У ЗОЛОТОМУ НАДВЕЧІР’Ї

Усе в золотому вечірньому часі
Неквапно ми тут пливемо;
Хоч весла управно ніхто не тримає,
Та ручки все ж правлять кермом,
А пальчики марно лишень імітують,
Що шлях цей знайомий давно.

Жорстокі ці Три! У хорошу хвилину,
У мрійливий, лагідний час,
Ви просите казку для вас розказати
У того, хто сил не припас.
Та що слабкий голос тут може зробити
На три язики водночас?

Тут владна є Прима, яка блискавично
Наказує: «Ну, починай!»
Секунда є лагідна, що прорікає:
«Там буде безглуздя за край!»
Тим часом і Терція перериває
Цю оповідь як зазвичай.

Та ось, уже навчені всі до мовчання,
Вони вирушають услід
За дівчинкою, що постійно мандрує
Крізь землі чудес на обхід,
Де дружньо балакає з птахом чи звіром,
І менше вже вірять як слід.

Та знову і знову, коли оповідка
Висушувала джерела,
І той, весь знесилений, ледь намагався
Відкласти на інший вже раз,
«То решту наступного разу розкажеш…»
Лунали веселі слова.

Так виникла казка Чудної Країни:
Поволі, одна на одну,
Кувалися в ній надприродні пригоди.
І ось вже кінець на кону,
А ми, превеселі, рушаймо додому
Під заходом сонця до сну.

Алісо! Прийми цю дитячу легенду
І лагідно рухом своїм
Клади її там, де всі сни від дитинства
Сплітаються колом чудним
Як пам'яті, наче зів'ялий віночок,
З тих квітів, що в краю чужім.

Льюїс Керрол

Переклад: Мирослав Манюк
24.10.2026

Це вступна поема Льюїса Керрола до книжки «Пригоди Аліси в Країні Див» (Alice’s Adventures in Wonderland), присвячена Алісі Лідделл та історії створення казки.