Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград".
#гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих

https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc

⚔️ Бій під Конотопом 1659: як козацька кіннота знищила еліту московського війська
1659 рік. Московія впевнена, що зламає козацьку державу. Під Конотопом вони зібрали вершки своєї армії — боярську кінноту, вибрані дворянські полки, еліту, яка мала розчавити Гетьманщину.

Але отримали один із найбільших військових провалів своєї історії.

Що сталося?

🔥 Витягування в пастку

Іван Виговський, гетьман Війська Запорозького, свідомо «підставляє» частину козацьких сил. Московська кіннота впевнено женеться за ними, вважаючи, що козаки тікають.

Це те, що їй і треба було зробити.

⚔️ Удар з засідки

На річці Куколка московські війська вриваються у заздалегідь підготовлену пастку.
Кримська кіннота, союзники Виговського, заходять у тил.
Козацькі полки б’ють з фронту та флангів.
Починається паніка, розвал ліній і некерована втеча.

🩸 Результат — катастрофа для Москви

За кілька годин бою було знищено або взято в полон приблизно 4–5 тисяч московських вершників, серед них — значна частина еліти: князі Пожарський, Львов, Бутурлін та багато інших.

Це був удар не просто по армії —
це був удар по політичній впевненості Москви.

💥 Наслідки

Конотопський розгром на кілька років зупинив московську експансію в Україну. У Москві оголосили масову мобілізацію, місто готувалося до оборони, боячись рейду козаків і татар.

Це — одна з найблискучіших перемог у нашій військовій історії.
Перемога, яка доводить: тактика, союзники та розумний маневр можуть змінити хід війни навіть проти чисельно сильнішого ворога.

Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича.
"Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!"

#shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні

https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I

#історія #події
⚔️ Вогонь Повстання: Як Козаки Здобули Київський Замок і Розпалили Визвольну Війну.
Ніч з 10 на 11 грудня 1648 року стала одним із визначальних моментів у ході Національно-визвольної війни, що охопила Україну під проводом Богдана Хмельницького. Саме в цей час повстанські загони здійснили успішний та символічний акт — захоплення Київського замку.

Зимовий Злам

До кінця осені 1648 року козацькі війська здобули низку блискучих перемог (Жовті Води, Корсунь, Пилявці) і взяли в облогу Львів та Замостя. Однак після укладення Замостського перемир'я (листопад 1648 р.) між Хмельницьким та польським командуванням, Богдан з основними силами відійшов, щоб не перенапружувати сили.
Але це перемир’я не зупинило народного повстання. Українське селянство, міщани та нереєстрові козаки, натхненні першими перемогами, вже не бажали повертатися під владу Речі Посполитої і продовжили боротьбу, особливо у центральних воєводствах.

Штурм Київського Замку

Київський замок був важливим адміністративним і військовим центром на території Київського воєводства. Його захоплення мало не стільки військове, скільки символічне та політичне значення.
Організатори: Повстання в самій столиці організували місцеві козаки та міщани.
Дата та Час: У ніч на 11 грудня (за іншими даними – 12 грудня), повстанці здійснили несподіваний штурм.
Перемога: Замок був швидко захоплений, а польський гарнізон, який, ймовірно, був невеликим і деморалізованим, не зміг чинити ефективний опір. Ця подія фактично ознаменувала перехід контролю над містом від польської адміністрації до повстанських сил.

Наслідки для Визвольної Війни

Захоплення замку стало каталізатором для подальшого розгортання повстання на Київщині та підкреслило глибину народної підтримки Хмельницького, навіть коли його основні сили відпочивали.
Посилення Повстання: Успіх у Києві надав рішучості іншим повстанським загонам у регіоні, які почали масово витісняти польську шляхту та адміністрацію.

Тріумфальний В’їзд Хмельницького: Цей успіх підготував ґрунт для історичного тріумфального в’їзду Богдана Хмельницького до Києва на Різдво 23 грудня 1648 року. Гетьман прибув до міста як визволитель, його зустрічало духовенство, міщани та величезні натовпи, що укріпило його авторитет як національного лідера.
Формування Території: Захоплення Києва стало важливим кроком у формуванні фактичної території козацької держави, що пізніше оформилася як Гетьманщина.

Захоплення Київського замку 11 грудня 1648 року чітко засвідчило, що повстання перетворилося на справжню Національно-визвольну війну, яка охопила всі верстви суспільства і не могла бути зупинена простим перемир'ям.

▫️Новинка в наявності▫️

Та 11291 чорна шкіра
Код 11292 шоколад замша

Подовжений силует з гострим носком і широкою халявою, що елегантно драпірується складками.
Чоботи-козаки преміальної якості
Матеріал: Натуральна шкіра (Італія) / замша
Всередині: м'який італійський фліс по всій довжині (демі)
Висота від п'яти: 46,5 см
Зручний підбор: 8 см
На стандартну ніжку
Вільного взування
Виробництво - Україна

36= 24 см
37= 24,5 см
38= 25,5 см
39= 26 см
40= 26,5 см


Обхват гомілки/верху:
36 до 36,5 см/ до 38 см
37 до 37,5 см/ до 38,5 см
38 до 38,5 см/ до 39 см
39 до 39 см/ до 39,5 см
40 до 39,5 см/ до 40,5 см

#події
5 листопада 1625 року — дата, що стала чорною міткою в історії козацьких вольностей. Саме тоді, після придушення повстання Марка Жмайла, гетьман Михайло Дорошенко був змушений підписати з представниками польського уряду в урочищі Куруківка жорсткий договір, відомий як Куруківська Ординація. Цей документ був спробою Речі Посполитої раз і назавжди взяти під контроль нестримне українське козацтво. 😒

🚧 Основні Обмеження Ординації:

«Золотий» Реєстр: 6 000 🔢
* Ключовим пунктом стало катастрофічне обмеження чисельності реєстрового козацтва. Реєстр скорочувався до мізерних 6 тисяч осіб. На той час реальна кількість козаків, що брали участь у походах і повстаннях, сягала десятків тисяч.
* Лише ці 6 тисяч отримували права, платню та привілеї. Решта козаків автоматично ставали випищиками (виключеними з реєстру) і мусили повертатися до статусу селян чи міщан під владу шляхти.

Гетьман у Кайданах ⛓️
* Права реєстрового гетьмана (старшого) були суттєво урізані. Його кандидатуру тепер мав затверджувати король. Більше того, ухвалювалось, що гетьман повинен був обиратися лише з числа тих козаків, які ніколи не брали участі у повстаннях.
* Заборона на Подніпров'я 🏞️
* Ординація містила пряму заборону для нереєстрових козаків (випищиків) проживати в Подніпров'ї – на найважливіших територіях, де історично формувалася козацька спільнота і була її основна база. Їм наказувалося переселитися в королівські маєтності.

Кінець «Морським Походам» ⛵
* Польський уряд вимагав припинення самовільних морських походів проти Османської імперії, які часто викликали міжнародні конфлікти. Хоча козаки неодноразово демонстрували, що обіцянки перед Річчю Посполитою вони не вважають залізними. 😉

Чому це Важливо? 💔

Куруківська Ординація, хоч і була підписана, не принесла бажаного спокою польській владі. Насправді вона лише поглибила соціальну напругу в Україні. Десятки тисяч чоловіків, яких насильно позбавили козацьких прав і волі, не бажали миритися з цим. Це стало лише тимчасовою паузою перед новими, ще більшими повстаннями, що врешті-решт призвели до Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

P.S.: Влада намагалася регулювати козацький дух цифрами і заборонами, але воля до свободи виявилася значно більшою за будь-який урядовий реєстр. Історія про це нагадує постійно. ☝️

Україна зніме документальний фільм про Курську операцію. Бюджет фільму – 2,3 млн грн, – Главком.
Стрічка матиме назву «Як козаки на Курщину ходили». Її планують виготовити до 20 грудня цього року.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати
📜 Останній Кошовий: Пам'ять про Петра Калнишевського

Сьогодні згадуємо видатну та трагічну постать в історії України – Петра Івановича Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі. Саме 31 жовтня 1803 року він відійшов у вічність на засланні в Соловецькому монастирі, доживши до неймовірного на той час віку – 112 років (за найбільш поширеною версією).
🌟 Шлях Вольності
Калнишевський керував Січчю у складний період 1762–1775 років з перервами. Це був час активної колонізації південних земель, воєн з Османською імперією та зміцнення влади Російської імперії. Петро Калнишевський був не лише військовим лідером, а й талановитим адміністратором та дипломатом. За його кошу Запоріжжя переживало економічний підйом: козаки активно розвивали землеробство, скотарство, торгівлю, а сам отаман щедро фінансував будівництво церков і шкіл, зокрема славнозвісний Межигірський монастир 🕌. Він активно відстоював козацькі права та землі, постійно ведучи переговори з імперською адміністрацією.
⛓️ Трагедія Заслання
На жаль, його патріотизм і незалежність стали причиною трагедії. У червні 1775 року за наказом імператриці Катерини II Запорізька Січ була підступно ліквідована, а Калнишевський 77-річним був заарештований і без суду засланий до Соловецького монастиря на Білому морі.
Його утримували в жахливих умовах, у кам'яному казематі завдовжки трохи більше двох метрів, без права листування та спілкування. У цій "кам'яній могилі" він провів 25 років. Лише у 1801 році, за амністією імператора Олександра I, йому було запропоновано волю, проте старий, сліпий та немічний отаман вирішив залишитися в монастирі, де й помер за два роки.
🕊️ Пам'ять і Канонізація
Петро Калнишевський став символом незламності духу та жертовності в боротьбі за українську волю. У 2008 році Українська православна церква Київського патріархату, а пізніше, у 2015 році і Православна церква України, канонізувала його як праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Його пам'ять вшановують як великомученика та покровителя українського козацтва.

Народ, що рашка не змогла покорити...в той час

Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів?

Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші.

Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам.

Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході.

У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено.

У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує?

Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників

І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість.

І росіяни обісралися.

Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною.

Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу.

Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало.

І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

Трохи фактів:

1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб.

2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше.

3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року.

4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.

5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.

6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.

7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.

8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії.

9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.

10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.

11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті.

12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори.

13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».

#події
30 жовтня 1653 року Гетьманська столиця Чигирин переживала один із найскорботніших днів в історії родини Хмельницьких та всієї Козацької держави. Під урочисті й водночас жалобні залпи з гармат до міста внесли труну з тілом Тимофія Хмельницького – старшого сина великого гетьмана Богдана Хмельницького, молодої надії на козацьку династію.
Юна слава і фатальна рана
Тиміш, не доживши одного дня до свого 21-річчя, загинув 15 вересня 1653 року під час облоги фортеці Сучава (Молдова), де він очолював козацькі війська. Його смерть стала наслідком важкого поранення: вороже ядро розбило лафет гармати, а осколок влучив молодому полковнику в ногу, спричинивши, ймовірно, гангрену.
Після смерті Тимоша оборона Сучави тривала, і лише 19 жовтня козаки змогли укласти почесне перемир'я, яке дозволило їм вийти з фортеці у повному озброєнні та забрати з собою тіло свого отамана.
Скорботний кортеж у столиці
Довгий і скорботний шлях з Молдавії до Чигирина завершився 30 жовтня 1653 року. Внесення тіла сина до гетьманської столиці стало публічним, але глибоко особистим горем для Богдана Хмельницького. Гарматні залпи, що лунали над Чигирином, були не лише військовою пошаною, а й символом гіркоти і втрати для всієї України. Тиміш, здібний полковник та учасник Молдавських походів, вважався найбільш вірогідним спадкоємцем гетьманської булави та міг стати засновником української династії. Його загибель перекреслила ці плани, змінивши хід подальших історичних подій.
Останній спочинок
Тіло Тимофія Хмельницького перебувало в Чигирині, а пізніше, 27 грудня (за іншими даними — 30 грудня) 1653 року, він був похований у родинному маєтку, в Михайлівській (за деякими джерелами) або Іллінській церкві у Суботові, що неподалік Чигирина. Пізніше, у 1657 році, поряд з ним буде похований і його великий батько, Богдан Хмельницький.
💔 Ця подія назавжди залишила свій трагічний відбиток в історії, як символ нездійсненої надії на стабільну династію та втрати одного з найталановитіших молодих лідерів Гетьманщини.