12 квітня у Бразиліі (Бразилія) відбудеться командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби. Участь у ньому візьмуть семеро українців. По троє змагатимуться на півмарафонській дистанції серед чоловіків і жінок. У змаганнях юніорок на старт дистанції 10 км вийде Вероніка Ткачук, яка цього вікенду, а саме 14 березня, піднялася на третю сходинку п’єдесталу Балканського чемпіонату та виграла срібло в командних змаганнях. 🇺🇦 Людмила Оляновська — с/х півмарафон 🇺🇦 Марія Сахарук — с/х півмарафон 🇺🇦 Ганна Шевчук — с/х півмарафон 🇺🇦 Ігор Главан — с/х півмарафон 🇺🇦 Микола Рущак — с/х півмарафон 🇺🇦 Сергій Світличний — с/х півмарафон 🇺🇦 Вероніка Ткачук — с/х 10 км #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події 1702: "The Daily Courant" — Народження щоденної звички знати все 🗞️✒️ Завершуємо наш історичний марафон подією, без якої важко уявити сучасний ранок. 11 березня 1702 року в Лондоні почала виходити "The Daily Courant" — перша у світі успішна щоденна газета. До цього новини з’являлися хаотично, раз на тиждень або у вигляді чуток, але Елізабет Маллет (так, першим видавцем щоденки була жінка!) вирішила, що світ змінюється занадто швидко, аби чекати сім днів. Лише факти, жодних пліток (майже) У першому номері, який складався лише з однієї сторінки, надрукованої з одного боку, редакція висунула революційний маніфест: вони обіцяли давати лише перевірені закордонні новини, не додаючи від себе жодних коментарів. Мовляв, «нехай читач сам робить висновки». Це був прототип об'єктивної журналістики, про яку ми так мріємо сьогодні. 🧐📑 Кавова культура та інформаційний вибух Поява щоденної газети збіглася з розквітом лондонських кав'ярень. Чоловіки (жінок туди зазвичай не пускали) збиралися за горнятком кави, щоб обговорити свіжі новини з "The Daily Courant". Саме там народжувалася громадська думка, політичні партії та фінансові ринки. Газета стала дзеркалом, у яке суспільство почало заглядатися щоранку. ☕👔 Чому це важливо? "The Daily Courant" проіснувала 33 роки, але вона заклала фундамент усього нашого інформаційного простору. Від тієї першої сторінки 1702 року веде пряма лінія до сучасних стрічок новин у Вашому смартфоні. Ми стали залежними від інформації, і саме 11 березня ця залежність офіційно отримала свій щоденний формат. Пошук зображень за темою: The Daily Courant 1702 first daily newspaper

#історія #постаті Символ незламності: Юрій Шухевич — 31 рік за право бути собою ⛓️🔥 Історія знає багато прикладів спадкоємності, але доля цієї людини вражає навіть найбільш загартованих дослідників. 6 березня 1933 року народився Юрій Шухевич — політичний діяч, багаторічний політв'язень радянських таборів і син головнокомандувача УПА Романа Шухевича. 📜👤 Чому його постать є ключовою для розуміння української історії? Заручник прізвища. У 1948 році, коли Юрію було лише 15 років, його заарештували. Єдиною "провиною" підлітка було те, що він не зрікся свого батька. Це стало початком марафону випробувань, який тривав понад три десятиліття. ⛓️🚫 31 рік у неволі. Юрій Шухевич провів у тюрмах, таборах та на засланні загалом 31 рік. москва намагалася зламати його дух, вимагаючи публічного засудження боротьби УПА, але він обрав шлях гідності, попри тортури та повну втрату зору в ув'язненні. 🌫️🦾 Очі нації. Повернувшись до активного життя вже у зрілому віці, повністю незрячим, Юрій Романович не став "пенсіонером історії". Він очолив УНА-УНСО, став народним депутатом України та до останнього подиху залишався гострим критиком будь-яких проявів імперського впливу росії. 🗣️🇺🇦 Герой України. У 2006 році він отримав найвищу державну нагороду. Його життя — це унікальний міст між поколінням повстанців 1940-х років та сучасними борцями за незалежність. Він бачив (навіть не маючи фізичного зору), як виборюється та за що стоїть сучасна Україна. 🎖️🇺🇦 Юрій Шухевич пішов із життя у 2022 році, але він встиг побачити, як ідеї його батька та його власна незламність стали фундаментом сучасної української ідентичності. Його біографія — це нагадування: ворог може відібрати свободу пересування чи зір, але він безсилий проти волі. 🕊️🏛️

"Почалася війна" - ці слова стали відліком нового часу. У 2022 не розуміли, що відбувається. У 2023 сподівалися на близький кінець. У 2024 усвідомили: легко не буде. У 2025 - розчарування, страх, ненависть. У 2026 - зневіра, розпач, але навіть без світла, тепла й інтернету Україна є 💙💛 Ні, ненависть була завжди, вона тільки наростає. Тепер вона живить мозок, легені, нерви. Під звуки сирени люди в тилу йдуть на роботу. Одягаються тепло, бо з опаленням проблеми. Під звуки сирени несуть додому теплий хліб. Яке це щастя - мати шматок хліба. Під світлом ліхтариків готують вечерю. Навчилися розрізняти звуки: літаки, ракети, шахеди, прильоти. Тепер карта тривог - номер один у списку пошуку Google. Усі отримують такі смс: "Що робити, якщо ваші рідні або знайомі зникли безвісти у зв’язку із воєнними діями?", "Підозрілі предмети", "Підвищена загроза" - вони вже не викликають здивування. Мовчазні погляди і короткі переписки більш значущі, ніж медіа й марафони. Жодних емоцій - люди вигоріли. Вони перевіряють телеграм-канали в пошуках надії на мир. Збирають рештки сил і роблять, що можуть, бо є ті, кому гірше, але вони стоять🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Люди звикли до війни... І є щось уперте в цих тиловиках. Вони купують каву, щоб підтримати малий бізнес. Хапаються за роботу, як за рятівне коло, хоч вона виснажує ще більше. Донатять з останніх сил. Лишають не "на чай", а "на бензин для генератора". Купують насіння і жартують про весну. Йдуть на роботу, а після неї шукають методи й способи вберегти свою травмовану психіку. Вони продовжуть жити попри спустошення і відчуття невизначеності, бо в їхніх застиглих душах маленьким весняним проліском проростає надія. Така тиха і вперта. І вона шепоче: - Ще трохи, ми зможемо, ми вистоїмо! Надія є! Надія завжди є! Треба вірити 💙💛 Сьогодні ми вкотре проживемо ніч з 23 на 24. Завтра буде страшно відкрити соцмережі. Хтось буде писати, хтось читати, хтось мовчати. Але всіх накриють спогади... Тому я буду триматися за слова: Маленька надія має велику силу 💙💛

❗️ОІ-26. Легенда номер 13. Бергсма став олімпійським чемпіоном у мас-старті ⛸ На Зимових Олімпійських іграх 2026 року в італійському Мілані завершився розіграш останнього комплекту медалей у чоловічому ковзанярському спорті – у мас-старті. 🇳🇱🥇 Перемогу здобув 40-річний ветеран Йорріт Бергсма, який виступав під номером 13, який також активно та успішно бігає ковзанярські марафони. 🇩🇰🥈 Віктор Торуп став другим і став першим в історії олімпійським медалістом у ковзанярському спорті з Данії, а третє місце посів італійський спортсмен Андреа Джованніні. 🏆 Олімпійські ігри 2026. ковзанярський спорт ▪️ 21 лютого Чоловіки. мас-старт 1. 🇳🇱 Йорріт Бергсма 2. 🇩🇰 Віктор Торуп 3. 🇮🇹 Андреа Джованніні ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🟠На кордонах з Білоруссю не спостерігається переміщення техніки чи накопичення додаткових сил Про це речник ДПСУ Андрій Демченко сказав у ефірі телемарафону. Чергова перевірка боєготовності в Білорусі та вручення чоловікам повісток відбуваються постійно, — зазначив Демченко.

«Побачив тільки спалах і як нога відлітає»: ветеран, який пережив чотири ампутації, керує автівкою та бігає марафони #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=47478

«Побачив тільки спалах і як нога відлітає»: ветеран, який пережив чотири ампутації, керує автівкою та бігає марафони #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=47478

😡рф посилила спроби прориву на північному кордоні: російські підрозділи зазнали важких втрат. Про це заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі телемарафону, повідомляє РБК-Україна. ‼️Російські війська активізували дії вздовж північного кордону України. Найінтенсивніші спроби тиску фіксуються на Харківщині в районі Вовчанських Хуторів, а також на окремих ділянках кордону в Сумській області. За його словами, противник дедалі частіше використовує малі піхотні групи, які намагаються перевірити оборону та атакувати позиції українських прикордонників. Такі спроби протягом останньої доби фіксувалися, зокрема, на території Хотинської, Юнаківської та Краснопільської громад. Під час цих дій російські підрозділи понесли серйозні втрати. За оцінками ДПСУ, йдеться про до два батальйони уби#ими та пораненими. Жодного успіху спроби прориву не мали. 😱Окрім штурмових дій, російська армія продовжує застосовувати дистанційне мінування. Виbухові пристрої скидають з безпілотників, маскуючи їх у світлі мішки, які можуть здетонувати від дотику або наближення.

#історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜