БЕЗСИЛА СМЕРТЬ, ДЕ ДУХ НЕ ГАСНЕ

Прийде́ весна і зацвітуть каштани,
Птахи верну́ться з вирію назад
Ще й час мине, та не заго́їть рани,
Які зробив героїв тілопад.

Додався біль до всьо́го й за цивільних,
Кому́ потвора загасив свічу́,
Ми – нація нескорених і вільних.
До ПЕРЕМОГИ подумки лечу.

Лечу туди, де небо стане чистим,
Де не здригнеться від ракет земля,
Де кожен ранок росяним намистом
Прикрасить наші спалені поля́.

Ми збережемо пам’ять поіменно —
У кожнім слові, в кожному рядку,
Тримаємо свій стяг благословенно,
Карбуємо історію таку.

Бо смерть безсила там, де дух не гасне,
Де крізь вогонь пробилася любов.
Зійде́ зоря над ворогом нещасна,
А ми життя продовжим без оков.

Ми зможем збудувати знову хату,
Життя пове́рнем в знищені міста́.
Не вздріє ворог неньку розіп'я́ту,
Бо в нашім серці – правдонька свята́.

Нас кличуть всіх життєвії дороги,
Веду́ть загиблих ду́ші до мети,
Торуєм шлях усі до Перемоги,
Й життя благаєм Бога берегти.

В очах засяє радістю надія,
Затягнуться і рани, і рубці,
Здійсни́ться наша заповітна мрія –
Пред світом ми в звитя́жному вінці.

02.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

КАМІНЬ І КРИЦЯ

Ще скільки всім нам бути в гаратанні?
Ще скільки нам палати у вогні?
Давно ми є уже на виживанні,
Та зди́хілю немає сатані.

Снагу́ життя він нашу взявся пити,
Убити хоче мрії і пісні,
Ми молимось щоб вижити і жити
У цій страшній, жорстокій цій війні.

Ми, наче камінь, час який шліфує,
Ми, наче криця, запхана в вогонь,
І світ, на жаль, нікого з нас не чує,
А ми втрачаєм і синів, і донь.

Коли вже стихне вража канонада,
Зітхне земля, обтру́ситься від зла,
Потвора щезне, щезне всюди зрада,
Згорить у пеклі, звідки і прийшла?

Щоб ми звели́ вже сті́ни но́вих храмів,
Засіяли всі спалені поля́,
Заго́їлись рубці́ глибоких шрамів,
Що маєм ми і збо́лена земля.

Бо корінь наш у пра́ведній основі,
Його не вирве люта чужина́,
Ми ви́стоїмо в вірі та любові,
Яка сильніша, аніж ця війна.

Розповімо ми дітям та онукам,
Як ми ішли крізь пекло до мети,
Як ми пройшли і страх, і біль, і му́ки,
Щоб дух свобо́ди вічно берегти.

Цієї миті скільки нам чекати?
І кров’ю митись скільки ще? Скажіть!
І скільки нам ще го́лови складати?
Коли скінчи́ться ця війна століть?

01.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1061589

ЗМИЛУЙСЯ, ВСЕВИШНІЙ

Боже милосердний, змилуйся над нами,
Грішними свої́ми до́ньками й синами,
Змилуйся над нами, я тебе благаю,
Ру́ки у молитві я за це складаю.

Нам даруй, Всевишній, віру й розуміння,
І зішли на землю нам благословіння,
Захисти від ли́ха, відведи тривогу,
І вкажи єдину праведну доро́гу.

Огорни любов’ю нам серця́ зболілі,
Щоб ми йшли до світла у надії й вірі,
Спокій хай настане в кожного в оселі,
А думки́ і душі стануть знов веселі.

Нам даруй єднання, братню силу й згоду,
Щоб не знали більше ми тяжку негоду,
Щоб любов і правда в серці процвітала,
Й ненька Україна сліз не проливала.

Нам прости провини, помилки́ і чвари,
Розжени над світом всі похмурі хмари.
МИРУ й ПЕРЕМОГИ молимо у тебе,
Простягни над нами чисте мирне небо.

Боже милосердний, поверни нам тишу,
Хай нас ворог клятий назавжди́ залишить,
Хай твоя́ десни́ця* нас завжди́ тримає
Й ні на мить ніко́ли нас не залишає.

23.01.2026 р.

ДЕСНИЦЯ* — це застаріле, книжне або урочисте слово, що означає права рука, а іноді й рука взагалі.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1055941

СКІЛЬКИ ЩЕ?

Скільки нам ще жити у такій тривозі?
Скільки нам щоднини проливати сльо́зи?
Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні?
Скільки свіч загасять вбивці на світанні?

Скільки ще молитись в темряві без світла?
Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра?
Скільки в підземеллях будемо ховатись?
Скільки горе буде до нас добиратись?

Скільки ще молитись, щоб не згасла віра?
Скільки буде небо понад нами сірим?
Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина?
Скільки лити сльо́зи, що гіркіш поли́ну?

Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння?
Скільки ще боротись, попри все, без тління?
Скільки ще тримати світло у зіницях?
Скільки ще стояти й з життям не проститься?

Скільки ще тримати серце у долонях?
Скільки ще шукати правду у заслонах?
Скільки списки втрати будуть додаватись?
Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись?

Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня?
Скільки ще благати, щоб наш біль донісся?
Скільки ще хилитись буде в нас калина?
Скільки ще гнобити будуть солов’їну?

Скільки ще горіти, як свічі в молитві?
Скільки любов не́сти нам у кожній битві?
Скільки ще лунати нам плаче́м дитини?
Скільки додаватись будуть в нас руїни?

Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні?
Скільки будуть гинуть українці гідні?
Скільки ще іти нам через біль-розпуку?
Скільки ще приймати вічную розлуку?

Скільки ще топтати наші мрії-квіти?
Скільки ще ламати голос правди, світе?
Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна?
Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна?

08.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051066

І ЗНОВУ ОСІНЬ

І знову осінь, як сльоза на рані,
Як голос тихий в сутінках тривог,
Несеться вітер сильний по майдані,
Де кожен крок – молитва-діалог.

І знову осінь, як молитва тиха,
Що лине крізь тривожні вечори,
Аби не знати ні біди́, ні ли́ха,
І горе щоб віднесли десь вітри.

І знову осінь шепче про надію,
Про тих, хто йшов крізь бурі і вогонь,
У серці я любов до неньки грію,
Й щоб кулі вражі не торкались скронь.

Про матір, що молилась у світлиці,
І пам’ять, що не згасне, як вогонь,
І дзвін, що буде линути з дзвіниці,
Й тепло́, що випромінює з долонь.

І про сиріт взяла́ся гомоніти,
І тихо мовить про вкраїнських вдів,
Й про тих, що полягли, хоч мали жити,
Й убитих горем у сльозах батьків.

І знову осінь у багряних шатах…
Чи покладе вона кінець війні?
Чи дочекає з фронту сина мати?
Чи знову ми почуєм вбивче НІ?

20.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049889

25 квітня 2026 року пішла з життя заслужена тренерка України — Коваленко Валентина Михайлівна.
Місто Біла Церква втратило людину, яка зробила вагомий внесок у розвиток легкої атлетики та виховала цілу плеяду спортсменів високого класу. За роки своєї тренерської діяльності Валентина Михайлівна підготувала десять майстрів спорту та майстрів спорту міжнародного класу.
Все своє життя вона присвятила розвитку легкої атлетики в Україні, передаючи свої знання, досвід і любов до спорту вихованцям. Її учні ставали чемпіонами світу, призерами чемпіонатів Європи, учасниками Олімпійських ігор, багаторазовими переможцями чемпіонатів України та країн СНД.
Світла пам’ять про Валентину Михайлівну назавжди залишиться в серцях її учнів, колег та всіх, хто її знав.
Прощання відбудеться 28 квітня в м. БІЛА ЦЕРКВА
Для детальної інформації +447787464881 Донька Євгенія
#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Ми думаємо, що головний вияв любові — це поцілунки та обійми. Ні, це найслабший її прояв.

Найсильніший вияв любові — це прийняти людину такою, якою вона є в житті.

Ви хочете знайти таку людину, з якою будете щасливі, з ким зможете стати успішними та впевненими у майбутньому?

Обирайте того, кому ви зможете сказати про втому, свої проблеми, сумніви. Того, хто заради вас зможе розтоптати свою гордість і самолюбство, але й ви при цьому заради нього зможете піти на жертви.

Того, хто зможе поставити вас на перше місце. Людину, яка завжди буде вам щиро рада, буде вами пишатися незалежно від того, «зі щитом ви повернулися, на щиті чи взагалі без нього».

Того, хто вам, без сумнівів, зможе подарувати душу.
Того, з ким ви можете бути самим собою, з ким тепло і затишно.

НЕ ВЕРНЕ НА ПОРІГ
(Світлій пам’яті земляка героя Володимира Стасіва)

Наснився якось матері той сон,
Де син всміхавсь, як в юності колись,
Й благав піднести ру́ки до ікон,
І тихо мовив: «Мамочко, молись…».

«Не плач, матусе», – далі промовляв,
– Я поруч, в кожній краплі тво́їх сліз…».
В ту мить цей світ із болем покидав,
Любов у серці до останку ніс.

«Ти вишиєш мені сорочку з снів,
Із квітів в полі й щирих молитов…».
Востаннє очі в небо він підвів
І про молитву прошептав він знов.

Благання сина чула мама в снах,
В молитві руки підняла увись,
Шукала очі сина у сльозах,
Що в снах благали: «Мамочко, молись».

А серце мами обіймав вже біль,
Було́ якесь страшне передчуття,
Мов голос сина долітав звідтіль,
В ту мить ішов у засвіти з життя.

Пішов з життя, пішов у інший світ,
Героєм за Вкраїну він поліг,
Він захищав, лишив по собі слід,
Та не верне́ на рідний свій поріг.

14.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

СВІЧА ЖИТТЯ ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ПАЛА
(Світлій пам’яті героя-односельчанина Богдана Квецка)

Поліг Богдан за нас усіх в бою́,
Йому життя на фронті обірвалось,
Тепер він там, в Небесному строю́,
Від цьо́го горя й болю всім додалось.

Поліг Богдан, у засвіти пішов,
І смертне ложе довело́сь стелити,
У серці – біль, у пам’яті – любов…
Пішов від нас, хоч дуже прагнув жити.

Слідів не ли́шить більше на землі́,
Не мовить слово, пісню не затягне,
Завмерло все у вічнім джерелі…
І вишиванку більше не одягне.

У тиші храму, в дзвоні над селом,
Почулися слова́ його прощання,
Заснув Богдан наза́вжди вічним сном,
І путь була́ для нього вже остання.

Поліг Богдан, та в наших він серцях,
І в пам’яті людей він буде за́вжди,
Хіба прийде́ до когось тільки в снах,
Хоч жити мав й живим прихо́дить мав би.

Осінній лист лягає, мов покров,
На ту могилу, де він спочиває,
Молитва лине тиха, без розмов,
Його свіча життя вже не палає.

Земля прийняла з болем, як дитя,
Що повернулось в лоно материне,
А Небо шепче: «Сину, ти – життя,
Ти – вічний стяг у серці України».

14.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049499

Доброго ранку понеділка ☕
Всім бажаю доброго чудового дня та чудовоі погоди 🌞
Нехай цей тиждень несе успіх,позитив, любов та везіння 🌷
Будьте здорові та щасливі...