• 🤯 Травми, переповнені травмпункти й ковзанка — сьогодні кияни буквально виживають не тільки в квартирах, а й на вулицях.

    Найгірша ситуація — на зупинках громадського транспорту. Для людей з інвалідністю нечищений лід став непереборною перешкодою.
    🤯 Травми, переповнені травмпункти й ковзанка — сьогодні кияни буквально виживають не тільки в квартирах, а й на вулицях. Найгірша ситуація — на зупинках громадського транспорту. Для людей з інвалідністю нечищений лід став непереборною перешкодою.
    41views 1Plays
  • НЕ ЗАПІЗНИСЬ
    ( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПРОСНИСЯ, СВІТЕ» )

    Світе, світе, пробудись,
    Пробудись, рідненький,
    На нас про́шу подивись –
    Нищать нашу неньку.

    На нас про́шу подивись,
    Глянь на наші рани,
    Врешті-решт вже пробудись –
    Нас беру́ть в кайда́ни.

    Врешті-решт вже пробудись,
    Ми – Європа, світе,
    По Вкраїні ти пройдись,
    У нас гинуть діти.

    По Вкраїні ти пройдись,
    Ми ж не так далеко,
    На благання відізвись –
    В нас суцільне пекло.

    На благання відізвись,
    Черствість хай пом’яне,
    Хоч на хвильку стрепенись,
    Духу хай не бракне.

    Хоч на хвильку стрепенись,
    Буть черстви́м не личить,
    Пробудись вже, пробудись,
    Бо орда нас нищить.

    Пробудись вже, пробудись,
    Поки в тебе тихо,
    Правді в вічі подивись,
    Щоб не кралось лихо.

    Правді в вічі подивись –
    Ворог на порозі,
    Та дивись – не запізнись,
    Щоб не буть в облозі.

    12.01.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1002889

    НЕ ЗАПІЗНИСЬ ( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПРОСНИСЯ, СВІТЕ» ) Світе, світе, пробудись, Пробудись, рідненький, На нас про́шу подивись – Нищать нашу неньку. На нас про́шу подивись, Глянь на наші рани, Врешті-решт вже пробудись – Нас беру́ть в кайда́ни. Врешті-решт вже пробудись, Ми – Європа, світе, По Вкраїні ти пройдись, У нас гинуть діти. По Вкраїні ти пройдись, Ми ж не так далеко, На благання відізвись – В нас суцільне пекло. На благання відізвись, Черствість хай пом’яне, Хоч на хвильку стрепенись, Духу хай не бракне. Хоч на хвильку стрепенись, Буть черстви́м не личить, Пробудись вже, пробудись, Бо орда нас нищить. Пробудись вже, пробудись, Поки в тебе тихо, Правді в вічі подивись, Щоб не кралось лихо. Правді в вічі подивись – Ворог на порозі, Та дивись – не запізнись, Щоб не буть в облозі. 12.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1002889
    18views
  • ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

    В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
    Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
    Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
    Сівба повинна бути і мають буть жнива.

    Під звуки канонади відкрилась галерея,
    В якій життя вирує, в якій незламний дух,
    Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
    В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

    Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
    Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
    І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
    То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

    Ті звуки канонади ще більше надихають
    Й щоразу закликають боротися з врагом,
    Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
    Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

    Картинна галерея, неначе та перлина,
    Немов ковток повітря в такий буремний час,
    Неначе промовляє тут кожная картина,
    І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

    Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
    Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
    Картинній галереї розширення бажаю,
    Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

    01.01.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1002111





    ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати, Й під звуки канонади в нас творяться дива́, Бо ворог не куняє і нам не можна спати, Сівба повинна бути і мають буть жнива. Під звуки канонади відкрилась галерея, В якій життя вирує, в якій незламний дух, Вона, неначе квітка, неначе орхідея, В ній все переплело́ся, у ній постійний рух. Під звуки канонади митці в нас не дрімають, Вони картини пишуть, у них мистецький фронт, І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають, То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт. Ті звуки канонади ще більше надихають Й щоразу закликають боротися з врагом, Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають, Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом. Картинна галерея, неначе та перлина, Немов ковток повітря в такий буремний час, Неначе промовляє тут кожная картина, І каже, що Вкраїна, немов іконостас. Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю, Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить, Картинній галереї розширення бажаю, Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить. 01.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1002111
    21views
  • Кажуть, що герої не вмирають, але насправді вони вмирають за нас. Мій тато — один із них. 💔
    https://petition.president.gov.ua/petition/258802
    ​Друзі, я ніколи не думала, що буду писати цей текст. Що мені доведеться просити про допомогу не для живої людини, а для вшанування пам’яті того, хто був нашій сім'ї цілим світом.
    ​Мій батько, Білоногий Олег Петрович, був людиною виняткової сили та честі. Понад 30 років свого життя він присвятив східним бойовим мистецтвам, був офіційним представником окінавської асоціації ОКІКУКАЙ. Він вчив інших бути сильними, але сам виявився найсильнішим із усіх, кого я знала.
    ​Коли прийшла велика війна, він не вагався. Як справжній Майстер і патріот, він пішов захищати нас добровольцем. Він не шукав слави, він просто не міг інакше. Тепер його немає з нами... і це біль, який неможливо висловити словами.
    ​Наша сім'я створила петицію про присвоєння моєму татові звання Героя України (посмертно). Це найменше, що я можу зробити для його пам’яті. Це те, на що він заслуговує за свою мужність, за своє життя і за свою жертву.

    ​Я благаю вас про кілька хвилин вашого часу:
    ​1️⃣Перейдіть за посиланням.
    ​2️⃣Авторизуйтесь та підпишіть петицію.
    3️⃣​Зробіть репост цього допису — це надзвичайно важливо!

    ​Кожен ваш підпис — це голос за справедливість. Це вдячність доньки, яка хоче, щоб подвиг її батька залишився в історії нашої держави.

    ​Я борюся за тебе тут, як ти боровся за нас там. 🛡️☁️

    ​Дякую кожному, хто не пройде повз. 🙏
    Обмін: @kseniay_bv
    ​#ГеройУкраїни #Петиція #ОлегБілоногий #Памʼять #Україна #Війна

    Кажуть, що герої не вмирають, але насправді вони вмирають за нас. Мій тато — один із них. 💔 https://petition.president.gov.ua/petition/258802 ​Друзі, я ніколи не думала, що буду писати цей текст. Що мені доведеться просити про допомогу не для живої людини, а для вшанування пам’яті того, хто був нашій сім'ї цілим світом. ​Мій батько, Білоногий Олег Петрович, був людиною виняткової сили та честі. Понад 30 років свого життя він присвятив східним бойовим мистецтвам, був офіційним представником окінавської асоціації ОКІКУКАЙ. Він вчив інших бути сильними, але сам виявився найсильнішим із усіх, кого я знала. ​Коли прийшла велика війна, він не вагався. Як справжній Майстер і патріот, він пішов захищати нас добровольцем. Він не шукав слави, він просто не міг інакше. Тепер його немає з нами... і це біль, який неможливо висловити словами. ​Наша сім'я створила петицію про присвоєння моєму татові звання Героя України (посмертно). Це найменше, що я можу зробити для його пам’яті. Це те, на що він заслуговує за свою мужність, за своє життя і за свою жертву. ​Я благаю вас про кілька хвилин вашого часу: ​1️⃣Перейдіть за посиланням. ​2️⃣Авторизуйтесь та підпишіть петицію. 3️⃣​Зробіть репост цього допису — це надзвичайно важливо! ​Кожен ваш підпис — це голос за справедливість. Це вдячність доньки, яка хоче, щоб подвиг її батька залишився в історії нашої держави. ​Я борюся за тебе тут, як ти боровся за нас там. 🛡️☁️ ​Дякую кожному, хто не пройде повз. 🙏 Обмін: @kseniay_bv ​#ГеройУкраїни #Петиція #ОлегБілоногий #Памʼять #Україна #Війна
    PETITION.PRESIDENT.GOV.UA
    Визнання добровольця Білоногого Олега Петровича Героєм України (посмертно). Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України
    Шановний пане Президенте України! Я, як дружина військовослужбовця Збройних Сил України, звертаюся до Вас із проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловікові — Білоногому Олегу
    Sad
    1
    1comments 124views
  • #історія #факт
    ОСТАННЯ МЕЖА КАПІТАНА РОСТРОНА: ЛЮДИНА, ЩО ВИПЕРЕДИЛА СМЕРТЬ «ТИТАНІКА».
    Ніч на 15 квітня 1912 року була настільки тихою та дзеркальною, що океан здавався не водою, а застиглою нафтою. Капітан Артур Рострон, командир пасажирського лайнера «Карпатія», що прямував із Нью-Йорка до Фіуме, мирно спав у своїй каюті. О 00:35 світ навколо нього змінився назавжди: радист увірвався з новиною про сигнал SOS від непотоплюваного гіганта «Титаніка».
    Те, що відбулося далі, увійде в історію як приклад професіоналізму, що межує з героїзмом. Рострон не просто наказав змінити курс. Він зробив неможливе. Знаючи, що його судно здатне розвинути максимум 14 вузлів, капітан наказав відключити опалення та гарячу воду в каютах, спрямувавши всю енергію пари в машини. «Карпатія» здригалася, розвинувши неймовірні 17,5 вузлів, буквально летячи крізь ніч. 🚢
    Рострон розумів ризик: він вів корабель на повній швидкості крізь те саме поле айсбергів, яке щойно розірвало борт «Титаніка». Він виставив додаткових спостерігачів, але не збавив ходу ні на секунду. Одночасно з цим на борту розгорнулася масштабна логістична операція: готували гарячі напої, ковдри, перетворювали салони на лазарети та встановлювали підйомні механізми для врятованих.
    Коли «Карпатія» нарешті досягла координат, на місці величного лайнера була лише темна порожнеча та поодинокі рятувальні човни. Холоднокровність Рострона під час підйому на борт 712 знесилених людей стала легендарною. Він особисто контролював кожен крок, зберігаючи спокій у хаосі людського горя.
    Скромний капітан, який пізніше отримав Золоту медаль Конгресу та лицарство від короля, ніколи не вважав себе героєм. Він казав, що його рукою «керувала інша Сила». Проте саме його приватне рішення — ризикнути власним кораблем заради примарного шансу врятувати інших — стало тим світлом, що прорізало найтемнішу ніч в історії мореплавства. 🌊✨
    #історія #факт ОСТАННЯ МЕЖА КАПІТАНА РОСТРОНА: ЛЮДИНА, ЩО ВИПЕРЕДИЛА СМЕРТЬ «ТИТАНІКА». Ніч на 15 квітня 1912 року була настільки тихою та дзеркальною, що океан здавався не водою, а застиглою нафтою. Капітан Артур Рострон, командир пасажирського лайнера «Карпатія», що прямував із Нью-Йорка до Фіуме, мирно спав у своїй каюті. О 00:35 світ навколо нього змінився назавжди: радист увірвався з новиною про сигнал SOS від непотоплюваного гіганта «Титаніка». Те, що відбулося далі, увійде в історію як приклад професіоналізму, що межує з героїзмом. Рострон не просто наказав змінити курс. Він зробив неможливе. Знаючи, що його судно здатне розвинути максимум 14 вузлів, капітан наказав відключити опалення та гарячу воду в каютах, спрямувавши всю енергію пари в машини. «Карпатія» здригалася, розвинувши неймовірні 17,5 вузлів, буквально летячи крізь ніч. 🚢 Рострон розумів ризик: він вів корабель на повній швидкості крізь те саме поле айсбергів, яке щойно розірвало борт «Титаніка». Він виставив додаткових спостерігачів, але не збавив ходу ні на секунду. Одночасно з цим на борту розгорнулася масштабна логістична операція: готували гарячі напої, ковдри, перетворювали салони на лазарети та встановлювали підйомні механізми для врятованих. Коли «Карпатія» нарешті досягла координат, на місці величного лайнера була лише темна порожнеча та поодинокі рятувальні човни. Холоднокровність Рострона під час підйому на борт 712 знесилених людей стала легендарною. Він особисто контролював кожен крок, зберігаючи спокій у хаосі людського горя. Скромний капітан, який пізніше отримав Золоту медаль Конгресу та лицарство від короля, ніколи не вважав себе героєм. Він казав, що його рукою «керувала інша Сила». Проте саме його приватне рішення — ризикнути власним кораблем заради примарного шансу врятувати інших — стало тим світлом, що прорізало найтемнішу ніч в історії мореплавства. 🌊✨
    Like
    1
    145views
  • #історія #факт
    ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ.
    Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу.
    Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️
    Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов.
    Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜
    #історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜
    Like
    1
    128views
  • #історія #постаті
    Чарльз Ліндберг: 33 години над безоднею, що зробили світ меншим.
    4 лютого 1902 року народився чоловік, який перетворив авіацію з небезпечної забавки для відчайдухів на глобальну індустрію. Чарльз Ліндберг — людина, яка першою наодинці перетнула Атлантику, ставши справжнім «рок-зіркою» свого часу, хоча сам він понад усе цінував тишину кабіни пілота. ✈️🌊

    Політ, у який ніхто не вірив

    У 1927 році авіація все ще нагадувала лотерею зі смертю. Кілька досвідчених екіпажів уже загинули, намагаючись виграти приз у 25 тисяч доларів за безпосадковий переліт між Нью-Йорком та Парижем. Ліндберг, колишній поштовий пілот, підійшов до справи з фанатичною точністю.
    Він замовив літак «Spirit of St. Louis», з якого викинули все зайве ради палива: навіть радіостанцію та парашут. У нього не було навіть переднього скла — лише перископ, бо прямо перед носом пілота стояв величезний бензобак. На запитання, як він бачитиме шлях, Чарльз відповідав: «Мені потрібно летіти вперед, а не дивитися на краєвиди». ⛽🔧

    33 години проти сну та галюцинацій

    20-21 травня 1927 року Ліндберг провів у повітрі 33,5 години. Найстрашнішим ворогом був не шторм, а сон. Він кусав себе за пальці, тримав очі відкритими силою волі та розмовляв із привидами, які, як йому здавалося, сиділи в кабіні. Коли він приземлився в Парижі, його зустрічав натовп у 150 тисяч людей. Світ збожеволів: Ліндберг став символом того, що для людини немає нічого неможливого. 🇫🇷🗽

    Тінь слави та особиста трагедія

    Проте життя «Святого Чарльза» не було солодким. Його неймовірна популярність призвела до жахливої трагедії — викрадення та вбивства його маленького сина, що стало «злочином століття» у США. Пізніше його репутація постраждала через симпатії до ізоляціонізму та суперечливі висловлювання щодо нацистської Німеччини перед Другою світовою війною, хоча згодом він особисто брав участь у бойових вильотах проти японців на Тихому океані. ⚖️🌑
    Спадщина: Від пошти до космосу
    Ліндберг першим показав, що океан — це не нездоланна перешкода, а лише питання кількості палива та витримки пілота. Без його божевільного польоту 1927 року сучасні трансатлантичні рейси, якими ми користуємося сьогодні, з'явилися б на десятиліття пізніше.
    #історія #постаті Чарльз Ліндберг: 33 години над безоднею, що зробили світ меншим. 4 лютого 1902 року народився чоловік, який перетворив авіацію з небезпечної забавки для відчайдухів на глобальну індустрію. Чарльз Ліндберг — людина, яка першою наодинці перетнула Атлантику, ставши справжнім «рок-зіркою» свого часу, хоча сам він понад усе цінував тишину кабіни пілота. ✈️🌊 Політ, у який ніхто не вірив У 1927 році авіація все ще нагадувала лотерею зі смертю. Кілька досвідчених екіпажів уже загинули, намагаючись виграти приз у 25 тисяч доларів за безпосадковий переліт між Нью-Йорком та Парижем. Ліндберг, колишній поштовий пілот, підійшов до справи з фанатичною точністю. Він замовив літак «Spirit of St. Louis», з якого викинули все зайве ради палива: навіть радіостанцію та парашут. У нього не було навіть переднього скла — лише перископ, бо прямо перед носом пілота стояв величезний бензобак. На запитання, як він бачитиме шлях, Чарльз відповідав: «Мені потрібно летіти вперед, а не дивитися на краєвиди». ⛽🔧 33 години проти сну та галюцинацій 20-21 травня 1927 року Ліндберг провів у повітрі 33,5 години. Найстрашнішим ворогом був не шторм, а сон. Він кусав себе за пальці, тримав очі відкритими силою волі та розмовляв із привидами, які, як йому здавалося, сиділи в кабіні. Коли він приземлився в Парижі, його зустрічав натовп у 150 тисяч людей. Світ збожеволів: Ліндберг став символом того, що для людини немає нічого неможливого. 🇫🇷🗽 Тінь слави та особиста трагедія Проте життя «Святого Чарльза» не було солодким. Його неймовірна популярність призвела до жахливої трагедії — викрадення та вбивства його маленького сина, що стало «злочином століття» у США. Пізніше його репутація постраждала через симпатії до ізоляціонізму та суперечливі висловлювання щодо нацистської Німеччини перед Другою світовою війною, хоча згодом він особисто брав участь у бойових вильотах проти японців на Тихому океані. ⚖️🌑 Спадщина: Від пошти до космосу Ліндберг першим показав, що океан — це не нездоланна перешкода, а лише питання кількості палива та витримки пілота. Без його божевільного польоту 1927 року сучасні трансатлантичні рейси, якими ми користуємося сьогодні, з'явилися б на десятиліття пізніше.
    Like
    2
    113views
  • #історія #постаті
    Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги.
    Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼

    Від учня легенд до вчителя майстрів

    Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨

    Битва за українську культуру

    В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦
    Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію.

    Трагедія та спадок

    Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹

    Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    #історія #постаті Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги. Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼 Від учня легенд до вчителя майстрів Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨ Битва за українську культуру В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦 Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію. Трагедія та спадок Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹 Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.
    Like
    1
    94views
  • ‼️Координаційний штаб спільно з Київським зоопарком запрошують дітей з родин зниклих безвісти та полонених Захисників на програму зоотерапії «Добрий паличник».
    Це особливий простір підтримки та спілкування, де діти разом із батьками зможуть у теплій та безпечній атмосфері відчути підтримку, позитивні емоції та поринути у чарівний світ тварин.
    ➡️Під час заняття учасники матимуть можливість провести час з милими та пухнастими домашніми улюбленцями, а також познайомитися з рептиліями, комахами та павукоподібними.
    Для кого: діти віком від 6 до 16 років у супроводі дорослого.
    Коли: 7 лютого 2026 року
    Початок о 12:00.
    📌Місце: м. Київ, Берестейський просп., 32, Київський зоопарк
    Тривалість заходу: від 30 до 60 хвилин.
    Після завершення програми учасники матимуть можливість прогулятися територією зоопарку.
    Кількість місць обмежена, тому обов’язкова попередня реєстрація.
    👉 Форма для реєстрації: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdCWJAuXuQK4OU-ZTJtTliMqzvuH...
    📞 Після реєстрації з вами зв’яжуться для уточнення організаційних деталей.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ‼️Координаційний штаб спільно з Київським зоопарком запрошують дітей з родин зниклих безвісти та полонених Захисників на програму зоотерапії «Добрий паличник». Це особливий простір підтримки та спілкування, де діти разом із батьками зможуть у теплій та безпечній атмосфері відчути підтримку, позитивні емоції та поринути у чарівний світ тварин. ➡️Під час заняття учасники матимуть можливість провести час з милими та пухнастими домашніми улюбленцями, а також познайомитися з рептиліями, комахами та павукоподібними. Для кого: діти віком від 6 до 16 років у супроводі дорослого. Коли: 7 лютого 2026 року Початок о 12:00. 📌Місце: м. Київ, Берестейський просп., 32, Київський зоопарк Тривалість заходу: від 30 до 60 хвилин. Після завершення програми учасники матимуть можливість прогулятися територією зоопарку. Кількість місць обмежена, тому обов’язкова попередня реєстрація. 👉 Форма для реєстрації: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdCWJAuXuQK4OU-ZTJtTliMqzvuHNSFbqDdMSjt0SLqBhxpow/viewform?usp=send_form 📞 Після реєстрації з вами зв’яжуться для уточнення організаційних деталей. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    86views
  • 🎥 Як виглядає пошкоджена АЗС в Печерському районі

    Тут все понівечено вибуховою хвилею, який стався в 15 метрах від будівлі АЗС на проїжджій частині. На щастя, тут обійшлось без потерпілих.

    🇺🇦 Репортаж з місця подій журналістів КС: новини Київ (https://t.me/ liDBxnWc9llmZjhi)
    🎥 Як виглядає пошкоджена АЗС в Печерському районі Тут все понівечено вибуховою хвилею, який стався в 15 метрах від будівлі АЗС на проїжджій частині. На щастя, тут обійшлось без потерпілих. 🇺🇦 Репортаж з місця подій журналістів КС: новини Київ (https://t.me/+liDBxnWc9llmZjhi)
    56views 1Plays
More Results