ТИША НЕДОВГО ТРИВАЛА

В нас тиша недовго тривала
І спокій недовго в нас був,
Спільнота з світів споглядала…
Ніхто з них страху не відчув.

А ми у страху потерпали,
Ховатись не було куди,
Лиш Бога в молитві благали,
Аби не зазнати біди.

Хоч горя нам знову додалось,
Та свічі життя в нас горять,
Навколо гриміло, зривалось…
І далі убивці гатять.

Та тиша була́ лиш для то́го,
Щоб ворог усе спорядив,
Нічого нема в них святого –
Він безліч вкраїнців убив.

І бункерний знов на трибуні
Лепече усім про свій план,
З-за нього вкраїнці у труні
І море роз'ятрених ран.

В нас тиша недовго тривала…
Чи таймер убивця ввімкнув?
Хвилина кінця добігала
І ворог в цю ж мить гаратнув.

13.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070451

«Ти — моє перше ранкове відчуття і найсолодша вечірня думка. Здається, немає жодного дня, у якому б ти не з’являлася хоча б на мить — своєю усмішкою, ніжним поглядом чи легким спогадом, від якого на душі стає тихо та затишно.
Ти дивишся у дзеркало й, мабуть, бачиш просто себе. А я бачу диво. Для мене ти — найнемовірніша та найкрасивіша дівчина у світі. У твойому сяйві є якась особлива магія: у тому, як ти смієшся, як рухаєшся, як м’яко падає твоє волосся і як тепло стає поруч із тобою. Твоя краса — це не просто риси обличчя, це світло, яке ти випромінюєш навколо.
Дякую тобі за те, що ти є. Ти робиш кожен мій день світлішим і наповненішим лише тим, що живеш у моїх думках і моєму серці.»🩷💌💘

ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД

Ось знову тривога звучить
І тишу вона розриває,
Та світу воно не болить,
Тому він лишень споглядає.

Та світу воно не болить,
Жахіття для них незнайомі…
Ми хочемо вижити й жить
В своє́му вкраїнському домі.

Ми хочемо вижити й жить,
І далі що буде – не знаєм,
Щоразу тривога звучить,
В ту мить ми усі потерпаєм.

Щоразу тривога звучить,
Про лихо вона сповіщає.
Убивче сміття знов летить,
А Захід прильоти вивчає.

Убивче сміття знов летить,
Та Захід не хоче збагнути:
Якщо він війну не приспить,
То їй на землі їхній бути.

Якщо він війну не приспить
І буде на щось ще чекати,
Вражину не треба просить –
Сама завітає до хати.

Вражину не треба просить,
Вони ж бо – непрохані гості.
Захочуть тоді вони жить,
Та можуть збирати лиш кості.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070402

ЩОБ СМЕРТЬ ВІЙНИ НАМ НЕ ДИВИЛАСЬ В ВІЧІ

Щоб ми світились щастям кожну мить,
Хай сльо́зи тільки радості в нас ллються,
Нехай душа ніко́ли не болить
Й щасливі миті за́вжди додаються.

Щоб звістка всім нам радісна прийшла,
Щоб нам про перемогу сповістили,
Аби біда нас більше не знайшла,
Під мирним небом щоб ми за́вжди жили.

Щоб ми не чули, що кого́сь везуть,
Що знову на щиті хтось повертає,
Хай миті втіхи назавжди́ прийду́ть,
Хай ненька у крові́ не потопає.

Щоб ми не знали горя і біди́,
Щоб ми не знали, що таке розпука,
Аби застили вражі всі сліди
І нас минала з рідними розлука.

Щоб ми не чули більш сирен виття,
Щоб ми не чули ту страшну тривогу,
Щоб нам Госпо́дь усім беріг життя –
За це усе щораз в молитві Богу.

Щоб не вмирали діти і батьки,
Щоб ворог не гасив життєві свічі,
Щоб заросли для ворога стежки́,
Щоб смерть війни нам не дивилась в вічі.

Щоб повернулись всі живі з війни,
Каліками щоб не робив убивця,
Щоб всі знайшлися до́ньки і сини,
Щоб більш не проливалась наша крівця.

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070291

СТЕПУРА - це не бренд, це позиція у житті. Прошу знайомитись @andreistepurskii Андрій Степурський.

Артем ЛОЇК
(збірка віршів НАША ВІЙНА, стр.134)

**«СТЕПУРІ»**

*Андрію Степурському*

Навіщо тобі слово те крилате?
Я прямо і по суті! Ти не проти?
Не всі уміють так, як ти, стріляти,
не всі уміють так, як ти, боротись!

А потім всіх зібрати, зняти лати,
нехай на мить, та зупинити стрілки...
Не всі уміють так, як ти, гуляти,
не всі уміють так, як ти, зустріти!

Сувора доля нам сорочку шиє,
хай не сьогодні, та вже завтра візьме плату!
Нехай! Та коли всядеться на шию –
не всі уміють так, як ти, послати!

Гирю підняти, бути небайдужим,
відповідальним, сильним, працьовитим.
Це все не головне... Бо знаєш, друже,
не всі уміють так, як ти, дружити!

Не музикант, але де правду діти:
тобі по барабану буде все ж!
Звання, чини – якщо твій друг в біді, ти
будеш поруч, ти його спасеш!

Не кинеш, не обійдеш стороною,
цьому навчали Харків і Донбас!
Ти друг, який стоятиме стіною
за друга – і це знає кожен з нас!

І тут не справа у сталевих мускулах,
коли душа у ранах і синцях...
Я вчусь у підполковника Степурського
дружити в цьому світі до кінця!

І якщо все-таки настане темний час
уроки дружби перевірити отримані,
я не змарную доленосний шанс:
допомогти тобі тоді, як ти мені!

Бо як писав: хоч ріж мій реп юначе, –
у пісні, – заміцна його структура!
Я риму заряджаю свою, наче
свій автомат майор... Лоїк, відставити!
Як підполковник НГУ Андрій Степура!

❤️‍🩹 У Києві жителі приватного сектору самотужки відновлюють зруйновані оселі після обстрілу у Святошинському районі 30 вересня.

Чоловік, який був в одному з будинків, дивом вижив між двох стін, бо в останню мить пішов в іншу кімнату. За словами його доньки, оселя сильно постраждала — понівечено дах, вікна і батареї. Родина вже подала документи на відновлення, однак їм обіцяють лише 10 тисяч гривень компенсації, і то не скоро, — повідомляє "Київ24".

ПРИТУЛОК ОСЕНІ

Крізь сиву млу лягає напрямок,
Де схили над рікою в бархаті,
Туди ходити я занадився,
Де в давнім лісі чути каркання,
Де листя я зібрав під арками,
Де осінь знов розгорне обрії
І де думки бувають добрими.

На схилах я на мить спиняюся,
Вдихаю запах листя прілого
І спогад крізь туман здригається,
Про те, що мало зовсім рідного,
Про те, що блиск буває рідкісно,
Коли крізь млу просвіт видніється
І далі йде життя на милицях.

Я тут колись від болю никався,
Та гальмував думками хворими,
Між сивих трав хотілось зникнути,
Де осінь знов розгорне обрії.
Тут набирався я хоробрості.
Це тільки долею назначено,
Бо ця земля вертає значення.

Мирослав Манюк
09.10.2026

#септет

ГАРТУЄМОСЬ У КОЖНІЙ ІЗ ТРИВОГ

Гартуємось у кожній із тривог,
Хоч втомлені, але не впавші духом,
Бо кожну мить присутній з нами Бог
Й невидимо керує кожним рухом.

І як не мріяла б зостатись тьма,
Вона розквітлий ранок не зупи́нить,
Хоч страх і біль нас кожного пройма́ –
Неначе ро́си, воріженьки згинуть.

Допоки серце в грудях ще щемить,
Допоки ми рятуєм Україну,
Не може лютий ворог правду вбить
І знищити не зможе солов'їну.

Ми йде́мо крізь вогонь і крізь метал,
Ми сльо́зи витираєм Україні,
Бо наша віра – наш міцний причал,
Тому́ звучати рідній солов'їній.

Ми боремось і падаєм в бою́,
Ми кров невинну в битві проливаєм
Бо нам лиш панувати в цім краю́,
На жаль, усюди й го́лови складаєм.

Гартуємось у кожній із тривог,
Бо вже роки́ нас ворог убиває,
Вінок сплести́ ми мрієм з перемог.
Нехай Госпо́дь нам в цьо́му помагає.

09.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070186

ДУМАЛА

Я думала, що вже дали́ відбій,
Я думала – закі́нчилась тривога,
Та виявилось – у системі збій
Й летить вражина далі до порога.

Я думала – закі́нчилось усе,
Я думала – тривога вже минула…
Загрозу далі ворог нам несе.
Ще вічним сном вражина не заснула.

Я думала, що вже на цьо́му все,
Але ж бо ні… летить той мотлох далі,
Йде звук страшний, навколо все трясе,
Й щораз загроза ближче все дедалі.

Я думала – вже стихне дикий свист,
Я думала – минула ця навала,
А з неба пада не пожовклий лист
І знов земля від вибуху здригала.

Я думала – спокійна буде ніч
І вибухів вже більше не почую,
Та вибухи знов чую зі всібіч
Здригаюся і кожен з них рахую.

Я думала, що рев уже затих,
Я думала – скінчилася тривога,
Та знов над нами від ракети свист,
І знову смерть несеться до порога.

Я думала – страшна минула мить,
Та спалахи я бачу знову в небі,
І знов земля під вибухом дрижить,
Хоч ми не є у цій страшній потребі.

Я думала – ось зараз все мине,
Я думала – нарешті тиша буде,
Та знову серце від тривоги рве,
Бо смерть летить, не знаючи остуди.

Я думала — уже скінчилась ніч,
І можна же нічо́го не боятись,
Не довело́сь зімкну́ть на мить хоч віч,
Бо змушена до звуків прислухатись.

Я думала, що вже біді кінець,
Та кожна мить стає щораз страшніша,
Бо є в орди страшний убивчий жрець,
Тому загроза защораз все більша.

07.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070086

ПОДАРУЙ НАМ, БОЖЕ, ТИШУ

Подаруй нам, Боже, тишу,
Дай нам перемогу,
Нехай ворог нас залишить,
Забуде дорогу.

Подаруй нам, Боже, тишу,
Та цієї ж миті,
Аби мрії воріженьків
Бу́ли всі розбиті.

Подаруй нам, Боже, тишу,
Не на мить, благаю!
Проси́ть про це не полишу,
Надію плекаю.

Подаруй нам, Боже тишу,
Подаруй наза́вжди,
Воріженьків заколисуй –
Хай заснуть ті зайди.

Подаруй нам, Боже, тишу,
Вбережи від лиха,
Нехай кожна мить, що бу́де,
Бу́де у нас тиха.

Подаруй нам, Боже, тишу,
На це Тво́я воля,
Хай відступить й не вертає
Страшна ця недоля.

05.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070020