ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД

Ось знову тривога звучить
І тишу вона розриває,
Та світу воно не болить,
Тому він лишень споглядає.

Та світу воно не болить,
Жахіття для них незнайомі…
Ми хочемо вижити й жить
В своє́му вкраїнському домі.

Ми хочемо вижити й жить,
І далі що буде – не знаєм,
Щоразу тривога звучить,
В ту мить ми усі потерпаєм.

Щоразу тривога звучить,
Про лихо вона сповіщає.
Убивче сміття знов летить,
А Захід прильоти вивчає.

Убивче сміття знов летить,
Та Захід не хоче збагнути:
Якщо він війну не приспить,
То їй на землі їхній бути.

Якщо він війну не приспить
І буде на щось ще чекати,
Вражину не треба просить –
Сама завітає до хати.

Вражину не треба просить,
Вони ж бо – непрохані гості.
Захочуть тоді вони жить,
Та можуть збирати лиш кості.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070402