Удар по Лаврі доводить просту думку: московити не є рускімі.


Справжні нащадки Русі берегли б свою культурно-історичну спадщину. А для цих вона звісно чужа.


Століттями на зовнішній арені народ орків прикидається "вихідцями з Русі".
Путін ще недавно (коли фріка ще пускали на поріг в країни Європи) розповідав тому ж Макрону дивні історії про "рускую княжну Анну Ярославну". Донька київського князя буцімто об'єднує народи Франції і Московії. Цей полоумний писав статті, що нинішня росія походить із "купєлі Херсонеса", бо в Корсуні окупованій московитами колись хрестився київський же князь Володимир.
Чи не маячня божевільних?
Але цю маячню на повному серйозі прямо зараз через шкільні підручники прошивають в голови дітям різних племен на території російської федерації. Після цього пермяки, башкіри, татари і навіть явно монголоїдні буряти виростають з переконанням, що вони православниє рускіє. А далі когнітивний дисонанс в головах веде їх до думки: а чому тоді їхнім Києвом володіють якісь фашисти-укрАінци?
Жерцям культу з Кремля просто залишається підсунути обкраденим і знедоленим тубільцям рішення — іти на релігійну війну, продаючи сатані свої душонки за 3 копійки.


Але сьогодні болотні дикуни здійснють цілеспрямований удар по Лаврі. Просто від безсилля від того, що не можуть захопити Україну, виміщують злобу на її найціннішій культурній пам'ятці, яку вони типу вважають своєю. Їхня слабка культурна ідентичність не здатна витримати конкуренції - всі храми на території РФ молодші, не йдуть за своєю історичною цінністю ні в яке порівняння з тисячолітніми храмами Києва чи навіть Чернігова, а тому ніколи не здатні були ефективно об'єднувати московитів.
І саме тому предки з НКВД ще в 1941 замінували і взірвали культурну пам'ятку, коли тікали від німців і розуміли, що не зможуть більше володіти Руською спадщиною. Бо там були усипальниці всіх українських князів з часів Русі. З існуванням такого доказу давньої державності народу, який вони безуспішно намагалися інкорпорувати в своє безрідне плем'я на правах молодшої гілки, цей ІДІЛ не міг змиритися.
Власне цей кармічний цикл почав ще "перший вєлікорос" Андрій Боголюбський, який почав кар'єру з розграбування київської святині, а тому був затаврований як чужинець на Русі ще авторами тогочасних руських літописів.


Але московити не тільки є чужинцями на планеті, вони є антихристиянами.
І це важливо.
Бо багато християн у світі розчаровані повісткою в своїх державах і симпатизують рашці, бо помилково вірують, що РФ це "християнська держава і вона захищає цінності, які втратив Захід". Багато навіть в США збуджується, коли в Україні намагаються заборонити РПЦ.


Але Російська путінославна церква сьогдні так і не засудила російську армію за удар по християнській святині.


Отже навіть релігійний підрозділ ФСБ це антихристиянська агресивна організація.
Вони прикидаються християнами, але мають бути викинуті звідусіль.


За цей удар має бути покарання — повна заборона РПЦ. Ми маємо посилити процес викорінення цієї агресивної секти в світі і у нас. Кожен удар буде відплачено втратою Кремлем свого впливу. А потім цей процес перекинеться всередину нинішньої РФ.
А закінчиться в Москві.

Відповідно Геродоту та англійській Герефордській мапі 1285 року на землі теперішньої московської губернії і навколо жили андрофаги. Відповідно літопису Нестора (11-12 століття) і російських антропологів генетиків на теперішній московській області і навколо не існує слов'янських народів. До 17 століття в московському улусі Джучі (Тартарія) правила династія Чингізидів з державною давньо монгольською мовою. Очевидець Астольф де Кюстін (1839 рік): «Московити (сталін перейменував в русскіє) вихідці спільноти племен, які тривалий час були кочівниками, вони ще не забули про кочовий спосіб життя. Петербург це армійський штаб, а не столиця нації. Всі народи, що переселилися з Азії в Європу стоять тут табором немов турки. Московити це дикуни, байдужі до святості даного слова, до всякого правдивого почування, до почуття справедливості. Все у них — тріумфуюча брехня, облуда й обман, брак всякого морального сенсу, відсутність поняття права і обов’язку. Фізичний тип московита — це переважно тип калмика». Гравюра Зиґмунда Герберштайна: улусник-мурза московський (Тартарія) Василь III (1505-1533 роки).

#історія #подія
Фатальна помилка капітана Кука: Кінець епохи великих відкриттів на Гаваях 🏝️⚓
14 лютого 1779 року в мальовничій бухті Кеалакекуа на Гавайських островах обірвалося життя одного з найвидатніших мореплавців в історії — Джеймса Кука. Людина, яка тричі обігнула світ і стерла величезні «білі плями» з мапи планети, стала жертвою трагічного непорозуміння та власної самовпевненості. 🗺️

Від «бога» до ворога 👺
Під час свого першого візиту на острови Кук прибув у розпал свята на честь бога Лоно. Тутільці прийняли британця за земне втілення божества, обсипаючи його почестями. Проте, коли капітан був змушений повернутися через поламку щогли, настрій гавайців змінився. «Боги» не мають ламати щогли, а постійні вимоги моряків щодо провізії почали виснажувати ресурси племені. 📉

Конфлікт через човен 🚣‍♂️
Останньою краплею стала крадіжка тубільцями одного з катерів експедиції. Кук, звиклий до суворої дисципліни, вирішив діяти рішуче: він зійшов на берег із групою морських піхотинців, маючи намір взяти в заручники місцевого вождя Каланіопуу до повернення човна. Це було фатальною помилкою. Тисячі озброєних воїнів оточили англійців, захищаючи свого правителя. 🛡️

Сутичка ⚔️
У хаосі, що виник після випадкового пострілу одного з офіцерів, Кука вдарили списом у спину або каменем по голові (свідчення різняться). Капітан упав у воду, де його й добили. Іронія долі полягала в тому, що Кук завжди виступав за гуманне ставлення до корінних народів, але цього разу його власна тактика залякування обернулася проти нього. 🕯️

Кулінарні міфи та реальність 🍖
Поширена легенда про те, що дикуни «з'їли Кука», є лише частковою правдою. Гавайці не були канібалами в побутовому розумінні. Згідно з їхніми обрядами, тіло видатного ворога чи героя піддавали особливому ритуалу: м'ясо відділяли від кісток, а самі кістки зберігали як священні реліквії. Пізніше, на вимогу екіпажу, частину останків капітана повернули на корабель і поховали в морі з військовими почестями. 🥂

Джеймс Кук залишив по собі світ, який став набагато зрозумілішим і меншим завдяки його картам. Його загибель стала нагадуванням про те, наскільки крихким є баланс між різними цивілізаціями. 🥂✨

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Завершено викладення повісті «Скарби Мігеля Барбадоського»

Друзі, дякую всім, хто читав, коментував і ставив вподобайки!
Ваша підтримка — безцінна!

Запрошую вас у світ теплого моря, вільних вітрів, піратських шхун і військових фрегатів, що борознять простори Атлантики.

На вас чекають:

пошуки скарбу за картою старого пірата

знайомство з гордим племенем чарруа

зустрічі зі справжніми морськими розбійниками — жорстокими й шляхетними, дикими й благородними

і, звісно ж, історія щирого, чистого кохання, яке народжується на фоні пригод і небезпек


Це повість про вибір, дружбу, надію — і про те, що справжній скарб не завжди зберігається у скрині з монетами.



Запрошую до читання!
Скарби Мігеля Барбадоського вже повністю доступні на Аркуші.

https://arkush.net/book/18589


https://arkush.net/book/18589/34

https://arkush.net/book/18589/35



Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.





Ніч уже поглинула залишки вечірнього світла. Ми обережно увійшли в захищену бухту, де на слабких хвилях гойдався корабель. З борту долинали п’яні голоси.
Шлюпку ми пришвартували з протилежного боку бухти, заховавши в густих заростях. Потім рушили до пагорба, що височів над берегом. На його вершині жовтіло світло. Там була хатина, ймовірне місце, де тримали маркіза.
Пробираючись крізь чагарники, ми вийшли на невелику галявину, всіяну поодинокими високими кущами. Вони стали нашим тимчасовим укриттям, коли з темряви виринули кілька фігур.
Двоє озброєних людей пройшли зовсім поруч. З уривків розмови ми дізналися, що Лоренцо, капітан судна, яким виявився не хто інший, як Хайме, помічник сеньйора Огірре, та ще кілька людей залишились у хатині з маркізом.
Коли охоронці зникли в темряві, ми рушили вперед. Будиночок стояв освітлений, а навколо нього неквапливо походжав вартовий із мушкетом. Нам вдалося підкрастися. Його спроба підняти тривогу виявилася марною, вже за мить зброя опинилася в руках Августо, а сам страж лежав у кущах, безпорадно борсаючись у мотузках.
Підкравшись до вікна, ми зазирнули всередину. Сеньйор Жозе сидів на стільці, міцно зв’язаний. Руки та ноги стягнуто мотузками. Обличчя його залишалося зібраним, хоч і змарнілим. Перед ним, із перекошеним від люті обличчям, стояв Лоренцо, розмахуючи перед носом маркіза якимись паперами й сиплючи образами на адресу маркіза та його доньки.
Поряд з ним стояв знайомий нам Хайме, а також зрадник-управитель. Обидва виглядали самовдоволено. Позаду стояли ще двоє кремезних головорізів із бойовими сокирами. Ще троє лиходіїв сиділи за столом, та щось тихо обговорювали.






Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/33


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.





Щойно я переступив поріг, як мене обійняла Селена. Її руки тремтіли, на очах блищали сльози. Вона була вдягнена в потерту, трохи замащену сукню служниці. Та навіть у такому одязі вона виглядала чарівно.
Я мимоволі затримав подих. Вигини її тіла, майже приховані грубою тканиною, не ставали менш привабливими. Навпаки — за цією скромною подобою крилася така краса, що жодна пані в дорогій сукні не зрівнялася б із нею. В її постаті не було фальші, не було штучної манірності. Лише природна грація, справжня жіночність і вогник у глибоких очах, які шукали в мені захисту. В ту мить вона була прекраснішою за всіх, кого я колись бачив. І водночас — беззахисною, як зранений птах.
— Як добре, що ти нарешті прийшов… Я боялася, що вони знайдуть мене навіть тут, — схлипуючи, прошепотіла вона.
— Хто? Що сталося? — стривожено спитав я і подав їй кухоль води.
Селена зробила кілька ковтків, але руки все ще тремтіли. Потім знову заплакала.
— Цей чоловік… Лоренцо. Він зайшов надто далеко, — промовила вона.
— Я не дозволю скривдити тебе, — прошепотів я. — Якщо він сунеться сюди, матиме справу зі мною.
Вона трохи заспокоїлась. Подивилася мені в очі глибоко, довірливо, та нарешті розповіла, що сталося.
— Сьогодні зранку до батька прийшов Лоренцо з якимись чоловіками. Я не чула всієї розмови, але з самого початку було зрозуміло, що це не просто візит. Вони говорили різко. Лоренцо лютував, бо батько остаточно відмовив йому в шлюбі зі мною і просив залишити нашу родину в спокої.
Він почав сипати образами та погрозами. На це батько відповів, що той ще має дякувати, що його темні справи не стали відомі алькальду.
А потім сталося найстрашніше. Вони схопили мене й почали шантажувати батька. Мовляв, відвезуть мене на корабель, якщо він не підпише якісь папери. Тато кинувся на Лоренцо, а я скористалася миттю, вирвалася й втекла.





Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/32


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.





Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом.
Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував.
— Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно.
— Можу собі уявити, — відповів я тихо.
— І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше.
В її очах блиснули сльози.
— Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе.
— А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона.
— Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові?
— Що це? — здивувалася вона.
— Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо.
— А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії.
— Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше.
Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери.
Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо.



Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/31


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.





Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом.
Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував.
— Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно.
— Можу собі уявити, — відповів я тихо.
— І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше.
В її очах блиснули сльози.
— Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе.
— А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона.
— Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові?
— Що це? — здивувалася вона.
— Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо.
— А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії.
— Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше.
Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери.
Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо.



Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/30


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

А памʼятаєте всі ці пафосні новини про міжнародний економічний форум в Петербурзі?😏
Та все як завжди, просто цього разу без лопати😂😂 не здивуюсь, якщо навіть таліби там такі: «боже які дикуни!!»😂

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.





Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом.
Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять.
Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені.
Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти?
Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат?
Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе.
Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати.
Але найбільше — я боявся за неї.
Селену...
Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна?
Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами.
Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля?
Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд…
Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною.
І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти.


Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/29


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля