УЖЕ ПРИХОДИТЬ ЛИШ ВВІ СНІ (Світлій пам’яті полеглого героя земляка Коса Андрія) Старенька мати у сльозах Похоронила сво́го сина, Тепер до неї йде лиш в снах, Домівка в нього – домовина. Героєм ліг, хоч жити мав, Героєм ліг за Україну, Життя своє́ Андрій віддав, Плекав у серці солов’їну. То ж плаче мати у журбі, Трима світлину біля серця, Андрій поліг, вона в мольбі, Слізьми́ наповнила б відерця. Вона тримає кожен звук, Тримає сміх його у хаті, А він зазнав нестерпних мук І в землю довело́сь лягати. Тако́ж трима його сліди У погляді, у кожній зморшці, Та син не зможе більш прийти, Його не вздріне у віконці. А ще ховає між хустин Його світлину з фронту з болем, Не меле більш життєвий млин, Наповнилась домівка горем. Андрій не верне вже назад, Не ступить більше на пороги, І не поса́дить свій він сад, Скінчились тут його дороги. У вітрі голос молодий, І поле кроки пам’ятає, Та шлях закінчився земний, А мама сльо́зи проливає. 15.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1049565

🫂 Уродженця Шрі-Ланки, який загинув 3 квітня, поховають у селі Млинове на Волині. Так забажав сам воїн, - Млинівська селищна рада. Хакуру Баддалаге Гедана Лахіру Кавінда Хатхурусінгхе приєднався до Інтернаціонального легіону у жовтні 2023 року. З червня 2025-го служив у підрозділі ЗСУ як головний сержант – командир відділення роти контрдиверсійної боротьби. Боєць загинув на Сумщині під час виконання бойового завдання. ⚡️За бажанням самого воїна та за згодою родини, його поховають у Млинові поруч із командиром і побратимом Патапілі Хеваджа Шенана Ранішкою. Той також був родом зі Шрі-Ланки і загинув раніше. "Давайте з гідністю проведемо в останню дорогу хороброго Воїна, справжнього Героя, який віддав своє життя за мирне небо в нашій Україні!", - написали в громаді. Поховають військового на місцевому кладовищі. Заупокійна служба за загиблим уже відбулася на батьківщині воїна – у Шрі-Ланці, за буддистськими традиціями.

Художник Ігор Кузьменко "Старий млин у променях сонця", 2026 р.

КОМУНАРИ Вожді “свободу” нам дали, Користуватись не навчили. Її тримали, як могли, І нехотя розбили. Не знали, що з нею робить, Та й треба йти, було, до праці. Вже не було кого громить, Стояли пограбовані палаци. Усе “загарбане” вернули, Наїлись, напились. По тому міцно всі поснули, А рано піднялись. Похмілля нам давило скроні, Йшли на комунівські лани. В крові назад несли долоні, Махали нам крильми млини. А завтра знову жито косим, Все на комунівській землі. Хоч всі обдертії і босі, В руках криваві мозолі, Та коси — дзень, дзень, дзень, Кладуть вали грабки... Так починали новий день Молоді більшовики. Осінь прийшла, помолотили, В район забрали все зерно. Щось комунарам наділили, І всі розбіглися давно. 1954 Григорій Сагайдак

#історія #речі 🕯 Анемометр: Як людство навчилося міряти ефірну примху 🕯 📜 Давньогрецькі стартапи та забудькуватість віків. Все почалося, як це часто буває в історії науки, у Давній Греції. Близько 50 року до н.е. такий собі Андронік із Кірра побудував у Афінах «Вежу вітрів». Це була восьмикутна споруда, прикрашена зображеннями богів вітрів (Борея, Зефіра та компанії), а на верхівці красувався флюгер-тритон. Він показував напрямок, але не силу. Щодо вимірювання швидкості, то античні джерела туманно натякають на якісь спроби, але конкретних креслень не залишили. Потім настало Середньовіччя, і всім стало трохи не до вітру — головне було, щоб млин крутився. 🎨 Леонардо да Вінчі та мистецтво підвішування дощечки Справжній ренесанс ідеї стався у XV столітті. Наш всюдисущий геній, Леонардо да Вінчі, між малюванням посмішки Мона Лізи та проектуванням танків, вигадав перший задокументований анемометр. Його конструкція була геніально простою: підвішена рухома дощечка. Чим сильніший вітер, тим сильніше вона відхилялася від вертикалі. Леонардо навіть придумав шкалу для цього пристрою. Це було мило, працювало, але... не дуже точно на сильних поривах. 🎩 Леон Баттіста Альберті: Архітектор вітру Паралельно з Леонардо, або трохи раніше, над цією проблемою мізкував інший гуманіст — Леон Баттіста Альберті. Він запропонував схожу конструкцію, але зробив акцент на тому, що це прилад для архітекторів, аби вони розуміли, чи не здує їхню чергову базиліку. Можна сказати, Альберті стояв біля витоків будівельної аеродинаміки. 💨 Доктор Робінсон і революція чашок Наступні кілька століть вчені розважалися тим, що вдосконалювали дощечку Альберті-да Вінчі. Але справжній прорив здійснив у 1846 році ірландський астроном Джон Томас Ромні Робінсон. Він, мабуть, втомився від того, що дощечка плескає на вітрі, і придумав... чашки! Його анемометр складався з чотирьох напівсферичних чашок, закріплених на горизонтальних спицях, що оберталися на вертикальній осі. Вітер дув у чашки, конструкція крутилася, а спеціальний механізм рахував оберти. Це було революційно. Чому? Бо, на відміну від дощечки, чашковий анемометр реагував на вітер з будь-якого напрямку однаково. Це був золотий стандарт метеорології на наступне століття. 📡 Сьогодення: Ультразвук і лазери Сьогодні чашкові анемометри все ще живі (особливо на дахах заміських будинків), але професіонали перейшли на вищий рівень. Ультразвукові анемометри вимірюють час, за який звук проходить між датчиками — вітер прискорює або сповільнює звук. А лазерні анемометри (лідари) взагалі стріляють променями в небо, щоб виміряти швидкість руху мікроскопічних частинок у повітрі. Це вже космос, панове. 🌬 Епілог Тож, коли ви наступний раз побачите на прогноз погоди цифру «7 м/с», згадайте цю довгу еволюцію. Від мармурової вежі в Афінах і дощечки Леонардо — до ультразвукових датчиків. Людство пройшло довгий шлях, щоб навчитися вимірювати те, що неможливо помацати, але що так легко може зірвати з вас капелюх.

💫 На Оболоні до Масниці пригостили понад 300 мешканців На території ринку «Явір-95» (вул. Левка Лук’яненка, 14) поблизу Пункту Незламності відбулася ініціатива до Масниці — безоплатне частування млинцями з медом та узваром. Захід організували громадський діяч і підприємець Володимир Старовойт разом із дружиною Ольгою Старовойт, співзасновницею СЦ «Перспектива-Оболонь». Протягом дня до ініціативи долучилися понад 300 киян-оболонців — люди поважного віку, багатодітні родини, малозабезпечені мешканці району. Ініціатива стала продовженням системної роботи команди. Під час нещодавніх сильних морозів у Пунктах Незламності на Оболоні протягом місяця організовували безоплатне гаряче харчування, яким охопили понад 2000 мешканців. Організатори наголошують: такі заходи — це частина постійної підтримки киян в період війни🤝 #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

😱 «Блін клали на обличчя покійнику»: українці повинні забути про Масляну і відродити святкування Колодія Млинці і спалення опудала - це чужі, нав’язані нам московські традиції, пояснює директорка музею живої історії «Мамаєва Слобода» Карина Олійник. Справжнє українське свято зустрічі весни — це Колодій, і його символи мають глибокий підтекст.

Не просто млинці! Млинці з припіком по-домашньому . Це не просто млинці — це справжня знахідка для тих, хто любить швидко, ситно і дуже смачно 🤍 Млинці з припіком готуються по-особливому: спосіб обсмажується разом із тістом і стає частиною кожної шматочки. Вони виходять рум'яні, соковиті та ароматні — ідеальні для сніданку або вечора. У відео покажу всі тонкощі препарату та поділюся секретами, щоб вони вийшли з першого разу. Обережно — родина проситиме готувати їх знову і знову 😉 🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞🥞 Рецепт млинців з припіком: 3 яйця 1 ст л цукру 1 ч л солі 400 мл молока 200 мл окропу 180 г борошна 2 ст л олії 100 г ковбаси 100 г сиру зелень

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ Вареники - одна з найпоширеніших страв із вареного тіста з начинкою: пісною чи скоромною - залежно від християнського календаря. Для неї використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу й навіть борошно. Борошняна начинка була типовою для Полтавщини та Південної Чернігівщини. Вареники широко вживали не лише як повсякденну обідню страву, а й на врочисті дні (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вони були обов'язковою стравою, яку несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки - породіллі. При цьому вимовляли: «Щоб повна була завжди, як вареник». У цих випадках вареники символізували продовження роду. Із сиром, мащені сметаною, були неодмінною стравою на Масницю (Сиропуст) поряд із млинцями, оладками, налисниками. З відривного календаря "Криниченька" за 16 лютого. ----------

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ Вареники - одна з найпоширеніших страв із вареного тіста з начинкою: пісною чи скоромною - залежно від християнського календаря. Для неї використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу й навіть борошно. Борошняна начинка була типовою для Полтавщини та Південної Чернігівщини. Вареники широко вживали не лише як повсякденну обідню страву, а й на врочисті дні (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вони були обов'язковою стравою, яку несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки - породіллі. При цьому вимовляли: «Щоб повна була завжди, як вареник». У цих випадках вареники символізували продовження роду. Із сиром, мащені сметаною, були неодмінною стравою на Масницю (Сиропуст) поряд із млинцями, оладками, налисниками. З відривного календаря "Криниченька" за 16 лютого. ----------