городам превратиться только в новости о тревогах, атаках и разрушениях. Киев остается живым городом — с каштанами, улицами, вкусами, людьми, юмором, музыкой, историей и силой. Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv и проект «Історичний Арсенал: Зустрічі та лекції з Іриною Сахно» приглашают на встречу всех, кто хочет снова оказаться рядом с Киевом хотя бы на один вечер. Для украинского комьюнити Израиля такие события важны не только как культурная афиша. Они помогают сохранять связь с городами, из которых люди уехали, к которым они возвращаются мысленно и которые остаются частью их внутренней карты. Для Израиля это тоже важно. Потому что украинская культура здесь не закрывается в прошлом, а продолжает жить — через встречи, язык, память, людей и связь между городами. День Киева в Тель-Авиве — это встреча для тех, кто скучает по Киеву, помнит его своим и хочет снова оказаться рядом с ним хотя бы на один вечер. Место проведения: Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv 22 Yirmeyahu street, Tel Aviv-Yafo Дата и время: 31 мая 2026, 19:00 Вход бесплатный, но регистрация обязательна. ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/den-kieva-v-tel-avive/ Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #Киев #ТельАвив #ДеньКиева #УкраинцыВИзраиле #УкраинскоеКомьюнитиИзраиля #УкраинскаяКультура #UkrainianCulture #TelAviv #KyivDay #UkraineInIsrael יום קייב בתל אביב: מסע אוקראיני אל העיר האהובה יתקיים ב-31 במאי 2026

🔷 Аргос - найдавніше місто Європи! Стародавній театр Аргоса — одна з найвражаючих архітектурних пам’яток Стародавньої Греції, розташована біля підніжжя пагорба Ларіса в місті Аргос. Ця монументальна споруда епохи еллінізму була зведена приблизно в 320 році до нашої ери і по праву вважається одним з найбільших театрів античного світу. Театр Аргоса замінив більш ранню споруду V століття до н. е., що існувала на цьому місці раніше. Крім театральних і музичних вистав, амфітеатр служив місцем проведення засідань Ахейського союзу, впливового політичного об'єднання міст-держав Пелопоннесу. #Аргос #Греція #Стародавнійтеатр #Античнийтеатр #СтародавняГреція #Подорожні #ПодорожуємоГрецією #АнтичнаГреція #ІсторіяГреції