#традиції 28 жовтня - день Параскеви, нареченої П'ятницею. Параскева П’ятниця – бабина заступниця. У народі ікони святої Параскеви шанувалися і прикрашалися. За старих часів їх можна було зустріти в кожному будинку. Наші предки вірили, що свята захищає сімейне щастя. Також мучениці моляться про збереження здоров’я домашніх тварин, про зцілення від душевних і фізичних недуг. У пошані до святої Параскеви вчені вбачають залишки культу богині Мокоші. Вона — єдине жіноче божество серед слов'янських язичницьких богів. Її ідоли за князя Володимира Великого стояли на дніпровській кручі на місці теперішньої Андріївської церкви. Вважалася покровителькою водойм, дощу, жінок і жіночої роботи, особливо прядіння й ткацтва. Мокошу шанували як божественну пряху, що при народженні випрядає нитку долі кожній людині. Прясти у цей день не можна, а ось, шиттям займатися можна. Тому, дівчата ввечері збиралися всі разом, і кожна приносила з собою якусь роботу. Так, все займалися шиттям і одночасно розмовляли. Говорили, що саме 28 жовтня можна молитися на швидке весілля і нареченого. На Параски, а також у п’ятницю на Страсному тижні господиня накривала стіл білою чистою скатертиною, ставила канун — розведений мед. Кожної п’ятниці протягом року на ніч залишала на столі хліб-сіль, кашу й ложку — “для П’ятінки”. Дівчатам забороняється розчісувати волосся і мити голову. Також в цей день не можна веселитися і багато сміятися — вважається, що порушення цієї заборони може призвести до хвороб і сліз. В це свято дівчата молилися про швидке заміжжя. Вже готували будинок до зими, вичищали стійла. При цьому в багатьох губерніях існував звичай в день пам'яті святої Параскеви приносити до церкви оттрепану первину льону, яку присвячували святий, а потім підвішували до її образу. В цей же день влаштовували так звані «лляні оглядини»: жінки виносили витрепанний льон-первак на вулицю і демонстрували один одному. Дівчата намагалися показати свою роботу хлопцям і майбутнім свекрухам. Був відомий обряд принесення в жертву Параскеві П'ятниці кудели або пряжі: предмети жіночого рукоділля кидали в колодязь, вважаючи, що таким чином жертва дійде до святий. Якщо день сонячний, то чекай теплої зими; хмарно — всередині грудня будуть сильні морози.

#світ Левенята перепливають річку під наглядом старших у кенійському заповіднику Масай-Мара.

#архів Скелет болгарського циклопа. У 1999 році в Болгарії археологи виявили незвичайний череп з трьома очними западинами — знахідка одразу привернула увагу палеонтологів. Аналіз решток показав, що істота досягала зросту близько 2,5–3 метрів і важила приблизно 250–300 кг. Череп відрізнявся винятковою щільністю і масивністю, що свідчить про можливу фізичну силу і бойові можливості цієї істоти. Подібні знахідки — рештки гігантських людей — продовжують з'являтися по всьому світу.

#історія «Тормозок» – це слово, що гріє душу кожного криворіжця, наче теплий пиріжок у шахтарській торбинці. Так у Кривому Розі називають перекус, який беруть із собою на роботу – чи то в шахту, чи на завод. Для місцевих це не просто їжа, а частина побуту, традиція, що пахне домашнім хлібом і гудить шахтним пилом. Та коли це слово чують мешканці міст, де ніколи не було підприємств чи шахт, очі округлюються від подиву: «Тормозок? Що це таке?» Іноді самозвані лексикологи з інших міст переконують нас, що все просто – «тормозити», тобто пригальмувати посеред робочого дня, щоб перекусити. Але історія цього слова, як і сам Кривий Ріг, глибша, ніж здається на перший погляд. Вона тягнеться від англійських термосів XIX століття до криворізьких шахт 1930-х, від гарячої юшки до сторінок старих газет. Звідки ж узявся «тормозок»? Давайте розберемося, занурившись у шахтарський світ Кривбасу. Від «термоска» до «тормозка», або до чого тут англійці Усе почалося не в Кривому Розі, а на вугільних шахтах Донбасу наприкінці XIX століття, коли британські інженери на чолі з Джоном Юзом налагоджували видобуток вугілля. Англійці привезли із собою не лише технології, а й турботу про робітників: шахтарям почали видавати гарячу їжу в термосах – зручних металевих посудинах, що зберігали тепло. Для британців це був просто «thermos», але робочий люд швидко перекроїв слово на свій лад – спершу в «термосок», а згодом у «термозок». Звучало по-нашому, з м’яким відтінком теплоти й простоти. Ця традиція перекочувала в Кривий Ріг разом із розвитком шахтного промислу. У Кривбасі, де залізна руда стала золотою жилою регіону, слово «термозок» прижилося в лексиконі шахтарів. Перші згадки про нього з’являються в місцевих газетах 1930-х років – наприклад, у «Скрепері», рудничному виданні Жовтневого рудника. У номері від 28 липня 1932 року читаємо: «Підземні робітники одержують особисте харчування «термозок» одержують додатково 450-480 калор». Можливо, це була друкарська помилка, але дослідники, як-от криворізька журналістка Ольга Гончар-Хвостова, побачили тут натяк на первісне значення: не «тормоз», а «термо» – теплий перекус, що зігріває в холодних надрах шахт.

«Ми ніколи з донькою не виходили у коридор. Того вечора бахкало, як завжди. Я кажу доньці, ходімо у коридор. Пишуть: “Летить!”. Хвилина-дві і воно полетіло у нас. Звісно, на нас все посипалося, але коридор нас врятував», — розповідає Олена Котова, поетеса Краматорська. Близько трьох місяців тому вона втратила своє житло. У її квартиру прилетів КАБ. Вони з донькою саме вийшли у коридор, як за кілька хвилин стався вибух. За дверима, за якими вони стояли, — прірва.  Як вони з донькою рятувалися та що з житлом Олени нині — про це дивіться у нашому репортажі з Краматорська https://youtu.be/7vSxXSGTUr8

#поезія Ця осінь така дивна і раптова: Куйовдить вітер листя й на півслові Зривається на крик твій гарячковий І скорий шепіт – вечір у розмовах. Ці вулиці ведуть в ніщо і далі, Де всі мости, підвали і вокзали Розгублені, а в тріщинах емалі Старого кухля дозрівають хмари. Ці села і міста горнуться в захід, Немов у шаль, а доля грає в шахи Із тим, з ким грати ні у що не варто, А клени хилять віття кучеряве. Ці дні ще теплі, та схололи ночі, Прогнози не збулись газетних хронік, Із падолисту проростає спокій І тане у туману сиву повідь. 22.10.2025 Олеся Репа

ЄС розглядає альтернативи фінансування України після блокування Бельгією використання заморожених активів РФ Politico повідомляє, що Єврокомісія готує три варіанти дій: 🔹випуск спільного боргу для підтримки України; 🔹репараційний кредит на базі російських активів; 🔹припинення фінансування (цей варіант підтримує лише Угорщина). Кілька європейських лідерів вже під час саміту EUCO заявили про необхідність спільного боргу, якщо питання з активами не буде вирішено. Однак ця ідея стикається з опором, оскільки багато країн вже мають значні борги, а новий пакет може спровокувати політичну кризу в ЄС. Попри напруженість, більшість країн ЄС все ще вважають оптимальним рішенням використання заморожених російських активів, а спільний борг розглядається як важіль тиску для досягнення згоди між країнами. Очікується, що рішення буде прийнято до 18 грудня. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#архітектура #історія ✨Будинок Городецького — одна з найвідоміших архітектурних перлин Києва та справжня перлина модерну. 😍Споруду збудував у началі XX століття відомий архітектор Володимир Городецький, який славився любов’ю до декору, нестандартних форм і архітектурних експериментів. 💖Будинок виглядає майже казково: вежі, башточки, арки, еркери, химерні скульптури і навіть декоративні черепи на фасаді, що додають йому таємничості. 📎 Усередині колись розташовувалися квартири та майстерні, а архітектурне планування будинку дозволяло мешканцям поєднувати комфорт і красу. 🎨Будинок Городецького — не просто житлова споруда, а справжній арт-об’єкт, який демонструє стиль модерн і фантазію архітектора.

#суспільство #вистави Більш ніж десять ветеранів з ампутованими кінцівками та важкими ураженнями стали акторами «Енеїди» — експериментальної музично-пластичної вистави Театру ветеранів. Її фрагменти вже можна було побачити на другому «Фестивалі перших п’єс», на фестивалі Bouquet Kyiv Stage або ще раніше — в музеї в Пирогові. Повну версію вистави планують представити вже 4 грудня на великій сцені Молодого театру, як розповідає Суспільне Культура художній керівник Театру ветеранів Ахтем Сеітаблаєв. Журналісти побували на репетиції «Енеїди» та з’ясували, чому це вистава, де всі актори — Енеї і Дідони: https://suspilne.media/culture/1144816-ti-boissa-ludej-ale-jdes-na-publiku-klin-klinom-ak-veterani-stvoruut-eneidu/?utm_source=copylink&utm_medium=ps

Мова Ти розумієш мою мову?! Це шепіт рун бринить морозним вітром у словах. Це сила духу вільного народу, Що сонця знак несе на хоругвах Ця мова – серп, яким стинають колос, Що згодом перетвориться на хліб. Вона – з глибин віків священний голос, Рожденний в сивині тисячоліть. У ній і сварги промені огненні, I блиск води гірського джерела Нетлінна мудрість, молитви священні, Що мати з молоком своїм дала. Спинися та прислухайся, приблудо, Ця мова – меч для тих, хто йде з мечем. Вертайся у своє болотисте нікуди, Тебе ніхто сюди не кликав калачем. Яке ти маєш право тут сичати Про те, що «ущємляют твой язик»? Прийшовши до чужої, гостем, хати Свої права торочити ти звик?! Москальська погань, угро-фінський послід, Паршивий пес, заблудший в реп’яхах, Не будеш ти ділити мою землю «Введєнієм іного язика»! Автор: Юрій Руф