Виявляється, що в YouTube тепер замість створення відео, є ще і можливість писати дописи, як це ми робимо в таких соціальних мережах, як Facebook, Instagram, Fankolo, SI8, X (Twitter), Threads, Bluesky і так далі... Правда, там було написано, що треба згадати когось, як це інколи робиться в Facebook, але це не обов'язково, а як коли, коли дійсно в своєму дописи потрібно когось згадати. Я тільки щойно це побачила, раніше про таку можливість не знала. Певно нещодавно таке з'явилася така можливість і я сьогодні вперше опублікувала в YouTube такі дописи. Докази тут, перед вами!😀⤵️ https://youtube.com/@natalia_shpirkovska_1980?si=VrjoyVz-S4E3fjJG

“Лихий король” Голлі Блек Друга частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Писати відгук на другу частину так, щоб без спойлерів, і без того складно. А коли це історія Джуд Дуарте, яка всю першу книгу впевнено йшла до успіху, то складніше стало вдвічі. Бо політичні інтриги при дворі фейрі у першій частині призвели до оце-так-нефігового-повороту, і персонажі тепер мають жити у нових умовах. Комусь подобається, комусь наче не дуже, комусь геть не подобається, але хто там його питає. В книгах я дуже люблю троп “від ненависті до кохання”, і тут він реально яскравий. Звісно, у другій частині стосунки Джуд і Кардана плавно їдуть від вимушених до компромісних, а потім доїжджають до зупиночки довіри і знову вражають так, що ти сидиш така в кінці і не можеш чохли зібрати. От наче можна було додуматися до цього ходу, але авторка якось так все викрутила, що такий розвиток подій був для мене геть не очікуваним. І, власне, ця частина гарно показує, як змінюється і зростає Кардан. Це вже не просто паскуда сферична у вакуумі, яким нам його малювали у першій книзі. У нього більше сторінкового часу і можливості проявити різні риси свого характеру. У цій частині Голлі Блек досягла класного балансу між любовною лінію і оцими політичними інтригами. Мені навіть не хотілося більше, хоча мені завжди хочеться більше! Тут все було так, як треба. Класно розкривається Двір тіней, де кожен представник по-своєму цікавий. Розкривається родина Джуд. І, звісно, є місце для драми, сліз та зради, коли здається, що таке не можна пробачити. Ну або героям треба капець як постараться, щоб виправдатися. І вони постараються, але вже в третій частині, яку після фіналу другої краще мати під рукою, щоб швидше почати читати.

Скинув побратим в наш чатик, і понеслось. Ну от це прозвучало. Стільки років нам казали, що ЗСУ бусінки, найкращі, що кращі люди країни її захищають, і от думка типового тіпа, який не в ЗСУ, ходить на мітинги, робить якісь культурні проекти - що кращі люди країни саме такі. І правда, кому воно треба сидіти в руїнах без термінів служби та відпусток, їбашитись, кращі люди таким не займаються. Я звісно не думаю, що така думка панує у всіх, хто збирається на акції і взагалі ці акції мені подобаються за атмосферою - сам би сходив. Але читати таке відверто не дуже приємно. Я не вважаю цього тіпа кращою людиною країни. Бо дивлячись на нього розумію, що друга російсько-українська війна знову буде на моїх плечах, а цей тіп як і зараз буде десь явно не поряд, кращим за мене. Пробачте. Країні треба або не пиздіти, що ми кращі люди країни - її захисники, або триматися вже цієї думки врешті.

«Басаврюк XX» Дмитра Білого — роман, що розкриває Українську Душу крізь містичну темряву. _«Басаврюк XX» — це не просто книга. Це спроба прорватися крізь завісу забуття, яку століттями натягували над Українською Історією. Дмитро Білий, історик і письменник, створює твір, що балансує між документальною правдою та гоголівською містикою, між реальністю визвольних змагань і символічним Злом, яке переслідує Україну від покоління до покоління._ 📖 Сюжет Роман починається з таємничої знахідки рукопису, що належить українському емігранту доби УНР. Цей текст стає ключем до розуміння прихованих механізмів історії — змов, окультних організацій, Храму Жаху, і боротьби тих, хто знав більше, ніж дозволено знати. Події охоплюють період між двома світовими війнами, визвольні змагання, Голодомор, повстання на Кубані — все це вплетено в канву містичного трилера. 🩸 Містика як алегорія Вовкулаки, упирі, прокляті місця — це не просто елементи жанру. Це метафори для імперського зла, яке переслідує Україну. Автор не боїться показати, як це зло пожирає героїв, як надія згасає — але водночас залишає читачеві вибір: мовчати чи боротися. 📜 Історична правда Роман заснований на реальних архівних матеріалах, які Білий осучаснив і вплів у художню форму. Це робить «Басаврюк XX» унікальним — він не просто розважає, а відкриває очі на те, що приховували. Особливо сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, цей твір звучить як попередження і як заклик. 📚🎙️🎧📽️ Читай. Слухай.Дивись.Поширюй. Пам’ятай. Цей роман — як голос із минулого, що кричить: «Не дозвольте знову стерти себе з історії!» 📌 А щоб не бути самотнім у цій боротьбі за пам’ять — підписуйся на авторський Телеграм-канал «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ…» Там — аудіобібліотека Українця, історичні подкасти, літературні рецензії, і головне — спільнота, яка не забуває. 👉 [t.me/RuslanSpeaks](https://t.me/RuslanSpeaks)

#поезія ПОДАРУЙ МЕНІ, ДОЛЕ Подаруй мені,доле, днів ще прекрасних, Сонячних, світлих і теплих ще днів! Подаруй мені, доле, трішечки щастя, Спокій і мир подаруй нам усім! Подаруй мені, доле, весен квітучих, Літечок мирних, без горя й біди... Подаруй, доле, літ веселих, співучих! Подаруй, доленько, літ без війни! Посміхнись мені, доле, щиро й привітно, Дай сили, снаги, любові, добра! Огорни ніжністю мою душу тендітну, Дай мені радості, ласки у тепла! І будем з тобою нести людям світло, Сіяти в душі зернини добра, Щоб любов між людьми А світі розквітла, Щоб віра, надія і правда жила! Марія Отрощенко.

#рослини Що це за фрукт? У нього багато назв. Офіційна — Solanum muricatum, а неофіційні — Pepino dulce (солодкий огірок), Pepino melon (огіркова диня) та Pear melon (грушева диня). Щоправда, до огірків він не має жодного стосунку. Це представник родини пасльонових — як помідор чи баклажан. А на смак — щось середнє між динею та грушею. Його батьківщина — Анди, але сьогодні його можна знайти на прилавках по всьому світу. Загалом, фрукт, який завжди трохи прикидається кимось іншим, зате ідеально освіжає в спеку й піднімає настрій самим лише своїм яскравим виглядом.

Мільйонери більше не купують Rolex — новий показник багатства — це здоров’я. І це не метафора🙅🏻‍♀️ Поки ми ігноруємо планові чекапи, еліта витрачає мільйони доларів на оздоровлення й хизується результатами ДНК-тестів так само, як раніше — годинниками чи автомобілями. Сувора правда: здоров’я стало розкішшю. Індустрія wellness поглинає трильйони доларів щороку. З’явилися клініки ніби з «Чорного дзеркала» — повністю сканують тіло й видають красиві графіки з хворобами. А черги в них — до 40 000 осіб. Дослідження за 20 років показало: у найбагатших 20% людей на планеті всі показники здоров’я покращуються, тоді як у решти 80% — погіршуються. Буквально: гроші купують кращу кров.

Памʼятаєте відео (https://youtu.be/knraIp6owGI) з ефіру на простигосподи телеканалі «Інтер», де молодий Олександр Усик запитав у братів Кличків, чи вони самі звільнять пояси, чи йому доведеться їх у нього забирати? Так ось на зустрічі з українськими захисниками після бою з Дюбуа Олександр пригадав той ефір і розповів, що тоді в нього тремтіли ноги 😅 🎥 Правда Тут. Львів Джерело - https://t.me/luckypunchnet

КАРТОННА РЕВОЛЮЦІЯ На площах зібрався свідомий народ, В повітрі гойдається різний картон. На кожному — гасло для наших господ: І вірші, і мати, ганьба на закон. Плакати — заслона з картону для них, А замість вогню є колючі слова. Це зброя вагома, що б'є не усіх, А совість у кого давно не жива. Плакати — як прапори гасла людей, Що можна обстояти завжди своє. Бо ті, хто прийшли до державних дверей Не підуть, допоки в них правда ще є. Вони розривають гнилий маніфест, Бо мають лице не прийняти його. Нехай навіть завтра скасують протест — Сьогодні ж можливо добитись всього. Слова на картоні не будуть мовчать, Залишаться в пам'яті завжди палкі. І хай ті реформи в законі горять, Коли в нас на варті картонні полки. Мирослав Манюк 24.07.2025

#думки З тобою все так. ⠀ Це не просто фраза. Це — нагадування. Тобі не потрібно бути “іншою”, щоби бути достатньою.⠀ У світі, де всі мають думку, де тебе часто міряють чужими мірками — легко загубити зв’язок із собою. Але ти маєш право: бути собою. відчувати по-своєму. обирати свій шлях. помилятися.⠀ Ті, хто критикує, — часто говорять зі свого болю. Але їхні слова не визначають твоєї цінності. Почуй себе. Зупинись. Подихай.⠀ Для жінки, яка щодня тримає більше, ніж здається. Для тієї, що сумнівається, втомлюється, шукає. Для тебе. ⠀ Твоя м’якість — це сила. Твоя вразливість — краса. Твоя правда — важлива. ⠀ Ти вже достатня. Ти вже — цілісна. ⠀ І з тобою — все так. Навіть коли здається, що ні.