😱 Майстерність цього хлопця вражає
За відсутності спеціальної техніки, вони продовжують складувати сіно як треба.

ЦІЛЮЩА КРАПЛЯ ВІРИ Й СПОДІВАНЬ

Йорданська водице, чиста студенице,
У тобі́ хрестився Божий син Ісус,
У тобі́ скупаться ще й тебе напиться,
Сіно звечора поклали під обрус.

Йорданська водице, все є в тво́їй силі:
Зцілення і спокій, захист від біди́,
Ти, мов щит Небесний, як могутні хвилі,
Що ведуть родину крізь життя льоди́.

Ти в краплині – море ласки і надії,
Всю біду сьогодні можеш позмивать,
Ти в душі стареньких – спогад про події,
У тобі́ та сила, нас щоб врятувать.

Світло засіяло в кожному подвір’ї,
Бо вода Йорданська, мов зоря жива,
І несе господар в тиші і довір’ї
Краплю освячену в серці і словах.

Сріблом опадає тиша на криницю,
З Неба Янгол сходить в кожен дім і шлях.
Ти – жива і чиста, Йорданська водице,
Ти – благословення в наших молитва́х.

Ти – животворяща Йорданська водице,
У водоймі кожній – Божа благодать,
Дай усім нам сили, щоб війні скінчи́ться,
Поможи вражину з неньки позмивать.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1054765

ЦІЛЮЩА КРАПЛЯ ВІРИ Й СПОДІВАНЬ

Йорданська водице, чиста студенице,
У тобі́ хрестився Божий син Ісус,
У тобі́ скупаться ще й тебе напиться,
Сіно звечора поклали під обрус.

Йорданська водице, все є в тво́їй силі:
Зцілення і спокій, захист від біди́,
Ти, мов щит Небесний, як могутні хвилі,
Що ведуть родину крізь життя льоди́.

Ти в краплині – море ласки і надії,
Всю біду сьогодні можеш позмивать,
Ти в душі стареньких – спогад про події,
У тобі́ та сила, нас щоб врятувать.

Світло засіяло в кожному подвір’ї,
Бо вода Йорданська, мов зоря жива,
І несе господар в тиші і довір’ї
Краплю освячену в серці і словах.

Сріблом опадає тиша на криницю,
З Неба Янгол сходить в кожен дім і шлях.
Ти – жива і чиста, Йорданська водице,
Ти – благословення в наших молитва́х.

Ти – животворяща Йорданська водице,
У водоймі кожній – Божа благодать,
Дай усім нам сили, щоб війні скінчи́ться,
Поможи вражину з неньки позмивать.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Свята вечеря в давнину була не просто застіллям — це був обряд тиші, символів і віри. Сіно під скатертиною, перша зірка, дванадцять страв і кутя, яку підкидали до стелі. Усе мало сенс, усе говорило про надію й захист роду. Коротка історія про те, як виглядала ця ніч усі роки тому.

Святвечір

Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.

#поезія
Іду в дитинство...хто іде зі мною?
Де старий хлів ,де з вишнями садки,
Де старші люди з простені старої,
Тряпки робили й ткали килимки...

Піду туди, де полем спіле жито,
Де карасями повняться ставки,
Де цілий день могли ми просидіти,
Й дивитись як пливуть хмарок клубки.

Піду в дитинство, де весна,калюжі,
Де лише сміх дитячий по селі,
Піду туди, бо захотілось, дуууже,
Там де млинці з шкварками на столі.

Чому ви стали, ну ходімо прошу,
Як хочете, а я собі піду,
Туди ,де були модними галоши,
І років сорок нашому пальту.

Піду туди, де цілий день весною
Ми босяком промокші по дощі
Зібралися селянською юрбою
Трясем дерева й ловимо хрущі.

Піду туди, де пахне сухе сіно,
Хтось вже сміється, каже - це слова,
А я пішла, бо хочу туди сиииильно
Де ранком пахне скошена трава.

Невже лиш я? невже таких немає?
Хто хоче повернутися туди?
Де мама в пічку дрова підкладає,
А з печі пахнуть сушені гриби...

Де замість часів півень кукурікав,
І всіх хозяйок з ранечку будив,
Де на горищі з трав сушились ліки,
Ну хто признайтесь чай такий не пив?

Піду туди, підуууу, хоч на хвилину,
Дитинства друзів поверну там всіх,
Мої думки... хіба ж я в тому винна?
Невже осудить хтось? і скаже, гріх.

Вернусь туди, де я мала дитина,
Там де корів прив'язують за пліт,
Піду туди... Бо хочу дуже сииильно,
Бо просто не була там сорок літ.😊

Валентина Федорчук

Дорога в дитинство

По-перше, не мама, а баба!:)

По-друге, не в дитинстві, декілька минулих життів тому, не мама, не баба, Ірина Олександрова мела мене сьогодні віником у дворі!:)

Бо я зранку тягала сіно!:)
В курячий сарай додала!
Щоб пппппташечкам моїм, курочкам-пасочкам, тепленько було!
Та в водовідний люк ппппхала половину тюка!:)
Щоб труби в тому люкові не померзли!:) Й була вода в хатах!

Ууууууся в тому сіні була!:)

… Згадала про той віник?
Спогади далі в башці пішли спливати? Чіплятися один за одний?

Класі в третьому?
В четвертому?
Всі школярики збігаються зранку до школи.

А школа така.
Типу, сільська?
Селіще Лісне.
Самісінький край Макіївки!
Оте Лісне, потім поле-поле й вже Ясинувата!

На ганочку школи стоїть прибиральниця та всіх нас розвертає назад додому!
Бо за бортом -24!
Й за таких температур заняття в школі не проводяться!
Які там Вайбери, Телеграми, Клас-руми?
Які взагалі телефони, щоб повідомити про скасування занять?:)
Холодильник та телевізор ще далеко не в кожній родині були!!!

Ми слухняно повертаємо в протилежний бік від школи!:)
Тягнемо портфелики додому!
Та хуткенько біжимо з друзями гуляти!!!:)

Сніг на морозі ліпитися відмовляється категорично, авжеж!
Але тягати один одного на санчатах та пирнати всією школярською тушкою в кучугури, хто нам може заборонити?:)))

А вже потім баба віником намагається змісти з тебе бурульки!:)

Ще в баби були такі рибки…
В кого їх не було?
Більш за все, вони й зараз в бабиній хаті, що кинута на Донбасі, є?
Не думаю, що комусь вони знадобилися б?

Декілька
минулих
життів
тому…

Війна в Україні спричинила зростання захворюваності тварин на сказ

Через заборону на полювання, кількість тварин значно збільшилася, що, за словами фахівця ДУ «Київський міський ЦКПХ МОЗ України» Андрія Косінова, веде до поширення сказу серед них.

💬«Це може призвести до того, що багато тварин захворіють на сказ. Ми вже спостерігаємо цю тенденцію у статистиці».

Родина капібар переїхала до зимової оселі: у КиївЗоо облаштували все необхідне. Там є басейн, сіновал та гральні зони
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news