#історія #події Остання зупинка «Скрябіна»: День, коли Україна втратила свого найщирішого критика та добряка 🎸 ​2 лютого 2015 року стрічки новин розірвали серце мільйонам українців: «Загинув Андрій Кузьменко». Трагедія біля села Лозуватка на Дніпропетровщині сталася миттєво — зіткнення позашляховика музиканта з молоковозом не залишило шансів «чуваку», якого ми звикли називати просто Кузьмою. ​Більше, ніж музикант 🎤 Кузьма Скрябін не просто писав пісні — він створював саундтрек до нашого життя. Від ранньої романтичної електроніки, яка занурювала в «Птахів» та «Казки», до гострої соціальної сатири пізніх років. Андрій був чи не єдиним у шоубізнесі, хто дозволяв собі говорити правду в очі політикам, не добираючи слів, і при цьому залишатися улюбленцем публіки. Його іронія була лікувальною, а сарказм щодо суспільних вад — влучним, як постріл. 🎯 ​Пророк свого часу Його останні виступи та інтерв’ю були просякнуті болем за війну, корупцію та байдужість. Він не грав у патріотизм — він возив допомогу військовим без камер та пресрелізів, бо вважав це природним обов’язком, а не приводом для піару. Пісні «Лист до президентів» чи «Сука-війна» стали маніфестами, які й сьогодні, у 2026-му, звучать актуальніше, ніж будь-коли. 🕯️ ​Людина-стихія 🌊 Кузьма вчив нас простіше ставитися до життя, не боятися бути смішними та цінувати «людей, як кораблі», що проходять повз. Його загибель стала першою великою втратою нової української культури в часи війни, нагадавши всім нам: життя — це коротка дистанція, і важливо встигнути сказати головне тим, кого любиш. ​Хоча фізично Андрія немає з нами вже понад десятиліття, його голос звучить з кожного вікна, а його цитати стали народними мудростями. Він пішов на піку, залишивши по собі порожнечу, яку так і не зміг заповнити жоден інший артист. Бо копіювати стиль можна, а от скопіювати щирість — ніколи. 💔

Bluesky фокусується на виправленні базових функцій: чернетки, швидше завантаження довгих відео та підтримка понад 4 фото в одному пості. Алгоритмічна стрічка Discover отримає тематичні теги, а система рекомендацій — покращені підказки щодо підписок. Компанія впроваджує Live Event Feed — спеціальні простори для обговорення спортивних та політичних подій у реальному часі. https://channeltech.space/social/bluesky-roadmap-2026-features-update/

Потяг з зимової ❄️❄️❄️ казки

#поезія Давай підем крізь зи́му цю, туди, де Бог лікує ду́ші. Переминаючи сльоту і заметілі ці колючі. Давай яко́сь переживем оці сніги, що студять пальці. Скажи мені: "Je t'aime, je t'aime," і закрути у білім вальсі... Най ці сніжинки льодяні на мить розбудять наші ве́сни. І стане тепло так мені, як птаха од зими воскрену... Давай підем крізь зи́му цю, туди, де літо з солов'ями. Де пахне медом з чебрецю і коні льо́тають степами... А нині сніг. А нині сніг. І я, мов Герда з тої казки, на роздоріжжі трьох доріг шукаю в споминах підказки. Давай втечемо од зими, наперекір усім завіям. Нема моєї в тім вини, що дотепер живу у мріях... Давай піде крізь зи́му цю... Людмила Галінська

#історія #факт Мати сиріт: Таємна самопожертва Стефанії Вілчинської 🕯️ ​В тіні легендарного імені Януша Корчака завжди стояла постать, чия роль у створенні «Дому сиріт» була не менш визначальною, але несправедливо прихованою за завісою часу. Стефанія Вілчинська — «пані Стефа», як її називали сотні вихованців, — була не просто помічницею Старого Доктора. Вона була серцем, волею та щоденним ритмом цього унікального мікросвіту. ​Поки Корчак писав свої безсмертні педагогічні праці та виступав на радіо, Стефанія займалася «непомітним» героїзмом: вона організовувала побут, здобувала кошти в найскрутніші часи та створювала атмосферу гідності там, де світ намагався її відібрати. Вона була професійною вихователькою з європейською освітою, яка свідомо відмовилася від особистого життя заради чужих дітей. ​Вибір у паризькому аеропорту Маловідомий факт: у 1939 році, за кілька тижнів до початку Другої світової війни, Вілчинська перебувала в Палестині. Вона мала всі можливості, візу та вмовляння друзів залишитися в безпеці. Але почуття обов’язку перед «своїми» дітьми було сильнішим за інстинкт самозбереження. Вона повернулася останнім потягом до Варшави, знаючи, що повертається у пекло. 🚂 ​Останній шлях у білих сукнях Коли в серпні 1942 року нацисти оточили сиротинець у Варшавському гетто, Стефанія проявила надлюдську витримку. Саме вона стежила за тим, щоб діти вийшли на свою останню прогулянку до потягів смерті чистими, в найкращому одязі, з улюбленими іграшками в руках. Вона не плакала, щоб не лякати малечу. ​На пероні Умшлагплац їй, як і Корчаку, пропонували втечу. Вона лише похитала головою. В Треблінці, біля дверей газової камери, Стефанія Вілчинська до останньої секунди тримала за руки найменших, розповідаючи їм казки про те, що за цими дверима на них чекає прекрасний сад. 🕊️ ​Її ім’я рідко зустрічається на великих пам’ятниках, але без її тихої мудрості та залізної стійкості історія Януша Корчака ніколи не стала б символом найвищої гуманності. Стефанія Вілчинська довела: справжня велич не потребує аплодисментів, вона потребує лише безмежної вірності обраному шляху.

#історія #постаті Він був одним із тих, хто відкрив українську душу світові, причому робив це з такою витонченістю, що навіть імперський петербург не зміг встояти. 27 січня народився Євген Гребінка — людина, яка подарувала нам незабутні байки, а світу — один із найвідоміших романсів усіх часів. ✍️ Майстер слова та «хрещений батько» Кобзаря: Феномен Євгена Гребінки Гребінка був справжнім культурним мостом. Народившись на Полтавщині, він зумів стати помітною постаттю в літературних колах столиці імперії, але ніколи не забував, чий він син. Його приказки стали справжнім проривом: він довів, що українська мова здатна бути гострою, сатиричною та глибоко філософською одночасно. Його байки — це не просто повчальні історії про тварин, а тонке дзеркало суспільства, яке залишається актуальним і сьогодні. 🦊📜 Проте найбільший подвиг Гребінки перед українською культурою — це його роль у житті Тараса Шевченка. Саме Гребінка був серед тих, хто сприяв викупу Кобзаря з кріпацтва, і саме він допоміг видати перший «Кобзар» у 1840 році. Без підтримки та енергії Євгена Павловича історія української літератури могла б піти зовсім іншим, куди сумнішим шляхом. 🤝🇺🇦 А як щодо «Очі чорні»? Цей всесвітньо відомий романс, який багато хто помилково вважає «циганським» або «народним», насправді написаний Гребінкою. Він присвятив ці палкі рядки своїй майбутній дружині, Марії Ростенберг. Так український письменник створив текст, що став гімном кохання для багатьох поколінь на різних континентах. 🕯️🖤 Гребінка прожив коротке життя — всього 36 років, — але встиг зробити стільки, скільки іншим не під силу за століття. Він залишив по собі образ справжнього українського інтелігента: освіченого, дотепного і безмежно відданого своїй землі. 🕊️📚

Говорять у новинах, що трамп підписав статут «Ради миру». Доні говорить так: «Як тільки ця Рада буде повністю сформована, ми зможемо робити практично все, що захочемо. Ми робитимемо це разом з ООН». Згідно з проєктом статуту, з яким ознайомилося Reuters, Трамп очолюватиме Раду довічно, навіть у разі, якщо більше не обійматиме посаду президента США. Окрім США, статут організації підписали лідери: Азербайджану, Албанії, Аргентини, Бахрейну, Вірменії, Індонезії, Йорданії, Казахстану, Катару, Косово, Монголії, Марокко, ОАЕ, Пакистану, Парагваю, Саудівської Аравії, Туреччини, Угорщини, Узбекистану. Друзі, запевняю Вас у тому, що без лнр і днр цей проєкт буде мертвонародженим і ніяк не зможе повноцінно працювати. Ще треба, щоби в «Раду миру» вступили : Лапландія, Мордор, Північна Корея, Ліліпутія, Міжгалактичний союз, Океанія та Істазія із книги Оруела/Орвела «1984». Є ще деякі країни, які можна би було приєднати до крейзі-проектів, наприклад країна без турбот Лимонія із відомої всім пісні, та Абсурдія, Балбесія, Бовдурія і Дуремарія. У Мене відчуття, що Ми всі знаходимося в середині казки «КрейзіХаус 2026». Так цікаво, куди котиться цей світ? Надіюсь, що коту під хвіст. Впевнений, що це буде не найгірше місце, а точніше, найкраще. Всім бажаю гарного настрою, якнайскорішого Миру та Перемоги здорового глузду. П.С. Друзі, підкажіть, кому треба заплатити 1 млрд $, щоб особисто вступити в клуб «Рада миру»? Я хочу бачити роботу цирку з середини. З Мене клоун був би набагато краще.

#поезія Їй нічого від нього, Лиш дотику... Йому — все! Аж до дна! Без спротиву! Їй би казки — нічної, Під зорями... Йому — ночі шаленої, Гойної! Їй — у лагіднім слові кохатися Йому — тілом її Любуватися... Кожен жив потаємними Мріями! Тільки долі По-своєму... сіяли ...Їм би ночі одної Безсонної... Галина Левкович

#історія #факт Листи до невидимої музи: Таємний роман Ганса Крістіана Андерсена та «шведського солов’я» У 1843 році Ганс Крістіан Андерсен, вже відомий казкар, вперше почув голос, який назавжди розбив його серце. На сцені виблискувала Дженні Лінд — «шведський соловей», оперна діва з голосом ангела та душею, що, як здавалося Андерсену, була такою ж чистою, як його власні мрії. Він був зачарований. Ця зустріч поклала початок одному з найдраматичніших і, водночас, найнещасливіших романів в історії літератури — роману без відповіді. 💔 Андерсен, чоловік сором’язливий, незграбний і наділений дитячою вразливістю, одразу ж закохався. Він писав їй щоденно, але це були не типові любовні листи, а скоріше ліричні монологи, сповнені обожнювання та самотності. Він супроводжував її в гастролях, як тінь, мріючи про близькість, яка ніколи не наставала. Для Дженні Лінд він був другом, братом, можливо, кумедним диваком, але не чоловіком її мрії. Вона цінувала його талант, але її серце залишилося неприступним. 🎶 Відмова Дженні була м’якою, але безповоротною. Вона називала його «братом» і «дорогим другом», але ніколи не відповідала на його почуття взаємністю. Їхній «роман» відбувався переважно у свідомості Андерсена, перетворюючись на джерело як невимовного болю, так і творчого натхнення. Саме після зустрічі з Лінд, коли казкар пережив гіркоту нерозділеного кохання, з-під його пера вийшли «Снігова королева», «Соловей» та «Русалонька». Їхні героїні — сильні, прекрасні жінки, які віддають все заради любові, але залишаються незрозумілими та самотніми, — стали відображенням самої Дженні та страждань Андерсена. 📝 Казкар так ніколи й не одружився, зберігши в душі ідеал своєї «невидимої музи». Листи до Дженні Лінд, що зберігалися в його архіві, були свідченням глибокої, хоча й безмовної, пристрасті. Його приватний біль перетворився на вічні казки, де світло і темрява, любов і самотність переплітаються, створюючи магію, що досі торкається мільйонів сердець. Ганс Крістіан Андерсен довів, що найсильніші історії народжуються не тільки з радості, а й з розбитого серця. 💔

#історія #постаті Батько найвідомішого ведмедя у світі: Трагедія та тріумф Алана Александра Мілна 🧸🎩 18 січня 1882 року народився чоловік, чиє ім'я назавжди зацементоване в історії літератури поруч із тирсою, медом та синім повітряним балоном. Проте для самого Алана Александра Мілна успіх «Вінні-Пуха» став справжнім «золотим прокляттям», яке затьмарило всі його інтелектуальні здобутки. ✍️📜 Мілн був випускником Кембриджу, математиком за освітою та гострим на язик публіцистом. Він довгий час був зіркою британського гумористичного журналу «Punch», писав успішні п'єси для лондонських театрів та серйозні детективні романи. Якби ви запитали Мілна в 1920 році про його майбутнє, він би іронічно розповів про кар’єру великого драматурга, але аж ніяк не автора дитячих казок. 🎭🖋️ Все змінилося в 1924 році, коли Мілн написав кілька віршів для свого сина Крістофера Робіна. Потім з’явився ведмідь, названий на честь справжньої ведмедиці Вінніпег із Лондонського зоопарку. Книги про Вінні-Пуха мали такий колосальний успіх, що Мілн-драматург миттєво «помер» для публіки. Читачі більше не хотіли його політичних есе чи складних п'єс — вони вимагали лише нових історій про Стоакровий ліс. 🌳🐾 Це була особиста драма автора. Він відчував, що його талант замкнули в дитячій кімнаті. Ще складнішими були стосунки з сином: реальний Крістофер Роберт ріс у тіні свого книжкового тезки, що стало причиною глибоких психологічних травм та відчуження від батька. Мілн створив ідеальний світ дитинства для мільйонів, але не зміг захистити від популярності власну родину. 🥀🧒 Попри внутрішній опір автора, Вінні-Пух став культурним феноменом. Мілн зумів через прості образи передати складні архетипи людських характерів — від депресивного Іа-Іа до тривожного П'ятачка. Його тексти — це не просто казки, а вишукана британська проза, сповнена тонкої іронії та філософії «нічогонероблення», якої нам так бракує сьогодні. 🍯🐝