#психологія

Коли моє серце заговорило...🫶

Одного дня я уявила, що можу подивитися на себе очима свого внутрішнього серця. Не розумом, не критикою, не оцінками… а саме серцем🩷

І знаєш, що?

Я побачила Жінку🌸

Глибоку, тонку, ніжну, сильну, творчу, повної ласки і любові ...
Ту, яка вміє відчувати світ кожною клітинкою своєї шкіри і душі.
Я побачила себе — унікальну, чуйно красиву, мудру, що тонко відчуває глибиною душі всесвіт, з втомленими, але щирими очима.
Я не зламалась. Я змінююсь. Як фенікс відроджуюсь 🕊️
Я не фінішувала, бо кожен фініш - це новий старт. Я починаю новий виток🪽
Мої падіння — не поразки, а трансформації.
Мої тріщини — світла, через які в мене проникає нове життя.
Я не досконала. Але в моїй недосконалості є магія.
Я не завжди сильна. Але вмію вставати навіть тоді, коли тіло шепоче «здавайся».
Я іноді ламаюсь — але з кожного уламка себе створюю заново, нову.💃
Цей пост — не тільки про мене.
Це про кожну, хто зараз на шляху.
Хто шукає себе, хто хоче згадати, зрозуміти, яка вона насправді.😍
Подивись на себе очима свого серця.🩷
Там усе вже є.
Там любов. Там краса. Там ти.🌈
Якщо тобі зараз складно, і ти шукаєш себе, ти нерозумієш чого хочеш від життя, руки опустились, є якийсь біль він не дає рухатися пече, стискає серце, куди гірше у тебе складні стосунки з собою і навколо, часті хвороби, панічні атаки, тривоги ...😔
Напиши мені в ПП, і я допоможу тобі навчитися слухати своє 💓, чути власні потреби і реалізовувати їх, пройду весь цей чудовий шлях з тобою і буду поряд 🫶
Звільни своє серце і відчуй справжню свободу, дихай вільно, бути собою — це справжній дар, бути чесним з собою — це найвища насолода душі 🕊️


#soul #soulmate #интроверт #психологияличности #трансформація #психологияотношений #думкисловадії #коучинг #любовь #духовність #Рефлексія #Дзен #серце #самоцінність #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #жіночність #психологія #самовираження #терапія #стоїцизм #філософія #пробуждение #мотивація #Памятайте_про_себе #запискипсихолога #мислення #мудрість #сила

Бив вагітну, переслідував дітей і досі на волі: жінка з Київщини публічно заявила про системне насильство

Жителька Київської області Катерина Олейник оприлюднила у своєму Instagram-дописі факти багаторічного насильства, яке, за її словами, вона та інші жінки зазнавали з боку місцевого мешканця Олексія Григорійовича Козачка.

За словами Катерини, чоловік роками застосовував фізичне та психологічне насильство, переслідував жінок і дітей, але досі залишається непокараним — незважаючи на численні звернення до поліції, суди та офіційне оголошення в розшук.

«Я неодноразово писала на нього заяви. Був суд. І я не єдина постраждала», — пише вона.

Жінка зазначає, що переживала тривалий моральний і фізичний тиск, а одного разу він ударив її по обличчю. Вона також розповіла про іншу жінку, яку кривдник побив під час вагітності — це призвело до викидня.

За словами Олейник, жертв набагато більше — серед постраждалих є літні люди та навіть неповнолітні. Проте більшість справ затягуються або взагалі закриваються. Правоохоронці, за словами жінки, роками ігнорували звернення, пояснюючи це тим, що Козачок нібито має психічні розлади.

Попри оголошення в розшук, чоловік не з’являється на суди, а правоохоронці не вживають дієвих заходів для його затримання.

«Я дуже хочу, щоб він відповів за все, що зробив. Безкарність не повинна бути нормою», — підкреслює Катерина, закликаючи громадськість і владу звернути увагу на цю резонансну справу.
#Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

#психологія
Синдром відмінника: коли прагнення до ідеалу шкодить.
Синдром відмінника — це нездорове прагнення бути найкращим у всьому, що робиш, постійне завищення вимог до себе та неприйняття власної недосконалості.

Такий стан зазвичай супроводжується:
🔸 страхом зробити помилку;
🔸 страхом не відповідати власним високим стандартам;
🔸 невпевненістю у своїх діях;
🔸 хронічним незадоволенням собою, навіть попри очевидні успіхи.

Синдром може проявлятися одразу в кількох сферах життя — у навчанні, роботі, стосунках.
Кінцева мета "відмінника" — заслужити схвалення, визнання, захоплення з боку інших. Тому будь-яка діяльність сприймається ним як змагання.

Наслідки такого підходу:
🔸постійна напруга і стрес через високі очікування;
🔸нескінченне порівняння себе з іншими;
🔸втрата мотивації та радості від процесу;
🔸нестабільна або занижена самооцінка, яка залежить від думки оточення;
🔸з часом — ризик розвитку тривожних розладів, депресії або навіть самопошкоджувальної поведінки.

Як підтримувати один одного, коли вся родина в окупації?

Це проживання так званої невизначеної втрати – коли майбутнє невідоме. Психологиня каже:

Нормально, що настрій змінюється – сьогодні є надія, завтра її нема. Важливо усвідомлювати, що це природний процес.

Існує метафора двох кімнат. Сьогодні ти можеш побути в кімнаті смутку, поплакати, а завтра перейти до кімнати надії – за допомогою простих дій, які покращують стан.

Якщо близька людина просить: «Піди зараз», варто дати їй простір, але домовитися, коли можна буде повернутися. Це прояв поваги до її болю.

Найкраще, що можна зробити для психіки у стресі – залишатися поруч. Торкання, спільні розмови, навіть безглузді жарти – усе це допомагає зберегти зв’язок і легше пережити важкі емоції.

#психологія
Улюблена казка.
Це цікава проєктивно-діагностична вправа, яка допомагає побачити наші глибинні, дитячі, іноді дуже несподівані бажання й прагнення.

Спробуйте виконати її самостійно:
🔸 Яку казку (або фільм) я обираю?
🔸 З ким із персонажів я себе ототожнюю?
🔸 Чим моя реальність схожа на цей сюжет?
🔸 Що з цієї історії я хотів(ла) б привнести у своє життя?

Такі прості запитання здатні відкрити важливі внутрішні сенси

*«Усередині тебе — цілий світ образів.
Не вигаданих. А справжніх.
Твоя душа говорить не словами —
вона говорить кольорами, символами, відчуттями…»*

Це і є емоційно-образна психологія.
Це не про «уяви себе на пляжі».
Це про внутрішні глибини, про зустрічі з власним захисником, дитиною, світлом, тінню.

Це про трансформацію — через Образ.
Бо змінюючи образ у собі, ми змінюємо стан.
А стан — це вже новий погляд на світ.

**Цей цикл — для тих, хто хоче глибше себе відчути.
Для тих, хто втомився від сухих порад і прагне живого дотику до себе.**

Я покажу тобі шлях через образ.
І він буде безпечним, ніжним, але глибоким.

Починай зі мною — і спробуй 7 образів, які змінять внутрішній простір.
*Пиши в Direct, якщо хочеш пройти індивідуальну практику або отримати підтримку.*

🇩🇰 У Копенгагені автомобіль в'їхав у натовп 😱

Інцидент стався на мосту королеви Луїзи, де неподалік розташовані кафе та торгові заклади. Унаслідок ДТП травмованих доправили до лікарні, один з них перебуває у критичному стані.

Ще 21 людині надали психологічну допомогу в лікарні Біспеб'єрг. Як повідомив інспектор поліції Копенгагена Томмі Лаурсен, це переважно свідки, які перебували поруч і могли відчути загрозу для власного життя.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
Як знімати постійну напругу в окупації?
Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
Яких фраз варто уникати?
«Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.

⚡️Якщо у вашій родині є військові, варто скористатися послугою соціального супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Це експериментальний проєкт, до якого наразі доєдналось 35 військових підрозділів у 13 областях. Понад 12 тисяч військових з родинами вже отримали допомогу.
Представники організацій, які супроводжують військових, пропонують інформаційну, консультаційну, юридичну, психологічну та профілактичну підтримку. Соціальний супровід – це важлива місія. Після пережитого захисники бувають розгублені, закриваються, інколи у родині не можуть самостійно впоратися з цими викликами.
Дізнатися, як працює послуга соціального супроводу ветерана, можна на сайті Мінсоцполітики за посиланням 👈
📌Нагадуємо, що в ГО "ВПО України" працює лінія довіри для військових. Ви можете залишити текстове чи голосове повідомлення у WhatsApp:
👉 066 355 67 30
👉 Перейти до чату
☝️ Наша юридична служба зв'яжеться з вами для уточнення всіх деталей. І ми зробимо все можливе, щоб вам допомогти!
👍Щоб не пропустити термінову новину чи реєстрацію, підписуйтеся на наш Телеграм канал https://t.me/vpoukraine24 – тут багато корисної та актуальної інформації для переселенців.