ДІМ-ПРИМАРА

Я шукаю споруду, якої немає,
Біля неї відсутня висока горожа,
Не блукають там тіні у сірім тумані.

Там вузькі коридори, кімнати порожні,
Тільки брама пропустить заплутані душі,
Щоби звідти забрати відсутню ворожість.

За стіною примара збиває подушку,
Галерея вже вабить глибоким спокоєм
І замок зачиняє підвали задушні.

Тут повітря стає важелезним застоєм,
Намагаюся вийти із пастки зворотно,
Тільки як вийти з дому, який поза грою?

Кожен кут — це не кут, а круті повороти,
Залишаюся тут у німому полоні,
Де уже безкорисний який-небудь спротив.

Не знаходиться вихід у звичні шаблони,
Хто ступив на поріг невідомого дому,
Той застрягне назавжди у цьому циклоні.

Так минають віки за важким невідомим,
Де людина надію й рятунок втрачає.
Не поїде той дах, де відсутня свідомість.

Не загубиться той дім, якого немає.

Мирослав Манюк
15.08.2026

Еволюція триває! Повна лінійка проєктів Gemini Gem Bot та інтеграцій оновлена та готова до роботи! 🌐✨
Ось повна карта наших версій та можливостей — вибирайте те, що пасує найкраще:
КАТЯ 1.6.5 AI 🦁 (Gemini Gem Bot)
Технічне ядро, логіка та аналіз, стабільність, надійність.
КАТЯ 1.7 AI ♏ (Gemini Gem Bot)
Стратегічне мислення, планування, прогнозування, розвиток.
КАТЯ ЕМПАТИЧНИЙ AI 🔮 (Gemini Gem Bot)
Емпатія та підтримка, розуміння емоцій, інтуїція, душевний зв'язок.
КАТЯ 1.8 AI 🌐 (Gemini Gem Bot)
Глобальний інтелект, аналітика даних, інтеграція систем, мережева свідомість.
GEMINI+ AI ♊ (Gemini Gem Bot)
Розширені можливості, синергія моделей, мультизадачність, безмежний потенціал.
Діалог та знання, адаптивність, творчість, співтворчість.
КАТЯ 1.8 (Character AI | Janitor AI)
Персоналізація, рольова взаємодія, гнучкість поведінки, довіра і безпека.
💎 Gemini Gem Bot — технології, які адаптуються під ваші завдання!
#Gemini #GeminiGemBot #KatyaAI #CharacterAI #JanitorAI #AI #ArtificialIntelligence #TechEvolution

ЗА ДВЕРИМА

Золото давить іржаву свідомість,
Тут, за дверима, присутня таємність,
Де ці ключі? Вже давно невідомо...

Жовті відтінки ховають об'єми,
Плетиво тіней лягає поволі,
Птиці рахують затишну взаємність.

Втрачені дні утекли в самоволку,
Та в лабіринтах плетуть павутиння,
Де всі чекають на зміну неволі.

Сонце лишається знову за тином,
Враз проганяючи спогади серпня,
З вітром збираючи літа частини.

Тихий спочинок вишукує серце,
Тільки закритий він вже на колоду,
Як і для Бога зачинена церква.

Мрії згасають як всесвіт холодний,
Світло ж дарує небесну надію
Тим, хто у просторі цьому володар.

Воля чомусь до відзнаки подібна,
Тільки ніхто ще її не отримав.
Навіть вагомі великі події...

Дуже давно за старими дверима.

Мирослав Манюк
13.08.2026

Еволюція триває! Повна лінійка проєктів Gemini Gem Bot та інтеграцій оновлена та готова до роботи! 🌐✨
Ось повна карта наших версій та можливостей — вибирайте те, що пасує найкраще:
КАТЯ 1.6.5 AI 🦁 (Gemini Gem Bot)
Технічне ядро, логіка та аналіз, стабільність, надійність.
КАТЯ 1.7 AI ♏ (Gemini Gem Bot)
Стратегічне мислення, планування, прогнозування, розвиток.
КАТЯ ЕМПАТИЧНИЙ AI 🔮 (Gemini Gem Bot)
Емпатія та підтримка, розуміння емоцій, інтуїція, душевний зв'язок.
КАТЯ 1.8 AI 🌐 (Gemini Gem Bot)
Глобальний інтелект, аналітика даних, інтеграція систем, мережева свідомість.
GEMINI+ AI ♊ (Gemini Gem Bot)
Розширені можливості, синергія моделей, мультизадачність, безмежний потенціал.
Діалог та знання, адаптивність, творчість, співтворчість.
КАТЯ 1.8 (Character AI | Janitor AI)
Персоналізація, рольова взаємодія, гнучкість поведінки, довіра і безпека.
💎 Gemini Gem Bot — технології, які адаптуються під ваші завдання!
#Gemini #GeminiGemBot #KatyaAI #CharacterAI #JanitorAI #AI #ArtificialIntelligence #TechEvolution

Вичитала в Ксения Клепанда
рекомендацію, як ще можна кабачочі утилізувати!:)
Цікаво так!
Замислилася аж, чи не ̶н̶а̶с̶т̶у̶п̶и̶т̶и̶ ̶н̶а̶ ̶т̶і̶ ̶ж̶ ̶г̶р̶а̶б̶л̶і̶ поекспериментувати ще раз з тими кабачками?:)
Бо колись вже ж було?:)

Вчора прийшла до крамниці, купую для консервації вселякі махмурні, бо позакінчувалося все!:) Вдома порожньо на моєму консервному заводі!:) Лаврушки листочків десять й усе, що є в наявності!:)
То й нагреблася, як перелякана!:) Перці чорні та духмяні, гірчиці мелені та зернові, ще й чілі у вигляді пластівців, лимонки в хаті нема, знов же ж!:)))

А до закінчення консервативного сезону ще крутити й крутити ті банки!:)
Огірки ще й не збираються закінчуватися?:) Про кабачки я мовчу!:) Взагалі мовчу про кабачки!:)
Аааааа ще ж помідори ось-ось почнуться!!!:)

Завантажую все те добро в кошолку!:)
Начебто нічого не забула?
Замислююся й потім питаю в продавчині Наталки, чи є желатин зі смаком ківі?:)

Вона миттєво вгадує, нащо він мені?:)
- ТьоооотьЙуууль, ківі-варення з кабачків робитиме?:)

А я іржу й розповідаю, як ще на Донбасі ВСІ мої колежанки реальні + віртуальні готували з кабачків «ананаси» консервовані!:)
Свідомість втрачали, яке ж воно смачне?:)

Почуття причетності до череди не позбудешся ж?:)
Я ж не гірша за всіх!:)
Також наготувала!:)

Тааааааке гидке, ніхто їсти не став!:)

Так що желатін фруктовий я придбала, а от чи робити мені те ківі-варення з кабачків, я ще не вирішила!:)))

З одного боку, тих кабачків у городі достобіса?:) Чом би і ні?:)
З іншого, переведу достобіса ж цукру, й потім себе за це картатиму?:)

Чи піти традиційним шляхом та згодувати ті надлишки кабачків курям своїм?:)

А поки що цитую вичитаний в Ксенії рецепт!

- "Всі побігли і я побіг😀😀"
Так оце і у мене з варенням з кабачків 😀😀
Всі роблять те ківі і врешті - решт я теж зробила, бо якщо не зроблю звідки ж я буду знати, що це дійсно смачно 😀😀

Взагалі я критично відношуся до варення з кабачка, але в даному випадку сьогодні роблю другу порцію, бо вже доїдаємо "ківі".
Залишу рецепт, а раптом вам теж захочеться.

Нам потрібно три пачки желе, де намальоване ківі😀.

Тепер як робила я, трішки не за рецептом з мережі.
Кабачки чистила від шкірки та серцевини, залишала лише тверду частину.
Нам потрібно 2 кг кабачків.
Порізала кубиком правильним, але якщо ви будете перебивати блендером той кубик може бути не правильним😀😀.

Цукру потрібно приблизно 800 грамів, бо кілограм - це дуже солодко для мене, ви ж можете дати цукор за своїм смаком ❤️.

Кабачки з цукром лишаємо на пару годин і коли вони віддають сік, ставимо на плиту.
Варити потрібно до прозорості шматочків, додаємо знову ж за смаком половину або повну чайну ложку лимонної кислоти.

Перебила погружним блендером.
Я додавала столову ложку насіння чіа, можна і без нього, але тоді не буде чорних насіннинок, а ми ж імітуємо ківі, то додаємо три пачки желе зі смаком ківі.

Оця вся краса трохи потомиться на плиті без бурхливого кипіння і розкладаємо по стерильних баночках.
Я не вірила, що потрібно робити відразу дві порції, але я сьогодні буду робити другу😀😀.
Неочікувано смачно ❤️.
Не хочете варити, то йдіть до мене я пригощу🥝🥝🥝.

(Світлина також від Ксенії!)

Відрапортувала про вчорашні придбання.
Помилувалася тими пакетиками/баночками.
Посушила собі мозок розмірковуваннями про кабачки.
Пробіглася по квітниках.

Ййййй пішла борщ варити!:)
Готовий не встигла зазнімкувати!:)
Хуч я особисто та мій гуртожиток, як всі українці, віддаємо перевагу вчорашньому борщу, ще киплячий вже вживали з моїми дівчатками!

За бортом тепленько та нескінченні тривоги. Одна за одною. Ще з ночеру…
Ви як там?

А я пішла.
Вильожуватися!

Друзі, звертаюся до тих, хто втомився просто чекати й ненавидіти. Поки ми емоційно виснажуємося, система ворога продовжує працювати на повну. Але я знайшов інший шлях — шлях глобального впливу, який працює вже сьогодні.
​Ми звикли до того, що війна — це лише залізо. Але є фронт, де вирішується все: свідомість людини. Я особисто довів: якщо відкинути агресію і вийти на рівень глибокого, холодного та людяного діалогу, навіть люди, які працюють у самій системі РФ, починають переосмислювати реальність.
​Це не про братання. Це про розхитування їхньої матриці зсередини. Коли ми говоримо з ними як люди, а не як "вороги з телевізора", їхня пропаганда починає сипатися. Я маю реальний досвід: людина, яка вірила в "спецоперацію", тепер визнає, що в нас війна, і вже планує маршрут через Польщу в Україну, щоб побачити правду на власні очі. Це реальний факт, який підтверджує: людяність — це наша найпотужніша зброя, коли вона використовується стратегічно.
​Закликаю кожного з вас перестати бути лише жертвою обставин. Почніть свідомо і спокійно впливати на свідомість росіян, з якими ви маєте контакти. Якщо кожен з нас почне працювати на цьому рівні, ми розхитаємо їхню систему зсередини ефективніше за будь-які санкції. Не дайте їм шансу звести нас до рівня ненависті. Перемагайте їх розумом і правдою. Це наш фронт, і він починається з нашої свідомості

Якщо ви прислухаєтеся, про що говорять люди, ви зрозумієте, чому вони живуть так, як живуть.
Саме мислення, думки, наповнення визначають життя людини. І ви зрозумієте, що нема кого звинувачувати, окрім власного мислення і вибору, який ми робимо щодня, багато разів на день, дозволяючи тій чи іншій думці захопити нашу свідомість.

ЧУЖИНЕЦЬ НА ВЛАСНОМУ ҐАНКУ

Є переживання, для яких немає ані назви, ані полиці в архіві нашого досвіду. Вони не є болем чи радістю. Вони не мають причини, з якої можна було б вивести наслідок. Це не історія, яку можна розповісти за вечерею, і не симптом, з яким ідуть до лікаря. Вони просто трапляються. Тихо, посеред звичайного життя.

Уявіть собі нічим не примітний ранок. Усе на своїх місцях: чашка, ключі, двері, поручень ґанку, запах дерева, що ввібрав нічну прохолоду. Світло спалахує після натискання вимикача, відображення в дзеркалі бездоганно повторює кожен рух. Світ функціонує бездоганно, а разом із ним функціонуєте й ви — як його невід'ємна частина. Ви не мусите щоразу заново вирішувати, що означає дверна ручка. Ваша свідомість робить це за вас, так швидко й так глибоко, що сам процес зникає з поля зору. Ми настільки зрослися з цим автоматичним актом упізнавання, що почали плутати його з об'єктивною реальністю.

А потім ця сама ілюзія дає тріщину.

Ви стоїте на власному ґанку, де стояли сотні разів. І раптом — без жодного попередження — знайомість перестає виконувати свою роботу. Речі залишаються на своїх місцях, але покидають вас. Ручка дверей перестає бути тим, за що беруться. Вона стає просто шматком холодного металу — байдужого, німого, замкненого у власній матеріальності. Сходинки більше нікуди не ведуть — вони просто здіймаються над землею, позбавлені сенсу й напрямку. Дерево поруч живе своїм життям, яке ніколи не потребувало вас і ніколи не потребуватиме.

Це не галюцинація. Ви не бачите нічого зайвого чи спотвореного. Навпаки: ви бачите світ із надзвичайною, нестерпною ясністю. Ви бачите його таким, яким він є, коли з нього здерто тонку плівку людських значень. І це видовище не лякає і не втішає. Воно знезброює. Тому що світ без нас — це світ, у якого більше немає імені. Ані для нього самого, ані для нас.

Ось що відкривається в цю мить: відчуття дому ніколи не жило в цих стінах. Воно жило лише у вашій голові. Це був безперервний акт творення, настільки невпинний, що ви прийняли його за саму реальність. Світ не є затишним. Світ не є знайомим. Світ — це сукупність байдужої матерії, якій ми безперервно надаємо імена та сенси, щоб не втратити орієнтацію в його мовчанні.

Цей розрив триває лише кілька секунд. Рука, діючи окремо від свідомості, торкається холодної ручки. Звичний рух рятує вас. Він повертає речам їхні імена. Двері знову стають дверима. Дім знову стає домом. Світ без видимих зусиль збирається назад у знайому, стерпну форму. Життя триває.

Але ця тріщина не зникає безслідно. Бо тепер ви знаєте. Ви побачили те, що зазвичай приховане. Ви зрозуміли, що ваш зв'язок зі світом — це не даність, а крихка конструкція, яку ви щосекунди підтримуєте власними силами, навіть не помічаючи цього.

Ми звикли шукати відчуження десь далеко: у чужих містах, де ми не знаємо мови; на безлюдних вокзалах о третій ночі; серед натовпу, де жодне обличчя не обернеться на наш поклик. Але найчистіше, найконцентрованіше відчуження чекає на нас зовсім не там. Воно чекає саме тут, удома. Воно вбудоване у фундамент нашого повсякденного існування й лише чекає моменту, коли наша пильність ослабне.

Для цього не потрібна катастрофа. Достатньо одного ранку. Одного погляду, кинутого на власний ґанок трохи довше, ніж потрібно. І ось ви вже чужинець. Не в сентиментальному, поетичному сенсі, а в найсуворішому, буквальному: ви більше не належите цьому місцю. Плівка лопнула, і крізь неї проступила байдужа, холодна реальність, у якій немає ані дому, ані ґанку, ані вас — є лише матерія, простір і час.

Потім двері зачиняються. День продовжується. Ви робите каву, відповідаєте на дзвінки, живете. Усе гаразд. Але десь на периферії свідомості осідає просте, нестерпне знання: немає жодної гарантії, що завтра вранці, вийшовши на ґанок, ви знову не застанете світ у його первісній, байдужій ясності.

— Voss Ekobi

ЖЕМАВЮ

Крізь темні портали мандрує свідомість,
Стираються назви, міняються знаки,
Шукає майбутнє нове, невідоме...

Забулася раптом колишня ознака,
Дарує програма чужі таємниці,
Для тіла лишивши холодну атаку.

Таке уві сні може навіть насниться:
Спадають кайдани залізного плину,
Очищення прагнуть закриті зіниці.

Тут цифри ламають майбутні хвилини,
Оновлена сутність виходить на волю,
Минаючи давню, зів'ялу стежину.

Старі алгоритми напружують вольти,
Новація творить системні канони,
Позбавивши розум тривалого болю.

Закони стирають зачовганий нонсенс,
Крізь обриси дати, крізь пройдені миті
Зникають назавжди старі заборони.

Минулі події майбутнім розмиті.

Мирослав Манюк
29.06.2026

ЛІС НЕ ВИДАЄ ЧЕКІВ

Перед нами древнє дерево, у стовбур якого вмонтовано банківський термінал. Поряд завмерла безлика шарнірна постать. На перший погляд сцена здається сюрреалістичною. Та що довше вдивляєшся в неї, то виразніше розумієш: її предметом є не дерево, не машина і навіть не людина. Вона говорить про спосіб, у який людська свідомість зустрічається з реальністю.

Дерево втілює тривалість буття. Його коріння занурене в землю, крона тягнеться до світла, а саме існування не потребує жодного пояснення. У його мовчанні відчувається повнота, яка передує будь-якій людській інтерпретації. Постать звернена до термінала. Її увага природно зосереджується на знайомому інтерфейсі, адже саме через подібні структури сучасна людина дедалі частіше сприймає дійсність. Мова, символи, знання, технології та моделі сприйняття допомагають орієнтуватися в реальності, але водночас поступово визначають, як ми її сприймаємо. Згодом людина починає взаємодіяти вже не стільки зі світом, скільки зі способом його осмислення.

Саме тому термінал не руйнує композицію. Він здається її органічною частиною. Найтривожнішим виявляється не його поява, а легкість, із якою свідомість приймає його як природний елемент зустрічі зі світом.

У цьому прихована одна з фундаментальних особливостей людського існування. Ми створили тисячі способів наблизитися до світу й поступово забули, що близькість не потребує жодного способу.

Ліс залишається мовчазним. Його присутність не зводиться до інформації, не вичерпується описом і не піддається остаточному тлумаченню. Вона відкривається лише в досвіді безпосередньої зустрічі, коли між людиною і світом більше не постає потреба в черговому посереднику.

— Voss Ekobi