Українська
English
#поезія
•••
Здається, часом перестаю дихать…
Мені б побачити й торкнутись тебе,
Набрать в легені так побільш повітря —
Бо щось без тебе задихаюсь вже…
Повітря ніби в світі вже нестало,
Немов не на Землі я — хтозна де:
На Марсі чи Венері… я не знаю —
Без тебе задихаюсь, от і все…
І відчуття, що серце зупинилось,
Не чую я його глухий удар.
Немов би я пропала, загубилась…
Життєві сили втратила — мов не жива…
Побачити тебе… та доторкнутись,
Щоб знову дихати та жити почала.
Бо відчуття, що в цих пекельних муках
Я пропаду… земля з-під ніг пішла…
Наталія Кульбака
•••
Здається, часом перестаю дихать…
Мені б побачити й торкнутись тебе,
Набрать в легені так побільш повітря —
Бо щось без тебе задихаюсь вже…
Повітря ніби в світі вже нестало,
Немов не на Землі я — хтозна де:
На Марсі чи Венері… я не знаю —
Без тебе задихаюсь, от і все…
І відчуття, що серце зупинилось,
Не чую я його глухий удар.
Немов би я пропала, загубилась…
Життєві сили втратила — мов не жива…
Побачити тебе… та доторкнутись,
Щоб знову дихати та жити почала.
Бо відчуття, що в цих пекельних муках
Я пропаду… земля з-під ніг пішла…
Наталія Кульбака
#поезія
•••
Здається, часом перестаю дихать…
Мені б побачити й торкнутись тебе,
Набрать в легені так побільш повітря —
Бо щось без тебе задихаюсь вже…
Повітря ніби в світі вже нестало,
Немов не на Землі я — хтозна де:
На Марсі чи Венері… я не знаю —
Без тебе задихаюсь, от і все…
І відчуття, що серце зупинилось,
Не чую я його глухий удар.
Немов би я пропала, загубилась…
Життєві сили втратила — мов не жива…
Побачити тебе… та доторкнутись,
Щоб знову дихати та жити почала.
Бо відчуття, що в цих пекельних муках
Я пропаду… земля з-під ніг пішла…
Наталія Кульбака
163переглядів