Маразм міцнішає!
Дітей окупованої Якимівської громади із наступаючими новорічними святами привітав не Святий Миколай і навіть не Дід Мороз, а... ярославський ведмідь.
Пропагандистський захід організував місцевий гауляйтер Алєксандр Трудоношин.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу.
Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот.

Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався.

Жодних травм. Жодної хвороби.
Лише голод.
Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди.

Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає.

Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися.

Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося…
доки величезні груди остаточно не завмерли.

Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу.
Жодного шматочка їжі.
Лише солона вода і трохи водоростей.

В експедиційному журналі з’явився запис:
«Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує».

Цей ведмідь не мав імені.
Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням».

Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного.

Зі сторінки Леся Паладич

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу.
Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот.

Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався.

Жодних травм. Жодної хвороби.
Лише голод.
Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди.

Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає.

Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися.

Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося…
доки величезні груди остаточно не завмерли.

Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу.
Жодного шматочка їжі.
Лише солона вода і трохи водоростей.

В експедиційному журналі з’явився запис:
«Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує».

Цей ведмідь не мав імені.
Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням».

Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного.

Зі сторінки Леся Паладич

Йде по лісу заєць і бачить на пеньку стоїть пляшка горілки.
- Ні фіга собі безкоштовна випивка!
Випив склянку і звалився.
Йде лисиця. Бачить пляшка горілки і заєць лежить.
- Опа! Безкоштовна випивка і закуска!
Випиває склянку і падає поруч із зайцем.
Йде вовк. Бачить горілку, зайця і лисицю.
- Клас! Випивка, закуска і баба є!
Випиває горілки і падає поруч.
Йде ведмідь. Бачить горілку, зайця, лисицю і вовка.
- О як! Випивка, закуска, баба і є кому морду набити!
Випиває решту горілки і падає поруч.
Прокидається заєць. Бачить горілка випита, лежать лисиця, вовк і ведмідь.
- Ого я по п'яні начудив!

#поезія
Де ти живеш, в яких світах, красуне?
Між білих айсбергів незвіданих країв.
Там, де ведмідь полярний шворку суне
і кілометри міряє снігів...
Ти з тих світів. Тому така безкровна.
Така холодна. Грізна. Неземна.
З мережива снігів, таких коштовних.
І гонорова надто. А дарма...
Сміятись вмієш. Бачила, бувало,
з Морозом хихотіла, як дівча.
І, пòночі, як темно -- танцювала,
аж зорі ледь не випали з Ковша.
Як лань -- граційна. І постава королеви.
В поклонах всі дерева та кущі...
А серце маєш? Певно, біле, кришталеве.
Прозора кров у жилах. На щоці
тремтять сніжинки -- льодяний гербарій.
І срібний пух на віях, як пилок.
Малюєш білим пензлем свій розарій,
де сон сопе між сивих пелюстòк.
Ти -- таїна. Незвідана. Буремна.
Красива пані з мертвих островів.
Ти маєш стиль. Гламурний і богемний.
Та одинока серед тих снігів...

Людмила Галінська

#поезія
Десь проходила ніжність між нами
і спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
бо не знала для себе назв.

Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її, мов на прив'язі,
щоб не сміла нас чаклувать.

І вона ставала незграбною,
як отой циганський ведмідь.
Лиш боялась на людях раптом
ланцюгом своїм прогриміть.

Чи були ми занадто гордими,
що й слова були крижані?
Так й лишилась вона кросвордом, -
може ніжність, а може, й ні...

Ліна КОСТЕНКО

#квіти #вікно #ведмідь

#поезія
Десь проходила ніжність між нами.
І спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
Бо не знала для себе назв.
Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її, мов на прив'язі,
Щоб не сміла нас чаклувать.
І вона ставала незграбною,
Як отой циганський ведмідь.
Лиш боялась на людях раптом
Ланцюгом своїм прогриміть.
Чи були ми занадто гордими,
Що й слова були крижані?
Та й лишилась вона кросвордом,-
Може, ніжність, а може, й ні.

Ліна Костенко

В Україні планують заборонити мультфільм "Маша і Ведмідь", — нардеп Юрчишин.
Для цього очікують на санкції держави проти виробника мультфільму.

На 18-му році зйомки мультфільму Маша і Ведмідь 🐻 зйомку призупинили🤭🤣🤣🤣😁