КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Споруда лікарні "Краплина молока" «Камʼяний будинок у стилі неокласицизм із трьома з половиною поверхами звели в 1912–1913 роках на вулиці Велика Васильківська, 93. Заклад для Товариства боротьби з дитячою смертністю заснували на кошти дворянина Якова Тарновського. Фасади споруди мали відкрите мурування (у радянські часи пофарбований), декорувались під руст на рівні перших 1,5 поверхів. Масивний тамбур і карниз з аттиками надавали всій композиції монументальних форм. Зруйнована у 2005 році заради будівництва офісного центру». Світлина й цитата з видання: Третяк К. Фантоми історичних ансамблів Києва. Зруйновані, відновлені і призабуті памʼятки. Упорядники: А. Осьмак, А. Сєриков. Бібліотека журналу «Памʼятки України». Книга 180. Київ – Варшава: Concordia; Памʼятки України; Фундація академіка Петра Тронька, 2025. С. 67. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

#поезія Життя — це книга, де щодня рядок Ми пишемо самі, без вороття. Буває важким кожен третій крок, Та в цьому й криється краса буття. Минуле — попіл, що згорів давно, Майбутнє — тільки марево в далині. Нам жити тут і зараз дано, У кожному прожиттєвому дні. Не в золоті шукаймо сенс земний, А у теплі долонь і щирих словах. Бо світ цей дивний, часом і складний, Тримається на світлих молитвах. Хай час летить, немов прудка ріка, Не бійся помилок чи крутих гір. Допоки б’ється серце і веде рука, Ти сам малюєш власний світозір. Євгенія Бик

Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям. Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн. Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні. Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили. Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи... Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою. Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини. І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв. Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи... Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу. Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ... Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

1937 рік: «Українці починають уникати української мови і навіть віддають своїх дітей до російської школи… В установах скрізь фігурує мова російська, бо начальство українською не розуміє й не бажає розуміти. Селян, які потрапляють до армії, перенавчають по-російськи. На людей, що розмовляють українською мовою, зизом дивляться, звуть їх петлюрівцями й націоналістами, дають приписи спецчастині поцікавитися такими типами». Одна українка-вчителька на питання, чому вона віддала дочку до російської школи, відповіла: «Взагалі Україна й українська мова - це зараз дуже проблематично. Ви ж бачите, як починаються гоніння на українців. А я не хочу калічити дитину. Досить уже, що на нас усі тикають пальцями» …До чого тепер доходить страх виявити свою українську національність, просто до смішного. Лікар Кудрицька (родичка лікаря Кудрицького по процесу СВУ) розповідає, що в них у сімʼї спалили майже всі українські книжки, заборонили дітям розмовляти українською мовою, а багато хто із знайомих хочуть перевести дітей до російської школи, щоб хоч якось життя зберегти» (З оперативної інформації НКВС УРСР про українську інтелігенцію, підслухані і записані розмови. Балакали Пікуль, Бойко Ніна, Терниченко, Дробот, Лисенко Остап, Матушевські та інші) Згодом нащадки цих заляканих людей скажуть: «А у нас дома всєгда на русском говорілі, мнє так прівичнєй». Взагалі я випадково натрапила на книгу Василя Даниленка «Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таблоів до еміграції». Вона складається з біографії Ізидори Косач-Борисової, її власних мемуарів та оперативної інформації НКВС. У спогадах Ізидора розповідає про свій арешт і задушливу атмосферу, яка йому передувала: постійне відчуття загрози увʼязнення, яке пригнічує і виснажує. Нервова напруга сягала межі, коли арешти здебільшого проводились по ночах і втомлені люди замість спати, слухали, за ким прийшли на цей раз. «У 1937 р. в Україні було стільки арештів, що авта з НКВД по цілих ночах снували по всіх вулицях і возили арештованих». Хапали усіх підряд, люди зникали масово, міста і села охопила паніка. В архівах НКВС згадується безіменний художник, який сказав на якійсь із зустрічей: «Втомився дивитись, втомився розуміти, втомився думати. Боюся людей, боюся всього, власної тіні боюся. Сиджу вдома, варю манну кашу, і це називається в Союзі творчість. Всі задихаються, бо нема чим дихати». От що відбувається, коли приходить Москва і починає царювати. Ізидора змальовує жихливу картину існування підсоветської людини в першу чергу для іноземців, які відвідуючи радянський союз не розуміють реалій того життя за совєтів, дивуються, що з ними ніхто не хоче говорити. «Чужинці, навіть ті, що вміють бачити не тільки те, що їм там показують, все ж таки не можуть цілком зрозуміти й відчути, як живе й почувається підсоветська людина. Кожен чужинець із будь-якої більшої країни завжди свідомий того, що людські й громадянські права йому особисто застережені його державою, і йому важко зрозуміти почування безправної підсоветської людини, що повсякчас перебуває (роками!) під загрозою всякого насильства. В совєтському «раю» кожен знає, що він безправна істота, там ніхто ніколи не буває певен, що його безвинно не арештують. Навпаки, кожен знає, що його ні за що, ні про що можуть посадити у вʼязницю, катувати, навіть замучити на смерть, а що вже напевне - зруйнувати його родину, переслідувати членів його родини і т. д., і ніхто його не рятуватиме від того. На кожному кроці люди там відчувають приниження їх людської гідності. Бути обʼєктом переслідування, приниження людської гідності у важливих моментах, як і в дрібницях - це там така звичайна річ, як сон чи повітря». Дуже раджу до прочитання, правда, в магазинах її вже не знайти, але є начитана книга на ютюбі. #історіяліхтармайбутнього

#історія #речі ​🛂 Охоронна грамота від біблійних часів. Перша згадка про щось схоже на паспорт міститься ще в Біблії (Книга Неемії, близько 450 р. до н.е.). Служитель перського царя Артаксеркса I попросив листа, щоб безпечно проїхати через сусідні землі. Тобто паспорт спочатку був не «дозволом виїхати», а проханням царя «не бити того, хто це несе». ​🏛️ "Passé Port" — Пройти через порт Сама назва, за однією з версій, походить від французького passe port (пройти через порт) або passe porte (пройти через ворота). У Середньовіччі це була просто довідка, що ви не розносите чуму і не є шпигуном. Що цікаво, фотографій тоді не було, тому в паспорті писали щось на кшталт: «Ніс середній, очі сірі, обличчя звичайне». Під такий опис підходив кожен другий мешканець Європи, що неабияк допомагало справжнім шпигунам. ​📸 Золота доба без віз Наприкінці XIX століття світ був настільки відкритим, що паспорти майже зникли. Ви могли сісти на поїзд у Парижі й вийти в Константинополі, не показуючи жодного папірця. Все змінилося з Першою світовою війною. Параноя, страх іноземних агентів і необхідність контролювати мобілізацію змусили уряди повернути документи. Саме тоді, у 1914 році, з’явилися перші фотокартки. На них дозволялося бути з собакою, родиною або курити люльку — головне, щоб обличчя було видно. ​🌍 Сьогодні: Сила кольору та чіпа Зараз паспорт — це ієрархія. Світ ділиться на тих, чий паспорт відкриває всі двері (як-от Сінгапур чи Японія), і тих, кому треба збирати стос довідок заради тижневої відпустки. Колір обкладинки теж не випадковий: ​Червоний/Бордовий — зазвичай обирають країни з комуністичним минулим або члени ЄС. ​Синій — символ «Нового світу» (США, Канада) або країн Митного союзу (МЕРКОСУР). ​Зелений — більшість мусульманських країн (колір прапора Пророка). ​Чорний — рідкісний, використовується деякими африканськими країнами або Новою Зеландією (їхній національний колір). ​📜 Філософія кордону Паспорт — це парадокс. Він підтверджує вашу ідентичність, але водночас заганяє її в рамки державних стандартів. Це маленька книжечка, яка важить лише кілька грамів, але має силу зупинити вас на краю світу або відкрити шлях до нової долі.

#історія #події Коли пародія стає вічністю: Тріумф «Лицаря сумного образу» 1605 року. 17 січня 1605 року в мадридській друкарні Хуана де ла Куести з’явилася книга, яка мала просто висміяти застарілі літературні штампи, а натомість створила сучасний світ. Вихід першого тому «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі» став культурним вибухом, наслідки якого відчуваються і через чотири століття. Мігель де Сервантес, колишній солдат із покаліченою рукою та боргами, подарував людству дзеркало, в якому ми досі впізнаємо себе. 📚🗺️ Іронія успіху роману полягала в тому, що Сервантес писав його як жорстку пародію на лицарські романи, які на той час перетворилися на інтелектуальний фастфуд. Автор хотів показати безглуздість спроб жити за законами вигаданого минулого в прагматичному сьогоденні. Але сталося диво: читачі не просто сміялися над божевільним Алонсо Кіхано, який воював із вітряками, вони в нього закохалися. Виявилося, що світові, зануреному в корисливість, відчайдушно бракує саме таких «шалених» ідеалістів. 🛡️🌬️ Видавництво книги було справою ризикованою. Перший наклад друкувався поспіхом, на дешевому папері та з великою кількістю помилок. Видавець Франсіско де Роблес не надто вірив у довговічність твору, але «Дон Кіхота» змели з прилавків миттєво. За перший рік книга витримала шість перевидань — небачений показник для того часу. Проте фінансового добробуту це автору не принесло: за тодішніми законами Сервантес отримав лише одноразовий гонорар, тоді як пірати-видавці по всій Європі наживалися на його славі. 💸📜 З позиції критичного аналізу, «Дон Кіхот» став першим справжнім «романом характерів». Сервантес першим показав еволюцію героїв: як Дон Кіхот поступово стає мудрішим у своєму божевіллі, а приземлений Санчо Панса — «кіхотизується», починаючи бачити світ через призму високих ідеалів свого пана. Це дует, у якому втілено вічне протистояння і водночас нерозривну єдність мрії та реальності. 🌻🤝 Сьогодні історія першого видання — це нагадування: справжні шедеври часто народжуються в тісних камерах в'язниць (де Сервантес починав писати твір) або в бідних кварталах, а не в розкішних кабінетах. І хоча лицарі в обладунках давно зникли, «донкіхотство» залишається діагнозом для тих, хто все ще вірить, що добро має бути зроблене просто тому, що воно — добро. ⚔️❤️

Ну ось, вже прочитала книгу "2000'000 кілометрів до мрії" Костянтина Симоненка. Деталі не буду вдаватися, але скажу тільки одне, книга дуже сподобалася. Я нібито теж там побувала і дуже добре уявила, як і чим живе кожен народ в різних країнах світу. Це було неймовірно. Я не уявляю собі наших українських 6-річних дітей, які правлять великим конем на возі і везуть цеглини на будівництво, до якого відправив батько малого. Мені аж шкода стало за тих африканських дітей, які так рано дорослішають, і змушені допомагати батькам заробляти кошти на життя. У них взагалі немає дитинства. І це дуже сумно. Це наводить паралельно з тим, як російсько-українська війна змушує швидше подорослішати наших дітей. А уявіть собі північну корею, ірак за правління кадафі, поки його режим не скинули, без світової павутини, без новин всього світу, а тільки місцевих новин, і пропаганди, що за кордоном все погано, а тут велике щастя. Та жителі інших сіл і міст в кореї без довідки навіть не мають право приїхати до іншого міста чи села, не кажучи вже про столицю. Столиця там тільки для багатіїв. Так само живуть і в туркменістані і туркмени. Там теж майже так само живуть, як в кореї. Як я прочитала, як вони там зараз живуть, то я цілком згодна з думкою пана Костянтина Симоненка, що навіть при радянському союзу такого не було, щоби нічого не знати, як живуть люди за межами країни і не читали світову літературу, і багато всього іншого. Я щаслива, що взагалі живу в такий прекрасній країні, як Україна! Дай Боже, щоби скоріше закінчилася війна, щоби ми показали всьому світові, як це жити вільно і насолоджуватися незалежністю і свободою в нашій державі!🇺🇦✌️ І так буде завжди.💙💛🙏🕊 Щодо інших країн, то вони навіть не уявляють, які вони щасливі живучи в своїй країні. У них є що повчитися і цінувати те, що ми маємо. І далі вже буду читати "Вкрадена весна".

📚 Партнерська програма Bookks — заробляйте на книгах, що надихають Опис: Хочете отримувати дохід, рекомендувавши корисні книги та навчальні матеріали? ✨ Партнерська програма bookks.com.ua дозволяє монетизувати ваші рекомендації та ділитися цінним контентом з аудиторією. ✅ Легке підключення без складних налаштувань ✅ Чесні та прозорі умови виплат ✅ Ідеально для блогерів, власників сайтів та сторінок у соцмережах ✅ Ви радите книги — ми винагороджуємо Приєднуйтесь до Bookks та перетворюйте ваш вплив на реальний дохід! 💼💰 👉 Реєструйся тут: https://bookks.com.ua/psihologiya-pravo-biznes-ekonomika/hvylyn--shchodennyk-yakyy-zminyt-vashe-zhyttya?tracking=695bd0f5cf948 Запрошуйте друзів, заробляйте більше та користуйтеся всіма перевагами Bookks!💖 #заробіток #робота #роботамрії #заробітоквінтернете #заробітоконлайн #реклама #вакансія #партнерськапрограма #реферальнасистема #гроші #ЗапросиДруга #ПасивнийДохід #ЗаробітокОнлайн #Кешбек #ОнлайнРобота #ПасивнийДохід #Фріланс

«Слава Украине!» Главный раввин Украины поздравил нового главу Офиса президента со вступлением в должность Назначение Кирилла Буданова главой Офиса президента Украины продолжает вызывать широкий резонанс — не только в политической, но и в общественной и религиозной среде. Реакции на это кадровое решение звучат как внутри страны, так и за её пределами. До назначения Кирилл Буданов возглавлял Главное управление разведки Минобороны Украины, где стал одним из ключевых архитекторов военной разведки во время войны, курировал операции против российской армии и инфраструктуры, включая удары по военным объектам в глубине территории рф и спецоперации по срыву логистики и командных цепочек противника. Российские медиа и официальные лица восприняли это решение как угрозу, поскольку Буданов на протяжении последних лет рассматривался Москвой как один из ключевых архитекторов украинской разведывательной и оборонной стратегии. В прокремлёвской риторике он неоднократно назывался «врагом» и даже «террористом», что лишь подчёркивает уровень раздражения и тревоги. 4 января 2025 года главный раввин Украины Моше Асман опубликовал публичное поздравление Кириллу Буданову по случаю его вступления в должность и 40-летия. Обращение прозвучало от имени еврейской общины Украины и стало заметным общественным жестом в условиях продолжающейся войны. **«Поздравляю уважаемого Кирилла Алексеевича Буданова с 40-летием и новой очень важной должностью для Украины! В Каббале и в наших святых книгах сказано, что сорок лет – это возраст подлинного понимания жизни, глубокой мудрости и внутренней зрелости. Это время, когда человек по-настоящему осознает свою миссию и призвание! Кирилл Алексеевич – мудрый и сильный человек, наделенный многими дарами. Именно сейчас в его жизни начался новый этап: новый духовный и профессиональный подъем. От имени моей семьи и от имени еврейской общины Украины – желаю ему крепкого здоровья, радости и Победы! Пусть Всевышний всегда будет с ним и направляет его на правильный путь и помогает успешно выполнять все возложенные задачи! Слава Украине!»** Публичная поддержка со стороны религиозного лидера добавляет этому назначению ценностное и этическое измерение. В военное время подобные сигналы воспринимаются как маркер доверия и ответственности. 👉 Как вы считаете, усилит ли назначение Кирилла Буданова позиции Украины — внутри страны и на международной арене? Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы: https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 Полный текст статьи — по ссылке: 👉 https://news.nikk.co.il/novogo-glavu/ #НАновости #NAnews #Украина #Буданов #СлаваУкраине #ЕврейскаяОбщина #Политика

На иврите и в Израиле: «Антология украинской поэзии, том I: классика (от Сковороды до Франко)» издана в рамках Translate Ukraine 2025 Сообщается, что книга будет доступна для приобретения с 1 января 2026 года. Предзаказ уже открыт. В рамках Translate Ukraine (государственной программы поддержки переводов украинских книг на иностранные языки) в 2025 году появилось 75 новых переводов, сообщает Украинский институт книги (УІК). Переводы охватили десятки стран, среди которых — Израиль. Отдельного внимания в рамках программы Translate Ukraine 2025 заслуживает проект, реализованный на иврите и в Израиле. Речь идёт о книге «Антология украинской поэзии, том I: классика (от Сковороды до Франко)», вышедшей на иврите под названием מבחר השירה האוקראינית, כרך א: קלאסיקה (מסקובורודה עד פראנקו). Издание осуществлено израильским издательством Persimmon Books Ltd (Israel) и стало частью литературной инициативы נְמָלָה / Nemala — культурного проекта, посвящённого диалогу между украинской и ивритской литературными традициями через перевод. Книга «Слово, чому ти не твердая криця» стала первым томом антологии украинской поэзии. Это не отдельный роман и не экспериментальный сборник, а системное представление украинской поэтической традиции XVIII–XIX веков — от философской поэзии Григория Сковороды до классики Ивана Франко. В антологию вошли произведения таких авторов и авторок, как: Григорий Сковорода, Иван Котляревский, Пётр Гулак-Артемовский, Марта Писаревская, Левко Боровиковский, Виктор Забила, Евгений Гребёнка, Амвросий Метлинский, Тарас Шевченко, Михаил Петренко, Александра Псёл, Александр Корсун, Пантелеймон Кулиш, Леонид Глебов, Анатолий Свидницкий, Осип-Юрий Федькович, Михаил Старицкий, Екатерина Соколовская, Мария Вольвач, Борис Гринченко, Павел Грабовский, Лидия Сохачевская, Леся Украинка, Надежда Кибальчич и Иван Франко. Перевод на иврит выполнил Антон Паперный. Книга выходит как полноценное издательское издание с международным ISBN и ориентирована не только на частного читателя, но и на библиотеки, образовательные и культурные институции Израиля. Для Израиля, где переводы украинской литературы на иврит остаются редкостью, этот проект имеет особое значение. Он расширяет представление об украинской культуре за пределы новостного и исторического контекста, вводя её в пространство поэзии, философии и литературной классики. 👉 Полный материал — в нашей статье: https://news.nikk.co.il/i-v-izraile/ ❓ А вы бы читали украинскую поэзию на иврите? Какой формат вам ближе — классическая антология или современные украинские авторы? #TranslateUkraine #УкраїнськаЛітература #Israel #Hebrew НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881