#сторія #події
Гімн, що вистояв: Як музика Вербицького стала кодом нації
Кожен українець знає ці перші акорди, від яких по шкірі пробігають «мурахи» розміром з добрий кавун. Але чи замислювалися ви, що 15 січня 1992 року наша держава нарешті отримала свій офіційний музичний «паспорт»? Саме цього дня Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію Державного Гімну.

Історія цієї мелодії — це справжній трилер із елементами детективу та незламності. Михайло Вербицький, скромний священник і композитор, написав музику на вірші Павла Чубинського ще у XIX столітті. Тоді він навряд чи міг уявити, що під ці звуки будуть народжуватися і вмирати імперії, а через сто років під них підійматимуть прапор незалежної держави.

Довгий час радянська влада намагалася «заглушити» цю мелодію, пропонуючи натомість сурогати про «братні народи». Але, як кажуть, справжній хіт неможливо заборонити цензурою. Музика Вербицького — це не просто набір нот, це енергетичний згусток, який дивним чином поєднує в собі церковну велич і бойовий козацький дух.

Затвердження музичної редакції у 1992-му стало фінальною крапкою в дискусіях «а що ж нам співати?». Цікаво, що текст Гімну («Ще не вмерла України...») офіційно затвердили значно пізніше, лише у 2003 році. Проте саме музика з 15 січня почала супроводжувати кожен офіційний ранок країни, нагадуючи, що ми не просто «територія», а нація з власним ритмом серця.

Це наш офіційний маніфест волі, завізований історією та часом. І так, співати його вголос — це найкращий фітнес для душі.

Коли на початку 90-х Україна нарешті скинула «братні» кайдани, постало рубане питання: під яку музику ми будемо крокувати в майбутнє? Вибір Гімну нагадував епічне шоу талантів, де на кону стояла не просто популярність, а акустичний символ вічності. Дискусії були настільки палкими, що диригентські палички ледь не перетворювалися на шаблі.

Основними «конкурентами» перевіреного часом Вербицького були справжні титани українського мелосу. Давайте глянемо, хто дихав у потилицю нашому переможцю:

«Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний...»)
Микола Лисенко створив справжній духовний шедевр. Багато хто вважав, що саме цей величний хорал має бути державним славнем. Він ідеально підходив для урочистих соборів, але для футбольних матчів чи військових парадів йому, можливо, бракувало тієї самої «маршової» агресії та драйву. Сьогодні він залишається нашим духовним гімном, що теж неабиякий статус.

«Запорозький марш»
Мелодія Євгена Адамцевича (в обробці Віктора Гуцала) настільки потужна, що під неї хочеться негайно осідлати коня і відвоювати Крим (що, власне, завжди актуально). Це був би неймовірно енергійний гімн, але критики закидали йому відсутність вокальної партії, яка б об’єднувала народ словами.

«Ой у лузі червона калина...»
Гімн Українських Січових Стрільців. Пісня, яку ми всі знову заспівали на повні груди після 24 лютого. Вона була надто «повстанською» для тогочасного обережного парламенту, де ще сиділо чимало «червоних» піджаків, у яких від цієї мелодії починалася алергія.

«Марш Нової Армії» («Зродились ми великої години...»)
Гімн ОУН. Потужно? Безперечно. Радикально? Для 1992 року — занадто. Тоді політикум шукав щось більш «соборне» і менш партійне.
Зрештою, перемогла композиція «Ще не вмерла України...». Чому? Бо вона пройшла випробування часом, підпіллям і тюрмами. Вона була вже не просто піснею, а паролем. Вибір музики Вербицького 15 січня 1992 року був актом історичної справедливості: ми повернули собі те, що в нас намагалися вкрасти десятиліттями.

#жінка #кавун

Тим часом у Тернополі сьогодні безкоштовно роздають кавуни
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Тринадцять медалей та перше командне місце – блискучий результат наших каратистів у Грузії!
Українці були найкращими на міжнародному турнірі з кіокушинкай карате Batumi Open Cup серед 450 учасників з 14 країн світу. З 26 представників України, які взяли участь у змаганнях, половина повертається додому з нагородами. Це 7 золотих, 4 срібні та 2 бронзові медалі!
Наші чемпіони: Марія Анянова, Ірина Кавун, Роксолана Продиус, Вікторія Вороновська, Нікіта Єрмаков, Артем Святний, Тимофій Мороз
«Срібло»: Марія Паршакова, Дарʼя Любчикова, Тимур Мірошников, Назар Янковенко
«Бронза»: Тамара Федорова, Давид Фесік.
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

День гарбуза
Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, набуваючи всесвітнього статусу, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах. Це день, присвячений вшануванню одного з найулюбленіших і найуніверсальніших плодів на землі – гарбуза. За його поживні властивості та багате культурне значення, гарбуз займає особливе місце в багатьох серцях і традиціях.

Гарбузи належать до родини гарбузових, до якої входять огірки, дині, кавуни, дині, канталупа та цукіні. Всупереч поширеній думці, гарбузи – це фрукти, а не овочі. Родом з Центральної Америки та Мексики, гарбузи вирощують у Північній Америці вже понад 5 000 років.

Термін “гарбуз” еволюціонував з часом. У 1500-х роках французький дослідник Жак Картьє, досліджуючи регіон Святого Лаврентія в Північній Америці, назвав їх “gros melons”, що пізніше було перекладено англійською як “pompions”, а згодом стало “pumpkin”.

День гарбуза в історії
Не дивно, що це свято зародилося саме у США, бо гарбуз є одним з символів американської нації. Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші пілігрими оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина людей переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні. Але повага до цього плоду збереглася у вигляді прикраси будинків на свято Усіх святих. Поживний та смачний гарбуз ще ж такий гарний декор!

День гарбуза в Україні
30 жовтня згадують у багатьох інформаційних ресурсах як День гарбуза в Україні. Це неофіційне свято, однак, вже давно стало традиційним у дошкільних навчальних закладах та у школі. День гарбуза – став доброю осінньою традицією.

Олександр Курочкін (український етнограф) вважає, що День гарбуза варто повʼязати з Днем святого Андрія Первозванного, який припадає саме на 30 листопада. На Поділлі існувала традиція у День святого Андрія вирізати маски з гарбуза та підсвічувати їх свічками. Нагадує Хелловін?

Деякі церковні громади та їх лідери пропонують відзначати День гарбуза для українських дітей як альтернативу Хелловіну, важливим атрибутом якого є гарбуз. Хелловін приваблює дітей – це веселе і красиве свято, з добрими і веселими розвагами, але вороже сприймається православною релігійною спільнотою. Свят багато не буває, особливо, для дітей! День гарбуза чи Хелловін – немає значення, що буде нагодою для позитивних емоцій, радості спілкування та добрих сімейних чи колективних традицій.

Мета створення події
Метою цього дня є поширення інформації про цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини.

Значення гарбузів
Гарбузи відіграють важливу роль у різних культурних та кулінарних традиціях:

Поживна сила.
Гарбузи відомі своєю користю для здоров’я. Вони багаті на бета-каротин, антиоксидант, який організм перетворює на вітамін А. Крім того, вони багаті на клітковину, калій і вітамін С. Калій, що міститься в гарбузах, може позитивно впливати на кров’яний тиск, а високий вміст клітковини пов’язаний з різними перевагами для здоров’я, включаючи зниження ризику інсульту та захист від втрати м’язової маси.
Кулінарна насолода. Гарбузи неймовірно універсальні на кухні. Їх можна запікати, варити, готувати на пару, робити пюре і навіть смажити. Будь то у вигляді пирогів, хліба, супів або смаженого насіння, гарбузи пропонують цілий ряд смачних варіантів.
Культурне значення. Гарбузи є синонімом осені і невід’ємною частиною таких свят, як Хелловін та День Подяки. Вирізання ліхтариків є популярною традицією на Хелловін, а сам термін “ліхтар” вперше з’явився у 1837 році. Крім того, гарбузовий пиріг є основним десертом на День Подяки.
В українській культурі особливе ставлення до гарбуза можемо побачити у пісні “Ходить гарбуз по городу”, що зображує гарбуза як голову плодово-овочевої родини. Символічне значення гарбуза під час сватання, що означає відмову дівчини, також є свідченням особливого статусу гарбуза в українських традиціях. Голова городини – гарбуз, достигає саме восени, у період сватань та весіль. Його авторитет незаперечний та вагомий, як і рішення про долю дівчини. Популярні вирази «піднести гарбуза», “гляди щоб вам гарбуза не піднесли” звучать і у сучасному світі, але часто вже в інших ситуаціях.

Святкування Дня гарбуза
26 жовтня американські фермери влаштовують на гарбузових полях Pumpkin Patch. Вони гарно розташовують величезні гарбузи, пропонують спробувати традиційні та незвичайні страви з них, розповідають кумедні випадки та дають можливість ознайомитися з сільським побутом.

Спробуйте новий рецепт. Завдяки своїй універсальності, з гарбуза завжди можна приготувати нову страву, яку варто спробувати. Гострий гарбузовий суп, гарбузовий смузі: гарбузовий пирічг чи печиво, або печений гарбуз з корицею – кулінарні можливості безмежні.
Гарбузова фотосесія. Це вже популярна традиція. Можна зробити власну гарбузову композицію чи скористатись гарбузовими локаціями, що щедро облаштовують в цей осінній час ресторани, кавʼярні, фотостудії. Як є можливість зробіть це прямо на городі, де ви виростили свої гарбузи.
Вирізання гарбуза. Візьміть участь у традиційній жовтневій розвазі – вирізанні гарбуза. Виберіть дизайн, чи то моторошне обличчя, чи креативний візерунок, і починайте вирізати!
Поміркуйте про довгу історію гарбуза, від його вирощування тисячі років тому до його значення в сучасній кулінарії, традиційній кухні, традиціях та святкуваннях.

Кавуновий нокаут: сезон закриття баштану.

Херсонський кавун: XXL видання.!!

Митці України... Альбін Гавдзінський. «Кавуни і море», 1998
Про художника:
Альбін Станіславович ҐАВДЗІНСЬКИЙ (4 липня 1923, с. Бобрик, Одеська обл. - 12 травня 2014 року, Одеса) - український художник: пейзажист, майстер жанрового живопису і портрета. Народний художник України (2007).
Народився в польській родині. Займатися живописом почав у міському палаці піонерів, одночасно брав уроки в Будинку народної творчості, де викладав Ю. Р. Бершадський. У 1938 році - він один з лауреатів конкурсу журналу «Юний художник». У 1940 році Альбін Гавдзинський вступив до Одеського художнього училища. У 1941 році був призваний в армію, у 1946 повернувся в училище, яке закінчив з відзнакою в 1950 році.
З 1951 по 1960 рік працював на будівництві Каховської ГЕС. Написав за ці роки понад 200 полотен, які подарував місту. Вони стали основою для створення міської картинної галереї (від 2003 року - імені Альбіна Ґавдзінського). Почесний громадянин Нової Каховки (1961).
Жив і працював в Одесі. Протягом 20 років був членом правління Одеського відділення СХУ.

#І_їжа, #і_ліки

ЦІЛЮЩИЙ КАВУН

Найбільша в світі ягода - це всім нам відомий і улюблений кавун. Ми звикли ставитися до нього як до дуже смачного делікатесу, який радує нас в кінці літа та на початку осені. Але мало хто замислюється про лікувальні властивості кавунів.

Вони незамінні при набряках ниркового і серцево-судинного походження, при колітах і захворюваннях жовчного міхура. У кавуні міститься унікальне співвідношення цукрів. У ньому більше фруктози і глюкози, а сахарози менше, ніж у винограду, що сприяє легшому засвоєнню при профілактиці цукрового діабету.

Деякі фітотерапевти стверджують, що кавуновий сік сприяє виведенню холестерину, що дуже важливо для людей, які страждають на атеросклероз. Кавуновий сік ефективний і при виведенні кальцієво-кислих та уратних солей. Також велике значення при використанні сечогінного ефекту кавунового соку має той факт, що сік не викликає подразнення сечовивідних шляхів, як, наприклад, при прийомі настою ялівцю, який також є хорошим сечогінним засобом. Але на цьому лікувальні властивості кавуна не закінчуються. Кавунова м'якоть має велику кількість клітковини, яка поліпшує моторику кишечника, полегшуючи процес дефекації тощо.

З відривного календаря "Український народний календар" за 6 вересня.
----------

#І_їжа, #і_ліки

ЦІЛЮЩИЙ КАВУН

Найбільша в світі ягода - це всім нам відомий і улюблений кавун. Ми звикли ставитися до нього як до дуже смачного делікатесу, який радує нас в кінці літа та на початку осені. Але мало хто замислюється про лікувальні властивості кавунів.

Вони незамінні при набряках ниркового і серцево-судинного походження, при колітах і захворюваннях жовчного міхура. У кавуні міститься унікальне співвідношення цукрів. У ньому більше фруктози і глюкози, а сахарози менше, ніж у винограду, що сприяє легшому засвоєнню при профілактиці цукрового діабету.

Деякі фітотерапевти стверджують, що кавуновий сік сприяє виведенню холестерину, що дуже важливо для людей, які страждають на атеросклероз. Кавуновий сік ефективний і при виведенні кальцієво-кислих та уратних солей. Також велике значення при використанні сечогінного ефекту кавунового соку має той факт, що сік не викликає подразнення сечовивідних шляхів, як, наприклад, при прийомі настою ялівцю, який також є хорошим сечогінним засобом. Але на цьому лікувальні властивості кавуна не закінчуються. Кавунова м'якоть має велику кількість клітковини, яка поліпшує моторику кишечника, полегшуючи процес дефекації тощо.

З відривного календаря "Український народний календар" за 6 вересня.
----------