#заходи #концерт
Похід у Київський Планетарій.
Повнокупольний концерт, присвячений музиці з культових відеоігор, запрошує слухачів зануритися у світ улюблених пригод, магії та незабутніх саундтреків

Київ, вул. Велика Васильківська 57/3

А ось тут на каналі «Три кванти опівночі» вийшло доволі цікаве відео про кіберпанк та його похідні.

Тож запасаємось смачненьким на вечір, і гайда дивитись 😉

#sci_fi_не_нудно

22 квітня 1918 року кримська група Армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана звільнила Крим від більшовиків.

Після підписання мирної угоди з Центральними державами в Брест-Литовську, українське командування планувало ще до підходу австро-німецьких військ зайняти Крим (що формально не належав до УНР) і взяти під контроль Чорноморський флот.

10 квітня 1918-го з частин Запорізької дивізії була сформована Кримська група на чолі з полковником Петром Болбочаном, яка й вирушила до Кримського півострова. Вона мала випередити німців (15-а ландверська дивізія генерала фон Коша наступала слідом за групою Болбочана) і заволодіти Таврійським півостровом раніше за союзників.

18 квітня армія УНР взяла Мелітополь, здолавши вперту оборону червоних. Українці продовжували безупинно насідати на більшовиків, 21 квітня зайняли Новоолексіївку і блискавичною операцією вночі захопили переправи через Сиваш. Загін відчайдух на чолі з сотником Зілинським на мотодрезинах проскочив замінований міст, розігнав найближчу охорону і під прикриттям бронепоїздів Семена Лощенка та Павла Шандрука, що рухались слідом і вели безперервний кулеметний та гарматний вогонь, дезактивував вибухівку. Результатом стрімкого наступу стала повна деморалізація більшовицького війська: піхота захопила окопи червоних, ворог покинув позиції і панічно відступив. У групі Зілинського не загинув жоден вояк.

Аби не дати противнику отямитись, Петро Болбочан не став очікувати підходу основних сил і продовжив переслідування більшовиків.

Надвечір 22 квітня Кримська група розбила більшовицький заслін під Джанкоєм, вузловою станцією на півночі півострова, і увійшла в місто, вже зайняте німцями.

До групи Болбочана почали приєднуватися кримськотатарські повстанці. 24 квітня українські загони зайняли Сімферополь, наступного дня – Бахчисарай. А кінний полк гайдамаків імені Костя Гордієнка на чолі з полковником Всеволодом Петрівим гірськими стежками просувався у напрямку Севастополя і 28 квітня розпочав бої з більшовиками на підходах до міста. Як наслідок, 29 квітня Чорноморський флот підняв український прапор і оголосив про підпорядкування уряду в Києві.

Однак успіхи українського війська загострили відносини між союзниками. 26 квітня німецька дивізія оточила всі місця дислокації українських військ у Сімферополі та оголосила ультиматум Петру Болбочану негайно скласти зброю і виїхати з Криму. Після напружених перемовин Кримська група 27 квітня залишила півострів і зі зброєю, знаменами та значною частиною захопленого майна передислокувалася до околиць Мелітополя.

Попри такий підсумок, кримський похід виявив блискучий талант полковника Петра Болбочана і став справжнім тріумфом українського війська, однією з найбільш романтичних сторінок нашої воєнної історії.

Гетьман Павло Скоропадський саме завдяки акції Петра Болбочана зміг приєднати Крим до України на правах автономії і зберегти під українською владою Чорноморський флот. Але внаслідок антигетьманського повстання наприкінці 1918-го всі здобутки в Криму було втрачено.

Хрестовий похід, якби замість коней використовували хомʼяків

#природа
Лагуна Брава – бірюзовий скарб Гватемали.
У самому серці Гватемали, серед густих джунглів і величних гір департаменту Уеуетенанго, захована справжня перлина природи – Лагуна Брава, або, як її називають місцеві, Йолнабах. Цей мальовничий куточок із кришталево чистою бірюзовою водою є одним із найзагадковіших і найменш відвідуваних природних чудес Центральної Америки.

Лагуна Брава вражає своєю красою: її яскраво-бірюзові води, оточені густим тропічним лісом і скелястими пагорбами, створюють враження, ніби ви потрапили в інший світ. Колір води настільки насичений, що здається, ніби природа використала найяскравішу палітру. Цей відтінок утворюється завдяки високому вмісту мінералів, зокрема карбонату кальцію, які відбивають сонячне світло, надаючи лагуні магічного сяйва.

Дістатися до Лагуни Брава – це справжня пригода. Розташована в віддаленій місцевості, вона вимагає від мандрівників витривалості: шлях пролягає через ґрунтові дороги, густі ліси, а подекуди й пішохідні стежки. Часто туристи наймають місцевих провідників, які не лише допомагають орієнтуватися, а й розповідають захопливі історії про регіон. Дорога може тривати кілька годин, але краса, яка відкривається перед очима, варта кожного кроку.

Лагуна має особливе значення для місцевих громад, зокрема для народу майя, які вважають її священним місцем. За легендою, води лагуни мають цілющі властивості, а сама вона є домом для духів природи. Місцеві жителі дбайливо охороняють цю територію, прагнучи зберегти її недоторканність і чистоту. Через це масовий туризм тут не розвинений, що робить Лагуну Брава ідеальним місцем для тих, хто шукає єднання з природою та спокою далеко від метушні.

Окрім естетичної насолоди, лагуна пропонує можливості для активного відпочинку. Відвідувачі можуть поплавати в прохолодних водах, досліджувати навколишні печери або влаштувати похід до сусідніх водоспадів. Проте варто пам’ятати про екологічну відповідальність: залишати сміття чи завдавати шкоди природі тут категорично заборонено.

Лагуна Брава – це не просто природна пам’ятка, а й символ гармонії між людиною та природою. Вона нагадує нам про важливість збереження таких скарбів для майбутніх поколінь. Якщо ви мрієте відкрити для себе місця, де час ніби зупинився, а природа розкриває свої найчарівніші таємниці, Лагуна Брава чекає на вас.

28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений.

У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності.

Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині.

На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів.

28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця.

У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова.

Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939).

На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність.

30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.

#архів
Український археолог Дмитро Яворницький веде похід з гідом по Дніпру, початок ХХ століття

15 квітня 1920 року в бою за Вознесенськ військо УНР здобуло важливу перемогу над більшовиками, захопивши склади з боєприпасами.

Бій за Вознесенськ став однією з ключових подій Першого зимового походу, коли частини Дієвої армії УНР під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка вирушили в партизанський рейд тилами білих та червоних російських частин. Цей похід ставив за мету зберегти боєздатність армії та продемонструвати усім, що незалежна Україна жива і продовжує боротьбу. Також були сподівання підняти повстання проти більшовиків і витіснити їх з України.

15 квітня учасники походу підійшли до Вознесенська. Розвідка встановила, що у місті – великий гарнізон більшовиків, 600 - 700 чоловік піхоти, за підтримки кінноти та гарматної частини. До того ж у той час у Вознесенську відбувався місцевий з’їзд представників більшовицьких осередків, тож була імовірність, що всі учасники з’їзду стануть також до зброї і збільшать кількість ворожого гарнізону. Тож успіх бою міг стати наслідком тільки несподіваності нападу та відваги атакуючих. Перед початком операції козаки склали на купу всі свої набої та поділили їх порівну: кіннотники отримали по три патрони на рушницю, піхотинці мали і того менше.

Більшовики знали про наближення Української армії і відповідно приготувалися для її зустрічі. Ворог підпустив українські лави на 400 кроків до міста і потім почав осипати їх дощем рушничних і кулеметних куль й одночасно з боку залізниці почав обстріл бронепотяг. Українські козаки мало стріляли, бо не мали чим. Ворог перейшов у конрнаступ, а козаки за наказом почали відходити на кращу позицію, щоб спробувати виманити ворога із укриття в поле, де їх зупинив картеччю з гармат Кінно-горний дивізіон полковника Алмазова.

У вирішальний момент у позиції червоних врубався кінний полк Чорних запорожців під командою Петра Дяченка – і зламав їхню лаву. Атаку підтримали повстанчий відділ отамана Гулого-Гуленка та кінний полк під командою полковника Литвиненка. Чимало козаків ішло в атаку голіруч, плескаючи у долоні, аби підбадьорити побратимів та зімітувати постріли.

Більшовики потрапивши в пастку, почали панічно розбігатися, кидаючи зброю, кашкети, чоботи, шинелі. На полі бою лишилося біля 250 трупів і до 400 поранених більшовиків, забиті коні та різне військове майно. Втрати української повстанської армії були двоє загиблих козаків та п’ятеро поранених.

Армії УНР дісталися величезні трофеї: 2 000 000 набоїв, 48 кулеметів, 28 гармат, 5 000 гвинтівок, необхідні медикаменти. Значними були і захоплені запаси господарського майна: це майно за доступними цінами продавалося місцевим мешканцям. Вручена сума дозволила впродовж двох-трьох наступних тижнів нормально забезпечувати армію: на відміну від денікінців та більшовиків українське військо не грабувало селян, а купувало у них все необхідне.

Ця бойова операція стала однією з найвизначніших українських перемог у 1920 році, що мало визначальну роль для піднесення бойового духу Армії, і дозволила успішно продовжити Перший зимовий похід Армії УНР. Загалом за весь рейд тилами ворога було пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв. Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року з’єднанням його учасників з польсько-українськими частинами та звільненням Києва.

#думки
ТОП-5 міфів про психологів: Давайте розвінчаємо їх.
Психологія оточена безліччю стереотипів. Через це багато людей відкладають похід до спеціаліста або зовсім відмовляються від допомоги. Розберемо найпоширеніші міфи про психологів та дізнаємося, що з цього правда.

❌ Міф 1: Психолог дає поради, як правильно жити
🔹 Насправді: Хороший спеціаліст не дає порад, не нав’язує свої погляди та не говорить, що вам робити. Його завдання – допомогти вам самостійно знайти рішення, розібратися в собі та впоратися з труднощами.

❌ Міф 2: До психологів ходять люди із серйозними проблемами
🔹 Насправді: Консультації корисні не лише у важких ситуаціях. Багато людей звертаються до спеціаліста, щоб покращити самооцінку, налагодити стосунки або просто краще розуміти себе.

❌ Міф 3: Психолог може прочитати думки
🔹 Насправді: Психологи не екстрасенси та не вміють «зчитувати» вас з першого погляду. Вони аналізують поведінку, емоції та запити клієнта, але без вашого бажання та відкритості ефективна робота неможлива.

❌ Міф 4: Один візит – і всі проблеми вирішені
🔹 Насправді: психологія – це не магія. Робота над собою потребує часу, і результати з’являються поступово. Але вони стійкі та глибокі, якщо ви дійсно працюєте над собою.

❌ Міф 5: Якщо поговорити з другом, це те ж саме, що консультація у психолога
🔹 Насправді: друзі можуть підтримати, але вони не мають професійних навичок, щоб допомогти вам впоратися з глибшими проблемами. До того ж, друзі часто дають суб’єктивні поради, а не працюють з першопричинами.

Психологія – це не про слабкість, а про турботу про себе. Якщо у вас є питання чи труднощі – не бійтеся звертатися до спеціаліста. Ваше ментальне здоров’я важливе!

#природа
Dragon Crest, або гора Кхао Нгон Нак, — це один із наймальовничіших природних скарбів провінції Крабі в Таїланді. Розташована в національному парку Хат Ноппхарат Тара – Му Ко Пхі Пхі, ця гора приваблює туристів і любителів активного відпочинку завдяки своїм захопливим краєвидам і унікальному пішохідному маршруту.

Чому варто відвідати Dragon Crest?

Назва "Dragon Crest" (Гребінь Дракона) походить від хребта гори, який нагадує спину міфічного дракона. Висота гори становить близько 565 метрів над рівнем моря, а стежка до вершини простягається на 3,7 км в один бік. Хоча похід може бути фізично вимогливим через круті підйоми та тропічну вологість, винагорода на вершині варта зусиль. З оглядового майданчика відкривається панорама на 360 градусів: зелені джунглі, карстові скелі, блакитні води Андаманського моря та далекі острови, такі як Пхі Пхі та Хонг.

Що потрібно знати перед походом?

- Час і підготовка: Найкраще вирушати рано вранці, близько 8:00, коли парк відкривається, щоб уникнути спеки та натовпу. Похід займає 3–5 годин залежно від темпу. Рекомендується взяти щонайменше 2 літри води на людину, зручне взуття (не шльопанці!), сонцезахисний крем і перекуси.
- *Маршрут добре позначений, з інформаційними табличками та маркерами кожні 500 метрів. По дорозі можна побачити тропічну флору, водоспади та, якщо пощастить, диких тварин, таких як ящірки чи мавпи. Однак варто триматися стежки, адже деякі ділянки біля вершини мають круті обриви.

Як дістатися?

Dragon Crest розташований приблизно за 20 км від Ао Нанг і 30 км від міста Крабі. Найзручніше дістатися на орендованому скутері, таксі чи сонгтео (місцевому транспорті). На Google Maps шукайте "Checkpoint Mu Ko Phi Phi National Park", щоб знайти правильну точку старту.

Поради для незабутньої пригоди

- Починайте похід у сухий сезон (листопад–квітень), щоб уникнути слизьких стежок.
- Не намагайтеся залізти на скелі, огороджені для безпеки, — краєвиди прекрасні і без ризику.
- Залишайтеся на вершині трохи довше, щоб насолодитися спокоєм і зробити пам’ятні фото.

Dragon Crest — це не лише фізичне випробування, а й можливість зануритися в красу природи Таїланду. Цей похід залишить у вашому серці незабутні враження та бажання повернутися знову!