Федерація баскетболу Київщини 🏆🇺🇦Нещодавно відбулися чергові матчі відкритого чемпіонату Київської області з баскетболу (ЮБЛКО) сезон 2025/2026) 🏀«МОБІ-ДЮСШ-БРОВАРИ» – КДЮСШ «Маяк Оболоні»-2 (м.Київ) 61-41 ⛹️(МОБІ-1) – Коломієць А. 16 очок, Бабенко О. 13 очок, Безкоровайний В. 12 очок, ⛹️(МАЯК-ОБОЛОНІ-2) – Тумусов Б. 22 очка, Бондар М. 9 очок 🏀«МОБІ-ДЮСШ-БРОВАРИ-2» – КДЮСШ «Маяк Оболоні»-2 (м.Київ) 30-47 ⛹️(МОБІ-2) – Макаренко Т. 7 очок, Черняк-Самійленко Н. 6 очок, ⛹️(МАЯК-ОБОЛОНІ-2) – Тумасов Б. 21 очко, Бондарь М. 12 очок 💙💛 Разом до Перемоги! #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#поезія Іду тихенько до зими. Минає осінь... Лишає сотні телеграм і м'ятний чай на підвіконні. Ще жмут незайманих стежин. Тупцюю боса. Пильнують очі-мигдалі на вицвівшій старій іконі... Іду тихенько до зими. Тепліша хустка... Пора згорьованих квіток та мертвого бадилля лишає слід в моїй душі. Холодний. Пустка... А ще ж недавно -- коровай і тéрпкий смак хмільного зілля... Он там, на відстані руки -- в цвітінні білім плачуть травні. І стиглі червні на вустах черленими вишнЯми малюють світлим новий день. Ескізи гарні... І десь поміж кущів троянд так ясно бачу усміх мами... Іду тихенько до зими. Скарби зо мною... В долонях -- вузлик хризантем, у серці -- цвіт півоній... І келишок скорботних сліз, і мрії, спалені війною... І клаптик літа, що втекло і тишком сіло на долоні... Іду тихенько до зими... Людмила Галінська

#поезія #мистецтво Були у мене за дитячих літ такі блакитні очі, як згадати, що часто навіть білий світ мені здававсь голубуватим. І в тому світі не було ні тіні чорної, ні плями, — лише довір'я, і тепло, і щедре сонце над полями. Але ввійшло в дитячі дні небачене і неймовірне доти — червоний колір крові на війні і чорний колір людської скорботи. Ввібрали очі відтинки нові. Зробились очі темні і похмурі. Вони були, як хмари грозові, коли на світі підіймались бурі. Вони ставали сивими, як дим, коли пожежі землю шматували і чорні кулі хлопцям молодим холодну смерть поспішно роздавали... Змети, Майбутнє, горе і жалі. Живі живих не будуть убивати. І цілим поколінням на землі здаватиметься світ голубуватим. «Вітрила», 1958 р. Ліна Костенко Ілюстрація Марія Безкоровайна

Російський суд увʼязнив на 17 років колонії суворого режиму полоненому бійцю «Азову» Анатолію Безкоровайному, який обороняв «Азовсталь». bukvy.org/u-rosiyi-zasud… Його «визнали винним» у створенні та навчанні тероризму. Того ж дня окупанти засудили ще одного «азовця», Ігоря Потапова, до 28 років колонії

#поезія Хтось у небі б'є перину -- капають дощі. Жовтень браму зачиняє --- брязкають ключі . Позіхають сонно трави -- сниться їм весна. Вигорають жовті барви -- хустка вже пісна... Холод лізе в кожну шпарку, -- капосні вітри... Вальс листки танцюють в парку, -- то ще ті майстри. Горобці спостерігають , --- вдячні глядачі. Жде ще Осінь короваю з теплої печі. Жде у гості листопàда --- то її любов. Ще горить вогонь в лампадах, а у жилах -- кров. Людмила Галінська

#Наші_традиції ЧЕРВОНА КАЛИНА - СИМВОЛ УКРАЇНИ Восени після перших заморозків збирають калину. Її ягоди з давніх-давен є оберегом українського народу. Наші пращури колисали дітей у люльці, виготовленій з калинової лози. Згідно з народним повір'ям, завдяки цьому вони виростали гарними та співучими. Також кожну хату намагалися прикрасити гронами калини, щоб у ній панували любов, щастя та здоров'я. В Україні існувала і така традиція: дівчата садили під вікнами калину як символ своєї долі. Білі квіти означали невинність і чистоту, а червоні грона - красу та плодючість. На Русі калину називали весільним деревом. За звичаєм, наречена перед заміжжям дарувала нареченому рушник, розшитий листям і ягодами калини. Ними прикрашали і коровай, а на голову нареченої одягали вінок, у який вплітали калину. Деякі з традицій дійшли до наших днів: сьогодні навіть у великих містах короваї для весіль обов'язково прикрашають калиною. А ще з калини готують наливки, киселі, різні настоянки. Ягода також буде помічна від усіля ких недуг. Калина має сечогінну, антисептичну та в'яжучу дії, сприяє зміцненню імунітету та підвищує рівень гемоглобіну в крові. Важливо! Калину не слід уживати при ішемічній хворобі серця, захворюваннях нирок, а також після інсультів та інфарктів. Не рекомендують її при гіпотонії. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 жовтня. -----------

#Наші_традиції ЧЕРВОНА КАЛИНА - СИМВОЛ УКРАЇНИ Восени після перших заморозків збирають калину. Її ягоди з давніх-давен є оберегом українського народу. Наші пращури колисали дітей у люльці, виготовленій з калинової лози. Згідно з народним повір'ям, завдяки цьому вони виростали гарними та співучими. Також кожну хату намагалися прикрасити гронами калини, щоб у ній панували любов, щастя та здоров'я. В Україні існувала і така традиція: дівчата садили під вікнами калину як символ своєї долі. Білі квіти означали невинність і чистоту, а червоні грона - красу та плодючість. На Русі калину називали весільним деревом. За звичаєм, наречена перед заміжжям дарувала нареченому рушник, розшитий листям і ягодами калини. Ними прикрашали і коровай, а на голову нареченої одягали вінок, у який вплітали калину. Деякі з традицій дійшли до наших днів: сьогодні навіть у великих містах короваї для весіль обов'язково прикрашають калиною. А ще з калини готують наливки, киселі, різні настоянки. Ягода також буде помічна від усіля ких недуг. Калина має сечогінну, антисептичну та в'яжучу дії, сприяє зміцненню імунітету та підвищує рівень гемоглобіну в крові. Важливо! Калину не слід уживати при ішемічній хворобі серця, захворюваннях нирок, а також після інсультів та інфарктів. Не рекомендують її при гіпотонії. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 жовтня. -----------

Міжнародний день мережива Міжнародний день мережива (International Lace Day) відзначають в останню суботу вересня. Мереживо Техніка виконання мережива виникла багато століть тому. Ще у біблійних текстах є згадки про пишні тканини, якими було декоровано вбрання священиків. Навіть на муміях часів Давнього Єгипту зустрічаються сітчасті вишивки. Але найбільшу популярність мереживо завоювало у XVI столітті, за часів Катерини Медичі. Його використовували всюди, де тільки було можливо. Жінки прикрашали одяг – сукні та спідню білизну. Мереживні серветки клали на стіл та спинку дивана. Подушки та настільні лампи також мали мереживне оздоблення. Кожен, хто носив мереживні прикраси, намагався дбати про них, оскільки вони підкреслювали статус господаря. Цей вид ремесла не втратив свою актуальність і в сьогоденні. Найбільш популярні та коштовні види мережива зараз – це фламандські та венеційські.

#Житія_святих МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися. Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня. ----------- #Ближче_до_Бога З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю 17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію. Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких. Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю. З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня. -----------

#Житія_святих МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися. Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня. ----------- #Ближче_до_Бога З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю 17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію. Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких. Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю. З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня. -----------