#поезія Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях прозорих, спокійних, по-літньому теплих. Занурилась в них та враз думку зловила, що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі. Стук серця твого – наче плюскіт прибою. В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно. Душа, наче пледом, сповита тобою. Та щастя – це ж просто й так близько, наземно. Торкаюсь, обличчя, грудей і те море - уже по артеріях, венах… бурхливо. Змішалось усе: і метелики, й зорі… Та щастя – це ж просто й це так надважливо. І тихе Люблю, наче сонячне плесо, що золотом щирим розлилось по морі, даруючи серцю мелодію весен... Та щастя – це ж просто. Це подих любові. Рима Елбур

Буває, відкриєш повідомлення, а звідти слова, як метелики летять, зачіпаючи лице, волосся. І ти сидиш, весь в пилку, починаєш світитись зсередини, тому що є люди на землі, з якими поговориш, як сонця вип'єш...

#поезія Залистопадило над світом, замело, Лягли листки птахами на крило, По одному, по два, а то зграйками Додолу повільно линуть, плутаються під ногами, То вітер закружляє іх, у вись підніме — Засяють, засвітяться у сонячнім промінні. І знову до землі: в них доля вже така - Віджили, як метелики. Все, спочивать пора. Ідемо в ліс. А там —чуднА краса. Там мохом пахне. Із-під трухлявого пенька Сміються опеньчата, і просяться — бери. Радіємо! Чекали сеі ми пори! Збираєм ніжно немовляток милих. А далі ще… Ото ми фарт зловили! Ступаєм стиха, потріскують гілки, Величні сосни пантрують нас згори, Чіпляє за одежу ожинове гілляччя. І тиша. Лише сорока заскрекоче, русак проскаче. Застиглі краплі крові зіяють на калині, Потухлими вже вогниками далі, на шипшині. Смеркає в лісі в цій порі занадто скоро. Вертаємось у теплу хату, до рідного нам двору. У кошику— гриби, шишки і жолуді— в кишенях, В руках— вінок із глоду, кисень — у легенях, Листки дубові— на грудях курток, як медалі. На серці— радість. Надихались. Ну можна жити далі!!! Оксана Швед

#порося #метелики #квіти

Польові квіти, трави, сонце, метелики і це прекрасне помаранчеве волосся - немов прогулянка уві сні.

#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Natali Fair - Метелики (2024)

#поезія Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень вишнями, джемом та компотами Сушиться чар-зілля в затінку веранди, цвіркуни замріяно бавлять літо нотами... Лагідно гойдається вітер в сонних дзвониках., в полі конюшина віддає меди. Плавають спустошено на небесних човниках білі диво-пір'ячка . І сопуть сади... Млосно так і гàряче. Крутяться метелики. Бог малює пензликом в хмарах темний ліс. Тішаться і чубляться в вишині ангелики, сонце перекочують на Чумацький віз... Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень грозами, медом бузини. Котиться з-за лісу на куток веранди перша громовиця. Втихли цвіркуни... Людмила Галінська

#поезія Літо прийшло з відерками малини.. За пазухою материнка і полин.. Розвісило смарагдові гардини.. А серед трав кульбаби коляру цитрин. Рожевопінно мліють чебреці.. Троянди парадуються шовкáми.. Метелики над ними як жреці. Півонії спалахують вогнями. Вишневі кульочки виблискують в садах. Вихлюпує серпанок поміж трáви. Патлата конюшина по шляхах. В суничних барвах сонячні заграви. Акація чарує все довкілля І сипле пелерини до землі.. Джмелі вовтузяться між квітів на похмілля. Псалми читає богомол на вівтарі. Меди стікають між сотами у бутлі.. І дітлахи облизують вуста. Літо пече із полуниці штрудлі.. Ще одне літо...біжать мої літа.

#поезія Не хочу літа - хочу миру, Простих речей в звичайний день, Щоб щастя потайки ходило, Зібравши спокій до кишень. І щоб метелики, ромашки, Суниці, діти, спориші... Щоб на світанку трелі пташки Босоніж просто по росі. Я хочу миру влітку... раптом Без сліз, без нервів, без тривог. Отого миру просто залпом, Де про любов йде діалог, Де не вбивають, не руйнують, Чуже для себе не беруть, Де щиро людяність цінують, Де у словах важлива суть. Де знають мову (не ворожу), Де гріють серце залюбки, І вірять щиро в силу Божу, І чисті помисли й думки. І чисті душі... без болота, Без ворогів і без брехні... Щоб повернулась в моду цнота І справжність в самій глибині. Аліна Войтенко

#поезія Між смерек сховався сивий ранок І розхлюпався росинками в траву Позіхає у дрімòті старий ґанок.. Сонце мружить очка наяву. Дзеленчать конвалії тихенько.. Зачаровують парфумом сонний сад. Білий голуб воркує веселенько.. Ніжний гомін летить поміж левад. Пурпурово сипле боз додолу.. Відцвітає фіолетова краса. Будяться метелики спрокволу... Пурх!...і враз летять під небеса. Легкий вітерець гойдає гілку.. Між пелюстям ще хропе патлатий джміль. Сонечко лоскоче милу бджілку. Весь мій сад- чарівний водевіль! Я люблЮ блукати на світанку І цілунками будити пелюсткù Слухати зозулину співанку. Ще одна весна... Летять роки. Оксана Лесик-Падучак