#історія #події Анафема як політична зброя: день, коли церква прокляла Мазепу 🕯️📜 23 листопада 1708 року в Глухові та Москві відбулася подія, яка стала хрестоматійним прикладом того, як релігія перетворюється на служницю імперської політики. Саме цього дня Російська православна церква, за прямим наказом царя Петра I, наклала анафему на гетьмана Івана Мазепу. Це не було покаранням за єресь чи відступництво від віри — це була розправа за прагнення свободи. ⚔️ Події розгорталися на тлі згарища Батурина. Гетьманську столицю було знищено меншиковськими військами, а вже за кілька днів у Глухові влаштували показову "виставу". У Троїцькій церкві в присутності царя, новообраного (фактично призначеного) гетьмана Скоропадського та переляканої старшини розіграли моторошний спектакль. Опудало, що символізувало Мазепу, тягли на мотузці вулицями, а потім кати ламали над ним гетьманську булаву та шаблю. Священнослужителі, які ще вчора славили Мазепу як великого мецената та будівничого храмів, тепер змушені були проголошувати йому вічне прокляття. Паралельно в Москві, в Успенському соборі, аналогічний ритуал провів Стефан Яворський — іронія долі в тому, що він сам був українцем і колишнім протеже гетьмана. 🎭⛪️ Суть звинувачень була суто світською: "зрада" цареві та перехід на бік шведського короля Карла XII. Петро I чудово розумів силу церковного впливу на маси, тому перетворив політичного опонента на "юду" в очах вірян. Ця анафема є унікальним історичним казусом. Жодна інша православна церква світу ніколи не визнавала її чинності, вважаючи її політичним актом, що суперечить канонічному праву. Вселенський патріархат неодноразово наголошував: Мазепа помер як вірний православний християн, а московська заборона — це лише інструмент тиску, який не має нічого спільного з Богом. Сьогодні, через понад три століття, цей день нагадує нам про дві речі: незламність українського прагнення до суб'єктності та цинічність імперії, яка готова використовувати навіть вівтар для збереження своєї влади. Історія все розставила на свої місця: імперія впала, а Мазепа залишився символом державницького мислення. 🇺🇦⚜️

ЗСУ УПА день козацтва це не релігія свято

#книжковий_відгук #Лана_читає “Вісім релігій, що панують у світі” Стівен Протеро Видавництво BookChef Не знаю навіть, як писати відгук на такий нонфікшн. Він не практичний, а суто пізнавальний. Це стислий курс із релігієзнавства, який розповідає про іслам, християнство, конфуціанство, індуїзм, буддизм, релігію йоруба, юдаїзм та даосизм. Окремо, до речі, є невеличкий розділ про атеїзм. Бо це теж своєрідна релігія, адже атеїсти “своїх уявлень про Бога дотримуються з фанатичною переконаністю”. Автор показує релігії не як абстрактні системи вірувань, а як шляхи до розв'язання фундаментальних людських проблем. Кожна релігія формулює власне бачення людських труднощів і пропонує різні шляхи до їх подолання. “Вивчати великі релігії означає блукати серед 10 тисяч воріт”. “Багато буддистів не вірять в жодного бога, безліч індуїстів вірять у тисячі богів”. Я не цільова авдиторія, але мене підкупив стиль та гумор, який пролізає у якісь шпаринки. У розділі про буддизм і рішення Сіддгартхи покинути палац у пошуках духовного звільнення він написав: “Ці чотири зустрічі стали причиною найважливішої кризи середнього віку в світовій історії”. Чесно, мене роз’їбало) Через розповідь про традиції різних народів, принципи та аспекти релігій проглядає авторський голос та досвід. Найцікавіше було читати про релігію йоруба, бо збіг обставин - я паралельно читала африканське фентезі “Діти кістки й крові” і постійно ловила відсилки. Боги Оріша - країна Ор’їша, сила аше, релігія йоруба - і йоруба як мова магів у книзі. Ще було цікаво читати про індуїзм, юдаїзм та буддизм. Цікавий момент - у частині про буддизм ваджраяни згадувалася “Тибетська книга мертвих”, де йдеться про проміжний стан свідомості (бардо) між смертю та переродженням. Цей період триває 49 днів. Є тут фанати дорам? Пам’ятаєте її? 49 днів - це таки не вигадка авторів. Я навіть подумала її передивитися, поки не згадала, яке це скло) Якщо ви цікавитеся темою, особливо якщо тільки починаєте, книгу раджу, тут багато інформації, не лише про релігії, а й про відомих персоналій, культуру та історію. Але маю визнати - я читала досить довго, бо щільність фактів висока, і не все легко сприймається.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Діти кістки й крові” Томі Адеємі Перша частина трилогії "Спадок Ор'їші" Видавництво Книголав Колись Ор’їша була сповнена магії. Маги могли лікувати, будувати, керувати водою та вогнем, а також, як мати Зейлі та Зейна, викликати духів померлих. Але в одну ніч жорстокий король Саран винищив усіх магів, залишивши тільки їхніх маленьких дітей. Здавалося, що магія зникла, а все, що від неї лишилося, - це біле волосся у нащадків вбитих магії та статус “черв’яків”. Але зв’язок з богами не розірваний до кінця, і лише одна зустріч перевернула життя Зейлі та Зейна. Вони отримали шанс повернути магію та зруйнувати систему. Скажу чесно, якби не завдання “Автор з Африки” в марафоні, який я все одно завалю, я б до цієї книги не дісталася. Думала, що мучитиму її довго, а прочитала за два дні. Але це не значить, що це легка розважальна історія. Дідька лисого, вже від початку авторка демонструє жорстокий світ, загортаючи у магічну упаковку сучасний контекст. Навіть не беруся порахувати, скільки разів книга робила мені боляче та розбивала серце. Я то плакала, то панікувала. Вона темна, жорстока, сповнена крові та смертей, ненависті та поганих рішень. Було навіть страшно від якогось просвітлення, бо потім ставався черговий пиздець. Герої проходять через пекельні випробування, і когось вони змінюють на краще, а комусь щастить значно менше. Але є такі, що темні-темні, без жодного промінчика людяності. І ця твердолобість жахає. Авторка неймовірно яскраво зобразила бридотну ієрархію. Від ставлення до магів у мене постійно кривилося обличчя - вони тут стикаються зі зневагою та несправедливістю, під якими замасковані расизм з реального життя, свавілля та відчуття безкарності з боку тих, хто типу як “має більше прав”. Мене дуже рятувала наявність магії, яка робить цей світ більш фентезійним. У книзі є багато традицій, магічних ритуалів, звертань до богів, і, як я зрозуміла, натхненням тут є релігія йоруба. Принаймні, є деякі відсилки. Мені здається, що книга нікого не залишить байдужим. Тут явно є алюзія на расизм, але взагалі конфлікт можна перенести на будь-які дві сторони, одна з яких є пригноблювачем, а інша хоче вирватися з цього ярма. Болісна, але неймовірна історія. Продовження однозначно читатиму.

🪓 «Пятихатка» руZZкого міра: трагедія, фарс і гнилі стовпи «величі» Автор : адміністратор телеграм-каналу UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...» (окрема подяка за ідею Чирвінському В.) 👉 [Підписатися на канал](https://t.me/RuslanSpeaks) А чи задумувались ви коли-небудь: у чому сила руZZкого міра? Не в правді, не в свободі, не в культурі. Сила його — в гнилі. У п’яти прогнилих стовпах, на яких стоїть ця ідеологічна «изба», обшита фанерою імперських міфів і обмазана багном історичної брехні. Назвемо ці стовпи «пятихаткою» — не в сенсі затишного дому, а як у роZZeйському жаргоні: п’ятсот дерев’яних рублів, що пахнуть нафталіном, страхом і кров’ю. 1️⃣ Брехня — тотальна, як сибірська тайга роZZія бреше не тому, що не знає правди. Вона бреше, бо правда — це загроза. З часів Петра І, який вирішив, що московія — це «росея», і переписав історію, щоб стати спадкоємцем Київської Русі. Катерина ІІ замовляла фальшиві літописи, щоб довести, що українці — це «малороси». Сталін брехав про Голодомор, путін — про «нас там нєт». Брехня — це цемент, яким замазують тріщини в імперській стіні. Імперія брехні — це не метафора. Це діагноз. 2️⃣ Крадіжка — як державна політика РоZZія краде все: назви, території, людей, унітази. Петро І вкрав ім’я «росія» у Візантії. Романови крали Українську культуру, вивозили артефакти до Петербурга. СРСР грабував після війни — заводи, картини, навіть цілі міста. Сучасна роZZія краде зерно, дітей, історію, навіть чужі перемоги. Це не держава — це грабіжник у формі з двоголовим орлом. 3️⃣ Рабство — як форма національної єдності Петро І змушував селян служити по 25 років. Романови продавали людей, як худобу. СРСР будував ГУЛАГи, де рабство було нормою. Сьогодні — «мобілізовані» з глибинки, які йдуть на смерть за обіцянку амністії та пачку гречки. Свобода — це те, чого руZZкий мір боїться найбільше. Бо раб не ставить запитань. Він просто йде в бій. 4️⃣ Великодержавний шовінізм — як релігія «Ми — велика держава!» — кричать ті, хто живе в бараках без води. Петро І змушував бояр голити бороди, щоб «цивілізувати» варварів. Романови вважали себе «третім Римом», а всі інші — другосортними. Сьогодні — «українці не існують», «Киев — мать городов русских», «всі мають говорити по-руZZкі» ! Це не гордість. Це комплекс неповноцінності, замаскований під імперську пиху. --- 5️⃣ Війна — як спосіб дихати. Петро І воював постійно — зі Швецією, Туреччиною, Персією. Романови — з Польщею, Османами, Наполеоном. СРСР — з усіма, кого міг дістати. Сучасна роZZія —Чиченскі війни.Модова. Грузія.Сирія.Україна... Війна — це не збій. Це ритм хворого серця недоімперії. Бо коли немає війни — руZZкий мір починає гнити ще швидше. 🎭 Абсурд і трагізм роZZійська «велич» — це театр абсурду, де актори грають ролі героїв, а насправді — злодії. Це трагедія для сусідів, фарс для світу, і пастка для власного народу. Це імперія, яка не будує — вона лише руйнує. І кожен її «стовп» — це не опора, а труна. 📌 Висновок «Пятихатка» руZZкого міра — це не просто набір характеристик. Це архітектура зла, збудована на брехні, грабунку, рабстві, шовінізмі та війні. Історія показує: це не тимчасове явище. Це — системна хвороба. А отже, лікувати її треба не компромісами, а правдою, свободою і пам’яттю. --- 📣 Запрошую до подальшої дискусії та знайомства Переходьте та підписуйтесь на телеграм-канал UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...» 👉 [https://t.me/RuslanSpeaks]

#чоловік #релігія

#жінка #релігія

#церква #поле #релігія

#церква #свічка #релігія

Власник цього авто з Данії. Він місяць не заводив машину, поки ця голубка не висиділа яйця. Він сказав: «Якщо вона вибрала мою машину, щоб звити своє гніздечко, я буду відповідати її духу». Людяність - це не релігія, а ранг, якого досягають деякі люди ❤️