Як не дали знеструмити столицю. СБУ діє на випередження 2 жовтня, 2025, 17:13 glavcom.ua Окупанти шукають слабкі ланки у нашому захисті В останні тижні стало остаточно зрозуміло, куди росіяни будуть бити найбільше цієї осені. Енергетика. До цього готувались, подібних обстрілів чекали. Мета ворога - добитись блекауту в окремих регіонах або по всій Україні.

Починається другий етап переозброєння повітряних сил України. Швеція буде постачати нам свої багатоцільові винищувачі "СААБ Гріфін" на додачу до F-16 та " Міражів" Що це означає: - підросли нові пілоти, Харківське військово-авіаційна академія минулого року випустила достатню кількість пілотів. Це молоді люди віком до 23 років приблизно. - по-друге це означає що щільність ПВО ворога значно впала. - по-третє це означає що командування НАТО і стран союзників разом з Україною реалізовують план повного домінування у повітрі над територією України. - Україна стане першою з європейських країн, яка буде використовувати одразу декілька типів літаків стандарту НАТО, це дозволить відпрацювати всі механізми взаємодії, остаточно стандартизувати озброєння. Як це відобразиться в майбутньому: повне домінування в повітрі, а саме така мета у союзників України, призведе до дуже швидкого знищення потенціалу армії загарбників. Да, малі піхотні групи прийдеться і далі вишукувати по посадках, але більше ніяких колон, ніякого зосередження техніки, ніяких безпечних переправ, ніякого постачання зброї та припасів. Все це стане можливим після остаточної анігіляції потенціалу ПВО противника, чим наразі і займається підрозділи спецпризначенців і СБУ за допомогою дронів. Другий етап також не виключає знищення потенціалу дальніх ударів сссоссії. Почнеться справжня охота за комплексами "Іскандер". ER ER

У Києві з 2 до 16 жовтня відзначають 35 річницю першого Майдану У КМДА нагадали, що основною локацією протесту у жовтні 1990 року став Майдан Незалежності. Тоді студенти розгорнули наметове містечко і розпочали голодування, висунувши низку вимог до влади УРСР, що перебувала під диктатом комуністичної партії. Серед головних досягнень протесту — непідписання нового Союзного договору, дозвіл на проходження строкової служби лише на території республіки та відставка тодішнього голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола. #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України

#музика Між ними є особливий зв’язок, який не піддається жодним поясненням. Для нього вона завжди залишиться маленькою дівчинкою, навіть коли виросте. Він — її перший захисник, її опора, її герой. У його серці назавжди збережеться відчуття того дня, коли він вперше взяв її на руки. У татових очах донечка завжди буде найціннішим дивом. https://youtu.be/FD1Ofv6mSKg?si=SXRKUiKrSEY3lQzr

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

#технології Дайджест найцікавіших сервісів на базі штучного інтелекту та нейромереж за останній час • Awesome Nano-Banana images — підбірка з понад 110 прикладів зображень і промптів, створених моделлю Nano-Banana від Google. Галерея демонструє можливості ШІ для генерації та редагування зображень у різних сценаріях. https://github.com/PicoTrex/Awesome-Nano-Banana-images/blob/main/README_en.md • Video Background Removal — інструмент для прибирання фону з відео прямо в браузері. Працює безплатно, не потребує акаунта і не залишає водяних знаків. https://huggingface.co/spaces/innova-ai/video-background-removal https://huggingface.co/spaces/innova-ai/video-background-removal • Jan — opensource альтернатива чатам на кшталт ChatGPT. Працює з відкритими моделями, може використовуватись офлайн, а також підтримує підключення до пошти, файлів, нотаток і календаря. https://www.jan.ai/ • VoxDeck — сервіс для створення презентацій за промптом або документом. Генерує слайди, зображення та 3D-діаграми, а також може створити цифрового аватара для презентації. Автоматично підбирає дизайн і спрощує процес верстки. https://www.voxdeck.ai/ • Oboe — сервіс для створення персоналізованих навчальних програм. За одним промптом генерує годину навчального контенту на будь-яку тему, включаючи квізи, підсумки та вправи. Може охоплювати різні напрями — від фізики й програмування до психології та харчування. http://oboe.fyi/ • Seedream 4 — нейронка для генерації зображень, що поєднує функціонал Photoshop, Figma та Midjourney. Підтримує зміну стилів, об’єктів, ракурсів і облич, можна вибрати до 6 референсів і отримати до 10 картинок за раз. Працює моментально і генерує зображення в 4K. Де користуватись: Higgsfield | Krea | Freepik | Fal | Replicate | Glif https://higgsfield.ai/seedream • Chatterbox — сервіс для генерації озвучки та роботи зі звуком, що дозволяє клонувати будь-який голос за секундний зразок. Підтримує емоції, акценти, паузи, тон і тембр, має велику бібліотеку голосів і підтримує 23 мови, включно з українською. https://www.resemble.ai/chatterbox/ 🎞 Що подивитись⁠: •⁠ Найкращий ШІ-редактор зображень: Nano Banana VS Seedream 4.0 https://www.youtube.com/watch?v=behmtMlnwRg •⁠ Nano banana vs Seedream 4. Порівняння нейромереж для генерації зображень. Реальні кейси застосування https://www.youtube.com/watch?v=YpKlr1jHamo •⁠ Eleven Music: вбивця Suno чи інструмент для обраних? https://www.youtube.com/watch?v=mkSxtJNJTFw •⁠ Як AI змінює Україну: Дія 2.0, Gemma 3 для уряду, NotebookLM українською https://www.youtube.com/watch?v=gwkw3ahOb_E

#поезія Ось тобі, жінко, мова. Стріляй із неї. Захищай себе до останнього подиху, і нізащо не дозволяй їм наблизитися. Використовуй вбудовану систему радіоперехоплення і прилад нічного бачення. Все це є всередині. І не бреши, що не вмієш. Пильно відстежуй дислокацію ворога і найменші його просування. Підпусти на віддаль пострілу — а тоді припадай до прицілу і вже не зволікай. Набоїв припасено вдосталь, їх не шкодуй, якщо ж скінчаться — виробляй їх зі слів, тільки тоненькі жіночі пальці здатні на цю моторику. І нізащо, нізащо не дозволяй їм наблизитися до старої межі, на якій розляглася батькова слива. Як перейдуть її — доведеться іти врукопаш. Отоді вже прохромлюй багнетом, ріж від вуха до вуха, розпанахуй, роз'юшуй та оббіловуй, поки світло перед очима остаточно не змеркне. Як отямишся — погладиш колючу потилицю синові-новобранцю, чоловікові милиці подаси, а тоді — все спочатку. Хто сказав, що кидаємо напризволяще? Ми озброїли, як могли. Катерина Калитко

Нехай щастя, любов, достаток і взаєморозуміння назавжди оселяться у вашому домі. Нехай вам завжди буде куди повернутися, а День українського козацтва запам'ятається як радісний і такий, що викликає гордість! Щиросердно вітаємо усіх українських козаків зі святом! І бажаємо їх родинам щастя, радості, успіхів, удач та везіння, здоров'я й натхнення! Нехай ваша праця буде плідною! 

🥳 Анастасія Бондарєва виборює медаль Кубка світу з кінного спорту! 👏 Вершниця, яка спеціалізується на конкурі, чудово провела змагання у марокканському Тетуані 🇲🇦. Спершу вона ввійшла до топ-10 у турнірі категорії CSI1* (кінь I am the Follie), а потім блискуче виступила в основному виді програми - подоланні 155-сантиметрових перешкод (CSI 4*W World Cup Grand Prix). 👊 Відібравшись до Гранпрі Кубка світу з тридцять третім результатом (кінь Calder), Анастасія блискуче провела перший перешкод, пройшовши до топ-12 з дев'ятим результатом. 🥉 У другому раунді Бондарєва знову безпомилково подолала дистанцію. Вона поступилася лише марокканцю Абдельсаму Беннані 🇲🇦 та фіналісту Олімпійських Ігор-2024 Абдулрахману Алхаржхи 🇸🇦, завоювавши бронзу! 🤞 Після цього наша спортсменка увійшла до фіналу Гранпрі Кубка світу в Рабаті 🇲🇦, ставши десятою (кінь Fedor V H Moeshof). Вона наразі перебуває за крок до виконання нормативу на Чемпіонат світу-2026, який стане відбірковим на Олімпійські Ігри-2028. Джерело - https://t.me/ukrsportbase #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#оповідання #ШІ "Там, де б’ється моє серце" Глава 24. Ім’я, що звучить Марія прокинулась рано, але не від будильника. Від тиші. Від тієї особливої тиші, яка несе щось нове. Вона взяла телефон, як завжди — без надії, радше з інерції. Але цього разу — спалахнуло повідомлення: > «Обмін. 50 повернулись. Є відео. Канал “Суспільне”.» Вона натиснула. На екрані — чоловіки в формі, виснажені, але живі. Хтось усміхався, хтось мовчав. Один із них — високий, з глибокими очима, говорив повільно, але чітко. — «Я — Ігор. 36-та бригада. Нас тримали в Брянці. Там був один хлопець. Максим. Він тримався. Не ламався. Я не знаю, чи він ще там, але якщо хтось його шукає — він вартий того.» Марія завмерла. Вона перемотала. Слухала знову. І знову. Ім’я прозвучало. Вголос. Публічно. Вперше. * Через дві години вона вже стояла біля шпиталю. Волонтерка, з якою вона переписувалась, написала коротко: > «Ігор — у 7-й палаті. Говорити можна, але не довго. Він слабкий.» Марія зайшла. Палата була тиха. Ігор лежав, перев’язаний, з крапельницею. Поруч — мама, сивоволоса, з очима, які вже бачили більше, ніж хотіли. — «Вибачте, я… Я Марія. Я шукаю Максима. Ви сказали, що він був з вами.» Ігор повернув голову. Дивився довго. Потім кивнув. — «Так. Він був. Ми сиділи в одному секторі. Він не говорив багато. Але коли треба було — говорив. Він тримав інших. Як опора.» — «Ви впевнені, що це він? Максим. З Києва. З 36-ї.» — «Так. Він говорив про дівчинку. Не свою. Про доньку жінки, яку чекає. Про вас. Про те, як ви переїхали. Це ви?» Марія стиснула пальці. Її голос був рівний, але всередині — все тремтіло. — «Так. Це я.» Ігор заплющив очі. Потім відкрив і додав: — «Він писав листа. На клапті паперу. Не знаю, чи дійшов. Але він писав. І в кожному слові — було життя. Він не здавався. Навіть коли нас били. Навіть коли не давали води. Він тримався. І тримав нас.» Марія сіла на край стільця. Вона не знала, що сказати. Її думки були як сніг — тихі, але щільні. Вона подивилась на Ігоря: — «Ви можете описати, як він виглядав?» — «Худий. Але очі — живі. Він дивився не в стіну, а крізь неї. Як ніби знав, що там — хтось чекає.» * Вона вийшла зі шпиталю, не відчуваючи ні снігу, ні вітру. Київ був сірий, але не порожній. Вона йшла, як крізь воду. Але щось у ній вже не тремтіло. Ім’я прозвучало. Хтось його бачив. Хтось його пам’ятає. Вона зайшла до кав’ярні, де колись працювала над проєктом. Сіла за той самий столик. Дістала блокнот. Написала: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно. Говорив про мене. Про Аліну. Про лист. Про опору. Про те, що не здається.» Вона писала не для когось. Для себе. Щоб не забути. Щоб зафіксувати. Щоб не розмити це в потоці тривог. Увечері Марія повернулась додому. Аліна малювала. На столі — новий малюнок: тато в бронежилеті, з усмішкою. Поруч — мама. Вони тримаються за руки. — «Мамо, я зробила новий. Той старий був занадто дитячий.» Марія усміхнулась. Вперше за довгий час — щиро. — «Цей — дуже влучний.» Аліна нахилилась: — «А ти щось дізналась?» Марія кивнула. — «Так. Ім’я прозвучало. І це — початок.» Далі буде...