ГРАНІТНА ЕЛЕГІЯ Оберіг того часу уже був на стінах, Догоряли століття в оздобах проходів, Ехо кроків лишилося давньою тінню. Серед пилу століть виростали і сходи, А над хвилями неба біліли карнизи. Через марево літ та число епізодів, У глибоких дворах визрівали ескізи. Дотик часу лягав на гранітні колони, Оберігши в різьбі незгасимі репризи. Відбивалися в склі купола по шаблону, А у лініях мурів трималась основа. Архітектори й час дали нові райони, Розсипалися барви в кімнатах та зовні. Хвилювали уяву високі скульптури І з фасадів дивились фігури здорові. Там різьбяр вирізав силуети в структурі, Елегійні фронтони вростали у простір, Крізь віки проступала забута культура. Тінь минулого тут малювала свій розпис, У коштовних ліпнинах ховалися тести, Розкривались балкони у сонячнім зрості, А над морем здіймалась велична Одеса. Мирослав Манюк 20.05.2026 Фото: пані Т.М. #акровірш