#МійПереклад #CoalChamber Кохання витає в повітрі Засліплює мене димом Ти — повітря, яким я дихаю Коли я задихаюся Метелики у слоїку Метелики у слоїку Метелики у слоїку Такі неживі Вийди з мого човна Полонила моє серце Смаколиками в кошику Заїкаючись, кажу Я кохаю тебе, мила Комахи у твоєму поцілунку Комахи у твоєму поцілунку Комахи у твоєму поцілунку Ти — моє сонечко Вийди з мого човна

Найкрасивіші метелики роблять мене ангелом на небесах, які чекає на мене там.🌠🌠🌠🌠🌠🌠🌠🌠🌠

Спекла чудовий пиріг з ожиною. Світлин не буде!:) Бо від того пирога вже майже нічого не залишилося?:) Зненацька зʼївся!:) Ну так!:) Колежанки забігали!:) А мене ж ще баба Надя як виховувала особистим прикладом?:) Кожна людина, що потрапила в твою хату, обовʼязково повинна бути нагодована!:) Та й моя родина на відсутність апетиту ніколи не скаржилася?:) Не менш зненацька заснула!:) Жодного разу не збиралася?:) Й коли це сталося, не встигла зафіксувати? Якщо ж я беруся за будь яку справу, роблю це якісно, з розлюченністю!:) Аж поки метелики перед очами не запурхають?:) То й спала так же ж!:) Як людина з чистою совістю (чи сумлінням), кріпко!:) Навіть, як синочок з роботи прийшов, геть не чула?… Тільки розумію уві сні, що поруч щось гггггепає??? Піллллллятттть??? Знов якісь бляшанки «добросусідські» летять??? Підриваюся хуткенько… В телефон вирячуюся… Навіть тривога відсутня… А то - грім гуркоче… Й такий собі дощічок починається… Гкхм… А я вже вссссралася… Хезешо собі уві сні нафантазувала…

#поезія Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях прозорих, спокійних, по-літньому теплих. Занурилась в них та враз думку зловила, що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі. Стук серця твого – наче плюскіт прибою. В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно. Душа, наче пледом, сповита тобою. Та щастя – це ж просто й так близько, наземно. Торкаюсь, обличчя, грудей і те море - уже по артеріях, венах… бурхливо. Змішалось усе: і метелики, й зорі… Та щастя – це ж просто й це так надважливо. І тихе Люблю, наче сонячне плесо, що золотом щирим розлилось по морі, даруючи серцю мелодію весен... Та щастя – це ж просто. Це подих любові. Рима Елбур

Буває, відкриєш повідомлення, а звідти слова, як метелики летять, зачіпаючи лице, волосся. І ти сидиш, весь в пилку, починаєш світитись зсередини, тому що є люди на землі, з якими поговориш, як сонця вип'єш...

#поезія Залистопадило над світом, замело, Лягли листки птахами на крило, По одному, по два, а то зграйками Додолу повільно линуть, плутаються під ногами, То вітер закружляє іх, у вись підніме — Засяють, засвітяться у сонячнім промінні. І знову до землі: в них доля вже така - Віджили, як метелики. Все, спочивать пора. Ідемо в ліс. А там —чуднА краса. Там мохом пахне. Із-під трухлявого пенька Сміються опеньчата, і просяться — бери. Радіємо! Чекали сеі ми пори! Збираєм ніжно немовляток милих. А далі ще… Ото ми фарт зловили! Ступаєм стиха, потріскують гілки, Величні сосни пантрують нас згори, Чіпляє за одежу ожинове гілляччя. І тиша. Лише сорока заскрекоче, русак проскаче. Застиглі краплі крові зіяють на калині, Потухлими вже вогниками далі, на шипшині. Смеркає в лісі в цій порі занадто скоро. Вертаємось у теплу хату, до рідного нам двору. У кошику— гриби, шишки і жолуді— в кишенях, В руках— вінок із глоду, кисень — у легенях, Листки дубові— на грудях курток, як медалі. На серці— радість. Надихались. Ну можна жити далі!!! Оксана Швед

#порося #метелики #квіти

Польові квіти, трави, сонце, метелики і це прекрасне помаранчеве волосся - немов прогулянка уві сні.

#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Natali Fair - Метелики (2024)

#поезія Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень вишнями, джемом та компотами Сушиться чар-зілля в затінку веранди, цвіркуни замріяно бавлять літо нотами... Лагідно гойдається вітер в сонних дзвониках., в полі конюшина віддає меди. Плавають спустошено на небесних човниках білі диво-пір'ячка . І сопуть сади... Млосно так і гàряче. Крутяться метелики. Бог малює пензликом в хмарах темний ліс. Тішаться і чубляться в вишині ангелики, сонце перекочують на Чумацький віз... Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень грозами, медом бузини. Котиться з-за лісу на куток веранди перша громовиця. Втихли цвіркуни... Людмила Галінська