Дякую вам, мої дорогенькі, за подарунки на День Янгола Наталії!
А подарунок від тебе, моя люба сестричко, я вже замовила, тож книга Руслана Киша "Я, ти і війна" прийде після 10 вересня!❤️💋

https://ab3.store/vsi-tovary/knyha-ya-ty-i-viina.-avtor-ruslan-knysh-...
-------------

Друзі @читачі доповнення до нашої лотерейки "Книга:UA-35" футболка з гербом Харкова від "Степура", адже саме у Харкові друкується від 80% до 90% усіх українських книжок попри постійні обстріли та тривоги.
На старлінк для нацгвардійців

🎯 Ціль: 20 000 ₴

🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/9ijx76dVWY

💳Номер картки Банки
5375 4112 0862 2246

😠 «Спалені наклади українських книг — це не випадковість, збіг чи помилка коригувальника. Росіяни точно знають, що вони роблять. Б’ючи по українських видавництвах, вони б’ють по українській культурі», — лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко.

П’ятий президент наголосив: ворог вкотре доводить, що російська культура не має нічого спільного з європейською, бо вона виховує варварів та злочинців.

«Кожне українське видавництво — це люди, які вистояли під час блекаутів, зменшення попиту на книгу та спорожнілі книгарні… Але продовжують перекладати, редагувати та друкувати українською», — зазначив Порошенко.

💪 «Переконаний, що попри всі зусилля москви українське слово, українська книжка точно житиме і важитиме більше. Тож закликаю сьогодні не проходити повз книгарню, а купити новеньку книгу до домашньої бібліотеки. Найменше, що ми можемо зробити, — купити те, що вони встигли врятувати», — додав лідер «Європейської солідарності».

Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

Вони не бажають знати навіть своє минуле.

Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

🗺 Географія слов’янської цивілізації.

Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

🔗 Що їх єднало?

▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

На землях Русі за князя Володимира головними були:
▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
▪️ Хорс — світле небесне світило.

У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
▪️ Святовиту — богу війни й правди,
▪️ Руєвиту — богу громів,
▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

Відомі факти:

▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

«Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
«Варяги звались руссю».
«Мова словенська й руська — одна».

Тоді чому досі нас вчать інакше?

🧨 Причина — імперська історія.

З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

Це було політично вигідно імперії.

📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

📖 Детальніше про це — у книгах
«Чий Крим. Війни в степах України»,
«Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

👉 rus-ukraine.com.ua

✊ Історія має власний голос.
В Україні він точно не повинен бути московським.

Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

Вони не бажають знати навіть своє минуле.

Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

🗺 Географія слов’янської цивілізації.

Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

🔗 Що їх єднало?

▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

На землях Русі за князя Володимира головними були:
▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
▪️ Хорс — світле небесне світило.

У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
▪️ Святовиту — богу війни й правди,
▪️ Руєвиту — богу громів,
▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

Відомі факти:

▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

«Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
«Варяги звались руссю».
«Мова словенська й руська — одна».

Тоді чому досі нас вчать інакше?

🧨 Причина — імперська історія.

З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

Це було політично вигідно імперії.

📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

📖 Детальніше про це — у книгах
«Чий Крим. Війни в степах України»,
«Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

👉 rus-ukraine.com.ua

✊ Історія має власний голос.
В Україні він точно не повинен бути московським.

Дякую Вам, пані Віолето, за збірку гуморесок! Впевнена, що читаючи її, нам не буде так страшно під час тривоги чи обстрілів. Ця книга допоможе нам все це пережити, не впадати у відчай та в депресії. Все буде Україна!🇺🇦✌️ Разом переможемо!💙💛💪

Придбала й нарешті прочитала українською Дух в оболонці Масамуне Шіро. Видання Artbooks. Книга зроблена гарно, містить кольорові сторінки. Колись читала російською, як тільки побачила, що планується українське видання одразу замовила, дуже тішусь, що з'являється все більше улюблених творів на рідній мові. Про саму історію, мабуть, зайве щось казати. Вона з'явилась ще 89го року і скоріш всього про неї всі чули, кого цікавить кіберпанк. Особисто мені подобається, я б рекомендувала прочитати, хоча б для знайомства з жанром

КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ"

Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну.

Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом.

Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯

Все буде Україна!💙💛

Ми Переможемо!🇺🇦

З нами Бог і правда на нашому боці!☦️

ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
--------

ПЕРША КНИГА - "АНІКА"

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

04.06.2025 року.
--------

ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ"

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

25.09.2025 року.
--------

ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ"

Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав.

Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою.

Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія.

16.06.2026 року.

Цього разу в книзі "Урус-Шайтан" мова йдеться про нашого Івана Сірка, який пішов в похід на війну з турками і визволяти наших полонених і найголовніше, щоби не дати туркам з Іваном Виговським перемогти москалів і об'єднати Україну з Польщею, як він тоді це вважав. І йому це вдалося. Частина турецьких воїнів на чолі мурзи Тахтара була змушена покинути Україну, щоби прийти на допомогу туркам, щоби не дати Івану Сіркові захопити фортецю Арркеман. І тут під час вирішальної битви між Іваном Сірка і мурзою Тахтарем, мурза запитав в Сірка, чому він зрадив свого гетьмана, невже він не розуміє, що таким чином допомагає москалям окуповувати Україну? Відповідь Івана Сірка дала мені зрозуміти істинної причини його дій і вчинку. Він сказав, що для нього найголовніше, щоби Україна була вільною і не від кого не залежала, і він не за Польщу, не за Туреччину і не за Московією. Його діло, це боротися за людей які потрапили в полон і боротися за те, щоби саме українці панували на своїй землі. Усе дуже просто, Іван Сірко був просто воїном і що таке дипломатія, і як це було важливо, щоби об'єднуватися на деякий час спільно проти найбільшого ворога, він цього не розумів. Тому, ця книга саме про те, яким він був, цей Іван Сірко, і чому до його вчинків і дій - не все так просто... Ця книга саме про те, як все це відбулося, і про те, як москалям завдяки необачному вчинку Івана Сірка вдалося окупувати Україну. Звісно, в цій книзі з'являються інші герої, любовна лінія, то ж книга буде цікавою для всіх. І цю книгу також можна читати як окремо, не читаючи попередних книг. Ну це як кому, хто хоче, то може купувати й попередні книги з серії "Нескорені". Просто цю книгу можна ще читати як окрему, бо в ній є інші герої і вона саме про похід Івана Сірка до Туреччини, під час війни України проти Московії, в цей час, коли Україні була дуже потрібна підтримка Івана Сірка, який навпаки роз'єднав українців, а не об'єднав. В кінці книги вже знову з'являються герої з попередніх книг. Хто вже читав цю книгу, то знає, чим закінчилася вся ця історія з Азізою. Мені дуже сподобалося, як діяла ця розумна дівчина. Так що від чергової книги з серії "Нескорені", я знову отримала величезне задоволення, за це я дуже вдячна Вам, пане Василю!💙💛
https://folio.com.ua/authors/kras-vasil