Українська
English
Все частіше в дописах — не лише московитів, а й, на жаль, українців — звучить теза, що українці не мають стосунку до Русі, що українська нація нібито сформувалася значно пізніше.
Але як тоді пояснити тисячолітні обряди, звичаї, колядки, щедрівки, пісні, які існували на цій землі задовго до появи сучасних назв?
Кажуть: українців не було.
А культура — була. Народ — був. Традиція — була.
Візантійські хроністи описують князя Святослава як воїна, спосіб життя і вигляд якого дивовижно перегукуються з образом козака. Але навіть це не переконує скептиків: ким був князь, якої він «нації»?
Та нація — це не лише назва.
Це земля, культура, традиція, спадковість, пам’ять.
Усе це існує тут тисячоліттями.
Те, що наш народ у різні періоди опинявся під владою поляків чи московитів, не зробило нас іншою нацією і не позбавило давньої етнічної тяглості.
Як би нас не називали в різні часи — русинами, малоросами, українцями — це не відсікає нас від Русі. Це різні імена одного історичного кореня.
На наших гривнях зображені виключно представники нашої історичної традиції, нашої нації і жодної іншої.
Найдавнішим відомим державним утворенням, до якого входили землі сучасної Кіровоградщини, була Скіфія (VII–III ст. до н. е.).
Саме тому на гербі Кіровоградської області — скіфський орел. Це не випадковий символ, а маркер глибини історії цієї землі.
Під час різдвяних свят ми й досі використовуємо традиції та символи, що існували тут задовго до християнства. Це ще одне свідчення безперервності культурної пам’яті.
І саме під час війни, коли росія висуває претензії на спадщину Русі, з’являються спроби представити українців як «молоду націю без глибокого минулого».
Мета цих наративів очевидна — відсікти нас від власної історії.
Цілі і мета таких намагань зрозумілі, тому не потрапляйте на гачок таких пропагандистів, під якими би патріотичними гаслами вони би не працювали.
Так, у часи Русі не існувало назви «українець».
Але це не означає, що українці — молода нація молодої країни.
На наших банкнотах — русини.
І ті, хто вважав себе спадкоємцями сарматів.
І ті, хто творив державність на цій землі задовго до імперій.
Бережіть свою історію — щоб зберегти себе.
А відновленню нашої справжньої історичної тяглості присвячені книги
Анатолія Герасимчука.
Замовити можна тут:
🌐 rus-ukraine.com.ua
Але як тоді пояснити тисячолітні обряди, звичаї, колядки, щедрівки, пісні, які існували на цій землі задовго до появи сучасних назв?
Кажуть: українців не було.
А культура — була. Народ — був. Традиція — була.
Візантійські хроністи описують князя Святослава як воїна, спосіб життя і вигляд якого дивовижно перегукуються з образом козака. Але навіть це не переконує скептиків: ким був князь, якої він «нації»?
Та нація — це не лише назва.
Це земля, культура, традиція, спадковість, пам’ять.
Усе це існує тут тисячоліттями.
Те, що наш народ у різні періоди опинявся під владою поляків чи московитів, не зробило нас іншою нацією і не позбавило давньої етнічної тяглості.
Як би нас не називали в різні часи — русинами, малоросами, українцями — це не відсікає нас від Русі. Це різні імена одного історичного кореня.
На наших гривнях зображені виключно представники нашої історичної традиції, нашої нації і жодної іншої.
Найдавнішим відомим державним утворенням, до якого входили землі сучасної Кіровоградщини, була Скіфія (VII–III ст. до н. е.).
Саме тому на гербі Кіровоградської області — скіфський орел. Це не випадковий символ, а маркер глибини історії цієї землі.
Під час різдвяних свят ми й досі використовуємо традиції та символи, що існували тут задовго до християнства. Це ще одне свідчення безперервності культурної пам’яті.
І саме під час війни, коли росія висуває претензії на спадщину Русі, з’являються спроби представити українців як «молоду націю без глибокого минулого».
Мета цих наративів очевидна — відсікти нас від власної історії.
Цілі і мета таких намагань зрозумілі, тому не потрапляйте на гачок таких пропагандистів, під якими би патріотичними гаслами вони би не працювали.
Так, у часи Русі не існувало назви «українець».
Але це не означає, що українці — молода нація молодої країни.
На наших банкнотах — русини.
І ті, хто вважав себе спадкоємцями сарматів.
І ті, хто творив державність на цій землі задовго до імперій.
Бережіть свою історію — щоб зберегти себе.
А відновленню нашої справжньої історичної тяглості присвячені книги
Анатолія Герасимчука.
Замовити можна тут:
🌐 rus-ukraine.com.ua
Все частіше в дописах — не лише московитів, а й, на жаль, українців — звучить теза, що українці не мають стосунку до Русі, що українська нація нібито сформувалася значно пізніше.
Але як тоді пояснити тисячолітні обряди, звичаї, колядки, щедрівки, пісні, які існували на цій землі задовго до появи сучасних назв?
Кажуть: українців не було.
А культура — була. Народ — був. Традиція — була.
Візантійські хроністи описують князя Святослава як воїна, спосіб життя і вигляд якого дивовижно перегукуються з образом козака. Але навіть це не переконує скептиків: ким був князь, якої він «нації»?
Та нація — це не лише назва.
Це земля, культура, традиція, спадковість, пам’ять.
Усе це існує тут тисячоліттями.
Те, що наш народ у різні періоди опинявся під владою поляків чи московитів, не зробило нас іншою нацією і не позбавило давньої етнічної тяглості.
Як би нас не називали в різні часи — русинами, малоросами, українцями — це не відсікає нас від Русі. Це різні імена одного історичного кореня.
На наших гривнях зображені виключно представники нашої історичної традиції, нашої нації і жодної іншої.
Найдавнішим відомим державним утворенням, до якого входили землі сучасної Кіровоградщини, була Скіфія (VII–III ст. до н. е.).
Саме тому на гербі Кіровоградської області — скіфський орел. Це не випадковий символ, а маркер глибини історії цієї землі.
Під час різдвяних свят ми й досі використовуємо традиції та символи, що існували тут задовго до християнства. Це ще одне свідчення безперервності культурної пам’яті.
І саме під час війни, коли росія висуває претензії на спадщину Русі, з’являються спроби представити українців як «молоду націю без глибокого минулого».
Мета цих наративів очевидна — відсікти нас від власної історії.
Цілі і мета таких намагань зрозумілі, тому не потрапляйте на гачок таких пропагандистів, під якими би патріотичними гаслами вони би не працювали.
Так, у часи Русі не існувало назви «українець».
Але це не означає, що українці — молода нація молодої країни.
На наших банкнотах — русини.
І ті, хто вважав себе спадкоємцями сарматів.
І ті, хто творив державність на цій землі задовго до імперій.
Бережіть свою історію — щоб зберегти себе.
А відновленню нашої справжньої історичної тяглості присвячені книги
Анатолія Герасимчука.
Замовити можна тут:
🌐 rus-ukraine.com.ua
86переглядів
