• Моє мислення сягнуло глобального масштабу, де державні управління, бюрократичні машини, політичні чи корупційні системи будь-якої країни світу втрачають будь-яке значення і вагу. Дивлюся на всю планету Земля цілісно, без поділу на штучні кордони. Мій свідомий вибір і єдиний непохитний закон — це Закон вищого порядку (Закон Божий). Він стоїть набагато вище за будь-які земні конституції, створені людьми правила чи тимчасові структури. Уся суть глобального мислення зводиться до найголовнішої, фундаментальної причини — цінності людського життя. Це не медійні ІПСО чи маніпуляції мас, а чиста сутність. Більшість людей обирають те, що їм нав'язують або що просто подобається поверхнево, але мій вибір — це усвідомлене бачення реальності такою, якою вона є насправді. Переусвідомлення себе на цьому рівні — це розуміння всіх глобальних етапів буття з висоти цієї незмінної істини.
    ​Я пам'ятаю, бували такі моменти, коли я використовував зображення, візуально створене штучним інтелектом, виключно для того, щоб перевірити його деталізацію та допомогти розробникам побачити те, що слід допрацювати. Проте державні чи інші структури та модернізація іноді блокують профіль на добу, помилково вважаючи це поширенням ІПСО. На мить задумайтеся усі модератори глобальних соціальних мереж: під ким ви підкорені? Це стосується не лише мене — дуже багато людей діляться історіями про те, як їх блокують за звичайні зображення чи вірші, хоча вони нічого не порушували.
    ​Тому я звертаюся до Марка Цукерберга. Марк, якщо ти не переосмислиш і не переоформиш нормально Facebook та Meta, ця платформа рано чи пізно піде в ящик — туди, де очищається кеш і все летить у смітник. Я кидаю тобі цей виклик, щоб ти усвідомив: через недосконалу модернізацію та Meta AI люди втрачають зв'язок із рідними і змушені переходити на інші платформи. Усвідом це, поки я кидаю тобі цей виклик. Ваш аналітик
    Моє мислення сягнуло глобального масштабу, де державні управління, бюрократичні машини, політичні чи корупційні системи будь-якої країни світу втрачають будь-яке значення і вагу. Дивлюся на всю планету Земля цілісно, без поділу на штучні кордони. Мій свідомий вибір і єдиний непохитний закон — це Закон вищого порядку (Закон Божий). Він стоїть набагато вище за будь-які земні конституції, створені людьми правила чи тимчасові структури. Уся суть глобального мислення зводиться до найголовнішої, фундаментальної причини — цінності людського життя. Це не медійні ІПСО чи маніпуляції мас, а чиста сутність. Більшість людей обирають те, що їм нав'язують або що просто подобається поверхнево, але мій вибір — це усвідомлене бачення реальності такою, якою вона є насправді. Переусвідомлення себе на цьому рівні — це розуміння всіх глобальних етапів буття з висоти цієї незмінної істини. ​Я пам'ятаю, бували такі моменти, коли я використовував зображення, візуально створене штучним інтелектом, виключно для того, щоб перевірити його деталізацію та допомогти розробникам побачити те, що слід допрацювати. Проте державні чи інші структури та модернізація іноді блокують профіль на добу, помилково вважаючи це поширенням ІПСО. На мить задумайтеся усі модератори глобальних соціальних мереж: під ким ви підкорені? Це стосується не лише мене — дуже багато людей діляться історіями про те, як їх блокують за звичайні зображення чи вірші, хоча вони нічого не порушували. ​Тому я звертаюся до Марка Цукерберга. Марк, якщо ти не переосмислиш і не переоформиш нормально Facebook та Meta, ця платформа рано чи пізно піде в ящик — туди, де очищається кеш і все летить у смітник. Я кидаю тобі цей виклик, щоб ти усвідомив: через недосконалу модернізацію та Meta AI люди втрачають зв'язок із рідними і змушені переходити на інші платформи. Усвідом це, поки я кидаю тобі цей виклик. Ваш аналітик
    1
    37переглядів
  • 🌱🦋🦋🌱
    Життя — це дар, і його потрібно цінувати. Неможливо знати, що чекає на тебе завтра.
    Життя варто приймати таким, яким воно є.
    Важливий кожен прожитий день…

    Бережіть життя й цінуйте кожну його мить.
    Спокійної ночі.
    🌿🌿🌿💙🌿🌿🌿
    🌱🦋🦋🌱 Життя — це дар, і його потрібно цінувати. Неможливо знати, що чекає на тебе завтра. Життя варто приймати таким, яким воно є. Важливий кожен прожитий день… Бережіть життя й цінуйте кожну його мить. Спокійної ночі. 🌿🌿🌿💙🌿🌿🌿
    2
    111переглядів
  • У КОЖНОГО СВІЙ ТЕРАРІУМ

    Світло лягає згори точним потоком, надаючи фізичної щільності повітрю, в якому зависають дрібні пилинки. Дерев’яні панелі, металева фурнітура та широка площина скла утворюють ідеальну геометрію форми. Усе це дуже поетично. Але якщо на мить скинути екзистенційний серпанок, виникає цілком закономірне запитання: що тут, власне, відбувається?

    Перед вікном стоїть дитина. Куртка з потертого деніму, темна шапка, піксельний джойстик на спині, контур черепа на рукаві. Це впізнавані знаки людського світу, речі, якими діти вчаться позначати себе, але разом вони скидаються на артефакти ретро-геймінгу, ніби час завис на екрані «Game Over». Лише обличчя закрите гладкою білою маскою.

    У склі виникає її відображення. Поруч із ним застиг богомол.

    Саме тут починається справжній неспокій. Ми звикли шукати в таких зображеннях загрозу, бо вона допомагає швидко впорядкувати реальність. Якщо перед нами чудовисько — досить зрозуміти, чого воно хоче. Якщо це травмована дитина — можна підібрати психологічний ключ. Але це зображення такої зручності не пропонує. Дитина просто вдивляється. Богомол так само спостерігає. Між ними — скло. І цього достатньо.

    Маска зберігає людські пропорції, але забирає все, що дозволяє впізнати життя: рух очей, напругу м’язів, цікавість. Вона стає обличчям, яке не належить нікому. Це класичний прийом поп-сюрреалізму: Рене Магрітт ховав обличчя своїх героїв за яблуками чи тканиною, натякаючи, що кожна видима річ приховує під собою іншу таємницю. Але тут маска працює інакше: вона запускає тонкий механізм моторошної долини — надто схожа на людське обличчя, щоб бути просто предметом, і надто порожня, щоб бути живою.

    Хоч як парадоксально, на дитині це виглядає природно. Адже дорослий вже звик до власного образу, а дитина лише вчиться розуміти, якою її бачать інші. Вона приміряє інтонації, жести, чужі характери. Маска — передчасно створене обличчя. Дитина ще росте, але вже існує форма того, ким вона має здаватися.

    Ми рідко помічаємо, як рано починаємо бачити себе збоку. Спершу в дзеркалі, потім на фотографіях, згодом — у чужій реакції. З’являється внутрішній спостерігач. Ми існуємо одночасно всередині себе і в уявленні про те, якими нас бачать інші. З цього починається химерний процес: ми будуємо образ себе, а потім роками намагаємося відповідати йому. Іноді він вдалий, іноді затісний, а часом ми забуваємо, що самі його створили.

    Піксельний джойстик, контур черепа — такі дрібниці з часом стають археологією особистості: вони зберігають структуру минулого — як було влаштовано твій день, у що ти вірив, ким уявляв себе. Стара гра повертає не процес, а кімнату, де ти грав. Куртка повертає відчуття себе, яким ти тоді був. Ми носимо минуле на собі довше, ніж нам здається.

    Але дитина біля вікна цього ще не знає. Вона стоїть перед прозорою поверхнею, за якою — істота, яка не належить до її системи символів.

    Богомол.

    Він неправдоподібно величезний, але спокійний. У його позі немає театральної агресії. Він не нагадує класичного потойбічного демона чи слизового монстра в стилі Ганса Гігера — радше це земна хижа комаха, якій просто забули прописати правильний масштаб. Зі складною геометрією фасеткових очей він скидається на прискіпливого куратора виставки, що підійшов перевірити свій улюблений експонат.

    Важко визначити, хто тут спостерігач. Для богомола дитина — рухомий об’єкт за прозорою поверхнею. У цій байдужості є щось неприємно протверезне.

    Ми теж існуємо всередині чужих сприйняттів. Хтось бачить у нас людину, якою ми вже давно не є. Хтось пам’ятає нашу молодість. Для когось ми пов’язані з одним словом чи випадковою зустріччю. Кожна людина живе в безлічі чужих версій, і жодна не збігається з тим, ким вона є всередині.

    Скло — метафора сприйняття: воно дозволяє бачити, але зберігає дистанцію. Свідомість ніколи не відкриває нас самих безпосередньо. Потрібні дзеркала, чужі слова, спогади, щоб проявити власні контури. Іноді достатньо випадкового погляду. Іноді — півжиття.

    Людина може так звикнути до свого образу, що перестає питати, що під ним. Можливо, тому дитина й дивиться у вікно: вона бачить обличчя, яке мало б бути її власним, але здається чужим.

    А по той бік вікна, у тихій глибині, височіє богомол. Він нічого не пояснює. Його присутність просто є. Життя не зобов’язане відповідати на наші запитання. Ми самі створюємо символи й закономірності, а потім дивуємося, чому світ не дає тлумачення. Не все значне має єдине значення. Не все загадкове є посланням. Не все страшне потребує пояснення. Іноді достатньо просто дивитися.

    Людина роками обростає звичками, страхами, уявленнями про себе. Ця конструкція стає єдиною реальною умовою життя. Це і є тераріум: простір обмежений, світло падає під вивіреним кутом, а мешканець не сприймає межі як обмеження — для нього це і є всесвіт.

    І лише іноді перед людиною виникає скло.

    Дитина в масці стоїть перед ним. Богомол вдивляється з глибини. Світло відбивається на поверхні, і кілька секунд неможливо зрозуміти, де закінчується кімната і починається відображення. Де справжнє обличчя, а де його образ, хто дивиться першим і хто став об’єктом цього погляду. Можливо, саме в такі миті людина вперше помічає власний тераріум. Не для того, щоб негайно розбити скло. А просто щоб зрозуміти, що він існує.

    — Voss Ekobi
    У КОЖНОГО СВІЙ ТЕРАРІУМ Світло лягає згори точним потоком, надаючи фізичної щільності повітрю, в якому зависають дрібні пилинки. Дерев’яні панелі, металева фурнітура та широка площина скла утворюють ідеальну геометрію форми. Усе це дуже поетично. Але якщо на мить скинути екзистенційний серпанок, виникає цілком закономірне запитання: що тут, власне, відбувається? Перед вікном стоїть дитина. Куртка з потертого деніму, темна шапка, піксельний джойстик на спині, контур черепа на рукаві. Це впізнавані знаки людського світу, речі, якими діти вчаться позначати себе, але разом вони скидаються на артефакти ретро-геймінгу, ніби час завис на екрані «Game Over». Лише обличчя закрите гладкою білою маскою. У склі виникає її відображення. Поруч із ним застиг богомол. Саме тут починається справжній неспокій. Ми звикли шукати в таких зображеннях загрозу, бо вона допомагає швидко впорядкувати реальність. Якщо перед нами чудовисько — досить зрозуміти, чого воно хоче. Якщо це травмована дитина — можна підібрати психологічний ключ. Але це зображення такої зручності не пропонує. Дитина просто вдивляється. Богомол так само спостерігає. Між ними — скло. І цього достатньо. Маска зберігає людські пропорції, але забирає все, що дозволяє впізнати життя: рух очей, напругу м’язів, цікавість. Вона стає обличчям, яке не належить нікому. Це класичний прийом поп-сюрреалізму: Рене Магрітт ховав обличчя своїх героїв за яблуками чи тканиною, натякаючи, що кожна видима річ приховує під собою іншу таємницю. Але тут маска працює інакше: вона запускає тонкий механізм моторошної долини — надто схожа на людське обличчя, щоб бути просто предметом, і надто порожня, щоб бути живою. Хоч як парадоксально, на дитині це виглядає природно. Адже дорослий вже звик до власного образу, а дитина лише вчиться розуміти, якою її бачать інші. Вона приміряє інтонації, жести, чужі характери. Маска — передчасно створене обличчя. Дитина ще росте, але вже існує форма того, ким вона має здаватися. Ми рідко помічаємо, як рано починаємо бачити себе збоку. Спершу в дзеркалі, потім на фотографіях, згодом — у чужій реакції. З’являється внутрішній спостерігач. Ми існуємо одночасно всередині себе і в уявленні про те, якими нас бачать інші. З цього починається химерний процес: ми будуємо образ себе, а потім роками намагаємося відповідати йому. Іноді він вдалий, іноді затісний, а часом ми забуваємо, що самі його створили. Піксельний джойстик, контур черепа — такі дрібниці з часом стають археологією особистості: вони зберігають структуру минулого — як було влаштовано твій день, у що ти вірив, ким уявляв себе. Стара гра повертає не процес, а кімнату, де ти грав. Куртка повертає відчуття себе, яким ти тоді був. Ми носимо минуле на собі довше, ніж нам здається. Але дитина біля вікна цього ще не знає. Вона стоїть перед прозорою поверхнею, за якою — істота, яка не належить до її системи символів. Богомол. Він неправдоподібно величезний, але спокійний. У його позі немає театральної агресії. Він не нагадує класичного потойбічного демона чи слизового монстра в стилі Ганса Гігера — радше це земна хижа комаха, якій просто забули прописати правильний масштаб. Зі складною геометрією фасеткових очей він скидається на прискіпливого куратора виставки, що підійшов перевірити свій улюблений експонат. Важко визначити, хто тут спостерігач. Для богомола дитина — рухомий об’єкт за прозорою поверхнею. У цій байдужості є щось неприємно протверезне. Ми теж існуємо всередині чужих сприйняттів. Хтось бачить у нас людину, якою ми вже давно не є. Хтось пам’ятає нашу молодість. Для когось ми пов’язані з одним словом чи випадковою зустріччю. Кожна людина живе в безлічі чужих версій, і жодна не збігається з тим, ким вона є всередині. Скло — метафора сприйняття: воно дозволяє бачити, але зберігає дистанцію. Свідомість ніколи не відкриває нас самих безпосередньо. Потрібні дзеркала, чужі слова, спогади, щоб проявити власні контури. Іноді достатньо випадкового погляду. Іноді — півжиття. Людина може так звикнути до свого образу, що перестає питати, що під ним. Можливо, тому дитина й дивиться у вікно: вона бачить обличчя, яке мало б бути її власним, але здається чужим. А по той бік вікна, у тихій глибині, височіє богомол. Він нічого не пояснює. Його присутність просто є. Життя не зобов’язане відповідати на наші запитання. Ми самі створюємо символи й закономірності, а потім дивуємося, чому світ не дає тлумачення. Не все значне має єдине значення. Не все загадкове є посланням. Не все страшне потребує пояснення. Іноді достатньо просто дивитися. Людина роками обростає звичками, страхами, уявленнями про себе. Ця конструкція стає єдиною реальною умовою життя. Це і є тераріум: простір обмежений, світло падає під вивіреним кутом, а мешканець не сприймає межі як обмеження — для нього це і є всесвіт. І лише іноді перед людиною виникає скло. Дитина в масці стоїть перед ним. Богомол вдивляється з глибини. Світло відбивається на поверхні, і кілька секунд неможливо зрозуміти, де закінчується кімната і починається відображення. Де справжнє обличчя, а де його образ, хто дивиться першим і хто став об’єктом цього погляду. Можливо, саме в такі миті людина вперше помічає власний тераріум. Не для того, щоб негайно розбити скло. А просто щоб зрозуміти, що він існує. — Voss Ekobi
    Moroqonde - Terrarium
    480переглядів
  • Тисячі людей пройдуть повз сакуру й не помітять. А хтось один зупиниться, затримає подих і запам'ятає цей рожевий сон на все життя. Бо мить — вона не для всіх. Вона для тих, хто вміє бачити.
    #мить#люди#сакура#краса#цитата
    Тисячі людей пройдуть повз сакуру й не помітять. А хтось один зупиниться, затримає подих і запам'ятає цей рожевий сон на все життя. Бо мить — вона не для всіх. Вона для тих, хто вміє бачити. #мить#люди#сакура#краса#цитата
    1
    227переглядів
  • ❗️Паравеслувальники принесли Україні перші медалі ЧЄ-2026 в Італії

    🗓 1 серпня український дует Анна Айсанова та Ярослав Коюда посіли друге місце на чемпіонаті Європи з академічного веслування в італійському місті Варезе.

    🔥 Паравеслувальники з України здобули медаль у змішаних двійках у класі PR2, де під час веслування не використовується робота ніг.

    🤷 Анна та Ярослав боролися за перемогу, але від золота відділила лишь мить. Українці програли 0.40 секунди тріумфаторам.

    🏆 Чемпіонат Європи з академічного веслування. Варезе (Італія), 1 серпня

    ▪️Парні двійки, мікст (клас PR2)

    🇩🇪 1. Німеччина (Ясміна Бір, Пауль Умбах) – 8:03.84
    🇺🇦 2. Україна (Анна Айсанова, Ярослав Коюда) +0.40
    🇮🇱 3. Ізраїль (Шахар Мільфельдер, Салех Шахін) +9.65
    🇫🇷 4. Франція (Морган Годен, Перль Буж) +15.38
    🇮🇹 5. Італія (Іленія Коланеро, Даніеле Стефаноні) +24.30
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    ❗️Паравеслувальники принесли Україні перші медалі ЧЄ-2026 в Італії 🗓 1 серпня український дует Анна Айсанова та Ярослав Коюда посіли друге місце на чемпіонаті Європи з академічного веслування в італійському місті Варезе. 🔥 Паравеслувальники з України здобули медаль у змішаних двійках у класі PR2, де під час веслування не використовується робота ніг. 🤷 Анна та Ярослав боролися за перемогу, але від золота відділила лишь мить. Українці програли 0.40 секунди тріумфаторам. 🏆 Чемпіонат Європи з академічного веслування. Варезе (Італія), 1 серпня ▪️Парні двійки, мікст (клас PR2) 🇩🇪 1. Німеччина (Ясміна Бір, Пауль Умбах) – 8:03.84 🇺🇦 2. Україна (Анна Айсанова, Ярослав Коюда) +0.40 🇮🇱 3. Ізраїль (Шахар Мільфельдер, Салех Шахін) +9.65 🇫🇷 4. Франція (Морган Годен, Перль Буж) +15.38 🇮🇹 5. Італія (Іленія Коланеро, Даніеле Стефаноні) +24.30 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    407переглядів
  • ПЕРШІ ВИБУХИ ПІШЛИ

    Перші вибухи пішли,
    А ми хочем жити.
    Кого й як ще нам проси́ть
    Нас всіх захистити?

    Перші вибухи пішли,
    Ворог гаратає,
    Цілі людські віднайшли…
    Світ на що чекає?

    Перші вибухи пішли,
    Пекло у розгарі.
    Чи все бачить Бог згори?
    Чи буть Божій карі?

    Перші вибухи пішли
    У людські будинки –
    Саме їх вони знайшли
    Знов для поєдинку.

    Перші вибухи пішли,
    Знову є влучання.
    Кару, Боже, їм зішли!
    Дай їм покарання!

    Перші вибухи пішли –
    Тремтимо від стра́ху,
    Бо влучає ворог клятий
    Чітко без прома́ху.

    Перші вибухи пішли,
    Й дим, й вогонь –за ними.
    Скільки будуть удавати
    У світі сліпими?

    Перші вибухи пішли,
    Ворог не вгаває,
    Усе сміття з болотів
    До нас відправляє.

    Перші вибухи пішли –
    А ми хочем тиші.
    Чи настане мить щаслива,
    Що нас враг залишить?

    24.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1066310
    ПЕРШІ ВИБУХИ ПІШЛИ Перші вибухи пішли, А ми хочем жити. Кого й як ще нам проси́ть Нас всіх захистити? Перші вибухи пішли, Ворог гаратає, Цілі людські віднайшли… Світ на що чекає? Перші вибухи пішли, Пекло у розгарі. Чи все бачить Бог згори? Чи буть Божій карі? Перші вибухи пішли У людські будинки – Саме їх вони знайшли Знов для поєдинку. Перші вибухи пішли, Знову є влучання. Кару, Боже, їм зішли! Дай їм покарання! Перші вибухи пішли – Тремтимо від стра́ху, Бо влучає ворог клятий Чітко без прома́ху. Перші вибухи пішли, Й дим, й вогонь –за ними. Скільки будуть удавати У світі сліпими? Перші вибухи пішли, Ворог не вгаває, Усе сміття з болотів До нас відправляє. Перші вибухи пішли – А ми хочем тиші. Чи настане мить щаслива, Що нас враг залишить? 24.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066310
    356переглядів
  • ЖИТТЯМ ТИ ПАХНЕШ, ЛЮБИЙ МІЙ ГЕРОЮ

    Життям ти пахнеш, любий мій герою,
    Хоч впав, бо був страшний жорстокий бій.
    Ти мав іти щасливою ходою,
    Та шлях земний скінчи́вся рано твій.

    Життям ти пахнеш, хлібом і весною,
    Дощами, що напоять спориші.
    Бо заплатив найвищою ціною,
    Щоб ми жили́ у мирі і тиші́.

    Життям ти пахнеш й стиглими житами,
    Дитячим сміхом, сонцем угорі.
    Твоя́ любов наві́ки буде з нами,
    Як ніжний промінь ранньої зорі́.

    Життям ти пахнеш, і з зерном снопами,
    Дитячим сміхом, співом солов'я,
    Теплом домів з чудовими садами,
    Де мирне небо світиться здаля.

    Життям ти пахнеш й ніжністю матусі,
    Що сина виглядала день при дні.
    І тихою молитвою бабусі,
    Що лине до Всевишнього в журбі.

    Життям ти пахнеш й світлом від надії,
    Що не згасає навіть у біді.
    Ти став для нас зерниною від мрії,
    Що проросте у ґрунті і в воді.

    Життям ти пахнеш, воїне крилатий,
    У вільнім вітрі, в сонці й колосках.
    Ти не пішов – ти поруч, наче свято,
    У наших вдячних помислах й серцях.

    Життям ти пахнеш, воїне безстрашний,
    У кожнім серці, в кожному дворі.
    Твій подвиг буде в пам'яті незгасний,
    Допоки світить сонце на землі.

    Життям ти пахнеш й піснею Вкраїни,
    Барвінком, що стелився край воріт,
    Твій голос, наче птаха, й досі лине,
    І нам усім лишив по со́бі слід.

    Життям ти пахнеш й журавлем у лузі,
    І вдячність не згасає ні на мить,
    Ми го́лови схиляєм низько в тузі,
    Бо ти пішов, а мав із нами жить.

    Життям ти пахнеш, любий мій герою,
    Бо захищав майбутнє для дітей.
    І доки сонце сходить над горою,
    Ти житимеш у пам'яті людей.

    25.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1066200
    ЖИТТЯМ ТИ ПАХНЕШ, ЛЮБИЙ МІЙ ГЕРОЮ Життям ти пахнеш, любий мій герою, Хоч впав, бо був страшний жорстокий бій. Ти мав іти щасливою ходою, Та шлях земний скінчи́вся рано твій. Життям ти пахнеш, хлібом і весною, Дощами, що напоять спориші. Бо заплатив найвищою ціною, Щоб ми жили́ у мирі і тиші́. Життям ти пахнеш й стиглими житами, Дитячим сміхом, сонцем угорі. Твоя́ любов наві́ки буде з нами, Як ніжний промінь ранньої зорі́. Життям ти пахнеш, і з зерном снопами, Дитячим сміхом, співом солов'я, Теплом домів з чудовими садами, Де мирне небо світиться здаля. Життям ти пахнеш й ніжністю матусі, Що сина виглядала день при дні. І тихою молитвою бабусі, Що лине до Всевишнього в журбі. Життям ти пахнеш й світлом від надії, Що не згасає навіть у біді. Ти став для нас зерниною від мрії, Що проросте у ґрунті і в воді. Життям ти пахнеш, воїне крилатий, У вільнім вітрі, в сонці й колосках. Ти не пішов – ти поруч, наче свято, У наших вдячних помислах й серцях. Життям ти пахнеш, воїне безстрашний, У кожнім серці, в кожному дворі. Твій подвиг буде в пам'яті незгасний, Допоки світить сонце на землі. Життям ти пахнеш й піснею Вкраїни, Барвінком, що стелився край воріт, Твій голос, наче птаха, й досі лине, І нам усім лишив по со́бі слід. Життям ти пахнеш й журавлем у лузі, І вдячність не згасає ні на мить, Ми го́лови схиляєм низько в тузі, Бо ти пішов, а мав із нами жить. Життям ти пахнеш, любий мій герою, Бо захищав майбутнє для дітей. І доки сонце сходить над горою, Ти житимеш у пам'яті людей. 25.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066200
    699переглядів
  • ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ

    Хай буде день для нас щасливим,
    І радість буде, наче злива,
    Щоб все нас тішило навколо
    Й душа співала щастя соло.

    Аби ми вибухів не чули,
    Аби усі щасливі бу́ли,
    Аби тривога не звучала,
    Орда сміття не відправляла.

    Аби усюди квітли квіти,
    Аби росли щасливо діти,
    Аби не знать ніко́ли горя,
    Аби була прихильна доля.

    Аби війна в цю мить скінчи́лась,
    Щоб наша крівця більш не ли́лась,
    Аби не гинули в нас люди,
    Щоб тиша бу́ла в нас усюди.

    Аби домівки не палали,
    Щоб вороги не гаратали,
    Аби ворожа стихла зброя,
    Щоб ми не знали більше горя.

    Нехай Госпо́дь змилосерди́ться
    І мрія наша хай здійсни́ться,
    Хай щезнуть наші воріженьки
    Із рідної Вкраїни-неньки.

    24.07. 2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ Хай буде день для нас щасливим, І радість буде, наче злива, Щоб все нас тішило навколо Й душа співала щастя соло. Аби ми вибухів не чули, Аби усі щасливі бу́ли, Аби тривога не звучала, Орда сміття не відправляла. Аби усюди квітли квіти, Аби росли щасливо діти, Аби не знать ніко́ли горя, Аби була прихильна доля. Аби війна в цю мить скінчи́лась, Щоб наша крівця більш не ли́лась, Аби не гинули в нас люди, Щоб тиша бу́ла в нас усюди. Аби домівки не палали, Щоб вороги не гаратали, Аби ворожа стихла зброя, Щоб ми не знали більше горя. Нехай Госпо́дь змилосерди́ться І мрія наша хай здійсни́ться, Хай щезнуть наші воріженьки Із рідної Вкраїни-неньки. 24.07. 2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    800переглядів
  • ДЯКУЮ

    Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
    Я вибухів поруч безліч я чула,
    За те, що життя збереглося, Всевишній,
    Зберіг ти його, Вседержителю, грішній.

    Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
    За те, що зустріла я ще один ранок,
    Хоч смерть заглядала прямісінько в очі
    Й думки́ всі снувались, немов поторочі.

    Я дякую, Боже, що чуєш благання,
    Хоч думала іноді: «Мить ця – остання»,
    Та ти відвертаєш весь мотлох ворожий.
    Я вдячна за це тобі, любий мій Боже.

    Я дякую, Боже, що грієш надію,
    Що чуєш моли́тви. Я жить, Боже, мрію.
    Я вдячна тобі, що домівка вціліла,
    За те, що ні рі́дні, ні я не вніміла.

    Я дякую, Боже, що був ти зі мною,
    Відчула я руку твою́ над собою,
    Я вдячна за те, що поміг протрима́тись,
    Й мені не дове́лось з життям попрощатись.

    Я дякую, Боже, я дякую, милий,
    Що пекло страшне пережити дав сили,
    Тримай під опікою за́вжди, Владико,
    Щитами закрий – не торкалось щоб лихо.

    23.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ДЯКУЮЯ дякую, Боже, за ніч, що минула,Я вибухів поруч безліч я чула,За те, що життя збереглося, Всевишній,Зберіг ти його, Вседержителю, грішній.Я дякую, Боже, за ніч і світанок,За те, що зустріла я ще один ранок,Хоч смерть заглядала прямісінько в очіЙ думки́ всі снувались, немов поторочі.Я дякую, Боже, що чуєш благання,Хоч думала іноді: «Мить ця – остання»,Та ти відвертаєш весь мотлох ворожий.Я вдячна за це тобі, любий мій Боже.Я дякую, Боже, що грієш надію,Що чуєш моли́тви. Я жить, Боже, мрію.Я вдячна тобі, що домівка вціліла,За те, що ні рі́дні, ні я не вніміла.Я дякую, Боже, що був ти зі мною,Відчула я руку твою́ над собою,Я вдячна за те, що поміг протрима́тись,Й мені не дове́лось з життям попрощатись.Я дякую, Боже, я дякую, милий,Що пекло страшне пережити дав сили,Тримай під опікою за́вжди, Владико,Щитами закрий – не торкалось щоб лихо.23.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    515переглядів
  • Сьогодні, 23 липня, свій День народження святкує тренер відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Анна Рудник!
    Вітаємо з Днем народження!
    Бажаю, щоб кожна мить вашого дня була сповнена радістю, посмішками та незабутніми емоціями! Нехай настрій буде відмінним, і ви завжди знаходитемете натхнення і силу для досягнення великих злетів і неймовірних досягнень! Бажаємо миттєвого творчого розквіту, благополуччя, оптимізму і гармонії. Нехай ваші мрії та бажання збуваються, а кожен день буде для вас значущим, барвистим і результативним.🎉
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    Сьогодні, 23 липня, свій День народження святкує тренер відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Анна Рудник!Вітаємо з Днем народження! Бажаю, щоб кожна мить вашого дня була сповнена радістю, посмішками та незабутніми емоціями! Нехай настрій буде відмінним, і ви завжди знаходитемете натхнення і силу для досягнення великих злетів і неймовірних досягнень! Бажаємо миттєвого творчого розквіту, благополуччя, оптимізму і гармонії. Нехай ваші мрії та бажання збуваються, а кожен день буде для вас значущим, барвистим і результативним.🎉 #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    541переглядів
Більше результатів