ДУМАЛА Я думала, що вже дали́ відбій, Я думала – закі́нчилась тривога, Та виявилось – у системі збій Й летить вражина далі до порога. Я думала – закі́нчилось усе, Я думала – тривога вже минула… Загрозу далі ворог нам несе. Ще вічним сном вражина не заснула. Я думала, що вже на цьо́му все, Але ж бо ні… летить той мотлох далі, Йде звук страшний, навколо все трясе, Й щораз загроза ближче все дедалі. Я думала – вже стихне дикий свист, Я думала – минула ця навала, А з неба пада не пожовклий лист І знов земля від вибуху здригала. Я думала – спокійна буде ніч І вибухів вже більше не почую, Та вибухи знов чую зі всібіч Здригаюся і кожен з них рахую. Я думала, що рев уже затих, Я думала – скінчилася тривога, Та знов над нами від ракети свист, І знову смерть несеться до порога. Я думала – страшна минула мить, Та спалахи я бачу знову в небі, І знов земля під вибухом дрижить, Хоч ми не є у цій страшній потребі. Я думала – ось зараз все мине, Я думала – нарешті тиша буде, Та знову серце від тривоги рве, Бо смерть летить, не знаючи остуди. Я думала — уже скінчилась ніч, І можна же нічо́го не боятись, Не довело́сь зімкну́ть на мить хоч віч, Бо змушена до звуків прислухатись. Я думала, що вже біді кінець, Та кожна мить стає щораз страшніша, Бо є в орди страшний убивчий жрець, Тому загроза защораз все більша. 07.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1070086