• Офіційна заява до Генерального прокурора України, до Держказначейства, до командувача сухопутних військ Збройних Сил України та до Генерального штабу Збройних Сил України. #заявление #зсу #війнавукраїні #васильгунько #військові #новости #єдиніновини #вибори2026 #українцізакордоном #тсн #побратими #тренд #рекомендации #рек #актуально
    Офіційна заява до Генерального прокурора України, до Держказначейства, до командувача сухопутних військ Збройних Сил України та до Генерального штабу Збройних Сил України. #заявление #зсу #війнавукраїні #васильгунько #військові #новости #єдиніновини #вибори2026 #українцізакордоном #тсн #побратими #тренд #рекомендации #рек #актуально
    160переглядів 4Відтворень
  • #історія #цікаве
    Спеції: Валюта, за яку відкривали нові світи 🧂🚢
    Сьогодні ми спокійно розсипаємо перець над яєшнею або додаємо дрібку кориці у лате, навіть не замислюючись, що колись за ці дії нас могли б вважати мільйонерами 🤑. Історія спецій — це не про кулінарію, це про велику політику, піратів, золото та шалений азарт, який змусив людство перепливти океани.

    🧭 Коли перець був дорожчим за золото

    У Середньовічній Європі спеції були справжнім символом ультра-розкоші 👑. Прянощі цінувалися на вагу золота у прямому сенсі: оренда житла чи податки могли сплачуватися горошинами чорного перцю. Якщо у вас у коморі стояла баночка мускатного горіха, ви автоматично ставали місцевим Ілоном Маском 🚀.

    Спеції використовували не лише для смаку (хоча маскувати не зовсім свіже м'ясо було дуже актуально 🥩🤢), а й як ліки, консерванти та навіть парфуми. А оскільки шлях зі Сходу був довгим, небезпечним і контролювався десятками посередників, ціна на фініші злітала до небес 📈.

    🌊 Як аромат кориці змусив крутити штурвал

    Саме жага до прянощів, а не просто цікавість, підштовхнула великих мореплавців у невідомість. Христофор Колумб плив в Індію за перцем, а випадково "спіткнувся" об Америку 🇺🇸🤷‍♂️. Васко да Гама все ж таки дістався до індійських берегів і привіз стільки прянощів, що прибуток від експедиції покрив витрати на флот у 60 разів! 💰💸

    За контроль над Молуккськими островами (їх так і називали — Острови Прянощів) великі імперії — Португалія, Іспанія, Голландія та Британія — вели криваві війни ⚔️. Голландці навіть виміняли у британців острів Мангеттен (так-так, майбутній Нью-Йорк!) на маленький острів Рун, де росло багато мускатного горіха 🥥🍎. Хто б міг подумати, що сьогодні це виглядає як найдивніший бартер в історії 🤪.

    🌶️ Епоха доступності

    З часом монополії рухнули, спеції навчилися вирощувати в різних куточках планети, і вони нарешті потрапили на кухні звичайних людей. Колишня "валюта" стала доступною кожному 🛒.

    Сьогодні, коли ви додаєте гострий перець у страву, пам’ятайте: ви тримаєте в руках те, заради чого люди колись перетинали екватор, билися з морськими чудовиськами (як вони думали 🐙) та змінювали хід історії. Смачного! 🥘✨
    #історія #цікаве Спеції: Валюта, за яку відкривали нові світи 🧂🚢 Сьогодні ми спокійно розсипаємо перець над яєшнею або додаємо дрібку кориці у лате, навіть не замислюючись, що колись за ці дії нас могли б вважати мільйонерами 🤑. Історія спецій — це не про кулінарію, це про велику політику, піратів, золото та шалений азарт, який змусив людство перепливти океани. 🧭 Коли перець був дорожчим за золото У Середньовічній Європі спеції були справжнім символом ультра-розкоші 👑. Прянощі цінувалися на вагу золота у прямому сенсі: оренда житла чи податки могли сплачуватися горошинами чорного перцю. Якщо у вас у коморі стояла баночка мускатного горіха, ви автоматично ставали місцевим Ілоном Маском 🚀. Спеції використовували не лише для смаку (хоча маскувати не зовсім свіже м'ясо було дуже актуально 🥩🤢), а й як ліки, консерванти та навіть парфуми. А оскільки шлях зі Сходу був довгим, небезпечним і контролювався десятками посередників, ціна на фініші злітала до небес 📈. 🌊 Як аромат кориці змусив крутити штурвал Саме жага до прянощів, а не просто цікавість, підштовхнула великих мореплавців у невідомість. Христофор Колумб плив в Індію за перцем, а випадково "спіткнувся" об Америку 🇺🇸🤷‍♂️. Васко да Гама все ж таки дістався до індійських берегів і привіз стільки прянощів, що прибуток від експедиції покрив витрати на флот у 60 разів! 💰💸 За контроль над Молуккськими островами (їх так і називали — Острови Прянощів) великі імперії — Португалія, Іспанія, Голландія та Британія — вели криваві війни ⚔️. Голландці навіть виміняли у британців острів Мангеттен (так-так, майбутній Нью-Йорк!) на маленький острів Рун, де росло багато мускатного горіха 🥥🍎. Хто б міг подумати, що сьогодні це виглядає як найдивніший бартер в історії 🤪. 🌶️ Епоха доступності З часом монополії рухнули, спеції навчилися вирощувати в різних куточках планети, і вони нарешті потрапили на кухні звичайних людей. Колишня "валюта" стала доступною кожному 🛒. Сьогодні, коли ви додаєте гострий перець у страву, пам’ятайте: ви тримаєте в руках те, заради чого люди колись перетинали екватор, билися з морськими чудовиськами (як вони думали 🐙) та змінювали хід історії. Смачного! 🥘✨
    Like
    2
    301переглядів
  • #історія #постаті
    Джакомо Пуччіні: Король емоцій та оперного драматизму.
    22 грудня 1858 року народився Джакомо Пуччіні — людина, яка змусила весь світ плакати під звуки арій. Його «Тоска», «Богема» та «Мадам Баттерфляй» — це не просто опера, це оголені почуття. Пуччіні володів магічним даром: він відчував жіночу душу як ніхто інший, створюючи неймовірно сильні образи героїнь. Його музика кінематографічна за своєю природою, вона дихає пристрастю і залишається актуальною на найкращих сценах світу вже понад століття. 🎶
    #історія #постаті Джакомо Пуччіні: Король емоцій та оперного драматизму. 22 грудня 1858 року народився Джакомо Пуччіні — людина, яка змусила весь світ плакати під звуки арій. Його «Тоска», «Богема» та «Мадам Баттерфляй» — це не просто опера, це оголені почуття. Пуччіні володів магічним даром: він відчував жіночу душу як ніхто інший, створюючи неймовірно сильні образи героїнь. Його музика кінематографічна за своєю природою, вона дихає пристрастю і залишається актуальною на найкращих сценах світу вже понад століття. 🎶
    Like
    1
    104переглядів
  • ❗️ «Орєшнік» із території Білорусі не здатен дістатися до Києва – мінімальна дальність ракети становить близько 700 км, – Defense Express.
    Тому у разі запусків із Білорусі столиця України, яка розташована ближче ніж за 700 км, перебуває поза зоною ураження.
    Водночас загроза для віддаленіших цілей, зокрема в країнах Європи, залишається актуальною.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️ «Орєшнік» із території Білорусі не здатен дістатися до Києва – мінімальна дальність ракети становить близько 700 км, – Defense Express. Тому у разі запусків із Білорусі столиця України, яка розташована ближче ніж за 700 км, перебуває поза зоною ураження. Водночас загроза для віддаленіших цілей, зокрема в країнах Європи, залишається актуальною. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    59переглядів
  • 18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів.

    Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі.

    Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною.

    Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.

    18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів. Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі. Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною. Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.
    348переглядів
  • #історія #особистості
    ✍️ Джейн Остін: Засновниця реалізму в англійській літературі.
    Jane Austen (16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, чиї романи, написані наприкінці XVIII – на початку XIX століття, є класикою світової літератури. Її твори, що майстерно поєднують іронію, соціальну сатиру та гострий психологізм, заклали основи реалістичного роману у Великій Британії.

    📜 Життя та творчий шлях

    Ранні роки та сім'я.
    Джейн Остін народилася у Стівентоні, графство Гемпшир, у родині парафіяльного священика. Вона була сьомою дитиною у великій родині. Освіту вона здобувала переважно вдома, у багатій бібліотеці батька, що дало їй змогу розвинути літературний талант. Вона була особливо близька зі своєю єдиною сестрою Кассандрою.

    Теми та стиль

    Остін зосереджувалася на висвітленні життя середнього та дрібного дворянства Англії, відображаючи побут, звичаї та обмеження, з якими стикалися жінки її класу.
    Головними темами її творчості є:
    Шлюб: Як єдиний економічно прийнятний варіант для жінки, а також пошук справжнього кохання та щастя.
    Соціальна ієрархія та гроші: Вплив багатства та статусу на людські стосунки.
    Мораль та виховання: Порівняння розуму та почуттів (раціонального та емоційного) у прийнятті рішень.
    Її стиль відзначається вільною непрямою мовою (free indirect discourse), яка дозволяє читачеві бачити події очима героїв, зберігаючи при цьому іронічний голос оповідача.

    📚 Основні романи

    Хоча Остін написала багато творів, її найвизначніші романи, що видавалися анонімно, включають:
    «Розум і почуття» (Sense and Sensibility) (1811) — досліджує контраст між двома сестрами, одна з яких керується розумом, а інша — почуттями.
    «Гордість і упередження» (Pride and Prejudice) (1813) — найвідоміший твір Остін. Розповідає історію стосунків Елізабет Беннет і містера Дарсі, які змушені подолати власні гордість та упередження.
    «Менсфілд-Парк» (Mansfield Park) (1814) — зосереджується на моральних викликах, з якими стикається скромна Фанні Прайс.
    «Емма» (Emma) (1815) — роман про багату, гарну та розумну дівчину, яка намагається бути свахою для своїх друзів, що призводить до кумедних помилок. Остін про цю героїню писала: "Я збираюся створити героїню, яка не сподобається нікому, крім мене самої".
    «Переконання» (Persuasion) (1817, опубліковано посмертно) — більш меланхолійний роман про другі шанси та втрачене кохання.

    ✨ Спадщина

    Джейн Остін не отримала широкого публічного визнання за життя, оскільки публікувалася анонімно. Однак її твори набули незмінної популярності у ХХ та ХХІ століттях. Її романи не лише залишаються бестселерами, але й постійно адаптуються для кіно та телебачення. Вона є однією з небагатьох жінок-авторів, чия спадщина була настільки значущою, що її портрет було розміщено на банкноті у 10 фунтів стерлінгів.
    Її вважають майстром використання іронії для критики соціальних обмежень свого часу, що робить її творчість актуальною донині.
    #історія #особистості ✍️ Джейн Остін: Засновниця реалізму в англійській літературі. Jane Austen (16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, чиї романи, написані наприкінці XVIII – на початку XIX століття, є класикою світової літератури. Її твори, що майстерно поєднують іронію, соціальну сатиру та гострий психологізм, заклали основи реалістичного роману у Великій Британії. 📜 Життя та творчий шлях Ранні роки та сім'я. Джейн Остін народилася у Стівентоні, графство Гемпшир, у родині парафіяльного священика. Вона була сьомою дитиною у великій родині. Освіту вона здобувала переважно вдома, у багатій бібліотеці батька, що дало їй змогу розвинути літературний талант. Вона була особливо близька зі своєю єдиною сестрою Кассандрою. Теми та стиль Остін зосереджувалася на висвітленні життя середнього та дрібного дворянства Англії, відображаючи побут, звичаї та обмеження, з якими стикалися жінки її класу. Головними темами її творчості є: Шлюб: Як єдиний економічно прийнятний варіант для жінки, а також пошук справжнього кохання та щастя. Соціальна ієрархія та гроші: Вплив багатства та статусу на людські стосунки. Мораль та виховання: Порівняння розуму та почуттів (раціонального та емоційного) у прийнятті рішень. Її стиль відзначається вільною непрямою мовою (free indirect discourse), яка дозволяє читачеві бачити події очима героїв, зберігаючи при цьому іронічний голос оповідача. 📚 Основні романи Хоча Остін написала багато творів, її найвизначніші романи, що видавалися анонімно, включають: «Розум і почуття» (Sense and Sensibility) (1811) — досліджує контраст між двома сестрами, одна з яких керується розумом, а інша — почуттями. «Гордість і упередження» (Pride and Prejudice) (1813) — найвідоміший твір Остін. Розповідає історію стосунків Елізабет Беннет і містера Дарсі, які змушені подолати власні гордість та упередження. «Менсфілд-Парк» (Mansfield Park) (1814) — зосереджується на моральних викликах, з якими стикається скромна Фанні Прайс. «Емма» (Emma) (1815) — роман про багату, гарну та розумну дівчину, яка намагається бути свахою для своїх друзів, що призводить до кумедних помилок. Остін про цю героїню писала: "Я збираюся створити героїню, яка не сподобається нікому, крім мене самої". «Переконання» (Persuasion) (1817, опубліковано посмертно) — більш меланхолійний роман про другі шанси та втрачене кохання. ✨ Спадщина Джейн Остін не отримала широкого публічного визнання за життя, оскільки публікувалася анонімно. Однак її твори набули незмінної популярності у ХХ та ХХІ століттях. Її романи не лише залишаються бестселерами, але й постійно адаптуються для кіно та телебачення. Вона є однією з небагатьох жінок-авторів, чия спадщина була настільки значущою, що її портрет було розміщено на банкноті у 10 фунтів стерлінгів. Її вважають майстром використання іронії для критики соціальних обмежень свого часу, що робить її творчість актуальною донині.
    Like
    1
    567переглядів
  • 🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров.

    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
    Щоб жить — я всі кайдани розірву.
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Московіє! Мене ти пожирала,
    як вішала моїх дочок, синів
    і як залізо, хліб та вугіль крала…
    О, як твій дух осатанів!
    Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
    та, подавившись, падаєш в траву…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Сини мої, незламні українці,
    я буду вас за подвиг прославлять,—
    ідіть батькам на допомогу й жінці,
    дітей з ярма спішіте визволять!
    На слобожанських нивах, на подільських,
    на Чорнім морі — я прошу, молю! —
    вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
    вбивайте без жалю!
    Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
    гляджу їх, мов пшеницю ярову.
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
    що з нього світ весь буде подивлять,
    яка земля! яке зерно! росиця! —
    Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
    І я сіяю, крильми розгортаюсь,
    своїх орлів скликаю, кличу, зву…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Ще буде: неба чистої блакиті,
    добробут в нас підніметься, як ртуть,
    заблискотять косарки в житі,
    заводи загудуть…
    І я життям багатим розсвітаюсь,
    пущу над сонцем хмарку, як брову…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
    Тобі ж кладу я дошку гробову!
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.

    🖊️ Павло Тичина

    P S. Це оригінал.
    🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять! На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг кремлівських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать! І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть… І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову! Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 🖊️ Павло Тичина P S. Це оригінал.
    277переглядів
  • #дати #свята
    💌 Історія та Традиція Дня Різдвяної Листівки.
    Сьогодні, 9 грудня, світ відзначає неофіційне, але дуже затишне свято — День різдвяної листівки (Christmas Card Day). Це чудова нагода згадати історію цієї теплої традиції, яка вже майже два століття є невід'ємною частиною різдвяних святкувань. 🎄

    Звідки Пішла Традиція?

    Поява різдвяної листівки, як ми її знаємо, датується 9 грудня 1843 року у Лондоні:
    Генрі Коул: Сер Генрі Коул (Henry Cole), поважний державний службовець і засновник Музею Вікторії та Альберта, був надто зайнятий, щоб писати довгі листи з привітаннями друзям та знайомим на Різдво.
    Винахід: Він попросив художника Джона Каллкотта Хорслі (John Callcott Horsley) створити ілюстрацію з коротким привітанням. На листівці була зображена сім'я Коула, яка святкує, а з боків — сцени благодійності. Під малюнком було універсальне вітання: «Веселого Різдва і Щасливого Нового року вам!» 🥳
    Комерційний Успіх: Коул надрукував тисячу примірників цієї листівки та продав їх за шилінг кожна. Хоча це не була перша вітальна картка в історії, вона стала першою комерційно виготовленою різдвяною листівкою, поклавши початок новій індустрії.

    Символ Тепла та Зв'язку

    Відтоді різдвяні листівки швидко набули популярності у Великій Британії, а пізніше поширилися Сполученими Штатами та світом. Спочатку листівки були розкішшю, але здешевлення друку зробило їх доступними для всіх.
    Навіть у цифрову еру, коли домінує електронне спілкування, традиція надсилати фізичні різдвяні листівки залишається актуальною. Вони є символом особистого зв’язку та часу, витраченого на те, щоб відправити комусь частинку різдвяного тепла. ✉️
    Цей день нагадує нам про важливість дрібних, але щирих жестів уваги. ❤️
    #дати #свята 💌 Історія та Традиція Дня Різдвяної Листівки. Сьогодні, 9 грудня, світ відзначає неофіційне, але дуже затишне свято — День різдвяної листівки (Christmas Card Day). Це чудова нагода згадати історію цієї теплої традиції, яка вже майже два століття є невід'ємною частиною різдвяних святкувань. 🎄 Звідки Пішла Традиція? Поява різдвяної листівки, як ми її знаємо, датується 9 грудня 1843 року у Лондоні: Генрі Коул: Сер Генрі Коул (Henry Cole), поважний державний службовець і засновник Музею Вікторії та Альберта, був надто зайнятий, щоб писати довгі листи з привітаннями друзям та знайомим на Різдво. Винахід: Він попросив художника Джона Каллкотта Хорслі (John Callcott Horsley) створити ілюстрацію з коротким привітанням. На листівці була зображена сім'я Коула, яка святкує, а з боків — сцени благодійності. Під малюнком було універсальне вітання: «Веселого Різдва і Щасливого Нового року вам!» 🥳 Комерційний Успіх: Коул надрукував тисячу примірників цієї листівки та продав їх за шилінг кожна. Хоча це не була перша вітальна картка в історії, вона стала першою комерційно виготовленою різдвяною листівкою, поклавши початок новій індустрії. Символ Тепла та Зв'язку Відтоді різдвяні листівки швидко набули популярності у Великій Британії, а пізніше поширилися Сполученими Штатами та світом. Спочатку листівки були розкішшю, але здешевлення друку зробило їх доступними для всіх. Навіть у цифрову еру, коли домінує електронне спілкування, традиція надсилати фізичні різдвяні листівки залишається актуальною. Вони є символом особистого зв’язку та часу, витраченого на те, щоб відправити комусь частинку різдвяного тепла. ✉️ Цей день нагадує нам про важливість дрібних, але щирих жестів уваги. ❤️
    Like
    1
    443переглядів
  • Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду

    Що це за день?
    Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку.

    Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду.

    Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду?
    На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання.

    Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН.

    Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист.

    День пам’яті
    У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року.

    За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні.

    Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян.

    Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства.

    Статистика
    До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять:

    Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками.
    1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб.
    1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні.
    Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв.
    У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали.
    Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі.
    В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ.

    Чому важливий цей день?
    Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів.

    Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад).

    Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”.

    Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства.

    Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду Що це за день? Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку. Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду? На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання. Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН. Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист. День пам’яті У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року. За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки. Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні. Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян. Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства. Статистика До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять: Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками. 1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб. 1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні. Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв. У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали. Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі. В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ. Чому важливий цей день? Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів. Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад). Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”. Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства. Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.
    475переглядів
  • 3-го грудня.
    Генеральний штаб вже вдруге опублікував мапу бойових дій на Покровському напрямку, яка була актуальною станом десь на півроку тому.
    Для чого брехати?

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    3-го грудня. Генеральний штаб вже вдруге опублікував мапу бойових дій на Покровському напрямку, яка була актуальною станом десь на півроку тому. Для чого брехати? https://t.me/Ukraineaboveallelse
    49переглядів
Більше результатів