• 🕯️ Помер Євген Сивокінь — людина, яка намалювала частину нашого дитинства.

    Йому було 88.

    Ми не завжди пам’ятаємо імена.
    Але пам’ятаємо відчуття.

    Ті самі мультики, де козаки варили куліш, грали в хокей, потрапляли в пригоди.
    Ту легкість, гумор і щось дуже своє, українське, що було в кожному кадрі.

    За цим стояли люди. І один із них — Євген Сивокінь.

    Він був не просто мультиплікатором. Він був серед тих, хто створював українську анімацію, коли її ще тільки вигадували. Коли не було готових рішень, шаблонів і чітких правил.

    Євген Сивокінь створив понад два десятки фільмів.

    “Як козаки куліш варили”
    “Пригоди козака Енея”
    “Як козаки у хокей грали”
    І зовсім інші роботи — “Засипле сніг дороги”, де вже не смішно, а глибоко і трохи боляче.

    Його називали “філософом мультиплікатором”.

    І це відчувається.

    Бо його роботи — не тільки для дітей.
    Вони про час. Про пам’ять. Про людей.

    Він навчав інших.

    Стояв біля витоків анімаційної освіти в Україні.
    Передавав те, що сам будував роками.

    І робив це з серцем, добром і відданістю.
    Є люди, які створюють тренди.
    А є ті, хто створює основу.
    Сивокінь був із других.

    І от тепер його не стало. Але залишилось те, що не зникає: кадри, які ми пам’ятаємо, щасливе дитинство і відчуття, що це — наше. Українське!

    Світла пам’ять.

    Ми Українці
    🕯️ Помер Євген Сивокінь — людина, яка намалювала частину нашого дитинства. Йому було 88. Ми не завжди пам’ятаємо імена. Але пам’ятаємо відчуття. Ті самі мультики, де козаки варили куліш, грали в хокей, потрапляли в пригоди. Ту легкість, гумор і щось дуже своє, українське, що було в кожному кадрі. За цим стояли люди. І один із них — Євген Сивокінь. Він був не просто мультиплікатором. Він був серед тих, хто створював українську анімацію, коли її ще тільки вигадували. Коли не було готових рішень, шаблонів і чітких правил. Євген Сивокінь створив понад два десятки фільмів. “Як козаки куліш варили” “Пригоди козака Енея” “Як козаки у хокей грали” І зовсім інші роботи — “Засипле сніг дороги”, де вже не смішно, а глибоко і трохи боляче. Його називали “філософом мультиплікатором”. І це відчувається. Бо його роботи — не тільки для дітей. Вони про час. Про пам’ять. Про людей. Він навчав інших. Стояв біля витоків анімаційної освіти в Україні. Передавав те, що сам будував роками. І робив це з серцем, добром і відданістю. Є люди, які створюють тренди. А є ті, хто створює основу. Сивокінь був із других. І от тепер його не стало. Але залишилось те, що не зникає: кадри, які ми пам’ятаємо, щасливе дитинство і відчуття, що це — наше. Українське! Світла пам’ять. Ми Українці
    461переглядів
  • ЗНАКИ ВІЙНИ

    Каска лежала в порожній кімнаті,
    Пам'ять тримала глухі перехрестя,
    Стіни збирали холодні печатки.

    Чоботи міряли тиск інтересів,
    Сходи лишали прямі інтервали,
    Кроки шукали звичайну адресу.

    Прапори різали зір під завалом,
    Барви лишали сліди під очима,
    Люди ховали біду на привалах.

    Мапи до бою вели побратимів,
    Долі звертали убік без узгоджень,
    Шрами зростали уже за режимом.

    Грубий метал поспішав до пригоди,
    Ставив осколок короткі поділи,
    Куля лишала завершену згоду.

    Після удару пропав дух довіри,
    Люди лічили всі двері й пороги,
    Вчора змішалося з попелом сірим.

    Сон виникав тільки з сутінком строго,
    Навіть проміння ішло обережно,
    Світло ховалося тут від тривоги.

    Мир залишався в далекій мережі.

    Мирослав Манюк
    03.05.2026
    ЗНАКИ ВІЙНИ Каска лежала в порожній кімнаті, Пам'ять тримала глухі перехрестя, Стіни збирали холодні печатки. Чоботи міряли тиск інтересів, Сходи лишали прямі інтервали, Кроки шукали звичайну адресу. Прапори різали зір під завалом, Барви лишали сліди під очима, Люди ховали біду на привалах. Мапи до бою вели побратимів, Долі звертали убік без узгоджень, Шрами зростали уже за режимом. Грубий метал поспішав до пригоди, Ставив осколок короткі поділи, Куля лишала завершену згоду. Після удару пропав дух довіри, Люди лічили всі двері й пороги, Вчора змішалося з попелом сірим. Сон виникав тільки з сутінком строго, Навіть проміння ішло обережно, Світло ховалося тут від тривоги. Мир залишався в далекій мережі. Мирослав Манюк 03.05.2026
    1
    290переглядів
  • Втекли з місця теракту в Києві: правоохоронців відсторонили від служби

    10:50, 19 квітня
    Пригоди
    Співробітників поліції відсторонили від виконання своїх обов’язків. Про це повідомляє голова Національної поліції Іван Вигівський.

    Перебуваючи на місці вуличної стрілянини, правоохоронці відмовились від протидії тероризму з боку злочинця та захисту місцевого населення. За кілька секунд вони втекли з місця вбивства.

    Службове розслідування
    За даним фактом розпочато службове розслідування, яке здійснюється під керівництвом голови Національної поліції в Голосіївському районі:

    "За дорученням міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка щодо дій патрульних поліцейських на місці стрілянини в Голосіївському районі розпочато службове розслідування", - повідомляє голова Національної поліції Іван Вигівський у фейсбук.

    Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.

    Головна мета
    Як пояснив Іван Вигівський, наразі тривають слідчо-оперативні дії для встановлення всіх подробиць втечі правоохоронців з місця теракту. Для цього також залучаються свідки події.

    Усі отримані дані будуть проаналізовані фахівцями Державного бюро розслідувань:

    "Ми маємо встановити всі обставини події без винятків: вивчаються доступні відеоматеріали, зокрема розповсюджені в мережі, допитуються свідчі. Уся зібрана інформація буде передана до Державного бюро розслідувань", - додав він.

    Інформація щодо кваліфікації дій правоохоронців, яких тимчасово відсторонили від виконання службових обов’язків, буде оприлюднена найближчим часом:

    "Ми зацікавлені в об’єктивному та неупередженому розслідуванні. Про результати службового розслідування повідомимо суспільство найближчим часом", - зазначив Іван Вигівський.
    Втекли з місця теракту в Києві: правоохоронців відсторонили від служби 10:50, 19 квітня Пригоди Співробітників поліції відсторонили від виконання своїх обов’язків. Про це повідомляє голова Національної поліції Іван Вигівський. Перебуваючи на місці вуличної стрілянини, правоохоронці відмовились від протидії тероризму з боку злочинця та захисту місцевого населення. За кілька секунд вони втекли з місця вбивства. Службове розслідування За даним фактом розпочато службове розслідування, яке здійснюється під керівництвом голови Національної поліції в Голосіївському районі: "За дорученням міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка щодо дій патрульних поліцейських на місці стрілянини в Голосіївському районі розпочато службове розслідування", - повідомляє голова Національної поліції Іван Вигівський у фейсбук. Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України. Головна мета Як пояснив Іван Вигівський, наразі тривають слідчо-оперативні дії для встановлення всіх подробиць втечі правоохоронців з місця теракту. Для цього також залучаються свідки події. Усі отримані дані будуть проаналізовані фахівцями Державного бюро розслідувань: "Ми маємо встановити всі обставини події без винятків: вивчаються доступні відеоматеріали, зокрема розповсюджені в мережі, допитуються свідчі. Уся зібрана інформація буде передана до Державного бюро розслідувань", - додав він. Інформація щодо кваліфікації дій правоохоронців, яких тимчасово відсторонили від виконання службових обов’язків, буде оприлюднена найближчим часом: "Ми зацікавлені в об’єктивному та неупередженому розслідуванні. Про результати службового розслідування повідомимо суспільство найближчим часом", - зазначив Іван Вигівський.
    321переглядів
  • Усі пригоди починаються саме так 😄🤪🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Усі пригоди починаються саме так 😄🤪🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1
    162переглядів 5Відтворень
  • Повний бак (Пригодницькі історії газонокосільщика за наймом)🙂

    У селищі Малий Борщівник, де корови — єдині, хто регулярно читає газету, а пеньки мають прізвиська, жив собі простий чоловік — Семен Газоненко.
    Семен був не просто газонокосільщиком. Він був легендою зеленого фронту, володарем ріжучого клинка обертового леза, і майстром рівного покосу.
    Щоранку він натягував свої шорти кольору "фісташковий напад", вдягав бейсболку з написом “Я косю, отже існую” — і вирушав у бій.
    Його вірний бойовий товариш — газонокосарка “Шерхан 3000” — ревіла, як тигр із бронхітом, і сміливо жувала траву будь-якої густоти.

    Одного дня до Семена підійшов сільський голова — пан Пилип Стрижений, тримаючи в руках карту з позначками у формі бур’янів.
    — Семене, біда! Сусіднє село Верхні Чоплики заросло так, що там зник тракторист і двоє туристів. Нам треба герой з повним баком пального!
    Семен поставив свою кружку з кефіром, обтер вуса, і урочисто промовив:
    — Заправ мені повний бак, і я зроблю з того бур’яну салат!

    Верхні Чоплики зустріли Семена шумом коників, криком баби Галі та сіткою павуків на автобусній зупинці.
    Трава була по пояс. У ній губилися велосипеди, гуси і навіть колодязь.

    Шерхан 3000 одразу закартав від хвилювання. Але Семен не злякався. Він витягнув із сумки антикропив’яні шкарпетки, надів захисні окуляри проти очей сусідів і почав покіс.
    — Я тут, щоб косити! — вигукнув Семен і врізався в кропиву так, що вона сама підписала акт капітуляції.

    Та раптом — засідка! З високої трави виліз Дядько Гриць, самопроголошений лідер газонної мафії, зі своєю ручною косою "Божевільна Міла". Гриць був косарем старої школи — без мотора, без страху, без штанів.

    — Чого це ти тут косиш, пацан? Тут моя територія! — загрозливо пробурчав він.

    Семен підкрутив швидкість, зробив два маневри “полуоберт-цибулина” і відповів:
    — Я з Малого Борщівника, ми не косим чужі газони. Ми їх звільняєм!

    Між ними почався епічний покіс, трава летіла, мов конфетті на весіллі у лісника. Та раптом Семен відчув, як двигун почав кашляти — пальне закінчувалося!
    На межі поразки, Семен пригадав слова діда Василя:
    “Якщо сильно любиш свій газон, каністра сама тебе знайде…”
    І справді — з-за кущів викотився єнот і простягнув йому каністру з написом “95+ для героїв”.
    Семен заправив “Шерхана”, вигукнув бойове “Бзззз!”, і вдарив по траві так, що навіть кульбаби повикидало на орбіту.
    Гриць відступив, визнавши поразку.
    — Косиш добре, хлопче… Якщо що, заходь на чай. Я тобі покажу, як борщ із мокриці варити.

    Після перемоги Семен повернувся в село. Йому вручили медаль з кульбаби, почесний титул “Газонний гладіатор”, а баба Маня навіть запропонувала одружитися.
    Відтоді, коли десь трава виростає більше, ніж совість депутата, в повітрі чути рев "Шерхана" і бойовий клич:
    — Повний бак — і в атаку!
    -----

    Минули три дні після героїчного покосу у Верхніх Чопликах. Семен відпочивав у гамаку, жував пиріжок з кропивою (він почав поважати цю рослину після бою), і слухав, як вітер шепоче в зрізаній траві.

    Аж раптом у двір, наче сніг на грядки в травні, ввалився пан Пилип Стрижений — весь у болоті, з листям на голові та водоростями в бороді.

    — Семене, катастрофа! У болотах за хутором Мертвий Мульч з’явилась мохова нечисть! Там усе покрилося зеленим слизом. Люди кажуть, це — революція моху. Ходять чутки, що з’явився таємничий газонний друїд, який не коcить траву, а шепоче їй пісні...

    Семен стиснув рукоятку "Шерхана 3000", яка мирно стояла в сараї під вишитим рушником. Він встав, поправив кепку і спитав:
    — Повний бак?
    — Два! — відповів голова.

    Дорогою до болота Семен відчував, що повітря стає густішим, а жаби квакають з інтонацією іспанського фламенко. Це було погано. Дуже погано.
    На болоті справді відбувалось щось незвичайне: мох тягнувся до людей, поглинав паркани, і навіть проковтнув шкільного фізрука, який вирішив показати дітям, як стрибати з розбігу у плавучу дійсність.

    Семен, не гаючи часу, запустив двигун. Але трава... відступала!

    — Вона боїться?! — здивувався він. — Або...

    І тут з кущів вийшов високий, худий чоловік у халаті з моху, з довгою бородою, у якій гніздилася сім’я синиць.
    — Я — Дід Мохій. Останній друїд Дикої Газонщини. Ти косиш — я вирощую. Ми два боки однієї граблі.

    Семен прикусив пиріжок.

    — Так, але я за санітарні норми. А ти — за хаос і плісняву!

    Між ними почався дуельний батл на логіку і травознавство. Мохій говорив про "природну свободу моху", Семен — про "порядок, зручність і бабусин город без кліщів".
    Зрештою, вирішили піти на компроміс: Мохій лишає одну ділянку для свого “мохо-арту”, а Семен викошує все інше — але з повагою.
    Так з’явився перший в Україні екологічний ландшафтний скансен, де поруч росли декоративна трава і дідова борода.

    Після цієї пригоди слава про Семена пішла далі меж селища. До нього приїхали представники з Польщі — запрошували на фестиваль “KosiKozak”,з Японії — пропонували навчити самураїв "шляхові леза роторного" і навіть один естонський депутат, який просто попросив підстригти йому під двором, бо "тут з 1987 року ніхто не коcив".

    Семен усім відповів одне:

    — Я коситиму там, де мене потребує трава. Але тільки з повним баком!
    -----

    Життя після мохової кампанії було розміреним. Семен уже мав фан-клуб з восьми бабусь, йому присвячували пісні в стилі "шансон-коса-рок", а в Малому Борщівнику встановили йому пам’ятник — бетонну косарку на постаменті з бетонної кульбаби.

    І от одного ранку, коли Семен мастив "Шерхана" олією з ароматом бузини, з райцентру прибула делегація пані Сніжани з управління благоустрою.

    — Семене! — зойкнула вона. — Біда! У містечку Кам’яні Кущі — новобудови, плитка, бордюри! І тут — бум! — проростає трава… крізь асфальт! Ніхто не може її спинити. Вона нищить інфраструктуру, ламає лавки і… обвиває людей, що сидять без діла!

    Семен підняв брову.
    — Трава, що косить людей?
    — Майже. Вона натякає, що час щось робити. Люди в паніці. Міська влада просить втручання… з повним баком!

    У Кам’яних Кущах було все — але жодного зеленого клаптя за правилами. Проте трава вирішила інакше. Вона проростала між плитками, вздовж трамвайних колій, на голові у пам’ятника поету, і навіть у чашці капучіно одного айтішника на лавочці.

    Семен вийшов із маршрутки як герой. Його зустрів місцевий депутат, який ніколи не бачив газонокосарку вживу.

    — Ви впевнені, що впораєтесь?

    — У мене повний бак. І запасне лезо. Я — не впевнений. Я — готовий.

    Перший оберт лез запустив ефект доміно — з кожним зрізом трава шипіла, вигиналась і… почала говорити.

    — Ти не знищиш нас, людино з мотором. Ми — зелене пробудження!

    Семен не розгубився:

    — Ха! Я — пробудження бензинового ренесансу!

    І понеслось: асфальтові зарості, клумбові партизани, бур’яни-контрабандисти з сусіднього ЖК — усі скосилися перед шаленою атакою "Шерхана".

    Але головний бос чекав попереду…

    У самому центрі стояв велетенський кущ-гібрид, що поєднував у собі туї, хміль і філософію урбан-хаосу. Його звали МістоФлора.

    — Ти косиш за гроші, Семене. А я — росту за ідею!

    — Я косю за бабусин спокій, порядок у дворі і можливість сісти на лавочку, не вирощуючи папороть на джинсах! — відповів герой.
    Вони зійшлися у бою, де:
    Семен рубав лезом і логікою,
    МістоФлора атакувала лозунгами типу “Зарості — це свобода!” і “Кущі — новий урбанізм!”

    Зрештою, Семен дістав свою секретну зброю — електротример “Шершень” на акумуляторах (його тримав для субот).
    — Еко-бій — еко-зброя! — крикнув він і вдарив у саме коріння.

    Коли пил осів, а трава зашепотіла “прощавай”, люди вийшли зі своїх домівок — не тільки побачити рівну землю, а й усвідомити значення покосу у душі.

    Після перемоги Семена запросили на телебачення, у школу, і навіть на весілля як почесного гостя та "хрещеного отця ландшафту".
    А він тільки всміхався і казав: “Життя — це трава. Її треба косити, інакше вона косить тебе.”
    ---
    THE END
    Але не кінець історії.
    Бо десь на світі… знову росте перший бур’ян.
    І вже лунає знайомий звук:

    бзззззззз…
    Повний бак (Пригодницькі історії газонокосільщика за наймом)🙂 У селищі Малий Борщівник, де корови — єдині, хто регулярно читає газету, а пеньки мають прізвиська, жив собі простий чоловік — Семен Газоненко. Семен був не просто газонокосільщиком. Він був легендою зеленого фронту, володарем ріжучого клинка обертового леза, і майстром рівного покосу. Щоранку він натягував свої шорти кольору "фісташковий напад", вдягав бейсболку з написом “Я косю, отже існую” — і вирушав у бій. Його вірний бойовий товариш — газонокосарка “Шерхан 3000” — ревіла, як тигр із бронхітом, і сміливо жувала траву будь-якої густоти. Одного дня до Семена підійшов сільський голова — пан Пилип Стрижений, тримаючи в руках карту з позначками у формі бур’янів. — Семене, біда! Сусіднє село Верхні Чоплики заросло так, що там зник тракторист і двоє туристів. Нам треба герой з повним баком пального! Семен поставив свою кружку з кефіром, обтер вуса, і урочисто промовив: — Заправ мені повний бак, і я зроблю з того бур’яну салат! Верхні Чоплики зустріли Семена шумом коників, криком баби Галі та сіткою павуків на автобусній зупинці. Трава була по пояс. У ній губилися велосипеди, гуси і навіть колодязь. Шерхан 3000 одразу закартав від хвилювання. Але Семен не злякався. Він витягнув із сумки антикропив’яні шкарпетки, надів захисні окуляри проти очей сусідів і почав покіс. — Я тут, щоб косити! — вигукнув Семен і врізався в кропиву так, що вона сама підписала акт капітуляції. Та раптом — засідка! З високої трави виліз Дядько Гриць, самопроголошений лідер газонної мафії, зі своєю ручною косою "Божевільна Міла". Гриць був косарем старої школи — без мотора, без страху, без штанів. — Чого це ти тут косиш, пацан? Тут моя територія! — загрозливо пробурчав він. Семен підкрутив швидкість, зробив два маневри “полуоберт-цибулина” і відповів: — Я з Малого Борщівника, ми не косим чужі газони. Ми їх звільняєм! Між ними почався епічний покіс, трава летіла, мов конфетті на весіллі у лісника. Та раптом Семен відчув, як двигун почав кашляти — пальне закінчувалося! На межі поразки, Семен пригадав слова діда Василя: “Якщо сильно любиш свій газон, каністра сама тебе знайде…” І справді — з-за кущів викотився єнот і простягнув йому каністру з написом “95+ для героїв”. Семен заправив “Шерхана”, вигукнув бойове “Бзззз!”, і вдарив по траві так, що навіть кульбаби повикидало на орбіту. Гриць відступив, визнавши поразку. — Косиш добре, хлопче… Якщо що, заходь на чай. Я тобі покажу, як борщ із мокриці варити. Після перемоги Семен повернувся в село. Йому вручили медаль з кульбаби, почесний титул “Газонний гладіатор”, а баба Маня навіть запропонувала одружитися. Відтоді, коли десь трава виростає більше, ніж совість депутата, в повітрі чути рев "Шерхана" і бойовий клич: — Повний бак — і в атаку! ----- Минули три дні після героїчного покосу у Верхніх Чопликах. Семен відпочивав у гамаку, жував пиріжок з кропивою (він почав поважати цю рослину після бою), і слухав, як вітер шепоче в зрізаній траві. Аж раптом у двір, наче сніг на грядки в травні, ввалився пан Пилип Стрижений — весь у болоті, з листям на голові та водоростями в бороді. — Семене, катастрофа! У болотах за хутором Мертвий Мульч з’явилась мохова нечисть! Там усе покрилося зеленим слизом. Люди кажуть, це — революція моху. Ходять чутки, що з’явився таємничий газонний друїд, який не коcить траву, а шепоче їй пісні... Семен стиснув рукоятку "Шерхана 3000", яка мирно стояла в сараї під вишитим рушником. Він встав, поправив кепку і спитав: — Повний бак? — Два! — відповів голова. Дорогою до болота Семен відчував, що повітря стає густішим, а жаби квакають з інтонацією іспанського фламенко. Це було погано. Дуже погано. На болоті справді відбувалось щось незвичайне: мох тягнувся до людей, поглинав паркани, і навіть проковтнув шкільного фізрука, який вирішив показати дітям, як стрибати з розбігу у плавучу дійсність. Семен, не гаючи часу, запустив двигун. Але трава... відступала! — Вона боїться?! — здивувався він. — Або... І тут з кущів вийшов високий, худий чоловік у халаті з моху, з довгою бородою, у якій гніздилася сім’я синиць. — Я — Дід Мохій. Останній друїд Дикої Газонщини. Ти косиш — я вирощую. Ми два боки однієї граблі. Семен прикусив пиріжок. — Так, але я за санітарні норми. А ти — за хаос і плісняву! Між ними почався дуельний батл на логіку і травознавство. Мохій говорив про "природну свободу моху", Семен — про "порядок, зручність і бабусин город без кліщів". Зрештою, вирішили піти на компроміс: Мохій лишає одну ділянку для свого “мохо-арту”, а Семен викошує все інше — але з повагою. Так з’явився перший в Україні екологічний ландшафтний скансен, де поруч росли декоративна трава і дідова борода. Після цієї пригоди слава про Семена пішла далі меж селища. До нього приїхали представники з Польщі — запрошували на фестиваль “KosiKozak”,з Японії — пропонували навчити самураїв "шляхові леза роторного" і навіть один естонський депутат, який просто попросив підстригти йому під двором, бо "тут з 1987 року ніхто не коcив". Семен усім відповів одне: — Я коситиму там, де мене потребує трава. Але тільки з повним баком! ----- Життя після мохової кампанії було розміреним. Семен уже мав фан-клуб з восьми бабусь, йому присвячували пісні в стилі "шансон-коса-рок", а в Малому Борщівнику встановили йому пам’ятник — бетонну косарку на постаменті з бетонної кульбаби. І от одного ранку, коли Семен мастив "Шерхана" олією з ароматом бузини, з райцентру прибула делегація пані Сніжани з управління благоустрою. — Семене! — зойкнула вона. — Біда! У містечку Кам’яні Кущі — новобудови, плитка, бордюри! І тут — бум! — проростає трава… крізь асфальт! Ніхто не може її спинити. Вона нищить інфраструктуру, ламає лавки і… обвиває людей, що сидять без діла! Семен підняв брову. — Трава, що косить людей? — Майже. Вона натякає, що час щось робити. Люди в паніці. Міська влада просить втручання… з повним баком! У Кам’яних Кущах було все — але жодного зеленого клаптя за правилами. Проте трава вирішила інакше. Вона проростала між плитками, вздовж трамвайних колій, на голові у пам’ятника поету, і навіть у чашці капучіно одного айтішника на лавочці. Семен вийшов із маршрутки як герой. Його зустрів місцевий депутат, який ніколи не бачив газонокосарку вживу. — Ви впевнені, що впораєтесь? — У мене повний бак. І запасне лезо. Я — не впевнений. Я — готовий. Перший оберт лез запустив ефект доміно — з кожним зрізом трава шипіла, вигиналась і… почала говорити. — Ти не знищиш нас, людино з мотором. Ми — зелене пробудження! Семен не розгубився: — Ха! Я — пробудження бензинового ренесансу! І понеслось: асфальтові зарості, клумбові партизани, бур’яни-контрабандисти з сусіднього ЖК — усі скосилися перед шаленою атакою "Шерхана". Але головний бос чекав попереду… У самому центрі стояв велетенський кущ-гібрид, що поєднував у собі туї, хміль і філософію урбан-хаосу. Його звали МістоФлора. — Ти косиш за гроші, Семене. А я — росту за ідею! — Я косю за бабусин спокій, порядок у дворі і можливість сісти на лавочку, не вирощуючи папороть на джинсах! — відповів герой. Вони зійшлися у бою, де: Семен рубав лезом і логікою, МістоФлора атакувала лозунгами типу “Зарості — це свобода!” і “Кущі — новий урбанізм!” Зрештою, Семен дістав свою секретну зброю — електротример “Шершень” на акумуляторах (його тримав для субот). — Еко-бій — еко-зброя! — крикнув він і вдарив у саме коріння. Коли пил осів, а трава зашепотіла “прощавай”, люди вийшли зі своїх домівок — не тільки побачити рівну землю, а й усвідомити значення покосу у душі. Після перемоги Семена запросили на телебачення, у школу, і навіть на весілля як почесного гостя та "хрещеного отця ландшафту". А він тільки всміхався і казав: “Життя — це трава. Її треба косити, інакше вона косить тебе.” --- THE END Але не кінець історії. Бо десь на світі… знову росте перший бур’ян. І вже лунає знайомий звук: бзззззззз…
    2Kпереглядів
  • Всім привіт)
    #добірка_книг для гарних вихідних (або що мені дуже сподобалося з останнього прочитаного)

    Не та сестр
    К. Дуглас
    Про двох сестер, Ташу та Еліс, чиї життя кардинально відрізняються, але одна трагічна подія ставить під сумнів усе, що вони знали одна про одну.

    Хранителі книги
    Дж.Брукс
    Пригодницька та інтелектуальна драма, в центрі якої — доля реального середньовічного манускрипту, відомого як Сараєвська Агада. Яу люди різних віросповідань (євреї, мусульмани, християни), ризикуючи життям, рятували цей манускрипт протягом п’ятисот років.

    Перші 15 життів Гаррі Оґеста
    К. Норс
    Фантастичний трилер про людину, яка приречена проживати власне життя знову і знову. Кожного разу, коли він помирає, він народжується знову в тому самому місці, у той самий час, маючи повну пам'ять про всі свої попередні життя.

    Що з цього читали? Як вам?

    #добіркакниг #щопочитати #трийлер #фантастика #подорожучасі #пригоди #історичнийроман #українськоюмовою #книгиукраїнською #сучасналітература
    Всім привіт) #добірка_книг для гарних вихідних (або що мені дуже сподобалося з останнього прочитаного) Не та сестр К. Дуглас Про двох сестер, Ташу та Еліс, чиї життя кардинально відрізняються, але одна трагічна подія ставить під сумнів усе, що вони знали одна про одну. Хранителі книги Дж.Брукс Пригодницька та інтелектуальна драма, в центрі якої — доля реального середньовічного манускрипту, відомого як Сараєвська Агада. Яу люди різних віросповідань (євреї, мусульмани, християни), ризикуючи життям, рятували цей манускрипт протягом п’ятисот років. Перші 15 життів Гаррі Оґеста К. Норс Фантастичний трилер про людину, яка приречена проживати власне життя знову і знову. Кожного разу, коли він помирає, він народжується знову в тому самому місці, у той самий час, маючи повну пам'ять про всі свої попередні життя. Що з цього читали? Як вам? #добіркакниг #щопочитати #трийлер #фантастика #подорожучасі #пригоди #історичнийроман #українськоюмовою #книгиукраїнською #сучасналітература
    1
    2Kпереглядів
  • https://youtube.com/shorts/_mW6triZ7fs?feature=shared

    Вийшло перше відео на каналі 🐧❄️

    Pingvik вже починає свої маленькі пригоди — коротка, добра 3D-анімація для дітей англійською мовою ✨

    Буду дуже радий, якщо підтримаєте старт:
    • подивитесь відео
    • поставите лайк
    • напишете коментар

    І звісно — підписка дуже допоможе розвитку каналу 🙏

    Дякую кожному за підтримку ❤️
    https://youtube.com/shorts/_mW6triZ7fs?feature=shared Вийшло перше відео на каналі 🐧❄️ Pingvik вже починає свої маленькі пригоди — коротка, добра 3D-анімація для дітей англійською мовою ✨ Буду дуже радий, якщо підтримаєте старт: • подивитесь відео • поставите лайк • напишете коментар І звісно — підписка дуже допоможе розвитку каналу 🙏 Дякую кожному за підтримку ❤️
    2
    638переглядів
  • #історія #факт
    «Листи до ненародженого сина»: Таємний біль Ганса Крістіана Андерсена.
    Світ знає його як доброго чарівника, чиї казки зігрівають серця мільйонів дітей. Проте за фасадом всесвітньої слави Ганса Крістіана Андерсена ховалася постать трагічна, глибоко самотня та сповнена нерозділеної пристрасті. Його життя було далеким від щасливого фіналу «Дюймовочки», нагадуючи радше долю «Русалоньки», яка віддала голос за можливість бути поруч із коханим, але так і залишилася непізнаною. 🕯️

    Головним болем його життя стала Дженні Лінд — «шведський соловейко», оперна діва, чий голос підкорив Європу. Андерсен, людина нескладної зовнішності та хворобливої вразливості, був засліплений її сяйвом. Його щоденники тих часів — це сповідь людини, що балансує на межі екстазу та відчаю. Він писав їй листи, які більше скидалися на молитви, та присвячував казки, де вона завжди була недосяжним ідеалом. Проте для Дженні він назавжди залишився лише «дорогим братом». 📜

    Маловідомим аспектом приватної біографії казкаря є його майже маніакальний страх бути похованим живцем та надмірна прискіпливість до власної зовнішності, що межувала з дисморфофобією. Кожного разу, лягаючи спати, він залишав на нічному столику записку: «Я тільки здаюся мертвим». Ця тривожність була наслідком глибокої внутрішньої незахищеності людини, яка створила цілі світи, але так і не змогла знайти свій дім у реальному. 🖋️

    Найбільшою таємницею Андерсена були його розмови з «уявним сином». У хвилини крайньої меланхолії він писав довгі повчальні листи дитині, якої ніколи не мав. У цих рядках — нереалізована ніжність батька та розпач чоловіка, який розумів, що його рід закінчиться на ньому. Він детально описував хлопчикові пригоди, які вони могли б пережити разом, та давав поради, як вижити у світі, що буває занадто жорстоким до мрійників. 🗝️

    Андерсен помер у повній самотності в будинку своїх друзів, тримаючи в руках лист від Дженні Лінд, написаний багато років тому. Він залишив по собі скриню з рукописами, де реальність перепліталася з вимислом так тісно, що навіть найдоскіпливіші біографи досі не можуть провести межу між його справжнім болем та літературною маскою. Великий казкар пішов у вічність, так і не зустрівши своєї «принцеси на горошині», залишивши нам лише відлуння своєї тихої, приватної трагедії. 🎭
    #історія #факт «Листи до ненародженого сина»: Таємний біль Ганса Крістіана Андерсена. Світ знає його як доброго чарівника, чиї казки зігрівають серця мільйонів дітей. Проте за фасадом всесвітньої слави Ганса Крістіана Андерсена ховалася постать трагічна, глибоко самотня та сповнена нерозділеної пристрасті. Його життя було далеким від щасливого фіналу «Дюймовочки», нагадуючи радше долю «Русалоньки», яка віддала голос за можливість бути поруч із коханим, але так і залишилася непізнаною. 🕯️ Головним болем його життя стала Дженні Лінд — «шведський соловейко», оперна діва, чий голос підкорив Європу. Андерсен, людина нескладної зовнішності та хворобливої вразливості, був засліплений її сяйвом. Його щоденники тих часів — це сповідь людини, що балансує на межі екстазу та відчаю. Він писав їй листи, які більше скидалися на молитви, та присвячував казки, де вона завжди була недосяжним ідеалом. Проте для Дженні він назавжди залишився лише «дорогим братом». 📜 Маловідомим аспектом приватної біографії казкаря є його майже маніакальний страх бути похованим живцем та надмірна прискіпливість до власної зовнішності, що межувала з дисморфофобією. Кожного разу, лягаючи спати, він залишав на нічному столику записку: «Я тільки здаюся мертвим». Ця тривожність була наслідком глибокої внутрішньої незахищеності людини, яка створила цілі світи, але так і не змогла знайти свій дім у реальному. 🖋️ Найбільшою таємницею Андерсена були його розмови з «уявним сином». У хвилини крайньої меланхолії він писав довгі повчальні листи дитині, якої ніколи не мав. У цих рядках — нереалізована ніжність батька та розпач чоловіка, який розумів, що його рід закінчиться на ньому. Він детально описував хлопчикові пригоди, які вони могли б пережити разом, та давав поради, як вижити у світі, що буває занадто жорстоким до мрійників. 🗝️ Андерсен помер у повній самотності в будинку своїх друзів, тримаючи в руках лист від Дженні Лінд, написаний багато років тому. Він залишив по собі скриню з рукописами, де реальність перепліталася з вимислом так тісно, що навіть найдоскіпливіші біографи досі не можуть провести межу між його справжнім болем та літературною маскою. Великий казкар пішов у вічність, так і не зустрівши своєї «принцеси на горошині», залишивши нам лише відлуння своєї тихої, приватної трагедії. 🎭
    1
    1Kпереглядів
  • #історія #постаті
    Володимир Дахно: Людина, яка навчила козаків підкорювати світ 📺🇺🇦
    ​7 березня 1932 року народився Володимир Дахно — режисер, сценарист і художник, чиє ім'я назавжди асоціюється з серіалом «Як козаки...». В епоху суворої цензури та «соцреалізму» він зумів створити абсолютно вільний, драйвовий та іронічний світ. 🖌️✨

    ​Народження легенд: Грай, Око і Тур 👤👤👤

    ​Ідея козаків з'явилася не одразу. Дахно, за фахом архітектор, малював козаків спочатку як довгі та короткі фігури, шукаючи ідеальні пропорції. Так народилися три архетипи:
    ​Грай — хитрий, розважливий і високий («мозок» команди). 🧠🎩
    ​Око — маленький, войовничий і швидкий («енергія»). 🗡️⚡
    ​Тур — сильний, добрий і трохи сором'язливий («сила»). 💪❤️

    ​Мова без слів 🤐🌍

    ​Геніальність серіалу Дахна полягала в тому, що козаки не розмовляли. Це зробило мультфільм універсальним: його розуміли і в Києві, і в Парижі, і в Токіо. Замість діалогів працювали міміка, пантоміма та неймовірна музика. Дахно довів, що українська культура може бути сучасною, веселою та зрозумілою без перекладу. 🎶🗺️

    ​Козаки-пророки? ⚽🔮

    ​Цікавий факт: у серії «Як козаки у футбол грали» (1970 рік) Дахно фактично передбачив склад груп чемпіонату Європи з футболу, де грала збірна СРСР (у складі якої було багато київських динамівців). Ба більше, у мультфільмі козаки обіграли англійців, німців та італійців — сценарій, про який мріє кожен вболівальник! ⚽🏆

    ​Архітектор душ 🏗️🎭

    ​Володимир Дахно створив 9 серій про пригоди козаків, а також повнометражний фільм «Енеїда». Попри величезну популярність, він залишався дуже скромною людиною і до останніх днів працював над новими ідеями. Його козаки стали першими українськими супергероями, які досі виглядають крутіше за багатьох персонажів Marvel. 🦸‍♂️🇺🇦
    #історія #постаті Володимир Дахно: Людина, яка навчила козаків підкорювати світ 📺🇺🇦 ​7 березня 1932 року народився Володимир Дахно — режисер, сценарист і художник, чиє ім'я назавжди асоціюється з серіалом «Як козаки...». В епоху суворої цензури та «соцреалізму» він зумів створити абсолютно вільний, драйвовий та іронічний світ. 🖌️✨ ​Народження легенд: Грай, Око і Тур 👤👤👤 ​Ідея козаків з'явилася не одразу. Дахно, за фахом архітектор, малював козаків спочатку як довгі та короткі фігури, шукаючи ідеальні пропорції. Так народилися три архетипи: ​Грай — хитрий, розважливий і високий («мозок» команди). 🧠🎩 ​Око — маленький, войовничий і швидкий («енергія»). 🗡️⚡ ​Тур — сильний, добрий і трохи сором'язливий («сила»). 💪❤️ ​Мова без слів 🤐🌍 ​Геніальність серіалу Дахна полягала в тому, що козаки не розмовляли. Це зробило мультфільм універсальним: його розуміли і в Києві, і в Парижі, і в Токіо. Замість діалогів працювали міміка, пантоміма та неймовірна музика. Дахно довів, що українська культура може бути сучасною, веселою та зрозумілою без перекладу. 🎶🗺️ ​Козаки-пророки? ⚽🔮 ​Цікавий факт: у серії «Як козаки у футбол грали» (1970 рік) Дахно фактично передбачив склад груп чемпіонату Європи з футболу, де грала збірна СРСР (у складі якої було багато київських динамівців). Ба більше, у мультфільмі козаки обіграли англійців, німців та італійців — сценарій, про який мріє кожен вболівальник! ⚽🏆 ​Архітектор душ 🏗️🎭 ​Володимир Дахно створив 9 серій про пригоди козаків, а також повнометражний фільм «Енеїда». Попри величезну популярність, він залишався дуже скромною людиною і до останніх днів працював над новими ідеями. Його козаки стали першими українськими супергероями, які досі виглядають крутіше за багатьох персонажів Marvel. 🦸‍♂️🇺🇦
    1
    1Kпереглядів
  • #історія #постаті
    Тадеуш Костюшко: Генерал двох світів і головний «біль» імперій.
    Якщо ви шукаєте приклад людини, для якої слово «свобода» не було порожнім звуком, то 4 лютого варто згадати про народження Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка (1746). Це був справжній «проєктний менеджер» революцій, який встиг повоювати за незалежність США, очолити повстання в Польщі та стати особистим ворогом російської імператриці катерини II. ⚔️🛡️

    Американські пригоди: Фортифікація та рівність

    Не знайшовши собі місця на батьківщині через нещасливе кохання та політичні чвари, Костюшко вирушив за океан. У США він став одним із найближчих соратників Джорджа Вашингтона. Його інженерний геній створив укріплення Вест-Пойнта, які британці так і не змогли взяти. 🇺🇸📐
    Але Костюшко був не лише військовим, а й гуманістом. Отримавши від уряду США гроші та землі за службу, він заповів продати їх, а на отримані кошти викупити з рабства темношкірих і дати їм освіту. Томас Джефферсон назвав його «найчистішим сином свободи».

    Повстання проти москви: Коси проти гармат

    Повернувшись до Речі Посполитої, Костюшко застав її у критичному стані — росія вже почала свій кривавий «бенкет» з поділу територій. У 1794 році він очолив національно-визвольне повстання. Одним із його найяскравіших ходів було залучення селян-косинерів. Селяни з перекованими на списи косами під проводом Костюшка розгромили російські регулярні війська під Рацлавицями. 🌾⚔️

    Для України ця постать також знакова, адже повстання охопило й частину Волині та Холмщини. Костюшко вірив у союз вільних народів, але сили були нерівними. Після поранення він потрапив у російський полон і був ув'язнений у Петропавлівській фортеці москви.

    Людина, яку поважали навіть вороги

    Цікавий факт: коли після смерті катерини II престол посів її син павло I, він особисто прийшов до камери Костюшка, щоб запропонувати йому свободу (і гроші) в обмін на присягу. Костюшко відмовився присягати, але виторгував звільнення для 12 тисяч інших польських полонених. 🤝🔓

    Він помер у Швейцарії, залишившись символом боротьби проти тиранії. Його іменем названа найвища гора Австралії, округи в США та незліченна кількість вулиць по всій Європі. Тадеуш Костюшко довів: можна програти битву імперії, але неможливо перемогти ідею свободи, яку ти несеш крізь усе життя. 🏔️🇦🇺
    #історія #постаті Тадеуш Костюшко: Генерал двох світів і головний «біль» імперій. Якщо ви шукаєте приклад людини, для якої слово «свобода» не було порожнім звуком, то 4 лютого варто згадати про народження Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка (1746). Це був справжній «проєктний менеджер» революцій, який встиг повоювати за незалежність США, очолити повстання в Польщі та стати особистим ворогом російської імператриці катерини II. ⚔️🛡️ Американські пригоди: Фортифікація та рівність Не знайшовши собі місця на батьківщині через нещасливе кохання та політичні чвари, Костюшко вирушив за океан. У США він став одним із найближчих соратників Джорджа Вашингтона. Його інженерний геній створив укріплення Вест-Пойнта, які британці так і не змогли взяти. 🇺🇸📐 Але Костюшко був не лише військовим, а й гуманістом. Отримавши від уряду США гроші та землі за службу, він заповів продати їх, а на отримані кошти викупити з рабства темношкірих і дати їм освіту. Томас Джефферсон назвав його «найчистішим сином свободи». Повстання проти москви: Коси проти гармат Повернувшись до Речі Посполитої, Костюшко застав її у критичному стані — росія вже почала свій кривавий «бенкет» з поділу територій. У 1794 році він очолив національно-визвольне повстання. Одним із його найяскравіших ходів було залучення селян-косинерів. Селяни з перекованими на списи косами під проводом Костюшка розгромили російські регулярні війська під Рацлавицями. 🌾⚔️ Для України ця постать також знакова, адже повстання охопило й частину Волині та Холмщини. Костюшко вірив у союз вільних народів, але сили були нерівними. Після поранення він потрапив у російський полон і був ув'язнений у Петропавлівській фортеці москви. Людина, яку поважали навіть вороги Цікавий факт: коли після смерті катерини II престол посів її син павло I, він особисто прийшов до камери Костюшка, щоб запропонувати йому свободу (і гроші) в обмін на присягу. Костюшко відмовився присягати, але виторгував звільнення для 12 тисяч інших польських полонених. 🤝🔓 Він помер у Швейцарії, залишившись символом боротьби проти тиранії. Його іменем названа найвища гора Австралії, округи в США та незліченна кількість вулиць по всій Європі. Тадеуш Костюшко довів: можна програти битву імперії, але неможливо перемогти ідею свободи, яку ти несеш крізь усе життя. 🏔️🇦🇺
    1
    1Kпереглядів
Більше результатів