12 грудня у столиці пройшли Всеукраїнські змагання з легкої атлетики зі стрибків у висоту на призи бронзової призерки Олімпійських ігор Віти Стьопіної. Це вже вдруге Київ приймає турнір, який раніше традиційно проводився у Миколаєві. Змагання обʼєднали більше 120 стрибунів та стрибунок у висоту з різних куточків України, які боролися за першість у чотирьох вікових категоріях: U12, U14, U16, U18. Серед них і вихованці відділення л/а атлетики ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР. Марчугайтес Ілана (вихованка тренера Надії Шарпило), вихованка ДЮСШ, виборола 1 місце за стрибків у висоту з результатом 1м35см #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити. Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим. Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає. І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни». Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити. І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором. Сором за те, що ти інколи можеш радіти. Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких. Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя. Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе: Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити. Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого. Якщо ти втомилась — ти не слабка. Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо. Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе. Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись. Це і є сила. І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.

🇺🇦 Гордість України на міжнародній сцені! Представниця України Софія Нерсесян посіла 2 місце у фіналі Дитячого Євробачення, набравши 177 балів! А за результатами глядацького голосування Україна отримала найбільшу кількість балів — і це ще раз доводить: світ чує та підтримує Україну 💙💛 Її пісня «Мотанка» — це глибока й щира історія про силу українського духу, любов до рідної землі та віру, яка ніколи не згасає. Як ми вже писали, Софія — не лише талановита співачка, а й волонтерка з великим серцем, яка вже зібрала понад 15 мільйонів гривень на допомогу дітям і нашим Захисникам. Вона доводить: добро має голос — і цей голос звучить з України 🇺🇦 💙💛 Щиро вітаємо нашу неймовірну Софію з блискучим результатом! Дякуємо за гідне представлення України та за натхнення, яке Ти даруєш мільйонам. Пишаємося! 💫🇺🇦 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #особистості 🎶 Від Подолу до Бродвею: Феномен «Щедрика» та життя Миколи Леонтовича. Сьогодні, 13 грудня 1877 року, народився Микола Дмитрович Леонтович — видатний український композитор, хоровий диригент, педагог та музично-громадський діяч, чиє ім'я стало безсмертним завдяки одній-єдиній, але геніальній обробці — «Щедрику». Учитель із Поділля та Етнографічний Скарб 🇺🇦 Микола Леонтович більшу частину свого життя провів, працюючи вчителем співів у сільських школах на Поділлі та Київщині. Його пристрастю був не лише спів, а й збір, запис та обробка українського музичного фольклору. Леонтович підходив до народної пісні не як до простого матеріалу, а як до діаманта, який потребує ювелірної огранки. Він створював хорові мініатюри, в яких поєднував народну мелодію з витонченою поліфонічною технікою. Його стиль відрізнявся високою художністю та драматизмом. Народження Світової Мелодії 🔔 Найвідомішим його твором, безумовно, є обробка народної колядки «Щедрик». Створення: Леонтович працював над цією обробкою протягом багатьох років, створюючи п'ять різних редакцій. Остаточний варіант, який ми знаємо, був завершений у 1919 році. Прем'єра: «Щедрик» вперше був виконаний хором Київського університету у 1916 році і швидко набув популярності в Україні. Подорож до Америки: У 1922 році Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала «Щедрик» у Карнегі-холі (Нью-Йорк). Це був культурний прорив для молодої Української Народної Республіки (УНР) та її дипломатичних зусиль. «Carol of the Bells» — Американська Доля У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до музики Леонтовича. Нова пісня, названа «Carol of the Bells» (Колядка Дзвонів), остаточно закріпилася у різдвяній культурі США та всього світу. Її впізнавані, повторювані чотири ноти, що імітують дзвін, стали синонімом Різдва. 📝 Цитата: «Щедрик» назавжди залишиться одним із найяскравіших свідчень геніальності Леонтовича і того, наскільки потужно українська культура може впливати на світовий музичний ландшафт. Трагічний Фінал Життя композитора обірвалося трагічно. У січні 1921 року Микола Леонтович був убитий агентом ВЧК (радянської спецслужби) у селі Марківка, куди він приїхав у гості до свого батька. Його смерть стала однією з багатьох жертв більшовицького терору проти української інтелігенції. Попри трагічну долю, його музика продовжує жити: «Щедрик» щороку звучить мільйонами разів, несучи у світ українську мелодію Різдва.

#історія #події 💥 Операція «Червоний Світанок»: Як був знайдений і заарештований Саддам Хусейн. 13 грудня 2003 року стало фінальною точкою у багаторазових пошуках одного з найодіозніших диктаторів кінця XX століття. Цього дня американські військові здійснили успішну операцію під кодовою назвою «Червоний Світанок» (Operation Red Dawn), в результаті якої був схоплений колишній президент Іраку Саддам Хусейн. Дев'ять місяців переховування 🧐 Після вторгнення коаліційних сил під проводом США в Ірак у березні 2003 року та падіння Багдада у квітні, Саддам Хусейн зник. США оголосили його «ціллю номер один», призначивши за його голову винагороду у 25 мільйонів доларів. Протягом дев'яти місяців іракський диктатор переховувався, час від часу надсилаючи аудіозаписи, які закликали до опору. Пошуки були надзвичайно складними. Хусейн постійно змінював місце розташування та використовував систему кодованих повідомлень через невелике коло лояльних йому осіб. Фінал у підземній «норі-павутині» Вирішальний прорив стався завдяки допиту одного з колишніх охоронців Саддама, який зрештою видав точне місце розташування. Операція «Червоний Світанок» була проведена 4-ю піхотною дивізією та підрозділами Сил спеціальних операцій США. Вони оточили дві ферми поблизу міста Ад-Даур, неподалік від рідного міста Хусейна, Тікріт. Самого диктатора знайшли у надзвичайно примітивному сховищі: Місце: Замаскована підземна криївка — так звана «павутина» (приміщення, розраховане на одну людину), замаскована цеглою, сміттям та килимом. Сховище: Приблизно 2,5 на 3 метри, глибиною близько 1,8 метра. Вхід до нього був настільки вузький, що Хусейн ледве зміг вибратися нагору. Стійкість: Хусейн не чинив опору, коли його витягли зі сховища. Він був дезорієнтований, але не поранений. 📝 Цитата: За словами американських військових, перше, що Хусейн сказав після затримання, було: «Я — президент Іраку і хочу вести переговори». На що йому відповіли: «Президент Буш посилає вам привіт». Наслідки затримання Арешт Саддама Хусейна став величезною психологічною перемогою для коаліційних сил і символічним завершенням режиму Баас. Ця подія суттєво деморалізувала іракський опір. Через три роки, після тривалого судового процесу, Саддама Хусейна було визнано винним у злочинах проти людяності (зокрема, за різанину в Дуджайлі в 1982 році) і 30 грудня 2006 року його було страчено через повішення.

#історія #події 👑 Пірат, Адмірал і Секретна Місія: Френсіс Дрейк розпочинає навколосвітню подорож. 13 грудня 1577 року з англійського порту Плімут вийшла невелика ескадра під командуванням Френсіса Дрейка (англ. Francis Drake). Ця експедиція була не просто науково-дослідною місією; це був зухвалий, секретний рейд, який мав перетворити успішного капера на національного героя, а його подорож — на другу в історії людства навколосвітню морську мандрівку (після Магеллана). Між Каперством і Короною 🏴‍☠️ Офіційно Дрейк вирушав до Єгипту. Насправді, його метою було не дослідження, а пограбування іспанських володінь на узбережжі Тихого океану, до яких іспанці ставилися як до свого внутрішнього моря, вважаючи їх абсолютно захищеними від європейських ворогів. Цю місію підтримувала особисто королева Єлизавета I 🌹. Вона надала Дрейку не лише гроші, а й дозвіл діяти як капер (легальний пірат), щоб завдати максимальної шкоди іспанській імперії. Ескадра складалася з п’яти суден, але тільки одне, флагман «Золота Лань» (Golden Hind), пройшло весь маршрут. Шлях Слави та Багатства Дрейк пішов на безпрецедентний ризик: він провів свої кораблі через небезпечну протоку Магеллана, увійшовши до Тихого океану, де англійців ніхто не очікував. Тихий Океан як поле бою: Уздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки Дрейк успішно атакував іспанські порти та захоплював «срібні каравани» — кораблі, навантажені сріблом та золотом, видобутими в Перу. Найбільший куш він зірвав, захопивши галеон «Какафуего» (Nuestra Señora de la Concepción). Відкриття: Після нападів Дрейк рушив на північ, досліджуючи узбережжя Північної Америки, де він, імовірно, навіть висадився на території сучасної Каліфорнії, оголосивши ці землі англійськими (назвавши їх Nova Albion). Завершення: Розуміючи, що повертатися назад через Магелланову протоку надто ризиковано, Дрейк вирішив перетнути Тихий океан, обігнути Африку та повернутися додому. Через майже три роки, у вересні 1580 року, «Золота Лань» тріумфально повернулася до Плімута. Спадщина Експедиції На борт корабля королева Єлизавета І піднялася особисто і присвятила Дрейка в лицарі прямо на палубі «Золотої Лані». Багатство для Корони: Прибуток від цього рейду, за деякими оцінками, становив понад 4700% від початкових інвестицій, що в рази перевищувало річний дохід англійської корони. Ці гроші дозволили Англії зміцнити свій флот і посилити свій статус світової морської держави. Географічний Прорив: Дрейк довів, що Тихий океан і Атлантика пов'язані південніше, а його успіх остаточно підірвав монополію Іспанії на морські шляхи. Саме ця подорож перетворила Англію з острівної держави на потужну морську імперію, кинувши виклик Іспанській гегемонії. 💰

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу. Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот. Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався. Жодних травм. Жодної хвороби. Лише голод. Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди. Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає. Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися. Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося… доки величезні груди остаточно не завмерли. Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу. Жодного шматочка їжі. Лише солона вода і трохи водоростей. В експедиційному журналі з’явився запис: «Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує». Цей ведмідь не мав імені. Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням». Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного. Зі сторінки Леся Паладич

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу. Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот. Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався. Жодних травм. Жодної хвороби. Лише голод. Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди. Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає. Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися. Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося… доки величезні груди остаточно не завмерли. Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу. Жодного шматочка їжі. Лише солона вода і трохи водоростей. В експедиційному журналі з’явився запис: «Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує». Цей ведмідь не мав імені. Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням». Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного. Зі сторінки Леся Паладич

❗️Мирний план – редакція, яку ми передали вчора США, – не остаточний план. Це комплекс документів, і багато ще не фіналізовано. Вони залежать від того, яким буде прийнятий базовий 20-пунктний план, – Зеленський. ▪️Про позицію США. Вони бачать, що ЗСУ виходять з території Донеччини і компроміс начебто в тому, що рф не заходить на цю територію. Хто керуватиме там – вони не знають; ▪️Про 20 пунктів. Є позиції, по яких залишаються в нас питання, зокрема питання територій. На сьогодні ще складно сказати, як буде наприкінці в документах; ▪️Чи є дедлайн від США? Ультимативних дат не було. США хочуть швидше закінчити. Думаю, вони дійсно хотіли, а може хочуть до Різдва мати повне розуміння, де ми з цією угодою. Що насправді відбувається за зачиненими дверима. ⚡️Чи піде Україна на «вільну економічну зону» на Донеччині? На це питання буде відповідати народ України. У форматі виборів чи у форматі референдуму, але має бути позиція народу України, – Зеленський. ❗️Окрім питання Донеччини, в документі пропонувався вихід рускіх з окупованих частин Харківської, Сумської області, Дніпровщини. Херсон, Запоріжжя – стоїмо, де стоїмо, – Зеленський. ▪️ЗАЕС – росіяни хочуть собі станцію, ми проти. Тобто у нас ключових дві непогоджені позиції – це території Донеччини і ЗАЕС; ▪️США хочуть спільний формат для управління станцією. Станом на зараз складно сказати що це за консорціум може бути; ▪️Україна і США підпишуть угоди щодо економіки та відбудови, а також про гарантії безпеки. Можливо, буде аналог плану Маршалла для України; ▪️Щодо обмеження чисельності ЗСУ: у плані зараз прописана реальна кількість нашої армії – 800 тисяч. Це погоджено з військовими. ▪️Донбас – росіяни хочуть його весь, ми це не сприймаємо. І американці шукають якийсь формат. Наша позиція в плані: справедливо – коли стоїмо там, де стоїмо, тобто на контактній лінії. ❗️США не хочуть нас бачити в НАТО. Які є окремі домовленості у США з росією? Ми з вами не знаємо. З часом всі секрети відкриваються, – Зеленський. UPD//❗️Трамп у розмові з лідерами Британії, Франції та Німеччини закликав їх натиснути на Зеленського, щоб той прийняв умови мирного плану, згідно з яким Україна має погодитися на значні територіальні втрати та обмежити чисельність своєї армії, – джерела WSJ. «Він не виявив жодних ознак, що готовий переглянути запропоновані Вашингтоном умови». https://t.me/Ukraineaboveallelse

Трагедія у Бучанському районі: сімʼя отруїлась чадним газом у с. Білогородка — троє загиблих, серед 11-річна дівчинка, а 4-річний хлопчик у тяжкому стані, — поліція. Хлопчика госпіталізували з ознаками зневоднення — медики надають йому необхідну допомогу. Попередньо, причиною загибелі могла стати несправність газового котла опалення у приватному будинку. Остаточні висновки нададуть відповідні служби після проведення перевірок та експертиз. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news