#вистави Пристрасна, ніжна вистава "Любов на дотик"! Саме час запросити другу половинку в театр на романтичну виставу, яка розповість про кохання мовою танцю. Артисти кажуть, що після вистави ви точно вийдете з теплом у серці та, можливо, із бажанням сказати “Я тебе люблю” найважливішій людині у своєму житті. Перевіримо? • Будинок Кіно • 15 лютого та 7 березня Квитки: https://concert.ua/uk/events/lyubov-na-dotik

Пісня Dicke Titten від Rammstein — це той випадок, коли ти не знаєш, чи сміятися 🤣, чи уважно дослухатися до кожного слова 🎧. Важкий, маршовий ритм, помпезні духові і текст, що звучить як особисте оголошення від німецького тракториста 🚜. Гімн мрії чи іронічний стьоб? Герой пісні простий, як шматок брецеля 🥨: йому не потрібна розумна, турботлива чи ніжна жінка. Йому потрібні „великі груди“ – і все 🤷‍♂️. Але тут же Rammstein граються з кліше, підкручуючи градус до абсурду 🔥. Це стьоб над примітивним чоловічим мисленням чи просто черговий провокаційний хіт? 🎶 Інструментал додає ще більше іронії: оркестровий мотив звучить як щось між військовим маршем і пивною піснею. А відео? Це окремий витвір мистецтва – тріумф стереотипів, карикатурний і водночас епічний 🎭. Якщо Rammstein — це група, що любить шокувати ⚡, то тут вони ще раз доводять: вони можуть зробити це навіть тоді, коли співають про… ну, самі знаєте що 🍒🍒. Як тобі ця пісня: смішно 🤪, соромно 😳 чи качає? 🤘 #Коло_Музики

#поезія Не віддам. Чому тебе комусь віддати мушу? Із діда-прадіда ти є моя земля, Ця яблунька і ця крислата груша, І оця ніжна пісня солов‘я! Чим ми з тобою, земле, завинили, Від чого нас потрібно визволять, І що з тобою ми не так робили, Що нас прийшли додому убивать? Чому із кимось мусимо ділитись, Чому повинні з дому ми тікать, В якому сні комусь могло наснитись, Що можна все оце у нас забрать?! Сьогодні кожен клаптик твій із кров‘ю, Ну як, скажіть, комусь можна віддать, Оцей садок посаджений з любов‘ю, Цієї річки свіжу благодать?! Цю стежечку ріднесеньку до болю, Що у будинок батьківський веде, Той кому почуття ці не відомі, Можливо й зможе зрадити тебе. Любов Грищенко.

За що ми любимо жінок За гарний зовні силует, Чи тіла дивний, ніжний стан, Чи за спокусливий секрет Очей бездонних океан? Чи просто добра і відкрита, Дарує в мові насолоду? За те, що щира й працьовита, Чи за просту душевну вроду? Ми часом ладні до зірок, Заради них добратися. За що ж ми любимо жінок? Не важко розібратися. Закон є в чоловіка певний, Щоб жінку він назвав своєю, Ми любимо свій стан душевний, Який присутній поруч з нею. Не так краса і ніжна врода, Мужчин захоплює в жінках, Важливо, щоб була пригода, Азарт і пристрасть у думках. Важлива віра в його сили. Як чоловік оце відчує – Здолає гори й небосхили, Та жінку він не розчарує. Це не навчання, не урок, А так триває вже віки, Ми любимо лиш тих Жінок, З якими ми - Чоловіки. Автор: Роман Марковський ✍️ Розмістити свій вірш на каналі https://t.me/poeziya_ua

Коли війна стала буденністю… Як навчитися жити заново? — Що робиш? — Та… вигляд, що все добре. Як часто ми кажемо це, навіть не замислюючись? Понад три роки війни. Спочатку шок. Потім біль. Потім безсилля. А далі… просто тиша, якийсь фон за вікном, але байдужість і відчай поряд. Не тому, що легше. А тому, що психіка вирішила: «Досить». Так вона нас захищає. Закриває від болю, щоб ми не зламалися. Підвищує кортизол ,адреналін , аби вижити ,щоб страх не зламав. Але разом із болем вона закриває і наші відчуття радості, натхнення, любові. Ми ніби живемо, як на автопілоті , все по схемі, робота (дім ,буденні справи ), але більше спостерігаємо, ніж відчуваємо. Чому так відбувається? Коли реальність стає надто важкою, психіка обирає «відключення», інстинктивно вона хоче просто вижити. Ми ніби функціонуємо: працюємо, спілкуємось, сміємось. Але всередині — емоційний вакуум. Тому багато хто каже: «Я ніби дивлюсь на життя через скло». Але чи є інший вибір? Так, вибір є завжди. Навчитися жити заново. Навчитися жити у цих умовах сьогодення, у хаосі , але вчитися і знаходити свої способи саморегуляції , внутрішньої особистої стабільності . Раніше ми відкладали життя «на потім». На кращі часи. На мир. На стабільність. Будували великі , довгі плани, мрії. Але зараз приходить розуміння: жити треба не тоді, коли стане легше, стабільно і тому подібне. Не стане. Просто світ змінюється , і він вже ніколи не буде таким як колись. Наша психіка любить контроль і стабільність , бо так легше ,все зрозуміло , а у хаосі нічого незрозуміло, як будуть розгортатися далі події. З'являється тривога , птср і депресія , різні порушення нормального функціонування життя , бо всі ресурси ,енергія йде на тривогу за майбутнє , страх та агресія просто поїдають енергію життя , та ніхто незнає ,що там попереду ... Варто відпустити контроль , дозволити собі просто жити у цій миті , вчитися підлаштовуватися , дихати , відчувати життя. Жити треба зараз. Мрії реалізовувати. Любити , радіти ,навіть тому ,що сьогдні пощастило прокинутися, побачити рідних, сонце, новий день, нова можливість щось принести добре у цей світ . Багато хто сьогдні не прокинувся , а хтось живе і в важчих умовах... Це нагадує, як важливо цінувати кожну мить , кожне благо яке приходить в твоє життя, і дякувати за це. Вчитися фокусуватися на хороших моментах життя. Ресурси, що повертають до життя .Збережи. Практикуй . ✨ Почни вести щоденник подяки . Щодня знаходити в кожному дні по 3-5-10 пунктів за що я вдячний собі , за що вдячний світу, за що вдячний близьким людям , і записувати . ✨ У кожній миті є сенс. Ти п’єш каву, і її тепло розливається по тілу. Її аромат , чи звертаєш увагу на те який в неї аромат ? Вона міцна , чи ніжна ? З корицею, чи сиропом ? Ти йдеш по вулиці, і вітер ніжно торкається шкіри. Ти чуєш голос близької людини, і розумієш, що вона тут, поруч, жива. ✨ Простір для бажань — що ти хочеш? Не треба грандіозного. Просто зараз. Чашку гарячого шоколаду? Пройтись босоніж по траві? Це і є справжнє «жити». ✨ Творчість і дія — роби, що наповнює. Навіть якщо це просто записати свої думки, намалювати щось чи зробити приємність іншій людині. ✨ Відчуття — це те, що повертає до реальності. Можна тікати в думки, в плани, в екрани, в роботу. А можна навчитися бути тут і зараз. Відчувати не лише війну, а й життя, яке триває. ✨ Коли починаєш жити усвідомлено, навіть прості речі набувають глибини. Теплий хліб на сніданок стає не просто їжею, а моментом затишку. Обійми друга — не просто жестом, а нагадуванням: «Я тут, я відчуваю, я з тобою». ✨ Важливо навчитися не просто функціонувати, а жити з усіма фарбами і відтінками життя. Не лише виживати. А сміятися, плакати, творити, любити, хотіти, просто жити. Війна навчила цінувати. Вона забрала ілюзію вічного завтра. Є тільки зараз. І питання не в тому, щоб вижити. А в тому, щоб жити. Повернути собі життя — це вибір. Так, війна триває. Але і ми теж. І питання не в тому, коли це все закінчиться. А в тому, чи не забудемо ми, як відчувати і яке життя на смак. Відчуй зараз. Не відкладаючи на потім. Живи! #життяпродовжується #тутізараз #цінуймомент #усвідомленість #силавсередині #психологіяжиття #ментальнездоровя #відчувайжиття #подякажиттю #емоційнийінтелект #ресурси #життяпідчасвійни #психіка #саморегуляція #балансвсередині #відчувати #пережитивійну #тривога #усвідомленежиття #психологічнастійкість #коучинг #ментальнарівновага #психологічнадопомога #психологияличности #невідкладай #поверненнядосебе #силамоменту #внутрішнягармонія #життясмакує #психоемоційнездоровя Показати менше

#поезія Ах! Українська жінка – дивовижна! Краса у неї із роси й води. Чарівна і розумна, дуже ніжна, Чутлива й поміркована завжди. Весь час у праці, вміє все зробити, З дітьми погратись, розказать казки… Зварити борщ, вареники зліпити, А для гостей – смачні медовики. У хаті в неї вишукано й чисто, Чарівні квіти в вазі на столі. Вона всміхатись вміє променисто, Усі доглянуті у радості й теплі. А як погляне – серденько холоне! А заспіває – мовкнуть солов’ї. А щирим словом до душі пригорне, Й піснями відізвуться всі гаї… Вона прекрасна! Просто чарівниця! У серці мудрість, ніжність й доброта. І на обличчі посмішка іскриться, Хоч доленька буває непроста. Надія Красоткіна

М'яка, ніжна, волохата – і вся твоя! Шоколадна мрія. Цей шоколад просто обожнюють діти 😍 Він стає справжнім хітом, адже поєднує ніжний молочний шоколад, фісташкову пасту та пішманіє фісташка-ваніль 🤤 Смачний, натуральний і такий особливий, що навіть найвибагливіші гурмани не зможуть встояти 🤫 Виготовлений лише з преміум інгредієнтів ✅ Замовляй прямо зараз 3 шоколадки та отримай -20% ЗНИЖКИ 🥰 А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁 Щоб замовити гранолу переходьте за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/rt7DO5 Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити! Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #шоколад #шоколадка #люблюшоколад #українськийшоколад #шоколаднийрай #смачнийшоколад #зробленовукраїні #українськийбренд #ручнаробота #смакота #гурман #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #подарунок #новинка

#поезія Хай я тепер не зовсім молода, Вже сивина в волоссі - не новинка, Хай не така легка моя хода, Та я і зараз - ніжна, справжня жінка! Нехай здоров'я в мене вже не те, Хай не азартна стала поведінка, - Та й досі маю щось в собі святе, Була і буду справжня, щира жінка! Хай менш енергії тепер уже в мені, І чути, часом, хрускіт у колінках, - А серце й зараз від кохання у вогні, Бо я - чуттєва, ніжна, справжня жінка! Хай зморшки трошки глибшими стають, Хай не відмінна, з вигляду, оцінка, - Так, вже мені ''шістнадцять'' не дають, Та я, така ж, щаслива, справжня жінка! Людмила Степанишена

У покинутому селі серед лісів стояв старий дім. Кам’яний, темний, зарослий плющем, він дихав — не як живе створіння, а глибоким холодом, що заповнював груди кожного, хто наважувався ступити всередину. Люди уникали його — казали, що вночі з вікон видно тіні, а з підвалу лунає дитячий плач. Але одного дня туди приїхала дівчина на ім’я Марта. Вона не вірила в привиди. Її приваблювало саме те, що цей дім був забутий усіма . Марта шукала тишу, але натомість знайшла жах. У першу ж ніч дім почав "говорити": підлога стогнала, двері відчинялися самі, а з дзеркал дивилися не її очі. Найстрашнішим було не те, що вона чула голоси, а те, що вони знали її ім’я, її думки, її мрії. Кожна ніч ставала довшою. Вона бачила тінь дитини, яка сиділа на ліжку й шепотіла: — Вони забрали мене… Не йди вниз… будь ласка… Але Марта пішла. У підвалі вона знайшла старе ліжечко, повністю поросле грибком, і розбиту музичну скриньку. Коли вона її торкнулася — усе довкола змінилося. Стіни дому затряслись, і з темряви піднялася постать — темна, висока, з безліччю рук, кожна з яких тримала уламки дитячих іграшок. Це було те, що забрало дитину. Марта не тікала. Вона заговорила. Вперше хтось не кричав і не кликав на допомогу. Вона сіла на підлогу й сказала: — Я знаю, як боляче бути покинутим. Тоді сталося диво — страх ущух. Тінь завмерла, руки впали, і з неї вийшла душа дитини. Маленька дівчинка. Вона торкнулася Мартиної руки й прошепотіла: — Дякую. Дім зітхнув востаннє. Біль і темрява розвіялися. На ранок сонце освітило чисті стіни, а в повітрі пахло м’ятою. Марта залишилася жити в тому домі. Вона перетворила його на будинок для дітей, які втратили дім, як і вона. Ніхто більше не чув голосів чи плачу. Але інколи вночі з музичної скриньки лунає ніжна мелодія — пам’ять про тих, хто нарешті знайшов спокій.

Вічність у кожній миті . --- Все частіше і частіше ловлю себе на думці, що так хочеться бути ближче до природи , злитися в одне єдине ціле, забути про тривоги ... В густих лісах, де ворон кличе в далечінь, Де білка дивиться в глибини душі твоєї, Де шелест листя — вічний мій кораль, Туди серце рветься з міської рутини. Там, де свобода — вільний птах, що в небо мчить на шаленій швидкості. Де тиша звучить, мов лікувальна струна, по спіралям душі підіймаючись , сцілює кожну клітинку. Де сонце — це промінь любові, що в серці живе та палає, мов фенікс із самоцвітів, З попелу смутку, в сяйві відроджений, Розправив крила , блиском оповитий, В свободі весняній, навік утверджений. Там серце моє вільне, під ноти природи навпнюється , цвіте, свободою наповнюється. В веснянім небі, дух мій ожива, Відроджений, очищений, оновлений, Свободу, як коштовність, в серці зберігає. Вдихну весни п'янкий, живий напій, Розправлю крила, мов вільний сокіл, Забуду місто, гамір той німий, Стану я в лісі, частиною дива, ніжна й щаслива. Під шепіт трав, під спів пташиних зграй, я феєю лісною стану. Тут кожна гілка — мій священний дім, Тут кожен камінь, клен, сосна — мудрий провісник, Тут вітер співає,говорить,шепоче, з усіх сторін, Тут ліс — мій храм, мій вічний, вірний спутник . Віддамся поклику землі , вітрам, небесному світилу, Забуду про страхи, котрі щодня стискають серце, залишу фальш котру щодня взираю, як люди надягають різні маски . Тут думки вільні, як сокіл у польоті, Тут серце б'ється в ритмі зоряних ночей, Мов водоспад, що в сяйві місяця шумить. У тиші лісу — мій притулок вічний, Де час — ріка, що в вічність лине, Де кожна думка — мов коріння, що вглибини проростає, Де кожен вдих і видих — мій шепіт таємний, мій подих чарівний ! Де кожен погляд — волі чистий світ безмежний, Де кожен дотик — щастя ніжний цвіт. І в цій красі , знаходжу вічність в кожній миті ! -- Olga.Felis© #справжняблизькість #ДушевнийСпокій #ЗціленняДуші #ЄднанняЗПриродою #психолог #ГармоніяЗСобою #ПоезіяДуші #ЛісоваТерапія #Відродження #СилаПрироди #Натхнення #фенікс #ВнутрішняСвобода #ПошукСебе #трансформація #ЕмоційнийДобробут #Антистрес #Релаксація #Самовдосконалення #ЖиттяВМоменті #ПрироднаКраса #ПоетичнаДуша #ВнутрішняТиша #ШляхДоСебе #ГлибинаДуші #МистецтвоЖиття #ВідчуттяСвободи #Дзен #Рефлексія